Святослав Піскун: Мені пропонували піти до списку БЮТ

Тричі Генпрокурор України Святослав Піскун на цих парламентських виборах опинився поза списком Партії регіонів. Після того, як Віктор Ющенко в 2005 році звільнив його з посади, саме регіонали взяли його під своє крило. Але цього разу, здається партія влади, кинула на призволяще легендарного прокурора…

Сам Святослав Михайлович, хоч нещодавно і жалівся, що мажоритарку на цих виборах потягнути буде не в змозі, проте все ж вирішив спробувати свої сили на окрузі в Житомирській області із центром у Бердичеві, де він народився. «Амбіції - як труси. Вони повинні бути обов’язково, але їх нікому не потрібно показувати», - пояснює своє рішення депутат «Главкому».

-- «Я бачив, що «помаранчева» влада порушувала закон і перешкоджав цьому»

Святославе Михайловичу, розкажіть, як так сталося, що ви не потрапили до партійного списку Партії регіонів і навіть не пішли мажоритарником від цієї політсили? Що такого зробили, що ваші соратники нили вас напризволяще?

Те, що Партія регіонів мене не висунула – ані по списку, ані на мажоритарний округ – несподіванкою для мене не було. Чесно кажучи, я і не розмовляв ні з ким з приводу свого можливого потрапляння у список. Я не просився, тому і не потрапив.

Україна поки що знаходиться на такому етапі, коли партійна списочна система заважає розвитку держави. І депутат від партії по багатомандатному округу – це солдат свого генерала, який виконує його команду. А кожна велика партія свого керівника бачить Президентом, і працює на нього, як на майбутнього Президента, і їй абсолютно все одно, яким шляхом вони досягнуть своєї мети.

Тобто ви зараз протиставляєте свою кандидатуру Партії регіонів?

У багатьох випадках наші погляди не співпадають.

А чому тоді не виходите з фракції?

В партії я ніколи не був. А от з фракції вийду чи ні – не знаю. Справа в тому, що я не хочу бути зрадником, навіть маленьким.

У фракцію «регіонів» я прийшов тоді, коли вона була в опозиції. Я не прийшов у владу. Я прийшов допомагати Партії регіонів визначати основні позиції по боротьбі із криміналітетом, з корупцією, з порушенням законів в державі, які відбувались під час президентства Ющенка. Я сподівався, що принесу користь державі на протистоянні владі, яка порушує закон. А я бачив, що «помаранчева» влада порушувала закон і перешкоджав цьому.

Коли Партія регіонів прийшла до влади, в перші часи і сама партія, і уряд намагалися – я бачив це – щось зробити в державі, і я активно це підтримував, не будучи членом партії. Та коли я зрозумів, що є речі, які для мене не притаманні, ситуація змінилося.

Що саме вам було неприйнятним?

Я не розумію, як це так можна підвищувати пенсійний вік для жінок до 60 років. Оці перипетії навколо української і регіональної мови. Без плебісциту, без обговорення на референдумі, такі речі не приймаються.

Я зрозумів, що мені тяжко доводити свої позиції в колективі, який більше орієнтується на східного виборця. Я все-таки народився в Житомирській області, закінчив Львівський університет – я більше «центральний». І я бачу, що інтереси центрального регіону нехтуються. Якщо влада ще якось підтримує західну або східну частину країни, то центральна частина залишається без уваги. Та що там казати про представників центральної України у списках, коли у регіоналів серед депутатів-списочників немає нікого навіть з Луганської області, де проживає сім мільйонів виборців ПР. Який там вже може бути Житомир?

Ви зачепили проблему відсутності представників центральної України у списку Партії регіонів. А ви самі на передвиборчому з’їзді за той список голосували?

Ні.

А, взагалі, ситуацію, коли з’їзд голосує за список, який і в очі ніхто не бачив, а потім окремі регіонали бігають за Сергієм Тігіпко, щоб дізнатись, чи є десь там їхнє прізвище, чи немає, ви вважаєте нормальною?

Те, як була поставлена робота зі списками по багатомандатному округу, - це доказ існування кулуарної закритої системи, і ця система набуває дедалі більшого розмаху в партії.

Як людина, що опинилась «за бортом» можете оцінити ситуацію в Партії регіонів взагалі? Прогнозуєте ви їй «щасливе майбутнє»?

