Володимир Бондаренко: До кінця лютого Кличко повинен оголосити, йде він в мери чи ні

Останні дні опозиція активно мусує тему столичних виборів, які ще так і не призначені. На початку минулого тижня з’явилася заява Арсенія Яценюка, про те, що «Батьківщина» підтримає кандидатуру Віталія Кличка на посаду мера Києва, а згодом свій заклик до Віталія оприлюднили переможці виборів від опозиції в мажоритарних округах столиці. Один з них – Володимир Бондаренко з «Батьківщини» – вважає, що нинішнє «зависання» Кличка, який не каже про свої плани, не дозволяє визначитись зі стратегією на Київ іншим політичним силам. А в опозиційному середовищі є вже цілий список кандидатів на мерство.

-- «Більш-менш прийнятні терміни для виборів – це 2, 9, 16 червня»

Коли, на вашу думку, будуть вибори у Києві, бо спікер Рибак запевняє, що в цьому році вже точно?

З політичної точки зору ці вибори абсолютно не потрібні Партії регіонів. В них сьогодні є повнота влади у Києві – є голова КМДА і продажна Київрада, сформована Черновецьким і переформатована Партією регіонів. На даний час у Києві відсутній київський міський голова, а Київрада 28 травня втрачає залишки легітимності. Є, звичайно, варіанти дотягнути з нею до 2015-го року, якщо викрутити це спеціальним рішенням, на яке здатен нинішній Конституційний Суд. Але є певний тиск Венеціанської комісії та інших міжнародних організацій, які навряд чи будуть задоволені таким розвитком подій.

Щоб зберегти статус-кво, владою робиться багато чого – зокрема сьогодні в парламенті є біля 30 різноманітних законопроектів щодо Києва. Перша група стосується змін до закону про столицю, друга – проблем київського бюджету і третя – трансформації законодавства про вибори: чи будуть ці вибори черговими, чи позачерговими та за якою системою будуть проводитися. Щоб змінити діючий закон, треба проголосувати в парламенті, його підписати і ще отримати 60 днів на проведення виборів. На наш погляд, більш-менш прийнятні терміни для виборів – це 2, 9, 16 червня. Далі електоральне поле Києва буде майже порожнім з усіх точок зору.

«Регіонали» до розблокування Ради казали, що якщо б вони погодились на дострокові парламентські вибори, то тільки за мажоритарною системою. Таку ж модель, яка, безумовно, зіграє їм на руку, вони нібито хочуть і для виборів у Києві. Наскільки реальне проведення таких змін через парламент?

Я схиляюся до того, що на рівні райрад має бути чиста мажоритарка, бо такі депутати будуть добре знати дрібні районні проблеми. На міському ж рівні змішана система має свої недоліки, але депутати, територіально прив’язані до свого мажоритарного округу, могли б лобіювати інтереси районів, що його складають, в частині бюджетних асигнувань, розвитку і так далі. Для того, щоб враховувався і партійний настрій киян, половину депутатів Київради можна обирати по списках. Але, не дай Боже, така мішанина буде при обранні депутатів до Верховної Ради, де повинна бути чиста пропорційка з відкритими списками. Це мій погляд, але, вважаю, що він вивірений життям. В Києві, до речі, постане ще одне питання: скільки може бути депутатів у Київраді? Згідно закону їх має бути не більше 150, але може і 120, і 90, і 75…

Нещодавно фракція «Батьківщина» висловила готовність підтримати кандидатуру Віталія Кличка у мери Києва, якщо в нього буде бажання балотуватися. Але ж і в самій «Батьківщині» бажаючих вистачає, які тільки і чекають, що Віталій відмовиться. Вже навіть багато прізвищ було озвучено. Як іде внутрішнє обговорення цієї теми?

Я разом з іншими київськими мажоритарниками був ініціатором дуже серйозної розмови, що відбулася з Турчиновим та Яценюком. Ми заявили, що у Києві ідуть незрозумілі процеси: з’явилися бігборди з портретами і зі знаками «Батьківщини». Хто ці люди? Наприклад, у моєму районі я знаю цю людину, але з негативного боку. Нас занепокоїло те, що ці портрети з’являються без будь-яких консультацій. Наші претензії викликали незрозумілу бурю незадоволення з боку керівника київської парторганізації Юрія Одарченка, який уже список «Батьківщини» почав формувати, де він – перший, а його херсонський товариш – другий... Я не виносив це на громадське обговорення, але всередині ми про це поговорили. І нібито дійшли висновку, що київські вибори – це проблема не лише місцевої партійної організації. Після цього було загальне рішення, що передчасне затвердження кандидатів – попередні рухи, які не є на користь нашим подальшим крокам.

