Ігор Коліушко: «Усі судді стали залежними від політичної влади і фактично ми втратили правосуддя»

З Конституційною Асамблеєю з початку її створення пов’язували сценарій внесення змін до Основного закону в обхід Верховної Ради. Наприкінці червня на закритому засіданні був презентований проект концепції реформування Конституції України. Оцінки проекту були неоднозначними. З одного боку, документ передбачав повну зміну моделі управління державою, передаючи частину президентських повноважень Верховній Раді, та збільшення ролі народовладдя в країні. З іншого, більшість положень були прописані настільки загально, що зловживати на їх основі не в інтересах простого українця було занадто легко. Проект був прийнятий, але взятий на доопрацювання.

Про мінуси презентованого документу, про те, як скоро очікувати на кінцевий варіант, а також про можливий алгоритм виходу України з конституційної кризи напередодні святкування 22-ї річниці незалежності України «Главкому» розповів голова правління Центру політико-правових реформ, член Конституційної Асамблеї Ігор Коліушко.

Ігоре Борисовичу, незабаром Україна відсвяткує черговий День Незалежності. Чи можна говорити про свято єдності, якщо, згідно з останніми соцопитуваннями, більш, ніж 20% громадян країни виступають проти незалежності, а в Криму ця цифра складає 36%?

День Незалежності України – це, безумовно, свято. І тут абсолютно немає значення, яка в країні економіка, який добробут чи ще щось. Свобода – це завжди досягнення, незважаючи на всі проблеми, які б не сталися на нашому шляху.

В Криму всього-на-всього одна третина виступає проти незалежності! Насправді, це досягнення останніх років. Раніше – було більше.

А якщо говорити про ті конституційно-правові процеси, які наразі відбуваються в Україні? Чого на цьому полі досягла держава за 22 роки? Як член Конституційної Асамблеї, спрогнозуйте, яким буде майбутнє Конституції України і як скоро Асамблея врешті презентує нову редакцію проекту змін до Основного закону?

Ще в червні на останньому пленарному засіданні Конституційної Асамблеї був прийнятий за основу для подальшого доопрацювання проект концепції конституційної реформи в Україні.

Так, але на якому етапі роботи Асамблея знаходиться зараз? Бо нову редакцію обіцяли презентувати вже восени.

Було прийнято рішення до перших чисел вересня всім членам Конституційної Асамблеї взяти цей проект на опрацювання і підготувати та внести свої пропозиції.

За логікою, після цього має пройти щонайменше два місяці, має відбуватись робота із тими пропозиціями, які поступлять, і тоді тільки має бути підготовлений кінцевий варіант Конституційної реформи, який і має бути затверджений на пленарному засіданні Асамблеї. Прогнозую, що це, може відбутися вже десь в листопаді. А після того має бути тільки написання проекту Конституції, і розгляд вже цього проекту і так далі.

Ви вже підготували зміни, які, на вашу думку, мають бути внесені в проект?

Звісно. Поправки і пропозиції у мене є майже по всіх розділах концепції.

Які саме? Що вас не задовольняло в презентованому в червні проекті змін до Конституції? Чого стосуються ваші зауваження?

Насамперед, недоліком цього проекту концепції є те, що в більшості розділів він написаний надто абстрактно. На його основі неможливо зрозуміти, яким же буде текст Конституції. Він не виконує свого завдання. Бо концепція пишеться для того, щоб легко було писати сам документ. А якщо з положень концепції не зрозуміло, що там буде, то це недолік. Я хочу звернути увагу на такі положення і виключити їх або конкретизувати.

Як щодо проблеми скорочення можливостей Верховної Ради?

Навпаки, закріплена правильна тенденція: уряд має бути більш залежним від парламенту. І це повинно знайти відображення, як в способі формування уряду, так і в політичній відповідальності уряду саме перед парламентом, а не перед президентом. Там немає розширення повноважень Президента.

Просто багато речей виявилися пропущеними. Те, що мало би стати предметом конституційної реформи, не знайшло свого відображення в цій концепції.

Наприклад?

Не запроваджується регіональне самоврядування. Недостатнім чином реформується система виконавчої влади. Не реформується Конституційний суд.

Член Конституційної Асамблеї, науковий консультант Центра імені Разумкова Микола Мельник зазначав, що в процес роботи КА надто активно втручається Адміністрація президента? Це, дійсно, так? В чому це виражається? Хтось «приносить» проекти рішень?

Я не знаю випадків втручання. В мою роботу точно ніхто не втручався.

Просто є загально відома інформація, що Адміністрація президента підготувала, а Президент вніс до Верховної Ради, проект закону про внесення змін до Конституції щодо розділу «Правосуддя». Але цей процес фактично пішов паралельно. І той проект, що був внесений Президентом, є проектом Конституційної Асамблеї.

Про які саме зміни в розділ «Правосуддя» в проекті йде мова? Наскільки вони необхідні в сьогоднішній ситуації?

Ну, там дуже неоднозначні пропозиції…

Але проблема з нашим правосуддям, як і з багатьма іншими сферами, зараз полягає в тому, що ми все більше живемо в такому світі викривлених дзеркал. Раніше багато експертів та науковців боролися за те, щоб реалізувати в нашому законодавстві рекомендації і принципи Європейського Союзу щодо організації, наприклад, судової гілки.

Сьогодні проста імплементація цих положень вже нічого нам не дає.

Чому не відбувається реалізації на практиці?

