Олег Калашніков: У мене до Юлії Тимошенко особисто немає жодних претензій

Коли регіонала Олега Калашнікова називають одіозним, то мають на увазі, в першу чергу, звинувачення у побитті знімальної групи СТБ, які пролунали на його адресу у 2006 році. Зрештою, через той інцидент Калашніков не потрапив до нинішнього парламенту. Але не зник з активної політики: він брав участь у з’їздах Партії регіонів, активно ручкався на них зі своїми однопартійцями, а потім – став організатором антитимошенківських акцій перед Печерським районним судом. Це через ці акції мільйони киян та гостей столиці отримали змогу вивчити на пам’ять слова пісні «Єднаймося!» у виконанні Павла Зіброва. Журналісти прогнозували, що за такі заслуги перед партією Калашніков «випливе» в прохідній частині списку регіоналів.

Однак не склалося: партія висунула Калашнікова в одному з мажоритарних округів міста Києва, де його супротивниками будуть не тільки опозиційні «зубри» Олександр Третьяков та Володимир Ар’єв, але й, подейкують, близький до влади забудовник Лев Парцхаладзе. «Калашнікова злили», - в один голос прокоментували перспективи його обрання журналісти. Сам він, принаймні, на словах, так не вважає.

На інтерв’ю з «Главкомом» в ресторані, що знаходиться на території свого виборчого округу, Олег Калашніков спізнився на сорок хвилин. Вибачився і пояснив, що несподівано затягнулась його зустріч з виборцями. Наполіг на тому, що інтерв’ю даватиме державною мовою – згадавши при цьому, що вільно розмовляє і китайською.

Невідомо, чи так повпливала на Калашнікова зустріч, яка його затримала, чи так він розмовляє завжди, але з перших хвилин розмови він почав, по-перше, говорити про себе у третій особі, по-друге, надзвичайно пафосно. «Главком» намагався максимально зберегти стилістику цього інтерв’ю, незважаючи на відверту сюрреалістичність деяких тез, що в ньому пролунали. Під час узгодження Олег Калашніков не вніс жодних змістовних правок до тексту.

-- Олегу Калашнікову запропонували місце у прохідній частині списку Партії регіонів

Чому ви висуваєтесь в депутати саме в Києві?

По-перше, я все своє свідоме життя живу в Києві, на території цього виборчого округу. По-друге, я хочу виправдати довіру Партії регіонів, членом якої я є, і команди влади, яку я представляю.

Ви давно працюєте на окрузі?

Почав – після того, як я отримав офіційне посвідчення.

Тобто перед тим ви жодної роботи не проводили?

Ні. Позиція, яку сьогодні демонструє Партія регіонів і влада загалом, – що вибори повинні бути чесними і прозорими, – не дозволяє Олегові Калашнікову особисто порушувати ці принципи. Рішення з’їзду про моє висування було прийнято 30 липня, ЦВК зареєструвала мене як кандидата 7 серпня, посвідчення я отримав 10-го, і от з 12-го почав працювати з виборцями.

Я проглянув вашу виборчу програму і мені здалося, що вона жодним чином не прив’язана до вашого округу. З нею можна йти на вибори хоч у Києві, хоч в Рівному, хоч в Одесі.

Я балотуюсь до Верховної Ради України, тому моя програма – це програма, яка стосується моєї діяльності у вищому законодавчому органі влади в країні. Якби я балотувався до Київради, то моя програма була б прив’язана до конкретної території.

Безумовно для мене на першому місці будуть завдання, накази, які будуть давати виборці Оболонського та Святошинського районів. Але людина, яку вони обирають, матиме вплив на вирішення проблем загальнодержавного масштабу. Тому й моя програма відповідає, перш за все, масштабам діяльності народного депутата України, а не обранцю якоїсь маленької територіальної одиниці.

Просто ваші конкуренти продемонстрували дещо відмінний підхід до створення своєї програми… До речі, кого ви вважаєте своїм головним конкурентом?

У мене нема конкурентів. Мій єдиний конкурент – це час, який не дає мені можливості швидко вирішувати проблеми, про які мені сьогодні говорять люди. Я навіть на інтерв’ю до вас запізнився виключно через те, що ми планували організувати зустріч по-одному, але зацікавленість людей, їх бажання працювати, послухати Олега Калашнікова, задати йому запитання – розтягують час.