А яка позиція керівництва партії з цього приводу? Бо, кажуть, коли Одарченко проводив ці рішення, той же Турчинов був за кордоном на лікуванні…

Не знаю, як воно там сталося, але я не відчув заохочення до подальших дій у цьому напрямку ані в Турчинова, ані в Яценюка. Більш того, саме Арсеній дуже жорстко висловився проти таких процесів, що і викликало бурхливу реакцію Одарченка. Той заявив Яценюку, що на портретах зображені ті люди, які зробили вас депутатами. Я був у шоці, бо та людина, що висить на портретах у моєму районі, заявила мені в перші дні парламентської виборчої кампанії: «Это не наша игра, у нас нет стимулов». А сьогодні такі стимули в нього з’явилися. Це, звісно, внутрішні кухонні проблеми, але так можна догратися до серйозних наслідків. Пам’ятаємо, як до Київради пройшло дуже багато представників нашої політичної сили, які потім виявилися «не нашими».

Визначеність нашої спільної із союзниками позиції щодо кандидатури мера потягне за собою певні консультації і визначення можливих кандидатів у депутати Київради – вони повинні розуміти, що є в обоймі. При формуванні списку кандидатів треба дивитися, наприклад, хто, з ким, коли прийшов до Київради, де він зараз і як голосував під час знакових голосувань – того ж знищення райрад.

Пан Яценюк претендує на якусь квоту в цьому списку, як це було на загальнонаціональному рівні?

Ні. Об’єднана опозиція виступає як єдиний суб’єкт у переговорному процесі з нашими союзниками в парламенті. Ми маємо домовитися, щоб у нас було по одному кандидату на кожному окрузі, звісно з урахуванням, який район кандидату ближчий. Дехто вважає, що нас лише бренд занесе «протягом» куди потрібно, – нічого подібного.

Але ж на парламентських виборах занесло…

На парламентських, президентських і місцевих виборах у виборців різні мотиви. А якщо говорити про минулі парламентські вибори, то наша команда мажоритарників працювала як єдина команда. І саме ця наша згуртованість переконала виборців голосувати за нас.

-- «У Кличка сьогодні – особливий статус»

Ви вже бачите оптимальну фігуру на посту мера Києва?

Фігур бачу стільки, що вже Києва з-за них не видно. Сьогодні є багато людей, що якимось чином заявили про свої наміри. Мені буде абсолютно зрозуміло, якщо Віталій Володимирович Кличко захоче стати мером Києва. Те, що два рази в нього нічого не вийшло – нічого страшного. Я ж був тоді з Кличком в одній команді і фактично проводив його кампанію. У нас була домовленість із Олександром Олександровичем Омельченком, що той за десять днів до завершення виборчого процесу знімається із виборів. Але він не знімався. Ми його запросили в оце саме приміщення і провели дуже цікаву бесіду. Сан Санич заявив: «Хлопці, ви ж молоді, і у вас ще попереду багато часу, а я вже старенький і мої соціологи дають мені цікавий прогноз – у мене рейтинг 39%». Ми намагалися переконати, що йому дали необ’єктивний рейтинг, але він відмахнувся. В результаті переміг Черновецький, а Омельченко зайняв третє місце. Причому загальні результати Омельченка і Кличка майже у два рази перебільшили результат Черновецького. Іншого разу проти Черновецького пішли Кличко з Турчиновим, і ви теж пам’ятаєте, чим це завершилося. Я Віталія ні в чому не звинувачую, але йому треба озвучити – він іде в мери чи ні. У кожному з цих випадків у нього є ризики…

А чого ж зараз визначатись, коли ще дати виборів нема?

Але вона може з’явитися. На сьогоднішній день Кличку необхідно визначитися хоча б із основним питанням. Бо якщо він іде – мало хто захоче погратися, відриваючи в нього голоси на користь влади. Сьогодні Кличку на одне вухо шепчуть – не йди, бо тебе за півтора року тут спалять і золи не залишиться, а на друге – що це йому прекрасний майданчик для президентської кампанії.

