Анатолій Присяжнюк: Коли Яценюк об’єднався з БЮТ, я сказав синові: не буду тебе поважати

Посаду губернатора Київщини екс-голова «Чорноморнафтогазу» Анатолій Присяжнюк отримав після приходу до влади Віктора Януковича. І одразу, вловивши пануючу в країні кон’юнктуру, став розповідати про важкий стан регіону після «попередників» та звітувати про досягнення – свої як голови облдержадміністрації та Партії регіонів.

Зараз напередодні парламентських виборів перед губернатором стоїть неабияке завдання. Йому треба продемонструвати в регіоні чисті і чесні вибори (щоб опозиції і Заходу не було до чого придертися) і водночас треба дати МАКСИМАЛЬНИЙ результат для Партії регіонів.

Присяжнюк обіцяє, що агітувати за свою партію та її кандидатів він буде в неробочий час. Губернатор також відверто розповідає про стосунки з сином-опозиціонером і про те, кому з політиків на Київщині свого часу незаконно виділялись землі.

-- «Буду агітувати за Партію регіонів»

Анатолію Йосиповичу, давайте почнемо з «найгарячішого» - парламентських виборів. З одного боку, Президент поставив перед своїми підлеглими завдання провести максимально чисті вибори – щоб не дати шансів опозиції заявити про фальсифікації і не накликати додаткового гніву Заходу. З іншого – керівники штабів, губернаторів будуть відповідати за конкретний процент, який від них очікує центр. В який бік схиляєтесь – в бік «чистоти» чи в бік результату?

Штаби виконують певну функцію організаційних робіт, і за вибори не відповідають. Зрозуміло, що буде іти боротьба. Та боротьба, хто б що не говорив, - це закономірний процес. На жаль, уже в перші дні виборчий процес показав, що опозиція поводить себе нечесно. Опозиція використовує всі технології, які тільки сьогодні є.

Які саме? Конкретизуйте.

Якщо брати Київську область, то проти провладних кандидатів Партії регіонів висунулися клони з такими ж прізвищами, як, наприклад, у Героя України Тетяни Засухи чи Сергія Кацуби. Та я думаю, що люди у нас мудрі, вони розберуться і будуть голосувати і серцем, і розумом. Вони ще мають час розібратися, хто на що здібний.

Ваші колеги – керівники областей і деяких міст – вже відверто агітують за провладних мажоритарщиків. Як ви збираєтесь поводити себе в період передвиборчої кампанії?

Я не буду відповідати за своїх колег. Я дотримуюсь чинного законодавства. Я є одним з лідерів Партії регіонів, і якщо я вам скажу, що мені байдужі майбутні вибори, значить, я злукавлю. Я буду боротися за Партію регіонів. Вона себе показала не тільки на агітаційних майданчиках, а, в першу чергу, довела людям, що вона сьогодні найсильніша і найавторитетніша. Як один із лідерів я, звісно, буду брати участь у передвиборчій кампанії. Та я не буду порушувати законодавства. Якщо я буду зустрічатись з людьми, то це буде після роботи, якщо потрібно буде вирішувати якісь інші питання – я буду іти у відпустку.

Тобто в неробочий час будете агітувати за Партію регіонів?

Так, звісно буду агітувати за Партію регіонів. Вибачте, але як я можу не займатися політагітацією? Як лідер політсили Партії регіонів я за неї відповідаю. Чому я повинен здавати свої позиції? В робочий час я цим займатись не буду, а після роботи я буду людям розказувати, що зробила партія і влада.

А тут мені є, що розказати. Я можу вам тут навести тільки останній приклад. Коли стихія пройшла по ряду районів Київщини, я звернувся до політичних партій, запропонував відкинути амбіції і поїхати в Рокитне, Таращу, Миронівну, щоб кожний відремонтував хоча б по одному будинку (у 1800 будинків були знесені дахи, Миронівська районна лікарня вщент була розвалена). І що ви думаєте? Хоч одна політична сила відізвалася? Я поїхав, звернувся до своїх однопартійців, ми зібрали півтора мільйони «живими» коштами, більше десяти тисяч листів шиферу, інші будівельні матеріали і передали громаді. Чому я не можу про це розказувати?