Ну наприклад, згідно з рекомендаціями Ради Європи Вища рада юстиції повинна більше, ніж наполовину, складатися із суддів, яких обирають самі судді. Це зроблено для того, щоб цей орган був незалежним від будь-яких політичних впливів.

У нас в цих пропозиціях, які зараз подав Президент, формально цю вимогу виконують. Але механізмом обрання суддів є з’їзд суддів, який, в свою чергу, складається із суддів, яких призначає, в тому числі, і в Адміністрації Президента.

Таким чином, ми нібито формально виконуємо європейські рекомендації. А, насправді, це приведе не до незалежності цього органу від політичних впливів, а, навпаки, до тотальної, стовідсоткової залежності від Адміністрації президента.

Отакі проблеми сьогодні є в дуже багатьох положеннях Конституції. Коли, на перший погляд, пропонується, нібито, правильна річ. А, насправді, існують механізми, як ця правильна річ призводить до протилежних результатів.

Якщо говорити, взагалі, про необхідність судової реформи. Чому реформування 2010-2011 років виявилось невдалим? І що судова реформа гарантує простому громадянину сьогодні? Безкарність влади?

Реформа 2010 року була дуже формальною.

Формально вона полягала в прийнятті нового закону. І з точки зору структури цього закону, взагалі, підходів, таких формально-правових речей, це була нібито широка реформа.

Насправді, принципово в тій сфері нічого не змінилося. Але ця реформа була використана для побудови таких відносин, за яких судді стали залежними від політичної влади. Тобто на суддів був покладений цілий ряд нових обов’язків, відповідальностей, були записані дуже жорсткі вимоги до строків розгляду справ і так далі. В цілому, система реформована не була. Навантаження на суддів не зменшилося. Але це дало можливість вибірково будь-якого суддю притягувати до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, всі судді стали залежними від політичної влади. І фактично в 2010 році ми втратили правосуддя як таке.

Рішення Вищого адміністративного суду щодо позбавлення мандатів народних депутатів Павла Балоги та Олександра Домбровського, а також виданий ним же Верховній Раді «дозвіл» не призначати місцеві вибори в Києві, - це лише приклади впливу влади?

Звичайно. Це ж абсолютно неконституційні рішення.

Щодо Києва тут же, взагалі, все відомо і просто. Термін повноваження Київської міської ради закінчився. Київський міський голова подав у відставку, і відставка була прийнята вже більше року тому. Верховна Рада мала б давно призначити вибори – і голови, і міської ради.

Після того, як Верховна Рада ці вибори не призначила, пішов ряд не правових дій. Хто в цих діях винен? Складно сказати. Насправді, винна Верховна Рада. Тому що якщо Верховна Рада не виконує Конституції, то і кожен починає жити, як йому хочеться.

Чи можна говорити, що цим останнім рішенням ВАСУ «натякнув», що в 2015 році в країні також можна буде обійтись без виборів? Хто і що має робити, якщо Верховна Рада відмовиться, наприклад, призначати вибори президента?

Вищий адміністративний суд не може дозволяти Верховній Раді щось проводити чи не проводити. Повноваження Верховної Ради прописані в Конституції. І тому не можна прикриватися тут тим, що адмінсуд щось дозволив.

Вибори президента теж прописані в Конституції. Інша справа, що у нас Конституція не діє. Її порушують і Верховна Рада, і президент. А якщо так відбувається, то надалі в принципі не існує ніяких правил, і не можна прогнозувати, що буде завтра.

А може, наприклад, в такому випадку Центральна виборча комісія без рішення Верховної Ради, просто спираючись на Конституцію, оголосити дату виборів?

Теоретично – це можливо. Але важко сказати. Бо немає прямого припису норми права. Знову будуть суперечки.

Ще одне питання для суперечок: чи може екс-прем’єр Юлія Тимошенко балотуватися на виборах президента. В Конституції України немає прямої заборони людям з непогашеною судимістю балотуватися на посаду голови держави. Ця норма є тільки в Законі про вибори президента. Представник Венеціанської комісії Пітер Пакзолай вже заявив, що ця норма з закону має бути вилучена. Але в Мін’юсті протилежна думка. Чим має в цьому випадку керуватися ЦВК: законом про вибори президента чи Конституцією? Я як, взагалі, могли виникнути такі протиріччя?

Закон повинен відповідати Конституції, він не може містити норму, яка прямо суперечить нормам Конституції.

В той же час, закон існують для того, щоб розвивати конституційне регулювання. І тут вже починається сфера дискусій. Чи відповідає та чи інша норма, яка розвиває конституційне регулювання, загалом духу Конституції чи ні.

Якщо в даному випадку виникає дискусія, чи відповідає обмеження, яке закладене в Законі про вибори, Конституцію, формально треба звернутися до Конституційного Суду. І Конституційний суд має винести рішення: або вилучити цю норму, як неконституційну, або визнати і пояснити її конституційність.

В будь-якому разі, поки закон діє, Центральна виборча комісія повинна керуватися законом про вибори. Бо тут все в сфері тлумачення. Якби в Конституції було сказано, що не допускаються до вибори оці «раз, два, три», а всі інші допускаються, то закон не міг би допустити «четвертого, п’ятого, шостого». Але такого немає

Другий президент України Леонід Кучма казав, що не бачить змісту в роботі Конституційної Асамблеї. Бо все одно документ буде проходити через парламент. Чи впевнені ви в тому, що ваші труди дійсно будуть прийняті за основу?

Що буде – важко сказати.

Тому що не видно з боку Президента і його політичних соратників бажання дійсно реформувати владу і, найголовніше, дотримуватися будь-яких правил, будь-якого закону.