У Кличка сьогодні – особливий статус і особлива історія, якої всі інші не мають. Але вже Олександра Кужель сказала, що буде йти в мери, Микола Томенко проводить соцдослідження зі своїм прізвищем, заявився Микола Катеринчук, який уже ходив і здав свою невелику фракцію на допомогу Черновецькому… Але давайте не називати десятки прізвищ, а сядемо і вирішимо, кого ж висуває «Батьківщина». Має бути серйозна і розважлива розмова з боку лідерів і учасників цього процесу. А учасниками мають стати вісім партій, що створили Об’єднану опозицію. Вони мають рівні права заявити свою претензію на цю посаду. «Рух» вже назвав Куйбіду, на останній політраді ПРП була ідея назвати Бондаренка. Але я заспокоїв своїх колег і друзів – моє прізвище можна буде озвучити тільки після того, коли ми до чогось кінцевого домовимося. А ганьбитись і об’являти вісім прізвищ від «Батьківщини»… Не хочу в цьому брати участь – із нас просто сміятися будуть. Вже була розмова за участі Яценюка, Турчинова та київських мажоритарників, де ми вирішили працювати на когось одного, коли буде така визначеність. Далі вже підуть усі інші визначення – хто буде керівником штаба, хто буде шукати фінанси… Але за декілька днів до кінця цього місяця має розрядитися ситуація з Кличком.

Тобто Кличко дасть відповідь до кінця цього місяця?

Так, принаймні на вищому рівні є домовленість про такий порядок дій.

І як тільки Кличко дає відповідь, що йде в мери, автоматично припиняється обговорення «Батьківщиною» свого кандидата?

Практично так. Є ще один дуже важливий фактор – думка лідера опозиції. Юлія Володимирівна у цьому процесі є, і ігнорувати її думку було б неправильно і небезпечно. Вона повинна бути максимально чітко доведена до громадськості.

Зараз пан Томенко, про бажання якого стати мером говорять уже кілька років, активізувався – ті ж соцдослідження проводить, роздає свої газетки… Це бажання наперед заявити про свої наміри, подати сигнал керівництву?

За його соціологією, у Попова – перше місце, у Кличка – друге, а третє–четверте він ділить із Порошенком. Можливо, Микола чекає пропозицій, які з’являться після визначення з Кличком. Ці кроки, як на мене, нічого не значать, і ми не обговорювали питання ані про кандидатуру Томенка, ані про інших.

Якщо «Батьківщина» виставить неприйнятну для вас кандидатуру, ви виставите паралельно свою?

Із тих, кого я називав, лише один неприйнятний для мене повністю – Катеринчук. На минулих виборах я всім говорив, що люди з його списку перейдуть до Черновецького на другий-третій день. Так і сталося. Всі інші для мене однакові.

-- «Порошенко допомагав опозиції на виборах»

Чому зараз на повному серйозі обговорюється висунення опозицією Петра Порошенка? Яке він має відношення до опозиції і до «Батьківщини» зокрема?

Є речі, які пов’язані з якоюсь попередньою історією. На мій погляд, Петро Олексійович завжди був ближче до нашого табору. У 2004-му році, коли я очолював штаб Ющенка у Києві, то контактував із центральним штабом – і про Порошенка у мене непогані думки.

Це Порошенко звернувся до «Батьківщини» з ідеєю висунути його чи навпаки?

Він не казав, що, мовляв, висуньте мене. Ще на підготовчому етапі до парламентських виборів у Києві були деякі домовленості про спільні агітаційні роботи, у яких Петро Олексійович брав пряму участь. Але без будь-яких умов, пов’язаних із подальшими розкладами по Києву. Просто у той час київський штаб «Батьківщини» самоусунувся від виборів – нам не пропонували ніякої фінансової допомоги, навпаки – було запропоновано вести округ самостійно, включаючи формування комісій.

Порошенко допомагав фінансово?

Я цього не знаю. Але видання деяких іміджевих матеріалів здійснювалося за його допомогою.

Журналісти люблять усе структурувати. І вас та деяких інших київських мажоритарників уже записали до «групи Порошенка» в парламенті…

(сміється) Я з повагою ставлюся до Петра Олексійовича, але це не означає, що я став у якийсь ранжир.

Як ви ставитесь до того, що Порошенко, наприклад, голосував за голову НБУ, чого не робила опозиція.

Знаєте, мене пов’язують давні стосунки із Костей Жеваго, і він мені якось казав: «Ти можеш уявити, щоб я, як власник банку, проголосував проти керівника НБУ? Як після цього мені буде працюватися у цій країні?» Але при цьому Констянтин залишається нормальною людиною, який ніколи не переступав грань. Можливо, і у Петра Олексійовича були такі мотиви, тож звинувачувати його дуже важко.