Давайте про «покращення» трохи пізніше. Скільки, на вашу думку, округів по Київщині візьмуть провладні кандидати?

Думаю, на Київщині провладні кандидати всі округи візьмуть. Тому що це авторитетні люди. От хто може конкурувати з героєм України Засухою Тетяною?

Ми підтримуємо цілий ряд кандидатів, які йдуть, припустимо, не тільки від нашої партії. У депутата обласної ради Михайла Поплавського найбільший рейтинг – за 50 %, а пізнаваність взагалі майже 100 %. Незважаючи на те, що дехто поливає його грязюкою, хто може йому протистояти?

До речі, щодо Поплавського. Що там була за історія, коли спочатку з’явилась інформація про те, що він був висунений від Партії регіонів на зібранні київської облорганізації в Вишгороді, а потім стало відомо, що він йде самовисуванцем?

В тому, що Поплавський є депутатом облради, секрету ніякого немає. При прийнятті рішень він підтримує фракцію Регіонів, та він безпартійний, і ми не вправі були говорити щось за нього. Коли у нас була конференція, ми запросили на неї Поплавського, щоб він разом із Наталію Бучинською заспівав Гімн і пісню «Україна». Він з’явився на сцені, і всі подумали, що ми його висуваємо. Я на той момент, взагалі, не знав, чи піде він кандидатом, чи не піде. Коли він виявив бажання йти на вибори, я сказав, що цю кандидатуру Партія регіонів буде підтримувати, бо ця людина заслуговує на те, щоб стати депутатом.

Але ж на 91-му окрузі, по якому йде Михайло Поплавський, є окремий кандидат від Партії регіонів – Юрій Горшевіков. Тобто фактично ця ситуація підтверджує розмови про те, що справжні кандидати від партії влади інколи йдуть як самовисуванці?

Хвилиночку, для чого ви задаєте таке інтригуючі питання? Я вже сказав, що Поплавський не є кандидатом від Партії регіонів, і він не є членом Партії регіонів. Це самостійна людина, яка приймала самостійне рішення і йде на вибори як самовисуванець. Я, як керівник області, даю оцінку людям, які себе висувають, наскільки вони спроможні потенційно стати депутатом. Я не можу за нього відповідати в подальшому. Я просто говорю, що ця людина сьогодні заслуговує на те, щоб стати депутатом. І, зрозуміло, що мені було б комфортно з ним працювати, бо у нього державницькі позиції, не партійні, а саме державницькі.

Серед самовисуванців, окрім Поплавського, є ще деякі персони, яким ви симпатизуєте?

Так, Герой України Олександр Мостіпан. На окрузі, де йде ця людина, партія теж не буде боротися за свою кандидатуру. Мостіпан - не від партії, і не від опозиції. Це людина – не просто самовисуванець, його висунули десятки колективів, за якими стоять тисячі людей. Закономірно, що я не буду йти проти людей, які, як ми вважаємо, висунули достойну кандидатуру.

В центральному штабі є установка щодо того, який процент Партія регіонів повинна взяти по списку та по округам?

Такої чіткої установки немає. То буде доволі жорстка боротьба між політичними силами. У нас діє тільки така установка: якщо ми висуваємо кандидатуру від партії, то це має бути авторитетна людина, яка не порочить і партію, і результати виборів в цілому. Розраховуємо на достойний результат.

А достойний це який?

Поки що не можу говорити щодо відсотків.

А кого б ви могли назвати з яскравих опозиціонерів-мажоритарщиків на округах?

Щодо опозиціонерів – на жаль, не можу нікого назвати. Всі, як кажуть, «темные лица», які себе показують тільки в чорному піарі. Немає жодної людини від опозиції, яка б на сьогоднішній день, була примітною добрими справами, як меценат, як керівник, за яким стоять люди. Хай мені покажуть ці нові обличчя, на що вони здібні, які реальні справи вони зробили. Ви дивіться, де були ці люди останні 2 роки? Вони оживають лише на час виборів.

