Ірина Луценко: Критично зробити операцію протягом трьох місяців

26 грудня виповнилося два роки з дня арешту екс-міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка. За цей час «польовий командир» отримав два вироки і пройшов більше десятка медичних обстежень. А Європейський суд визнав політичну складову переслідувань та незаконним його арешт, і відхилив апеляцію України по справі Луценка.

Напередодні несвяткової дати суд в Менській колонії відмовив адвокатам екс-міністра у клопотанні про його звільнення через важкий стан здоров’я. Медкомісія постановила: колишнього міністра потрібно оперувати протягом половини року. Дружина Луценка повідомила, що тюремники шантажують його, примушуючи погодитися на лікування в «своєму медичному закладі». А сам Юрій Віталійович дворічне перебування за ґратами «відсвяткував» написанням заяви про злочин, який проти нього та держави скоїв заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін та інші посадові особи прокуратури.

Про стан здоров’я Луценка, можливість злоякісного утворення, вказівку влади та брехню пенітенціарної служби, а також про вишки Бойко та аферу з LNG-терміналом в інтерв’ю «Главкому» розповіла дружина екс-міністра МВС, народний депутат Ірина Луценко.

Як себе зараз почуває Юрій Віталійович? Як оцінюєте його стан здоров’я?

Більше двадцяти обстежень комісіями МОЗ, із професорів, академіків відносно стану здоров’я мого чоловіка проводились протягом цих двох років. Всі комісії до єдиної констатують цілий букет захворювань. І з кожним разом цей букет захворювань збільшується. Медикаментозне лікування, яке ті професори визначають, не допомагає, або надається Луценку невчасно. Бо хвороби тільки збільшуються, больові синдроми частішають і перетворюються на постійні.

Обстеження – не лікування. Тому, після багаторазових спроб спонукати пенітенціарну службу покласти Луценка в спеціалізований стаціонар, ми і звернулись до Європейського суду. 10 грудня ми подали заяву по 39-му правилу Регламенту Європейського суду, яке передбачає невідкладні заходи реагування на проблему. Європейський суд, отримавши нашу заяву, звернувся до України із запитанням: а чому ви не лікуєте Луценка, і чи, дійсно, він потребує перебування в незалежній лікарні?

Якою була реакція української сторони? За вашими словами, тюремники почали примушувати Луценка пройти «лікування в своєму медичному закладі». Але в пенітенціарній службі це заперечили, нагадавши, що засуджений сам зможе обрати собі лікарню.

Є спільний наказ пенітенціарної служби з міністерством юстиції та міністерством охорони здоров’я, який в свій час ініціювала ще попередній омбудсмен Карпачова. Він засвідчує, що засуджений за власний кошт має право вибрати незалежного лікаря, незалежну консультацію і незалежну клініку. Та пенітенціарна служба, як завжди, перекручує факти, не говорить правди. Вони не кажуть, що саме Європейський суд зараз спонукає їх дати Луценку можливість незалежної клініки.

Розуміючи, що потрібно відповідати за свої діяння, пенітенціарна служба десять днів підряд ходить до Луценка із шантажем: або ви погоджуєтесь на Чернігівську обласну лікарню, яка знаходиться фактично під контролем пенітенціарної служби, або ми складаємо акт, що ви відмовляєтесь лікуватись. Вони не залишають йому варіанта фактично: або тільки та лікарня і ті лікарі, на яких вони вказують, або відмова від лікування, від операції. Вони водночас хочуть його контролювати якомога більше, але не хочуть відповідати за його здоров’я.

Наскільки нагальною, до речі, є необхідність операції для Луценка?

Про цю операцію ми вже неодноразово говорили. Операція йому нагально потрібна. Тому що той поліп, який виявили в нього в сигмовидній кишці, має критичний розмір - 0,8 см. Після сантиметра цей поліп переростає в злоякісний. Мама мого чоловіка померла від раку. Такий поліп переріс в злоякісне утворення.

Незалежні лікарі та ті хірурги, які дивилися його від МОЗ, сказали, що критичне виконання операції до трьох місяців. Тому що ріст є, і він різкий. Поліп може перерости в злоякісний.

Чим вам не до вподоби Чернігівська обласна лікарня? Не довіряєте лікарям?

Луценко визначився з тим, що хоче лікуватися в незалежній клініці. Хірурги, які його обстежували, - і незалежні, яких запрошували ми, і ті, яких запросило МОЗ, порадили нам київську клініку «Оберіг» - через нове обладнання і хороших спеціалістів.

Але Луценка чомусь затискають саме в Чернігівську лікарню. Та з нею ми вже стикалися. Коли Луценко проходив обстеження, керівництво Чернігівської лікарні наперед вивалило всі діагнози, чого робити не мала права. Ця інформація вилізла від лікарів, під пенітенціарної служби. Про яку довіру ми можемо говорити? Ми розуміємо, що вони заангажовані. Вони залежні від пенітенціарної служби, від прокуратури. Тому Луценко і казав: «я буду робити операцію, я знаю, що вона потрібна, але там, де я хочу, в тих, кому я довіряю».

Напередодні в ході судового засідання в Менській колонії суддя зачитав повний текст за рішенням по клопотанню адвокатів – щодо звільнення Луценко за станом здоров’я. Одна з причин відмови – «факт захворювання, наведений адвокатами, не є тяжким».