Ви теж вважаєте, що пост мера Києва може стати для Порошенка трампліном для подальшого росту кар’єри – мається на увазі 2015-й рік?

На 50 % – це трамплін, на 50 % – крок у яму. В нинішньому форматі київської влади новий міський голова приходить до Київради, яку можуть не переобрати (я впевнений, що вибори мера та Київради будуть розірвані на два шматки) і яка вся сидить на кримінальних гачках. Новий мер, якщо він буде не з табору влади, неминуче отримає фронду. Ідемо далі: Бюджетний кодекс «вимив» із Києва все, що тільки можна. Притому, що міліція та СБУ в руках у людини, яка не дуже хотіла б отримати собі конкурента.

Дехто, до речі, думає, що від мера столиці багато чого буде залежати, якщо почнуться якісь суспільні рухи проти цієї влади. Нічого подібного. Жоден мер не зможе закликати киян на барикади. У 2004-му Омельченко вів себе, скажімо так, досить цікаво. Наприклад, за чотири дні перед революційними подіями він особисто сказав Кучмі в Пущі-Водиці: «Що ви з ними панькаєтеся? Змийте їх брандспойтом, і за 40 днів про них люди забудуть». Омельченко вісім разів жорстоко судився з нами з приводу монтажу революційної трибуни. Але люди своєю поведінкою згодом вимусили його пристосуватися. І потім Ющенко нагороджував Омельченка медалями в нашій присутності! Тож від мера нічого не залежить: він нам забороняв монтувати трибуну, але на нас це не діяло – Степан Хмара його просто на три букви посилав. Значимість міського голови в ситуації суспільних збурень нікчемна.

-- «Аделаджа і Партія регіонів – це практично одне ціле»

Як взагалі буде працюватися меру в ієрархії з головою КМДА, який нікуди не дінеться?

У такому варіанті, як сьогодні, ця посада є неконституційною.

Але вона є.

Це буде система перманентного протистояння за обсяг повноважень, і треба буде шукати компроміс, іноді дуже важко. Тому що формування бюджету поки що належить до компетенції міської адміністрації, а Київрада лише затверджує бюджет, але може вносити до нього зміни. У міського голови є невелика перевага – право підпису: затверджений колегіально бюджет підписується тільки в нього. І використовуючи кожен свої переваги, можна знаходити компроміси в цій тонкій грі. Я впевнений, що 80% претендентів на посаду мера не розуміють усю складність можливих варіантів, що виникнуть. Вони хочуть бути мерами – і все!

Зараз у Києві звільнили кількох голів райадміністрацій і ці посади до сих пір вакантні. Ніхто не хоче йти чи, навпаки, такий жорсткий кастинг?

Зараз у голови району, на відміну від минулих часів, немає нічого, окрім кодових замків на вході, які повинні зберегти їх від гніву населення. Бюджету в районі нема, є тільки кошториси, затверджені містом. Голова району не має права втрутитися у забудову району, навіть не погоджує місце розташування будівельних об’єктів, МАФів. Серйозних кадрових призначень не може робити. Він сьогодні ніхто! Немає легітимного органу, на який він може опиратись, тому і виникають отакі ерзаци – так звані громадські ради при різних службах, які зараз захоплює Аделаджа. Манера в них така: 60 людей заявляються на входження в громадську раду району і, їздячи з району в район, обирають людей, які жодного відношення до тих районів не мають.

Чи ви не пов’язуєте таку активізацію Аделаджи з підготовкою до мерських виборів?

Сто відсотків. Аделаджа і Партія регіонів – це практично одне ціле. По своєму району бачив, як «регіонали», яких я знаю, дуже скоординовано працювали з Аделаджею. У кожну громадську раду мав потрапити один із лідерів місцевих осередків бойових мистецтв, при цьому туди не взяли голову місцевої ради ветеранів, яка об’єднує майже 11 тисяч людей, не беруть голів профспілок крупних бюджетних структур.

Який реально вплив цих громадських рад, що навколо них стільки шуму?

Ніякий. Це потрібно для прикриття «одного місця» голові держадміністрації, який не має колегіальної підтримки, бо не має відповідного органу. Тож свої рішення, які не завжди є на користь людей, він буде освячувати голосуванням громадських рад. Політику самоврядування хочуть замінити ерзацами.

Як ви оцінюєте нещодавні події в Київраді, після яких з Герегою було домовлено про присутність на засіданнях громадських наглядачів? Це – реальний крок до відкритості цього органу, який останнім часом асоціюється із безконтрольною роздачею землі, чи просто епізод?