-- «Якщо ти керівник, то ти думаєш про майбутнє і кладеш яйця у дві корзини»

Вам як губернатору, керівнику обласного осередку Партії регіонів взагалі вдалося небачене. Ви в регіоні, де завжди підтримували Тимошенко, сформували «регіональну» більшість в облраді. Все завдяки тому, що БЮТ влада не допустила до виборів в області?

Це було просто. Я не робив революції, я не лякав фіскальними, правоохоронними органами.

Мені сьогодні легко говорити з людьми, тому що за ці два роки зроблено більше, ніж за п’ять попередніх років. Ви поїдьте в будь-який регіон. Люди виходять і кажуть: ми бачимо, що ви робите, ми вас підтримуємо. В 2008-2009 роках жодної копійки не було витрачено на ремонт доріг і утримання, а ми кожний рік виділяємо 120-150 мільйонів. У 2009 р. взагалі не було побудовано жодної школи чи лікарні! Борги за енергоносії сягнули тоді майже мільярда гривень, заборгованість по зарплатах – майже 100 мільйонів. Не було введено в експлуатацію жодного нового підприємства. Такі «результати» дала робота попередньої влади.

Але незважаючи на це, я готовий до співпраці з усіма політичними силами. Я колись запропонував посаду першого заступника представнику «Фронту змін». Прийшов ініціативний молодий хлопець. Я йому одразу сказав: ти прийшов не шкурне питання вирішувати, а працювати для народу. Чотири місяці він витримав і втік

Можете назвати його ім’я?

Думаю, що до прізвищ вдаватись не потрібно. Він є лідером «Фронту змін» в Київській області. Представник «Сильної України», коли ми об’єднувалися, прийшов – було те саме. Я взяв його заступником. Він попрацював три місяці і сказав: мій бізнес ближче мені до серця, займатись людьми я не буду. Представники «Фронту змін» та «Батьківщини», яких ми залучали, попрацювавши кілька місяців, йшли. Такого ритму роботи вони не передбачали, а відповідальності перед громадою не бажали мати. От я, наприклад, на роботу приходжу о пів на сьому. З семи до дев’яти я приймаю людей без запису – з вулиці з будь-яким питанням до мене може зайти людина. Якщо можу, я його вирішую.

І все ж, Україна здасть тест на демократію в жовтні чи викличе ще більші випади з боку європейських країн, і, можливо, санкції?

Що таке демократія? Я працював і в правоохоронних органах, я мав можливість виїжджати в інші країни, я спілкувався американськими колегами, з європейськими. Я знаю, що таке демократія. В першу чергу, це суворе дотримання закону, порядку і дисципліни.

А, як каже Михайло Чечетов, демократія – це коли рішення приймає більшість.

Я скажу по-іншому. Люди розцінюють демократію як вседозволеність і вільне тлумачення тих чи інших законів. Так бути не може. Є закон, і його потрібно дотримуватись.

Ви вважаєте, що нинішній склад облради відображає реальні політичні настрої в області?

Я вам наведу приклад. У мене в обласній раді, дійсно, є так звані опозиційні сили. Тільки вони проти кого в опозиції? Проти свого народу? От на сесії розглядається питання виділення коштів на туалети – тільки в 30% шкіл туалети були всередині приміщення, а все інше за двісті метрів і так далі. Це наші діти! Опозиція голосує проти. Ми виділяємо кошти на енергозберігаючі технології, на котельні, на ремонт, на медикаменти – опозиція проти, вона не голосує за соціальні рішення. І так вчиняє, наприклад, представник «Свободи» Ханенко, який був першим заступником міністра охорони здоров’я при помаранчевій владі. 20 років будувалася поліклініка в Броварах. А ми за один рік виділили на цей об’єкт коштів більше, ніж за попередні двадцять років. Тисячі онкохворих (на Київщина, нагадаю, найбільше постраждала від Чорнобильської катастрофи) потребували лікування, стояли в черзі. Наша партія і Президент виділили сто мільйонів і відкрили онкологічний центр, який дає людям можливість лікуватися.