А якщо оцінювати кандидатів, що вже зареєстровані у вашому окрузі, то кого з них ви назвали б своїм головним конкурентом?

Я повторю: у мене немає конкурентів. Я вважаю, що округ у Верховній Раді повинна представляти людина, яка в ньому мешкає. А я, мабуть, єдиний з кандидатів, хто мешкає в цьому окрузі. Я єдиний вже втретє балотуюся в цьому мажоритарному окрузі. Перші два рази, в 1998 і в 2002 роках я балотувався як самовисуванець. Цього разу, коли Олегу Калашнікову запропонували місце у прохідній частині списку Партії регіонів, я був вдячний товаришам, але свідомо звернувся до них з проханням дати мені можливість піти до людей, прийти в Раду від своїх співгромадян, саме по тому округу, в якому я вже маю досвід виборчої роботи…

А можна про це детальніше? У вас було місце у прохідній частині списку? І ви навіть можете сказати, яке?

Я вважаю, що в моїй теперішній позиції достатньою і коректною є та інформація, яку я вам надав. Всі місця в списку розподіляла партія на своєму з’їзді. А я вам говорю про формальні і неформальні консультації з моєю участю, які відбувалися ще до того, як з’їзд прийняв рішення про те, що Олег Калашніков йде по 218-му мажоритарному округу. Я вдячний з’їзду за це рішення, бо для мене цей округ – це місце, в якому я починав і буду продовжувати свою політичну кар’єру.

Ви проводили на окрузі якісь соціологічні дослідження? Який у вас тут рейтинг підтримки?

Будь-які дослідження ми будемо проводити після того, як трошки тут попрацюємо. Дайте мені час, люди повернуться з відпусток, я попрацюю, і ми проведемо якусь соціологію.

На сьогодні я можу вам впевнено сказати, що впізнаваність Олега Калашнікова – 98%. На даному етапі передвиборчої агітації цього для мене достатньо. А далі – побачимо.

Якщо ви не хочете говорити, хто ваш головний конкурент в боротьбі за перемогу на виборах, то дозвольте запитати, хто ваш головний опонент в ідеологічному плані? Тобто я розумію, що ви – кандидат від влади, а ще в окрузі балотуються як мінімум троє відомих опозиціонерів – Володимир Ар’єв, Валерій Асадчев і Олександр Третьяков. Хто з них найбільше відрізняється від вас в ідейному плані?

Я з повагою ставлюсь до кожного, хто сьогодні зареєстрований у цьому окрузі, і до тих ідеологій, які вони несуть. Це дуже нормально, що у нас беруть участь у виборах представники різних політичних сил, прихильники різних ідеологій. Але сьогодні я, Олег Калашніков, зосередився на проблемах, які мають виборці округу – для мене це цікавіше. Я представляю в цьому окрузі владну команду …

Але ж ви не будете заперечувати, що вам грає на руку з тактичної точки зору ситуація, коли проти вас виступають одразу кілька опозиціонерів, які забиратимуть голоси один у одного?

Це запитання треба скерувати до політичних технологів, які оцінюють шанси кандидатів. Моє головне завдання сьогодні – це донести програму партії до своїх виборців і донести інформацію про проблеми свого округу до представників влади, до своїх однопартійців для їх якнайшвидшого вирішення. Адже кожна проблема, яку ми не вирішили, збільшує термін, за який буде виконана програма Президента «Україна для людей», яка є базою і для моєї виборчої програми.

А щодо моїх, як ви їх назвали, опонентів… Всі вони – порядні люди, до яких у мене немає жодної ненависті. До кожного з них я ставлюся з повагою і любов’ю. Нехай їм всім щастить!

До речі, ви користуєтеся послугами якихось політтехнологів?

Мене висунула в депутати Партія регіонів, тож всі технологічні, політичні та інші питання мені допомагає вирішувати Партія регіонів, представником якої я є.

Скільки процентів ви хочете набрати на виборах?

Я хочу перемогти. У виборах братиме участь велика кількість кандидатів, тому давати такі прогнози – це все одно, що гадати на кавовій гущі.