Мені тяжко говорити про загальноукраїнські прогнози – я не володію достатніми соціологічними даними. Але зустрічаючись з людьми в Житомирській області (я провів вже більше ста зустрічей з колективами), можу сказати, що дуже багато помилок було зроблено урядом. І ці помилки настільки глобально змінили ставлення людей до Партії регіонів, що мені навіть тяжко уявити, що буде, якщо ще два-три роки люди будуть шукати винних в своїх бідах, в тому, що вони так погано живуть.

Тобто кандидатом-регіоналом в Житомирській області бути невигідно?

У Житомирській області дуже незначний рейтинг Партії регіонів – мені шкода, звичайно, але так є. Люди навіть не знають, що корисне для народу зроблено партією. Зроблено-то багато, і є масивні проекти, відомі всьому світу, всій Європі, всій Україні, але на місцях люди того не знають.

Наприклад, в тому ж Бердичеві я збирав мітинг – там немає води! Там вода тхне жабами, і у ній плавають пуголовки. Воду, яка тече з крану, пити неможливо, неможливо митися нею. В ній 3% сечовини – тому що її беруть з річки, яка називається Гнилоп’ять, без фільтрування! Таке навіть уявити складно! Уряд давно міг вирішити це питання, але чомусь він вирішує його вже десять років. Точніше, навіть різні уряди вирішують, а вирішити не бажають.

Які ще проблеми турбують виборців на вашому окрузі? І як вони вирішуються?

У людей на моєму окрузі вкрали електричку. Була електричка «Шепетівка – Київ». Люди їздили з району в район, на базар, продавали молоко, купляли одежу – все було нормально. І раптом два роки тому комусь прийшло в голову забрати електричку. Там ходить інша – швидкісна, яка не зупиняється на всіх колишніх станціях, а зупиняється, наприклад, в Бердичеві, в Здолбунові, потім – в Києві. Та кому це цікаво? Яка бабця поїде на цій електричці? Бабця в такому випадку вимушена їхати на маршрутці, а маршрутка коштує тридцять гривень – щоб дістатись до базару. А це ж впливає на ціну того ж молока, воно стає дорожчим. Люди перестають їздити, маршрутки ходять рідко, не ходять туди, де немає людей. Державі ж вигідно було, коли люди могли спокійно приїжджати на базари та продавати продукти харчування. Коли була електричка, ціни на продукти харчування були нижчими.

Коли я підняв це питання, електричку тепер обіцяють повернути. Але чому було чекати на те десять років, поки Піскун прийде на округ балотуватись? Що там місцевої влади немає? Є.

-- «Я люблю стабільність, але не таку, як на кладовищі»

До речі, не так давно ви говорили, що на цих виборах не потягнете мажоритарку? Що змінилося? Щоб виграти округ, потрібні неабиякі кошти. У вас з’явились зайві?

Це правда, я говорив, що не потягну мажоритарку, і, більш того, я і не збирався балотуватися спочатку, не хотів навіть бути в парламенті. В опозицію йти я не міг, бо вважаю, що в Україні опозиції немає…

А що були можливості на ці вибори приєднатись до опозиційного табору? Хто робив вам пропозицію?

Мені пропонували піти в опозицію. А от хто саме – то вже неважливо. Я відмовився, тому що розумів, що мені там не місце. Я не люблю бігати з однієї фракції, в іншу. Я люблю стабільність, але не таку, як на кладовищі, а люблю стабільність у стосунках з людьми, у законах, в державі, стабільність виконання своїх обіцянок. Опозиція сьогодні не просто не відповідає за свої слова, вона їх навіть і не говорить – тож і немає за що відповідати. Опозиція сьогодні на себе нічого такого не бере, за що доведеться потім відповідати.

Я, взагалі, не бачу себе членом будь-якої фракції! Я хочу бути від людей, від народу. У мене є амбіції. Але амбіції – як труси. Вони повинні бути обов’язково, але їх нікому не потрібно показувати. Тому я своїх амбіцій нікому не показую, а просто роблю те, що вважаю за необхідне.

На вашому окрузі, окрім вас, у народні депутати балотується ще більше двадцяти людей. Кого з них ви, дійсно, вважаєте конкурентом для себе?

Реальним мені конкурентом є тільки комуніст – Костянтин Демчик.