З політики ви знов «перекинулись» на досягнення Партії регіонів.

А давайте розберемося, чому Олександр Мороз сьогодні боїться йти у свій рідний округ, тікає з нього? Та тому що в Таращі каналізації досі немає – біля кожного будинку вигрібна яма. А він іде в інший округ, і там розказує, що він щось зробить для регіону. Та ти ж був при владі? Чому ж ти не робив?

Комуністи говорять про те, що хліб буде по 25 копійок. Що це за абсурд? Такого ніколи не буде – світова ціна на барель нафти збільшується з кожним днем, раніше літр бензину коштував десять копійок, а сьогодні 10 гривень. А за кого ті комуністи за роки незалежності голосували? Невже не за ці проекти і не за ці закони?

Ми сьогодні дивуємося, чому це з’явилися капіталісти, буржуї, мільйонери. Це вина саме тих політиків – і того ж Мороза, і того ж Симоненка – що вони не створили відповідну законодавчу базу, яка б дала рівні умови розвитку для всіх громадян. Зрозуміло, що ті, хто був при владі, хто був спритніший, не порушували закони, вони знаходили «дірку» в законодавстві, і це давало їм можливість заробляти більше. У наші області, до речі, всі мажоритарщики – це люди не з Донецька, не з Дніпропетровська, не з Криму. Це депутати облради, які знають проблеми Київщини, працюють на Київщині і залишаться з людьми на Київщині.

Коли опозиція голосувала проти тих туалетів у школах, як голосував ваш син? Адже Олександр Присяжнюк пройшов до облради від опозиційної сили «Фронту змін».

Мій син дійсно, є одним з представників «Фронту змін». Він прийшов від партії, і я розумію, що партійна дисципліна – то партійна дисципліна.

Ходили чутки, що він буде у партійному списку Об’єднаної опозиції на цих виборах. Знаєте, чому його імені там не виявилося?

Я вам, можливо, навіть розкрию таємницю зараз. Інколи люди думають, що якщо ти керівник, то ти думаєш про майбутнє і кладеш яйця у дві корзини – мовляв, я у Партії регіонів, син пішов від «Фронту змін».

Син мій закінчив інститут і пішов працювати в Міністерство закордонних справ. Я не винуватий в тому, що в той час прийшов міністром Арсеній Яценюк і підбирав собі команду. Підбирав молодих ініціативних людей, з якими було комфортно працювати. Він запросив і мого сина, і той працював в апараті міністра МЗС. Потім коли Яценюк пішов головою до Верховної Ради, він забрав його помічником. Син з ним і залишився, вступив в партію, в нього було своє бачення. Кожна людина, як кажуть, має право на помилку.

Та коли Яценюк об’єднався із «Батьківщиною», я сказав сину: ти мені вибач, я тебе не буду поважати, тому що сьогодні я не бачу такої сили як «Батьківщина», у вас, дійсно, була своя програма, ви щось робили для людей, а сьогодні ви йдете заради «корита», заради того, щоб прийти до влади і захистити лише свої інтереси.

І він не пішов?

У нас відбулася принципіальна розмова. Тому він і не домагався того, щоб його кандидатура була включена до партійного списку. Я йому сказав: тобі це не потрібно. Мій принцип як батька: потрібно дітям помагати, та не потрібно дітей тягнути. Я мав можливість дитину влаштувати «в кабінетах», та не зробив того.

Повертаючись до різних політичних сил, хочу звернути увагу на партію «Удар». Віталій Кличко – авторитет, світова легенда в спорті. Але хто він в політиці? І хто ті люди, яких він веде? Як вони захистять мене, мою сім’ю і державу? Що можуть зробити ті люди, які в законах не розбираються? Щоб розбиратись в законі, має бути освіта, чуття, досвід, це все через себе потрібно прогнати. Потрібно працювати на землі, разом з людьми, а не літати у хмарах, а потім просто піднімати руки.