ЗМІ повідомляють, що в деяких київських округах Партія регіонів висунула в депутати технічних кандидатів, для відволікання уваги і підтримки тих, кого насправді буде підтримувати влада. Наприклад, на Борщагівці справжнім кандидатом від влади нібито буде Олександр Пабат, а формально від Партії регіонів бере участь у виборах льотчик-випробувач Юрій Трошин. Вас у цьому контексті часто називають технічним кандидатом Лева Парцхаладзе…

Я поважаю вільну пресу, я поважаю свободу слова. Тому якщо у когось є такі думки, вони вважають, що ці думки комусь цікаві, а головне, що вони відповідають дійсності, – що ж, хай ці люди вводять в оману своїх читачів.

За весь час свого перебування в Партії регіонів, тобто з 2005 року, на жодній ділянці політичної роботи я не виступав у якості технічного кандидата. І сьогодні я вам можу сказати як громадянин, офіцер і патріот, що не виступаю у будь-кого технічним кандидатом.

Безумовно, є відповідні технологічні прийоми. Безумовно, проти мене друкують проплачені матеріали. Але якщо хтось таким чином хоче знизити рейтинг Олега Калашнікова, то я сподіваюсь, що завдяки вашому щирому і вільному виданню правдива інформація знайде свого читача.

Виборчі баталії на вашому окрузі вже зараз називають битвою мільйонерів – одразу троє учасників виборів, ви, Третьяков і Парцхаладзе, задекларували більше мільйона гривень доходів…

Ви кажете про мільйонера Калашнікова? Це смішно. Хто це придумав і хто це написав?..

Ви в декларації це написали.

Я в декларації вказав всі статки, які в мене на сьогодні є. Я не ховаю їх на якихось інших рахунках, ні на кого не переписую. У мене взагалі немає власного бізнесу…

На жаль, мені боляче про це казати, але у своїй родині я залишився один. Рік тому я поховав батька, і до мене перейшли його скромні статки. Десять років тому я поховав матір… Вказані мною в декларації цифри – це кошти тієї колись великої родини, які були законно переоформлені на Олега Калашнікова. Називати Олега Калашнікова мільйонером на основі цих цифр – це просто смішно.

Я є мільйонером в тому сенсі, що мене розуміють і підтримують мільйони людей. А порівнювати мене з людьми, які отримують величезні прибутки, займаючись бізнесом, – це, мабуть, трошки некоректно.

Вам не здається, що те, що вас висунула Партія регіонів, партія влади, яка в Києві має, м’яко кажучи, не найвищий рейтинг, грає вам на шкоду?

Те, що партія висунула мене в депутати по мажоритарному округу, – це для мене вияв високої довіри і велика честь. Бути висунутим в Києві – це для Олега Калашнікова вияв удвічі чи втричі більшої честі й поваги від однопартійців, ніж якби я просто був у прохідній частині списку.

Так, Київ – це столиця України, тут живуть найбільш політично обізнані громадяни. Йти до них під прапором Партії регіонів слабкі люди бояться. А я не боюсь. У мене вся передвиборча агітаційна продукція буде відповідати вимогам партії, на них буде присутня партія, бо мене висунула Партія регіонів, найпотужніша політична сила Європи!

Тому висунути Олега Калашнікова в депутати по такому складному округу – це не тільки вияв мудрості партії, це і сміливість самого Калашнікова.

-- Я перший за двадцять років незалежності на Хрещатику давав можливість людям послухати українські пісні

Ви згадали про те, що ваша впізнаваність на окрузі сягає рівня 98%. Як ви відчуваєте: мешканці вашого округу асоціюють вас з позитивом чи з негативом?

Я таких соціологічних опитувань не проводив, але те, що в нашому суспільстві оцінки тих чи інших подій різняться – це нормально, це – ознака громадянського суспільства. На зустрічі з Олегом Калашніковим приходять не тільки мої прихильники, туди приходять і прихильники тих політичних сил, які певний час тому були при владі, а сьогодні є маргінальними. Під час зустрічі у нас бувають відкриті дискусії.

Тим не менше, відношення киян до вас є дуже неоднозначним…

А хто це визначав?