Кандидат від влади – Олександр Ревега - вас не лякає? Незважаючи на підтримку адмінресурсу?

Олександр Васильович в принципі непоганий бізнесмен, але, якщо подивитись на ті автобуси, на яких він перевозить людей, то умови перевезень повинні бути кращими. Також він копченням риби займається – теж непогано. Але санітарний стан його підприємства, як кажуть виборці, повинен бути краще. Я вже навіть не хочу говорити про факти отруєння. Можу зробити припущення - санстанція його підприємство не перевіряє через те, що Ревега йде від влади. Якби він йшов на вибори від опозиції, звичайно, його вже б закрили. Санітарні умови на його підприємстві сто відсотків порушуються. Але влада, як бачимо, не тільки закриває на це очі, а ще й намагається зробити його депутатом. Та він же не народився на окрузі, він просто заробляє там гроші.

Микола Петренко, радник прем’єр-міністра Азарова, якось намагається взяти мандат, але мотивацію, для чого йому той мандат потрібен, поки що не видно.

Від опозиції там зараз одна людина фактично, як я зрозумів, - це Анжеліка Лабунська… Хоча вона і вийшла з БЮТу і йде, як самовисуванець, у неї якраз опозиційні гасла.

Але спочатку кандидатом від об’єднаної опозиції по тому округу планували зробити Павла Жебрівського. Про це неодноразово казав Арсеній Яценюк.

Жебрівський вже був депутатом на цьому окрузі, він був п’ять років губернатором. І, наскільки мені відомо, окрім свого рідного села, де він народився, він нікому нічого доброго не зробив. Люди навіть не хочуть обговорювати кандидатуру Жебрівського.

Я навіть і не можу точно сказати, за кого сьогодні виступає його Українська платформа «Собор». Я чув, що Об’єднана опозиція повністю відмовляється підтримувати Жебрівського на цьому окрузі. А от «Наша Україна» його підтримує дуже активно. І люди на нього працюють з «Нашої України», і вказівка їм надійшла з центрального штабу – підтримувати Жебрівського. Тобто, Жебрівський – це людина Ющенка, тому він і користується підтримкою штабу «Нашої України».

Та розумієте, я не проти тих, хто там обирається. Кожен приносить щось людям. Хтось щось ремонтує, хтось щось купляє …

Хтось продуктові набори «за голоси» роздає?

Продукти поки що ніхто не носить – мені, принаймні, випадки не відомі. Дарують якісь подаруночки, щось ремонтують з фондів, купляють телевізори, магнітофони – це прекрасно. Супер, що хоч трошки того, що за рахунок людей заробили, їм віддають. Це нормально. А люди знають, за кого голосувати, вони мудрі.

Дуже велика диференціація між тим, що відбувається в Києві і в Київській області, і тим, що відбувається за 150 кілометрів від столиці. Є тільки два варіанти: або уряд не знає, що там відбувається, або робить вигляд, що не знає.

-- «Янукович буде балотуватися у президенти і на наступних виборах»

Після відкриття одинадцятої сесій та першого – дев’ятнадцятихвилинного – засідання ви вийшли з Ради зі словами: «Тут більше немає чого робити». Ви, дійсно, вважаєте, що до виборів депутатам немає сенсу збиратись в парламенті?

Немає сенсу там до виборів збиратись нікому. Те, що там відбувається, вже не є цікавим.

Прийнятий після дев’ятої вечора закон про створення Земельного банку теж є нецікавим?

Якщо ми в остаточному варіанті приймемо цей закон про ринок землі, в якому написано, що державна агенція по ресурсах землі має право «першої руки» на викуп землі (а ми розуміємо, хто у нас є ця держава, хто матиме право на викуп землі), то всі чорноземи і родючі землі сходу викуплять, а людям, які обробляють ці землі, і які мають паї лишиться те, що нікому не потрібно. Ще раз пограбують народ. Але до цього у нас вже звикли. Виборці на окрузі мені вже самі кажуть: Святославе Михайловичу, ми знаємо, що нас знову пограбують. І неважливо, яка саме то буде влада. Кожна влада намагається пограбувати людей – одна більше, друга менше.

Вони не думають, що коли ви прийдете до влади, то теж будете грабувати?

Вони сподіваються, що прокурор - чесна людина і грабувати не буде.

А ви теж думаєте, що прокурор – чесна людина?