Ще 30 серпня 2011 року Луценко було діагностовано спеціалістами МОЗ, до речі, яких ми не вибирали, яких до нього нишком привела пенітенціарна служба, початкова стадія цирозу і портальна гіпертензія. І перше, і друге захворювання знаходяться в переліку хвороб, за умови яких неможливе перебування засудженого в колонії. За два роки Луценко мав двадцять обстежень. Точніше – дев’ятнадцять, бо під час двадцятого обстежували лише пряму кишка, а через пряму кишку печінки не видно. І от ті дев’ятнадцять обстежень підтвердили портальну гіпертензію, а одне підтвердило і цироз печінки. Жодне з них не скасувало ці діагнози.

Та як і очікувалося, виносячи рішення, суддя збрехав. Він сказав, що жодного захворювання, через яке можна було б випустити Луценко на волю, у нього немає. Він сказав, що в тому переліку захворювань немає портальної гіпертензії. Але це не правда.

Як тоді можете оцінити іншу мотивацію рішення суду – навмисне нанесення шкоди своєму здоров’ю шляхом 32-денного голодування?

Луценко був незаконно утриманий і заарештований. І саме тоді, коли він побачив, що більше десяти судових засідань не визнається факт цих незаконних дій, в знак протесту він і розпочав голодування. Ця незаконність дій була підтверджена визнанням Європейським судом незаконного арешту Луценка та відхиленням ним же апеляції України.

У Луценка на той момент не було іншого способу висловити свій протест, окрім голодування. Та він ще не вийшов із голодування, а його вивезли в суд. В нього було чотири відкритих язви шлунку, він стікав кров’ю. Він втратив здоров’я, бо це влада довела його до такого стану. Влада спонукала його на такий крок, на боротьбу за свою свободу та життя.

Суддя в Менській колонії, як і інші, виконував волю вищого керівництва держави, маніпулюючи поняттями, підміняючи їх. Влада і надалі буле щось вигадувати, на чорне казати біле, на біле – чорне. І все лише з однією метою: за будь-яких обставин Луценко не має вийти з тюрми. Суддя буде брехати все що завгодно заради того, щоб все так і сталося.

Коли плануєте подавати в Європейський суд з прав людини заяву на несправедливий суд та незаконне засудження?

Ми вже готові – заява в нас вже є. Але потрібно пройти всі три інстанції. Остання – касація.

Процес гальмується?

Ми касацію подали. І ще 19 вересня суддя касаційного суду повинен був прийняти рішення, коли саме почнеться касаційне провадження. Але вже більше чотирьох місяців процес гальмується - під маркою того, що нібито вони не можуть отримати дозвіл до таємного тому. Хоча наші адвокати від СБУ в процесі отримали його за три тижні. Влада відкладає розгляд справи Луценка в касаційній інстанції, таким чином відкладає нашу можливість подачі до Європейського суду.

Чи є якась можливість звільнити Луценка без рішення Європейського суду? Минулий парламент неодноразово намагався декриміналізувати 365 статтю, по якій засуджені опозиційні лідери. Що збирається робити новий?

Опозиційні сили – «Батьківщина», «Свобода», «Удар» - йшли на ці вибори із гаслами: «Юлі і Юрі волю!», «Ні» політичним репресіям!». Населення, яке дало їм більшість – це так званий Верховний народний суд. Він визнав політичні репресії, визнав, що ці політики, які сидять за ґратами, не є кримінальними злочинцями, а є політичними в’язнями. Люди розуміють, що Луценко, Тимошенко – це політичні опоненти влади, з якими вона просто розправляється, застосовуючи кримінальне переслідування, яких ховає у тюрмі. Та ні Луценко, ні Тимошенко не є кримінальними злочинцями, і говорити про декриміналізацію статей кримінального кодексу тут недоречно.

Серйозним кроком може бути рішення парламенту Верховної Ради про політичну амністію. Тобто потрібно визнати, що це були політичні, а не кримінальні переслідування. Для цього необхідна воля влади, більшості і меншості. Ми перебуваємо в меншості. Проте якщо опозиційні сили вчинять серйозний спротив і серйозно підійдуть до цього питання, таким чином – за допомогою політичної амністії – можна звільнити Тимошенко, Луценко, інших політв’язнів.

Як заступник голови комітету Верховної Ради з питань прав людини, будете ініціювати політичну амністію?

Я обов’язково буду приймати участь в цьому питанні. Та справа в тому, що є дуже багато моментів, пов’язаних із порушенням прав людини. Це не тільки ситуація із Тимошенко та Луценко. Це у нас робиться по всіх сферах життя. Влада за рахунок економії на населенні збагачується за допомогою вишок Бойко, поїздів Хюндай, підписання договорів по LNG-терміналу. І такі скажені, на слуху у світової спільноти, вчинки влади жодним чином не оцінюються як кримінальні злочини перед власним народом. Збагачуючись на оцих дутих на державному рівні тендерах з одним учасником, скороченні соціальних програм, влада цинічно порушує права 42 мільйонів населення.

Тимошенко і Луценко – це не вершина, це краплина айсбергу. Всі вчинки влади спрямовані на винищення власного народу, на своєрідний геноцид народу. Зовнішньо політичний курс, який декларується Януковичем, про євроінтеграцію кардинально перекреслюється внутрішньою політикою Януковича. В свій час ця людина ще понесе кримінальну відповідальність.