Тому я не вірю в нові обличчя і в нові партії. Я вірю в мудрих людей, які були керівниками, за спиною в яких тисячні колективи і людські долі, виконання планів, рішень. Я теж спортсмен, я теж займався велоспортом був свого часу в «союзній» збірній. Та я ж одразу не претендував на якусь посаду, я йшов повільними кроками – працював на викладацькій роботі, на господарських посадах, в правоохоронній системі. І сьогодні я, ставши губернатором, можу сказати: якби у мене за спиною не було всієї тієї практики, я б не зміг тут працювати.

-- «Ми в Києві просто гості»

Після смерті прем’єр-міністра Криму Василя Джарти ходили розмови про те, що вас знову відправлять до Криму. Ви б не хотіли повернутися до Криму? За роботою в «Чорноморнафтогазі»не сумуєте?

Я взяв за правило: якщо я перегорнув сторінку, то я перегорнув сторінку. Мені Президент довірив Київську область – це один з найвідповідальніших регіонів. Київщина була на 24 місці за соціально-економічними показниками. В 2010 році ми вже були в першій десятці, в 2011 – вже вийшли на перше місце і утримуємо його цього року. Ми – один із двигунів, який найкраще спрацював по виконанню і наповненню бюджетів.

Тоді питання щодо інвестиційного клімату. Чому інвестор на Київщину не дуже охоче йде?

А чому ж не йде? Навіть біжить, щоб встигнути. Сьогодні ми є лідерами країни за залученням інвестицій. 16 мільярдів гривень за 2 роки, більше 500 інвестиційних проектів!

Для популяризації регіону в світовій інвестиційній спільноти ми проводимо етапи чемпіонату світу, гран-прі «Формула на воді». Всі думали, що це моя забава. А насправді - це захід, за допомогою якого ми могли привернути увагу до розвитку Київського регіону. І в цьому році я отримав задоволення в тому, що Президент Міжнародної федерації водно-моторного спорту, член Олімпійського комітету сказав: коли я вперше приїхав на Вишгородщину, там жаби квакали і сміття гори лежали, а сьогодні це найкраще місце в світі.

Монако розвивалося за рахунок «Формули», яка проводилась на шосе. Всі в світі знали, де вона проводиться, приїжджали і вкладали гроші. В цьому році нашу «Формулу» подивились 140 країн світу, майже півмільярда мешканців планети. За три доби на змаганнях побували біля двохсот тисяч людей.

Та ви «славитеся» не тільки успішно реалізованими проектами, а й проектами, що, принаймні в найближчому майбутньому, не можуть бути втілені в життя. Та ж ідея перенесення обласної столиці з Києва в Ірпінь. Скільки часу і грошей потрібно для реалізації такої ініціативи? І чи потрібна вона взагалі?

В Київській області немає обласного центру. Ми в Києві просто гості. Навіть ту будівлю, в який ми знаходимося, ми орендуємо. Людина, яка проживає на Київщині, не може піти в одне місце і вирішити питання, тому що всі управління розкидані по Києву. Навіть мені на то, щоб зібрати представників тих чи інших служб, потрібно півдня. Це по-перше. По-друге, така ідея пов’язана із податками. Без наявності обласного центру вони йдуть в Київ, і потім я повинен просити, щоб області щось дали. З того ж транспорту 70% податку йде на Київ, 30% мені віддають, хоча доріг в області набагато більше, ніж в Києві. Нерівномірне розподілення.

