Володимир Яворівський: Законопроект про мови - реверанс в бік Росії

Сьогодні, 24 травня, у Верховній Раді може бути проголосований скандальний законопроект Колесніченко та Ківалова - «Про основи державної мовної політики».

Документ, фактично скопійований з законопроекту Симоненка та Гриневецького, звісно, не передбачає надання російській мові статусу державної. Проте фактично робить саме це. Адже згідно йому буде не тільки відмінений український дубляж та дозволена реклама недержавною мовою. Також офіційно усі регіональні мови будуть мати рівні з українською права. Надання статусу регіональної мови прописане дуже хитро і є можливим лише за умови, коли не менше десяти відсотків мешканців певного району назвуть її рідною. Звісно, що жодна мова нацменшин, окрім російської, такої кількості «голосів» не набере. А у багатьох регіонах саме російська цілком може перевищити статус державної.

Незважаючи на те, що один із авторів законопроекту Вадим Колесніченко не бачить приводів для паніки, бо прийняття проекту у першому читанні ще не означає його остаточне прийняття, опозиція зустріла внесення питання у порядок денний гострою критикою. За словами народного депутата Олеся Донія, у разі прийняття цього закону про рідну мову можна забувати. Тим паче, що як стверджують регіонали, зараз ще й проводиться «відповідна» робота з депутатами.

Проте не можна говорити про новизну цієї ідеї. Спроба «підвищити» статус російської мови, так само, як і питання недоторканності народних депутатів, спливає фактично перед кожними виборами. Регіонали вже обіцяли своїм виборцям «узаконити» російську мову і перед останніми парламентськими, і перед останніми президентськими виборами. Спробували «провести» відповідний законопроект вони у 2010 році. Лише отримавши розгромний вердикт Венеціанської комісії, на деякий час про нього забули, трохи «помарафетили», «змінили» авторів і дістали знову.

Складається враження, що регіонали напередодні виборів вирішили дістати один зі своїх небагатьох, але головних козирів – російську мову, і таким чином забезпечити собі лояльність певної кількості виборців. Але, з огляду на всі їхні попередні спроби, очікувати, що цього разу справа зайде далі пустих обіцянок, важко. Очевидно, що навіть у разі прийняття проекту у першому читанні, в цілому його будуть розглядати вже ближче безпосередньо до дати виборів: щоб і потрібний електорат завдяки російськомовним суперечкам зібрати і при цьому мати можливість «пропустити» цей закон і залишити стару, проте ефективну ідею для подальших виборчих кампаній.

Про те, чи буде прийнятий Верховною Радою законопроект про мови у першому читанні, а також про те, кому він є вигідним, «Главкому» розповів голова комітету з питань культури і духовності Володимир Яворівський.

Питання російської мови було однією з головних «фішок» регіоналів напередодні останніх і парламентських, і президентських виборів. Але жодного разу вони не втілили ці свої обіцянки в життя. Чому влада знов взялася за стару ідею? Потрібен піар на обіцянках, які не обов’язково виконувати?

Якби ж так. Розумієте, пропіаритися – це одне. Але регіонали все-таки мають намір пропхнути цей законопроект про мови. Наскільки я знаю, ведеться дуже велика робота. Кожного викликають персонально, запитують, як вони будуть голосувати.

Може, це показова «робота»? Можна, наприклад, розглянути і проголосувати за нього на першому читанні. А друге спланувати вже ближче до 28 жовтня до виборів і просто не встигнути розглянути.

Ви ж самі розумієте, це остання «фішка», яка у регіоналів залишилась. Бо все інше, що вони обіцяли, - все провалено. А на носі ж вибори!

Так, звичайно, що, в першу чергу, цей законопроект має політичний підтекст. Але так просто – мовляв, поговорять і забудуть – я б до цього не ставився. Хоча знаю, що і в Литвина нормальне ставлення – він проти цього закону. Але ще на попередній Погоджувальній Раді я запропонував не виносити на розгляд ці питання. Бо якщо буде внесено цей законопроект, будуть внесені і інші законопроекти про державну мову, які викличуть колосальні протистояння. І мене тоді підтримали. Але раптом це питання все-таки з’явилося у порядку денному. І з’явилось дивно. Не просто в сенсі, щоб включити його до порядку денного. А якось так воно хитро зайшло, що сьогодні воно вже просто на розгляд іде.

Все це дуже серйозно.

Трейлери в кінотеатрах на прем’єри з червня ідуть тільки російською мовою. Це вже можна сприймати як свідчення скорого скасування дубляжу на українську мову?

Звичайно, це так. Та це тільки один приклад того, що української мови стане менше. А їх можна назвати дуже багато. Усюди сьогодні домінує російська. Давайте починати з того, що голова уряду фактично «через пень колоду» володіє українською мовою, ледве-ледве щось на ній видає. А що відбувається в парламенті? Ті люди, які ще нещодавно розмовляли чистою українською мовою, знають її, сьогодні – навіть на засіданнях Верховної Ради – розмовляють російською. Відчувається таке відсторонення від тих маленьких здобутків, які були нажиті з великою працею за останні двадцять років.

І саме заради того, щоб за цей законопроект проголосували, деякі з його авторів брешуть про його підтримку експертами?