До 1998-го року Київрада засідала в колонній залі, де сидів повний балкон людей. Причому там не голосувалися земельні питання, це вже зараз Київрада змінила поняття представницького органу на поняття розподільчого. І коли на балконі сиділа купа людей, тільки в кошмарному сні можна було уявити, що хтось відведе землю під будівництво в парковій зоні. «Молоду команду» прямо там би побили.

Контроль громадян діє на депутатів, але те, що вони зараз пустили десятьох людей, – це лише маленький крок. В демократичних країнах в органах влади сидить купа народу, і не треба ніяких акредитацій, кожен може зайти та піти, коли хоче. У нас же представницький орган громади зачиняється від самої громади! Тому це доводить до істерики народ, який іноді дізнається про кричущі рішення. Особисто я перевів би засідання Київради до колонної зали і дав би туди доступ громадянам. А нинішній компроміс – це просто щоб другі двері не зламали. До речі, кажуть, було страшенне незадоволення Адміністрації Президента такою демократизацією внутрішнього життя – бо може бути створений прецедент для інших рад і не тільки.

До речі, щодо «молодої команди». Ваш основний конкурент на виборах – Олександр Пабат – в ході виборчої кампанії намагався з вами про щось домовитись?

Я вам скажу, що «молода команда» була дуже специфічна. Коли закінчилися минулі вибори до Київради, до нас із Віталієм Кличком підійшов Черновецький з диктофоном і каже: «Если вы поддержите меня, как избранного мэра, и пойдете в мою команду, я назначу Владимира Бондаренко своим первым заместителем». Те, що я йому відповів, слава Богу, він не записав (сміється).

Тепер щодо Пабата. Його ГАК, в основному, обслуговував інтереси Іванова – Хмельницького. «Гаківці» підім'яли під себе майже все ЖКГ і шість років терзали його як собака фуфайку. Понад 200 бюветів у Києві при них були закриті, а під вибори вони почали їх заново відкривати і по-новому освячувати. В цілому ж вибори на території мого округу були жахливими. Ми знаємо тисячі прізвищ людей, які отримали від мого конкурента гроші. Тільки на роздачу було потрачено 4,2 мільйона доларів. Давалися шалені суми із бюджету на ремонт асфальту, який Пабат приписував собі. Я сподіваюся, після особистої трагедії у нього все налагодиться і він хоча б зір збереже, але те, що робилося у тому числі і ним, було за межами моралі. Я був під постійним моральним пресом – мій мобільний телефон щодня публікувався в Інтернеті, нібито я набираю агітаторів за 500 гривень в день. Тисячі дзвінків, приймальня блокована… Присилали коробки із невідомим змістом, які забирали піротехніки або сапери прямо з мого офісу, мою машину обмальовували всілякими матюками. Була вогнеметна та петардна атака на старі хати із солом’яними дахами в етнографічному комплексі «Українське село» за два дні до виборів. Розрахунок був, що ми десь вчепимося в якийсь мордобій, але ми це все витримали, і люди все зрозуміли, що показали результати виборів.

Вважаєте, що після трагедії, яка з ним сталася, Пабат повернеться до політики?

Мене в цій ситуації більше хвилює доля його дітей: втратити батька за таких дурних обставин було б для них трагедією. Скажу відверто: ми в нашій церкві замовляємо молебен за його здоров’я і молимося. Тут ми відкидаємо все, що було, і сподіваємося, що ці події змусять і інших замислитись, як себе вести. Господь Бог все бачить – треба пам’ятати про це.

В студентські роки ви жили в одній кімнаті студентського гуртожитку з Володимиром Литвином і навіть з друзями прив’язували його до ліжка, щоб він нікуди не їхав, а грав із вами в преферанс. Зараз у вас які стосунки?

Практично ніяких. Ми з ними вітаємося, але після того, як він пішов до команди «За ЄдУ», а я – в інший бік, наші стосунки були різними. Був навіть випадок, коли я при атаці президії попав важкою пачкою паперів по Литвину, хоча цілив у Шуфрича (сміється). А його звернення до мене у переддень голосування за його спікерство закінчилося тим, що я йому відмовив. У політичному плані ми розійшлися дуже серйозно. Як людина, що довго прожила з ним в одній кімнаті, я міг би розраховувати на якусь більшу його підтримку в парламентських справах, але, навпаки, відчував деструктивну обстановку.

