Ігор Луценко: Янукович дуже сильно нервує. Майдан для нього – больова точка

Журналіст і громадський активіст Ігор Луценко є не лише одним із членів оргкомітету Євромайдану, який нині зайняв центральну площу столиці, але й відповідає за збір коштів на потреби учасників акції протесту.

Найголовніше питання, одностайної відповіді на яке досі нема, - що робити з Євромайданом, якщо/коли підписання Угоди про асоціацію не відбудеться? Пропозиції лунають різні, від згортання акцій протесту до радикальних дій на кшталт захоплення органів державної влади.

В інтерв’ю «Главкому» Ігор Луценко розповів про те, яких провокацій від влади чекає Євромайдан, про його зв'язок з Помаранчевою революцією та виборами 2015 року, а також про його долю після Вільнюського саміту.

Скільки людей в оргкомітеті Євромайдану?

Чоловік 15-20.

До нього входять і представники політичних сил?

Ні, це оргкомітет саме Євромайдану, який стояв тут від самого початку, коли політиків ще не було.

Але коли об’єднувалися два майдани, зі сцени лунали заяви, що до оргкомітету увійдуть політики.

Мабуть, це було, швидше, побажання, аніж дійсність. Ми активно співпрацюємо, наприклад, з народним депутатом Андрієм Парубієм, але він не член оргкомітету, жодного разу на голосуваннях я його не бачив. Він інколи присутній на якихось нарадах, але нечасто.

Дехто з політиків скаржився, що йому не давали на Євромайдані виступити. Чому?

Політиків у нас завжди пускали до мікрофону. Єдине, що не всі спромоглися вистояти чергу.

Тобі не здається, що після об’єднання двох майданів загальна кількість учасників акції зменшилася?

Вона спала якраз за рахунок того, що ті люди, які прийшли сюди (з Європейської площі – «Главком») – їх трошки менше стало.

Сьогодні з’явилася інформація про підготовку провокацій проти учасників Євромайдану. Наскільки серйозна така загроза?

Насправді зараз дуже серйозно треба на це зважати. Питання в тому, що 29 листопада – це такий от рубіж між Європою і Азією. Тобто якщо не підписуємо (Угоду про асоціацію – «Главоком») – у нас тут уже починається повноцінна Азія. Януковичу більше не буде потреби вдавати з себе демократа. І, відповідно, до 29 числа йому треба натиснути на цей майдан, спровокувати, щоб отримати підставу його розформувати. Люди зрозуміли, що їм треба боротися, ставити перед собою якісь важливі політичні завдання – наприклад, зміну Януковича як президента. Тому на них будуть тиснути саме фізично.

Чи плануються якісь організовані заходи запобігання провокаціям, якщо не секрет?

Так, але я не можу про це говорити. Насправді особисто я не думаю, що якісь серйозні структури будуть чинити якісь «продвинуті» провокації. А усякими «тітушками» займатиметься охорона. Тут важливо, щоб були люди, котрі командуватимуть, щоб їх учасники акції знали в обличчя, щоб була координація. І тоді «тітушки» нічого не вдіють.

Якщо порівнювати з 2004 роком – градус напруги, готовність до силового протистояння цього майдану зросли чи знизились?

Кількість людей менша, а градус напруги той самий.

Наскільки ефективним є цей громадянський тиск на Януковича? Здається, він аніяк не реагує.

Думаю, він дуже сильно нервує. Для нього Майдан – це взагалі така больова точка. І те, що ми досі тут стоїмо – це насправді велике досягнення, такого не було, принаймні, кілька років уже. А за кількістю ми вже зараз переважаємо Податковий майдан.

Здається, усім зрозуміло, що шансів на підписання Угоди практично нема. Що робити далі, після Вільнюського саміту? Що буде з Євромайданом?

Моя особиста думка – потрібно просто починати акцію громадянської непокори, тиснути на владу ненасильницькими засобами, вимагаючи відставки Януковича. Це передбачає блокування органів влади, велику кількість людей у Києві, наметове містечко і все інше, що ми бачили у 2004 році.

Наскільки реалістичний такий розвиток подій?

Цілком реалістичний. Я думаю, що багато людей просто досі ще мають надію, що щось зміниться. Але після цього, я думаю, приводу не виходити на Євромайдан у них більше не залишиться.

Ми мусимо розуміти одну річ: у 2015 році буде все абсолютно так само. Ми будемо стояти перед необхідністю таким же ненасильницьким тиском скидати владу, яка нікуди не хотітиме йти. Якщо ми цього не готові зробити зараз, то тим більше ми не будемо готові у 2015 році. Тому що тоді влада буде більш підготовленою. Цей майдан був для неї несподіванкою, тому що це було несподіванкою і для нас. А 2015 рік – це сподівана річ, сподівані ж революції не трапляються ніколи.

Чи намагалася влада вийти на оргкомітет з якимись пропозиціями?

На мене ніхто не виходив. Але я думаю, що виходили на членів координаційної ради і тиснули дуже серйозно.

Ти відповідаєш за збір коштів для акції. Як іде збір? Грошей вистачає?

Так, все чудово. На такі потреби, як їжа, нам вистачає. Це така емоційна річ насправді, завідувати кухнею. Самоорганізація надзвичайно висока.

Кошти йдуть переважно готівкові. Тому що, як не дивно, соцмережі дають дуже малу реальну участь людей. Перепости, «лайки», обмін думками в соцмережах – так, а от грошей… Тому на безготівкові речі у нас грошей разів у три менше. От ті люди, що ніжками сюди приходять, бачать ящик для пожертв – вони дають.

А чому було вирішено не ставити намети, як у 2004 році чи під час Податкового майдану?

Координаційна рада вважає, що це може призвести до якихось радикальних дій міліції щодо нас, що ми маємо вести себе так, щоб не дати їм жодного шансу чи підстави застосувати силу.

Я в чомусь приймаю цю позицію, береженого бог береже. Але ми ж поставили бочки для обігріву учасників акції – хіба це не те ж саме? Я не є палким прихильником наметів, тому що насправді треба ставити кілька великих наметів, їх легше контролювати. Таких у нас нема. Тим більше, що такі намети передбачають вбивання кілків.

До речі, оцей намет, що Попов дав – працівники МЧС, коли його ставили, вбили кілки у плитку. Але спасибі їм велике за те, що вони це зробили. Сподіваюся, що їх не засудять за це.