Згадаймо хоча б про лист Павла Зіброва з приводу використання вами його пісні «Єднаймося», яка є гімном вашої громадської організації…

Я цього листа не бачив. Більше того, місяці два тому Зібров підходив до мене на засіданні парламентського клубу, при цьому ніяких листів він мені не передавав і нічого не казав.

У цьому листі Зібров вибачався перед киянами…

(перебиває, обурено) За що?!

За те, що його пісню кожні двадцять хвилин крутять на повну гучність на максимальній гучності і це заважає киянам…

Послухайте мене! Ніхто на максимальній гучності нічого не крутив. Це все – порожні балачки. Так, ми справді протидіяли у громадській площині нашим опонентам, але ж ми діяли з одною метою – ми боролися з корупцією. І я продовжую боротися з корупцією, бо вважаю, що корупція – це найганебніше явище в сучасній Україні. Тому, коли наші опоненти, політичні маргінали починали викрикувати у свої гучномовці, через свою потужну звукову апаратуру антидержавні гасла…

Це які?

Я не буду їх повторювати. Ви там були – ви знаєте. Так от, коли вони транслювали через свою потужну апаратуру антидержавні гасла, то ми дійсно для того, щоб протидіяти їм, на такому ж рівні гучності включали українські пісні, в тому числі гімн Загальновоїнської спілки України.

А про що вам може сказати Зібров? Цей гімн він написав і отримав за це гроші. Це – моя власність, причому тут Зібров?

Власне, він каже, що не передавав вам інтелектуальних прав на цей твір…

Брехня! Гімн цей був написаний на замовлення Олега Калашнікова в далекому 1997 році. Слова гімну писав Петро Мага, ще один талановитий автор багатьох українських пісень Юрій Рибчинський вносив корективи до тексту. Зібров написав музику і офіційно передав мені на нього права. Я заплатив за це вже не пам’ятаю скільки грошей, тому це моя авторська власність! Брехати не треба людям!

І вам я хочу сказати: не вводьте людей в оману. Я перший за двадцять років незалежності на Хрещатику давав можливість людям послухати українські пісні. Не якийсь там реп і рок – у мене лунали найкращі українські пісні найяскравіших українських виконавців світового рівня. Причому тут Зібров?

Зі сторони виглядало дивно, що з ваших динаміків лунала пісня саме у виконанні Зіброва – на останніх президентських виборах він підтримував Юлію Тимошенко…

Ви знаєте, у мене до Юлії Тимошенко особисто немає жодних претензій. В парламенті п’ятого скликання я з Юлією Володимирівною і здоровався, і зустрічався. Я борюсь не з Юлією Тимошенко, я борюсь з ганебним явищем корупції, а Юлія Тимошенко сьогодні – це корупціонер номер один в країні. Ці речі треба розділяти. Які у мене можуть бути зауваження до жінки, яка зараз відбуває покарання в Качанівській колонії?

Ну, люди з вашої організації продовжують проводити там свої акції…

Люди з організації Олега Калашнікова борються проти корупції як явища! Юлія Тимошенко у цій боротьбі – це лише маленький клаптик.

А на яких ще антикорупційних процесах можна побачити людей з вашої організації?

Побачите! Це – тільки початок! Сьогодні ми розвиваємо потужний громадянський антикорупційний рух «Досить». Будуть і нові процеси, безумовно.

Ми сьогодні змушені реагувати навіть не на дії Тимошенко, а на дії її так званих прихильників, які за рахунок спеціально виділеного бюджету хочуть ввести в оману не тільки Україну, але і світову спільноту. А світ повинен знати, що сьогодні в Україні нема поваги до корупціонерів!

Тому я виступав на Хрещатику перш за все як представник громадянського суспільства. Я доносив світу свою громадянську позицію: корупції в Україні – стоп! Я повторю: у мене немає жодних особистих претензій до Тимошенко. Мені здається, їй треба було б просто повернути борги ЄЕСУ і збитки, які Україна отримала від підписання газової угоди. Якби Тимошенко це зробила, я вважаю, що українська влада і українські суди це врахували б, і вона могла б спокійно жити і працювати у цій країні.

Ви якось так говорите, наче у нас нема інших корупціонерів, крім Тимошенко.