Також потрібно думати про розвиток Київського регіону. Є досвід винесення центру в Московській області, в Казахстані. Міняли в Німеччині столицю. Та я не літаю в хмарах, не думаю, що я прийду до Президента і скажу, що мені потрібен мільярд на будівництво адміністративного будинку для того, щоб перенести служби і сказати, що адміністративний центр тепер буде в Ірпені. На це потрібен час. Потрібно підняти економіку, розрахуватись з боргами, підняти заробітну платню і паралельно створювати умови для інвесторів. Це питання рано чи пізно буде вирішено. Можливо, буде проведений референдум. Моя ідея підтримується і депутатським корпусом, і урядовцями. Але потрібні кошти, і я не хочу, щоб мене звинувачували в тому, що зарплати низькі, а я витрачаю гроші на задоволення своїх амбіцій – на будівництво адміністративної будівлі.

А от яка подальша доля таких проектів, як електричка до Борисполя, тролейбусна лінія Київ-Ірпінь? Тролейбус обіцяли запустити ще до Євро-2012.

Ні, не могли ми такого обіцяти. Ми тільки ввели експлуатацію – відкрили навесні – трасу Ірпінь – Київ. Та на те, щоби проект зробити і пройти експертизу, потрібен рік. І сьогодні ми працюємо над ним. Також виділені кошти на проект Бровари-Київ.

Але, послухайте, ми подаємо сигнали, ідеї. Проаналізувавши ситуацію в європейських країнах, які йдуть на крок, а то і на два, попереду, ми зрозуміли, що час відмовлятися від тролейбусів, і робити електроавтобуси. Це значно здешевить проект, не потрібні будуть ті дроти, не потрібно буде тягнути кабелі. Яка різниця людині, на чому переїжджати? Головне, щоб це був комфортабельний трамвай чи автобус. Але якщо автобус буде електро – екологічно чистий – це краще.

Проект Київ – Бориспіль є національним, ним займається Каськів. Цей проект проходить експертизу, він буде фінансуватись, бо, як ви знаєте, підписаний договір з Китайською народною республікою. Я впевнений, до кінця року ми почнемо втілювати його в життя.

А коли ви збираєтеся втілити в життя такий проект як будівництво окружної дороги навколо столиці?

Аналогічно – цим проектом займається профільне національне агентство і «Укравтодор». Проект також проходить експертизу, допрацьовується. Але одне можу сказати точно – при будівництві об’їзної буде враховано думку людей, територіальних громад районів, територіями яких піде нова магістраль.

Збитки від Євро-2012 вже порахували? Представники бізнесу жаліються, що заробити не вдалося. За підрахунками КМДА, Київ отримав близька 84 мільйонів гривень, але на підготовку столиці до турніру пішло 18 мільярдів (10 – з міського бюджету). Що саме залишив після себе чемпіонат в області?

Не знаю, хто там ввійшов в мінус. Та тут, в першу чергу, країна виграла. Виграли ті бізнесмени, які щось зробили і побудували. Менталітет наших людей, на жаль, такий: вони думають, що якщо вони вклали, то вже через місяць мають відбити. Такого не буває.

Це гордість Київщини, що збірна Швеції зупинилася в Київському регіоні, в Обухівському районі. У нас було побудовано багато міні-готелів, і дуже багато гостей зараз зупиняються не в Києві, бо там готелі дорогі, а їдуть в Бучу, Ірпінь, Бровари.

На початку серпня під час аудієнції із Патріархом Кирилом ви начебто досягли згоди в тому, що відома на весь світ чудодійна ікона Вишгородської божої Матері, яка зараз знаходиться в Третьяковській галереї, має повернутися на батьківщину. Коли це має статися?

До мене звернулися мешканці Київщини, щоб я попросив патріарха привезти її сюди, щоб люди могли до неї доторкнутися. Я мав можливість провести таку зустріч. Ми розмовляли про повернення ікони Вишгородської Божої Матері на Україну. На жаль, я цього не знав, і багато людей цього не знає, навіть сам Кирил має можливість лише раз на рік доторкнутися до цієї ікони тільки на одну хвилину. Бо вона в поганому стані, і щоб її зберегти для неї створений певний температурний режим, тиск, вона знаходиться під охороною держави. Якщо її розконсервувати, від цього користі не буде ні Україні, ні Російській Федерації. Вона зруйнується.