Турчинов нещодавно зареєстрував законопроект, щоб місцеві вибори відбулися в 2014-му році. Вважаєте, що зі стратегічної точки зору опозиції краще, щоб місцеві вибори пройшли якраз напередодні президентських, щоб провести «розвідку боєм»?

Олександр Валентинович, очевидно, мав на це аналітичні підстави, тому що таке тренування команд перед більш серйозними подіями потрібне. В 2004-му році ми, готуючись до великих подій, свідомо організовували деякі прокрутки активу.

І як ви можете оцінити нинішню готовність осередків «Батьківщини»?

Вона набагато нижча, ніж тоді. Зарядженість на перемогу тоді була ще не затьмарена майбутніми «вибриками» Ющенко, які багатьох людей привели до апатії. Сьогодні наш звичний «споглядацький елемент» ще більше підсилений деякими інтернет-технологіями – тим же «фейсбуком», який лише створює ефект боротьби. Ми все ж відрізняємося від європейців, які можуть збуритися від підвищення тарифів на 2 %. А нам у два рази підвищують плату за електроенергію – і ми мовчимо! Мабуть, втратили соціально-економічну самозахисну функцію, але це результат багаторічного вибивання з людей гостроти відчуттів.

Багато ходить чуток про тертя між «Батьківщиною» та «Фронтом змін» на місцевому рівні…

Оце ж тремся не з тими, з ким треба. Ефект зміщення акцентів у боротьбі виникає, коли партнери починають конкурувати між собою і одне одного шпиняти.

Проясніть ситуацію з «пиріжками Катеринчука», які він приніс «ударівцям», що блокували парламент, і через які в того був конфлікт із Яценюком. Це вже схоже на якийсь внутрішньоопозиційний прояв ревнощів.

Це взагалі маразм. У нас була домовленість, що «Батьківщина» бере на себе дуже відповідальний напрямок діяльності – підготовку п’ятнадцяти подань до Конституційного суду щодо незаконності ухвалення окремих законів: Харківських угод, мовного закону і так далі. От там Микола міг би проявити себе як юрист, але щось із його боку була тиша. Але хай поніс він пиріжки, хтось би пива приніс чи щось інше – не знаю. Чого в Арсенія це викликало таку реакцію?..

У Миколи, наскільки я розумію, були мотиви провести ніч з Віталієм Володимировичем, щоб, можливо, заручитися підтримкою його несанкціонованої заяви про похід у мери. Здається, саме у цій площині треба розглядати дану ситуацію.

Ваша фракція під час блокування парламенту була ініціювала дострокові вибори. Регіонали нібито не проти. З цього могло б щось «вигоріти»?

Звісно, ніхто з «регіоналів» не хоче ніяких дострокових виборів. Ми пропонували дуже просту річ для цих хлопців: цілий тиждень працюємо над законами, а один раз на тиждень – в четвер – кожен депутат персонально отримує бюлетень із переліком двадцяти чи сорока законів, за які можна проголосувати «За», «Проти» або «Утримався». Будь ласка – не ходіть весь тиждень, але проголосувати приїдьте персонально, згідно Конституції. Проте вони не хочуть ходити на роботу. До того ж в голосуванні бюлетенями є один нюанс: не видно, хто як голосує, і кожен депутат зможе проголосувати, як вважає за потрібне. Керівництво «регіоналів» цього дуже боїться.

Безумовно, Рада біла розблокована під благовидним приводом – це голосування за резолюцію про євроінтеграційні прагнення України.

Зараз уже іде велика гра – з тим же туркменським газом, який ми купуємо, але його не хоче до нас пускати Росія. Влада проводить інформаційну підготовку до здачі нашої труби. Юра Кармазін, який завжди грав подвійну гру, свого часу мій закон про неприпустимість приватизації стратегічних об’єктів газотранспортної системи обставив підступними «додаточками»: саму трубу чіпати зась, але допоміжні системи – можна. А без усіх допоміжних систем сама труба нічого не варта – просто купа металобрухту. І Юра знову зараз грає на цих хлопців, коли допомагає створити прецедент позбавлення депутата мандату після того, як той прийняв присягу. Це просто бомба! Кармазін завжди лобіював такі специфічні речі. Я впевнений, що не він їх вигадував, а просто через нього вони оприлюднювались. Для того ж, щоб він сприймався більш-менш адекватно, треба було створити йому імідж геніального правника, який приймає участь у обговоренні всіх питань у Верховній Раді. А на нього тим часом працювала велика група людей, яка готувала йому зауваження по кожному пункту – от такий він справний правник-багатоверстатник...