Я про це говорю, бо для мене це сьогодні – найболючіше питання. Сьогодні виборці на зустрічах задають питання: чому у них маленькі пенсії, чому не так швидко виконується програма Президента…

Тільки через Тимошенко?

Рідний мій, я вам хочу від щирого серця сказати – 64 млрд гривень на рік держава втрачає внаслідок підписання Тимошенко газових угод. Чи ви хочете, щоб я вам розповів про 460 млн доларів, які ЄЕСУ не повернуло Міністерству оборони РФ, і п’ять російських генералів за це відсиділи в тюрмі, їх позбавили звань і зламали їм життя? Вам це не здається головним?

Я вам хочу сказати: давайте починати з голови. Дійсно, сьогодні ця людина – це перша людина в Україні, яка за корупційні вчинки знаходиться за гратами. Таких буде більше. І позиція Олега Калашнікова з цього приводу полягає в тому, щоб допомогти Президенту, уряду і владі загалом позбавитись від корупціонерів та казнокрадів, які сьогодні просто зневажають народ…

Але Тимошенко вже давно перебуває в ув’язненні, а ви все від неї не відходите!

Я проводжу акції не тільки в Харкові.

А де ще?

Ще в Києві… Ви розумієте, сьогодні моя діяльність, може, не є такою активною, бо сьогодні всі мої зусилля спрямовані на роботу у виборчому окрузі. Але позиція «Олег Калашніков – борець з корупцією» залишиться. І вона буде існувати завжди, бо це – один з моїх життєвих елементів, яких я буду дотримуватися.

Коли ви називаєте акції своїх опонентів біля Печерського суду проплаченими, то я не можу не згадати про цілу низку публікацій, в яких те саме пишеться про ваші акції…

Всі публікації, які пишуться про мене, мають одне джерело – прес-служба Блоку Юлії Тимошенко. Все. Більше це питання я не коментую.

Тобто в соціальних мережах ви учасників для своїх акцій не набираєте і 140 гривень за день участі у акції їм не платите?

Не тільки не набираю, але й ніколи не набирав. Вся ця інформація – про соціальні мережі та інший бруд – має джерелом виключно прес-службу БЮТ. Крапка. Я ці питання не коментую.

Чекайте, але якщо є конкретний журналіст – в даному випадку, «Української правди», - яка пише, що вона особисто прийшла на вашу акцію за оголошенням в соціальній мережі, бачила вас серед її організаторів, ви особисто перераховували учасників перед початком акції, а потім отримала за це конкретну суму грошей…

Хотів вам сказати одне не дуже літературне слово, але не скажу. Скажу так: вас ввели в оману. Той журналіст, який вам це розповідав, брутально вас обманув. Ніколи Олег Калашніков нікого не рахував, нічого нікому не обіцяв і ніколи в своєму житті жодної акції за гроші не проводив. Крапка.

Вас обманювали. І ви можете подати в суд на людину, яка вас обманула.

А ви на неї в суд подати не хочете?

А я її не знаю! Я не знаю, хто вона така. Я не бачив і не читав того, про що ви мені зараз говорите. Я від вас вперше почув цю інформацію. Це по-перше.

А по-друге, якби я за кожен бруд, який на мене за ці шість важких місяців на Хрещатику виливали, подавав в суд і боровся з цими вітряками, то я б просто втратив час, який я міг би використати на користь людям.

Знаєте, після того, як десять років тому пішла з життя моя мама, я зовсім по-іншому подивився на проблеми духовності, на проблеми людяності. Я хочу сказати: Бог кожному з таких людей буде суддею. Кожному! Кожен за свій бруд, за свій наклеп, за свою непорядність буде відповідати і в цьому світі, і в тому. Мені нема чого приховувати, і нема чого боятись. Я не боюсь того мільйону, який у мене записаний у декларації, бо він у мене легальний, законний. Я не боюсь наклепів, які на мене пишуть і будуть писати, – на жаль, у нас політична сучасність в Україні така, що дехто може підняти свій рейтинг тільки за рахунок того, що поливає брудом опонента.