Тобто ікона в Україну не повернеться?

Ні, але патріарх подав ідею зробити точну копію цієї ікони, освятити і повернути на Вишгородщину.

-- «Представники помаранчевої команди вимагали по сто-двісті гектарів»

Якщо повернутись до більш «земних» питань. Точніше – земельних. Ще одна проблема регіону – незаконна роздача земель. За інформацією правоохоронних органів, більше 30 тисяч гектарів землі були приватизовані із порушенням діючого законодавства. Як вирішується ця проблема зараз? Як губернатор ви часто приймаєте рішення, пов’язані із виділенням ділянок?

За два роки моєї роботи в мене немає жодного скандалу щодо виділення землі. У мене самого землі немає, і я її не виділяв собі, як це робили переді мною. Були десятки тисяч проблем. Чого наші попередники їх не вирішили ? Отой пікет в селі Щасливе, який стояв чотири роки – і взимку, і влітку – люди перекривали Бориспільську трасу, не могли вирішити свої питання. Такі самі питання і по Обухівській, і по Вишгородській трасі. Ніхто з чиновників на цих людей не звертав уваги.

Більше того, попередня влада створила десятки тисяч проблемних питань , видаючи фіктивні акти на землю. Коли перед виборами, щоб виглядати дуже гарними і чесними, вони видавали 2-3 акти на ту саму ділянку. Нам сьогодні приходиться вирішувати і ці питання. І я не виходжу і не кричу, не розписуюся в своєму безсиллі. А продовжую працювати

За вашою оцінкою, скільки в області незаконно привласнених земель?

Зараз іде ревізія законності землевідведень, ситуації з забезпеченням вільного доступу громадян до берегових зон та лісових угідь. Після її закінчення зможемо сказати, де і які проблеми ще є. В той же час хочу акцентувати вашу увагу на землях сільгосппризначення. Ми з кожним роком додаємо по тисячі гектарів, які вводяться в обробку сільськогосподарський обіг. Якщо в 2009 році оброблялося 900 тисяч гектарів, то сьогодні вже майже один мільйон двісті. Землі повертаються громаді, вони обробляються і приносять користь.

Ви ведете облік великих землевласників? Багато серед них народних обранців? Як ви можете прокоментувати чутки, що земельним бізнесом на Київщині активно займається депутат-регіонал Ельбрус Тедеєв?

У Ельбруса Тедеєва апріорі не може бути землі. Бо в роки помаранчевого земельного дерібану він був членом партії, що знаходилася в опозиції. В більшості ситуацією завідували представники БЮТ, тоді правив балом Губський.

А хто тоді з нинішніх опозиціонерів отримав землі?

Ось у мене є книга Євгена Жовтяка «Як я губернаторствовав». Там дуже гарно описано, хто претендував на землі і отримував їх: Петро Ющенко, Богдан Губський, Андрій Ющенко, Юлія Тимошенко, Олександр Третьяков - представники помаранчевої команди вимагали по сто-двісті гектарів. Політики люди недурні, і ніхто ту землю на себе не реєстрував. Зрозуміло, що у них є підставні особи, підприємства. Афери тоді проводилися представниками політичної сили БЮТ, які були при владі.

Я б на вашому місті так не ручалася. Вже котрий рік в число найбільш резонансних тем увіходить тема Межигір’я. Директор фірми «Танталіт», яка сьогодні фактично розпоряджається Межигір’ям, Павло Литовченко є депутатом облради, головою комісії з питань капітального будівництва і інфраструктури. Ви не вбачаєте конфлікту інтересів в цій ситуації?

Я не маю права сьогодні давати оцінку минулого. Я не аналізував те, чим займався Павло Литовченко. Та хочу сказати, що він як депутат обласної ради займає активну позицію, і дай бог мені десятки таких депутатів, бо він ще й меценат – з його допомогою і фондом реанімовано дитячий табір «Славутич». І можу сказати, що за моєї каденції ні Литовченко, ні інші не мають можливості безконтрольно отримувати землі.