Не всі прокурори однакові. У президентів теж бувають кадрові помилки. Я тричі губив свою посаду через те, що не змінював своїх поглядів.

Я так розумію, що вас особисто до виборів в парламенті побачити буде неможна?

У мене 250 зустрічей в цьому місяці з людьми.

А якщо всі будуть так ударно працювати на округах, хто ж буде законотворчістю займатись? Хто буде ходити в парламент?

Списочники в Раду будуть ходити. А ті депутати, які пішли на мажоритарку, не будуть.

Зараз одразу декілька політсил позиціонують себе як третю силу, альтернативу владі і опозиції – це і «Удар» Віталія Кличко, і «Україна – Вперед!» Наталії Королевської, і «Наша Україна» на чолі із Віктором Ющенком. В Україні є справжня третя сила?

Ой, ну ми вже бачили, де і з ким був Ющенко, і бачимо, що він «зробив» сьогодні, тому говорити про Віктора Андрійовича, як про третю силу, - це просто смішно. Королевська може претендувати на визначення третьої сили… Щодо закидів їй, що вона не самостійний проект… Зараз, взагалі, немає самостійних проектів… Не цікавився, чий вона проект, та хочу сподіватися, що вона – третя сила.

Що тоді, взагалі, чекає на українську політику? Яким буде новий парламент?

Парламент буде зовсім іншим, і речі там будуть відбуватися зовсім інші, течії, перипетії будуть зовсім іншими…

Що саме ви маєте на увазі під характеристикою «інші»?

Депутати-мажоринарники почнуть об’єднуватись у фракції та групи, які будуть відстоювати інтереси людей з регіонів, які їх обрали. Я вже зараз запропонував тим, кого оберуть в парламент, об’єднатись у групу «Рідна Житомирщина» - або за народженням, або за місцем обрання. Ця депутатська група, незважаючи на політичні погляди, буде відстоювати позиції свого регіону.

Думаю, що це буде не єдине об’єднання у депутатську групу такого роду. Визначним в парламенті в наступному скликанні буде голосування депутатів-мажоритарників, а не списочників. Списочники будуть просто відпочивати.

А щодо самих виборів. Чи не передбачаєте ви нового Майдану після оголошення результатів?

Ситуація в країні дуже напружена. Багато людей вже зрозуміли, що ті економічні реформи, які їм були запропоновані владою, на перший вигляд, начебто і непогані, але при реалізації цих реформ і програм відбувають декоративні зміни, які погіршують ситуацію. Приймаються начебто непогані закони, але коли вони доходять до місцевих бюджетів, місцевих громад, люди нічого не відчувають. Навпаки, йде скорочення штатів, зростає безробіття.

От у Ружинському районі майже на 100% скорочують санепідемстанцію. На тридцять тисяч людей там зараз є 25 працівників, а їх збираються скоротити. І тільки дві особи будуть входити в санветслужбу, вони і будуть займатися санітарно-епідемічною ситуацією району. Чи може така реформа піти на користь? Ні, бо дві людини ніколи не зможуть перевірити район, який займає площу як половина Бельгії чи Нідерландів. Як вони проконтролюють санітарний стан дитячих садків, медичних закладів, закладів громадського харчування, стан води, повітря? Це повне безглуздя. Я розумію, що в бюджеті немає грошей. Але якщо виникне ситуація епідемії у зв’язку з тим, що воду беруть просто із річки? Хто тоді за це буде відповідати? Одна справа – це реформа, інша справа – що відбувається на місцях. Проблема в різниці між добре виписаним законом і реалізацією цього закону безпосередньо на території громади.

Зараз ще й фактично екватор президентського строку Януковича. На ваш погляд, це половина чи чверть?

Ну, половина – це як мінімум. Янукович буде балотуватися у президенти і на наступних президентських виборах. Єдине, йому доведеться багато чого зробити, щоб збільшити довіру населення до себе.

Вважаєте, є що збільшувати?

Справа в тому, що більше нарікань від народу лунає на адресу уряду, а не на адресу Президента. Чого так – не знаю. Але небагато людей сварять Януковича, проте багато людей сварять уряд. Можливо, це така технологія переведення стрілок з Президента на уряд, але вона дієва. Бо люди на зустрічах мені задають питання більше саме по роботі уряду.