У мене ж нема опонентів, у мене нема бруду на них. До кожного я підходжу з повагою і з любов’ю – навіть до того журналіста, який за якісь копійки, які йому в штабі БЮТ заплатили, написав цей бруд проти Олега Калашнікова… Цьому журналістові я можу тільки поспівчувати, і мій жаль до нього пов’язаний не з ненавистю, а з любов’ю. Дай Бог йому здоров’я і щоб він колись зрозумів, що він робить речі, які не відповідають дійсності.

-- Мені приємно, що мене ніхто не забув, що до мене всі без винятку ставляться з повагою

ЗМІ пишуть про те, що у вас зберігаються неоднозначні відносини з деякими вашими колегами по партії після відомого інциденту, коли вас звинувачували у побитті знімальної групи СТБ…

Не знаю я про такі відносини.

Йдеться про регіоналів, які вийшли з журналістського середовища, – Ганну Герман, Олену Бондаренко. Тоді, у 2006-му, вони говорили, що ви гідні покарання…

Давайте поставимо крапку в цьому питанні раз і назавжди. Є рішення прокуратури з цього приводу, яке у повному обсязі надрукувала газета «2000». Це питання ми зняли.

Друге питання. Всі мої колеги по партії мають право на власну думку і на власні висловлювання, і це правильно, коли однопартійці одне одного критикують. І хочу вам сказати, що після того, як прокуратура оприлюднила висновки щодо цієї справи і закрила її, я жодного разу не чув про будь-які претензії до Олега Калашнікова з боку моїх товаришів по партії.

Я не маю ні на кого образи за те, що партія не включила мене в список у тому далекому 2007 році. Навпаки – я вважаю, що для мене це стало додатковим змістовним життєвим уроком буття. Навіть перебуваючи поза стінами Верховної Ради, я дуже яскраво відпрацював президентську кампанію, будучи ВІП-спікером у Житомирській області – подивіться на наші результати у цьому регіоні. На вибори в органи місцевого самоврядування партія відправила мене ВІП-спікером у Херсонську область, і я теж дав гарний результат – мої однопартійці це чудово знають.

Тому будь-яка інформація про якісь напружені стосунки всередині Партії регіонів сьогодні – це ще один елемент політтехнологічних провокацій. У нас немає розбіжностей. Кожна зустріч з колегами на партійних з’їздах чи зборах – це для мене радість. Мені приємно, що мене ніхто не забув, що до мене всі без винятку ставляться з повагою. І я не бачив жодної людини, яка б ставилася до мене якось інакше.

Експерти прогнозують, що після жовтневих виборів персональний склад Верховної Ради буде оновлено приблизно на третину. Що б ви порадили тим нинішнім депутатам, які, як і ви у 2007 році, в силу різних обставин не потраплять до наступного складу парламенту, опиняться поза своїм звичним середовищем?

Їм треба не змінювати свої життєві принципи. Не зраджувати своїм поглядам, команді, товаришам, однодумцям. Бо, наприклад, я вважаю, що той приклад, який сьогодні продемонстрували представники так званої Об’єднаної опозиції щодо ставлення до своїх однопартійців, є дуже негативним прикладом для української політики.

Що ви маєте на увазі?

Коли найбільш активних, будемо казати, захисників лідера так званої Об’єднаної опозиції, які разом зі мною провели шість місяців на Хрещатику – тільки по іншу сторону барикад (сміється), не те, що до списку не допустили чи в мажоритарному окрузі не висунули, – їх взагалі викинули і забули. Оце – приклад брутальної зради ідеологічних прихильників.

Вам їх шкода?

Мені по-людськи шкода кожну людину, якій боляче. Цих людей мені жаль, адже серед них є порядні люди. Публічно вони можуть кричати різні речі, але коли ми зустрічалися, наприклад, в підземному переході, то віталися, нормально обмінювалися думками. Сьогодні вони брутально відкинуті в бік, але саме вони були і є справжньою, ідеологічною опозицією в нашій державі!

Головне, і в парламенті, і поза його стінами – це не допускати в життя цього елементу зрадництва, зміни ідеологічних поглядів для власної вигоди, зберігати свою ідентичність. Бо рейтинги, антирейтинги – це все змінюється, вони приходять і відходять. А потрібно залишатися людиною – порядною, чесною, відвертою, такою, як тебе виховали батьки.