Це пан Колесніченко збрехав, сказавши, що Університет імені Шевченка підтримав його законопроект. А потім в Інтернеті з’явився протест цих експертів, які говорять, що Колесніченко їх просто ввів в оману, що ніколи університет не підтримував цього законопроекту, і його, взагалі, не можна підтримувати. А якщо б професура промовчала?

Але брехав не один Колесніченко. Ще на законопроект Симоненко і Гриневецього Венеціанська комісія винесла розгромний вердикт. Новий, за словами Сергія Ківалова, європейці повністю підтримали. Хоча, насправді, визнали його фактично ідентичним минулому. І Марина Ставнійчук наголосила, що і цей проект був жорстко розкритикований Венеціанською комісією.

Ківалов – теж, але він так це робить… якось більш-менш. Найбільше активізується Колесніченко, він ходить, збирає якісь підписи.

Не можна сприймати цього разу цю ініціативу регіоналів у сенсі, що це лише піар, що вони «прогуляються» і скажуть: ну, знаєте, не вийшло - не пройшло. Вони збираються його вносити. І може статися таке, що голоси за нього вони і наберуть.

Будуть якось «стимулювати» опонентів? І що для його неприйняття зробив комітет з питань культури і духовності?

Ну… Скажімо так. В те, що вони назбирають потрібну кількість голосів, я мало вірю, але все може бути.

Але говорити фразами «а що буде, якщо» не можу. Законопроект внесений на розгляд, він стоїть на порядку денному і є небезпека, що він сьогодні може бути проголосований. В першому читанні. Але якщо таке відбудеться, вони увійдуть в смак: ага, в першому пройшло, чому б не проголосувати в другому.

Комітет зробив все, що міг. Ми розіслали його на всі можливі експертизи. І майже всі експертизи були одностайними у своїх висновках. Бо вони дуже легко прочитали підтекст цього закону. Адже, як, наприклад, в попередньому законі, там немає такого, що потрібно ввести другу державну мову – російську. Зроблено те саме, але по-іншому. Прописана процедура надання статусу регіональної мови.

Це зрозуміло, що, незважаючи на те, що начебто всі мови можуть претендувати на такий «статус», за умови «згоди» десяти відсотків населення реально набути його зможе тільки російська. Вважаєте, це своєрідний реверанс Януковича Москві?

Регіональною мовою в Україні може бути тільки російська і ніяка інша національна меншина на подібне претендувати не зможе. Звичайно, що це реверанс в бік Росії. Це ж проросійські сили. Той самий Колесніченко очолює ту Російську общину. Я не має жодного сумніву в тому, що це так заохочується російський бік, заохочується всіма методами, які тільки можливі.

Хоча ми також обставлені дуже сильно у протистоянні цьому законопроекту, маємо висновки Венеціанської комісії.

Але на перемогу не сподіваєтесь? Проте ж там чітко сказано, що мовний законопроект направлений на нівелювання прав держаної мови, на значній частині території країни російська мова витисне українську, а ряд положень взагалі не відповідає Конституції…

Ой, ну а як і на кого можуть, наприклад, вплинути висновки Венеціанської комісії. Ми ж живемо не в іншій якійсь країні, а в нашій. На кого тут може вплинути логіка? Вплинути може тільки якийсь загальний суспільний тиск. Наскільки мені відомо, біля Верховної Ради будуть збиратися люди і пікетувати. А так… Ну яка тут може бути логіка? Уповати на те, що вони почують те, що там сказала Венеціанська комісія, не можна.

Я буду сьогодні доводити неможливість прийняття цього законопроекту, звісно. Буду наводити всі потрібні аргументи. Я розумію, що Колесніченко мої аргументи не сприйме, але ж нас будуть ще люди слухати.

А, окрім пікетування горсткою людей парламенту, яким ще може бути суспільний тиск? От приклад того, що письменник Анатолій Дімаров відмовився від ордена Ярослава Мудрого IV ступеня, міг би якось вплинути на позицію влади?

Достатньо того, що це був дуже правильний крок. Він чесна людина. Я знаю його ставлення до цієї влади. Незважаючи на його рішення, я б все одно його шанував, бо він вже літня людина, порядна, активний письменник, світлий. Мені навіть цікаво було, як він вчинить: буде брати чи не буде брати. А, бачите, він все-таки одважився в такому віці, незважаючи на те, що і дружина його відмовляла від цього рішення, і син відмовляв. Але він чітко сказав: з рук цієї влади, яка веде Україну до прірви, я нагороди прийняти не можу. Це дуже мужній вчинок.

Більш мужній ніж відмова Шкляра від Шевченківської премії через Табачника?

Так, вчинок Дімарова мужніший за вчинок мого колеги і друга Василя Шкляра. Бо він як відмовився? Він відмовився до того часу, поки Табачник буде перебувати на посаді міністра. Але ж Табачника рано чи пізно, але все-таки попруть, і Шкляр отримає своє премію, а тим більше, що він отримував все-таки народну премію, та й фінансово він себе забезпечив. А Дімаров, ну 90 років йому, здавалося, що ж ще йому потрібно, а він зробив такий жест. Показав усім нашим і письменникам, і інтелігентам, і людям, взагалі, як треба діяти, якщо ти маєш принципи.