-- «Після того, як я заарештував Пукача – мене звільнили»

На початку серпня заступник Генпрокурора Кузьмін зробив заяву, що якщо слідство збере необхідний матеріал проти екс-президента Кучми, можна буде відкривати нову справу. Ви ж займалися справою Ґонґадзе. Невже ще не весь матеріал зібраний?

У Кузьміна є керівник – Генеральний прокурор Пшонка, і він повинен оцінювати заяви свого заступника. Якщо Генпрокурор погоджується з цими заявами, значить, підтримує їх. А це свідчить про дві речі. Або там, дійсно, є докази, або це чиста політика.

На ваш погляд, це докази чи політика?

Якщо по справі Кучми є докази, то справу потрібно спрямовувати до суду. Якщо це чиста політика – ми про це скоро дізнаємося, бо тоді одразу після виборів вона закінчиться.

Ви після обрання Генпрокурором ставили перед собою завдання за пів року розслідувати справу Ґонґадзе. Але обіцянка врешті не була виконана…

Я тоді сказав, що в найближчий час розслідування буде закінчено, будуть притягнуті до відповідальності і виконавці, і замовники, і організатори цього вбивства. Я прийняв справу до провадження, коли всі - провладні газети, деякі посадовці - розповідали, що Ґонґадзе живий і здоровий і ошивається в Америці. Його навіть у Львові хтось начебто бачив.

Після того, як я зробив свою заяву і заарештував Пукача – мене звільнили.

І от в політичних кулуарах тоді стверджували, що ви дуже близько підійшли до суті справи – за це в жовтні 2003 року і поплатилися посадою. Кому ви завадили?

Дуже близько я підійшов – це точно, а от до кого – не скажу, звісно.

Незважаючи на те, що я був поставлений на посаду Генпрокурора Кучмою, ми підійшли до розкриття цієї справи і різко заарештували Пукача. І через два дні мене звільнили, а Пукача відпустили – вбивця просто пішов гуляти.

Коли я повернувся Генеральним прокурором в 2004-2005 році, ми заарештували ще чотирьох виконавців вбивства. А потім, коли мене знову звільнив вже Віктор Ющенко, незаконно, справа Ґонґадзе і зупинилась.

Ви маєте якийсь зв'язок із Мельниченком?

Ні, зараз не маю і не підтримую, але впевнений, що не повернеться більше Мельниченко в Україну.

Мельниченку треба давати оцінку, як людині, яка підслуховувала Президента, і в діях якої є злочин, він порушив і закон, і присягу.

Чи не може він володіти деякими записами про обставини вбивства Євгена Щербаня? Є думка, що він надсилає сигналі українській генпрокуратурі, що може бути корисним в справі проти Тимошенко в обмін на гарантії безпеки.

Я декілька разів з Мельниченком зустрічався, і мені здалося, що він нікому не говорить правди. Він мені особисто обіцяв, якщо я закрию проти нього справу, привести оригінали записуючих пристроїв і оригінали записів. Не привіз нічого.

-- «Зараз дуже модно здавати один одного»

Якщо ми вже зачепили фігуру Юлії Тимошенко та її справи, є одне питання в цьому контексті. Генпрокуратура вже неодноразово натякала, що має до вас претензії з боку закриття справи по ЄЕСУ проти ЮВТ. Віктор Пшонка навіть сказав, що ви закрили справу через тиск з боку Ющенка. Не боїтеся, що вам можуть пред’явити звинувачення у незаконному закритті справ?

Якщо потрібно якесь звинувачення, яке можна мені пред’явити, то тоді набагато легше буде просто знайти у мене десять кілограм героїну. Це більш швидкий і набагато ефективніший шлях для того, щоб засадити мене до в’язниці.

Але сама ситуація дивна, бо «прокурорські» - закрита каста, яка своїх не здає.

Це колись так було, зараз все навпаки. Зараз дуже модно здавати один одного, модно робити все задля того, щоб притягнути до кримінальної відповідальності свого колегу. Пріоритети змінились. Тепер новий лозунг – посада понад усе!!!

А з самою Юлією Володимирівною, коли вже вона стала прем’єром і ви фактично були членами однієї команди, які у вас були стосунки? Є така версія, що на посаді Генпрокурора ви мали якраз тримати «під ковпаком» прем’єра.

Тримати «під ковпаком» Тимошенко в ті часи, коли вона була прем’єр-міністром, було б дуже тяжко. Навіть закриття тої справи, про яку ми говоримо, відбулося саме напередодні призначення її на посаду прем’єра. Я відверто сказав, що вважаю, що Тимошенко скоїла злочин, і є навіть окремі докази цього злочину. Але через те, що дев’ять років ми не можемо її притягнути до відповідальності – тому що вона була захищена і депутатським мандатом, і посадовим статусом, - я вирішив, що держава не може продовжувати розслідувати цю справу, доказів для того, щоб направити справу в суд, було недостатньо.

Так ми тоді оцінили цю ситуацію. А Віктор Павлович Пшонка вважає, що доказів достатньо для суду. Може, щось і знайшли за сім років. Але Верховний суд України повністю тоді підтвердив рішення Генеральної прокуратури.

Я з нею зустрічався в часи її прем’єрства десь два рази, і то в присутності ще когось. Один раз просив фінансування на прокуратуру. Другий раз зустрічався з нею і її колегами, коли її зняли, вони мене питали, якими будуть мої кроки, якщо Ющенко і мене звільнить. Я відповів тоді, що, якщо мене Ющенко зніме, я буду судитись.

І тоді ж ходили чутки, що ви опинитеся у списку БЮТ, а ви пішли до Партії регіонів. Як так сталося?

Мені пропонували піти до списку БЮТ.

Тимошенко?

Ні, люди з її оточення. Та я відмовився з мотивацією, що не розділяю їхні вподобання.

Зараз вже з’явився такий сталий вислів: справа Луценка про халатність може стати справою про халатність Кузьміна. Як людина, що займалася розслідуванням справи по отруєнню Ющенка, ви бачити вину Луценка? Вважаєте законним вирок, по якому екс-міністру МВС інкримінують незаконне стеження?

Ми давали доручення органам внутрішніх справ на проведення оперативних заходів. Як конкретно вони проводилися – я не знаю. Мені важливий був результат, а не процес роботи.

Ті, хто сьогодні займається розслідуванням кримінальних справ, просто повинні розуміти, що нікуди ці справи не дінуться, що є копії всіх документів – і в електронному варіанті, і на папері, і колись все може сплисти на поверхню.

А якщо в цілому поглянути на судові процеси по Тимошенко та Луценко. Це реальні справи чи кримінальне переслідування?

Оцінку цим судовим процесам має давати Верховний суд України і Європейський суд з прав людини. Я суб’єктивна особа, і моя оцінка об’єктивною бути не може.

Європейський суд вже визнав незаконним арешт Луценка і фактично визнав факт наявності політичного переслідування в Україні.

Шкода. Це дуже показова річ. Це дуже серйозний сигнал нашим правоохоронним органам, керівникам цих органів щодо того, що потрібно набагато ретельніше дотримуватися норм кримінально-процесуального законодавства.

Та Європейський суд сумнівається, наприклад, не в тому, що Луценко винний, або Тимошенко невинна – це не обговорюється. Є речі, які передбачені кримінально-процесуальним законом, і які повинні свято дотримуватись слідчими, прокурорами, які не можна порушувати. І коли відбулися незначні, але все-таки порушення кримінально-процесуального закону, звичайно, Європейський суд виніс таке рішення. Європейці не розуміють, як можна «благое дело» з боку держави робити із порушенням норм процесу.

В Європі зараз намагаються тиснути на нас, захищаючи Тимошенко, але розуміють, що незначні порушення кримінально-процесуального процесу зовсім не впливають на матеріальну норму права.

Тобто сподівання захисників Тимошенко та Луценко на те, що Європейський суд скасує рішення українських судів, марні?

Європейський суд може відзначити, що, так, порушення у процесі були, але не буде кардинальної заяви, що Тимошенко і Луценко сидять незаконно.

Зараз багато порівнюють часи Кучми і часи Януковича. І той, і той запевняв суспільство, що не впливає на суди.

Я працював Генпрокурором за часів Кучми і за часів Ющенка. Кучма на мене, як на Генпрокурора, не тиснув у розслідуванні кримінальних справ. Ющенко теж не тиснув особливо, так, бувало, радився. Що відбувається за часи Януковича – не знаю. Зараз час розкидати каміння – прийде час, коли їх потрібно буде збирати.