Владислав Каськів: Жодної шкоди Україні ми не принесли...

Під час Помаранчевої революції 2004 року Владислав Каськів був лідером «Пори» - авангарду тієї революції. Однак після перемоги «Пора» одразу ж розкололася на кілька дрібніших організацій, а потім і взагалі зникла з політичного небосхилу.

Але Каськів став народним депутатом. Приблизно в цей час уряд Тимошенко почав реалізацію ідеї переходу до принципу роботи, коли фінансування виділяється під конкретну програму або проект. Зрештою, з цієї ідеї і народилося Держагенство з питань інвестицій та управління національними проектами. Але повною несподіванкою стало те, що після перемоги Януковича на президентських виборах у 2010 році саме Каськів став на чолі цього Держагенства.

Багато хто розцінив цей крок як зраду. Йому приписували меркантильні мотиви, адже Держагенство освоювало мільярди бюджетних грошей, і навіть у найскрутніші часи уряд ніколи не забував виділити відомству Каськіва достатню для діяльності суму. Подейкували, що сприяв цьому друг і покровитель Каськіва, тогочасний керівник Адміністрації президента Сергій Льовочкін.

Роботу Каськіва і його Агентства, супроводжували скандали. Чого варта лише історія з лижним інструктором, якого Каськів «залучив» до будівництва горезвісного LNG-терминалу. Тим не менш, навіть така ганьба не змусила керівника Держагенсттва піти у відставку. Більш того, сьогодні Каськів переконує, що йому нема чого червоніти.

Та от уже революція, народжена другим Майданом, змела владу Януковича з політичної карти. Сьогодні Каськів, образно кажучи, сидить на валізах. Він поки що не став перебігати до нової влади, і обіцяє завершити політичну кар’єру. За словами Каськіва, заяву про звільнення він написав ще до Нового року, однак не хоче про це говорити, щоб не видатися кон’юнктурщиком.

Багато представників колишньої влади подалися в біга. Де перебуваєте зараз ви?

Я розумію, чому вони це роблять. В кожного, напевно, свої причини. Але я думаю, що ми (Держагенство з інвестицій – «Главком») дуже добросовісно працювали і робили виключно корисні справи. Жодної шкоди Україні ми не принесли, навпаки: я думаю, що зараз можна вибудувати дуже швидко на основі цієї роботи результат. Ніяких причин тікати я не бачу.

Як ви оцінюєте свої шанси залишитися на посаді?

Можливо, вони би були, але я вважаю, що це неприйнятно з моральної точки зору. У всякому випадку, у мене планів таких немає. Я вважаю, що кадрові рішення – це компетенція, звичайно, керівництва нового уряду. До того ж ми не абстрактними речами займалися. Це конкретні проекти, які реально знаходяться вже в стадії реалізації, будівництва. І тому я думаю, що зупинити їх – це дуже боляче. Є ще такий делікатний момент партнерських зобов’язань: більшість проектів ми здійснювали в партнерстві з міжнародними інвесторами.

Наскільки високо ви оцінюєте свою роботу на посаді голови Держагенства за п’ятибальною шкалою?

{1-}

Я, як правило, на такі питання прямо не відповідаю… Ну, я думаю, що «три з плюсом». А це в існуючих умовах доволі непогано, вище середнього.

Чому тоді за три роки вашого перебування на цій посаді практично жоден проект не був доведений до завершення?

Не зовсім так. По-перше, за міжнародною класифікацією такі проекти реалізуються до п’яти років. Тобто проект від концесії до стадії будівництва – дуже важко реалізувати за три роки. Але в нас є абсолютно конкретні результати вже реалізованих проектів.

Наводьте приклади, будь ласка.

«Нове життя», національний проект – 11 перинатальних центрів вже працюють. «Повітряний експрес» - по ньому вже 80% зроблено і, фактично, будівництво розпочалося, ми переконали наших китайських партнерів у необхідності використання українського рухомого складу, і коли вже проект на стадії технічній, будівництва, - то його завершення є лише питанням часу. По «Чистому місту» в нас вже структуровані угоди з інвесторами. «Міська кільцева дорога» - це перша концесійна дорога. По LNG (термінал для прийому скрапленого газу – «Главком») ми пройшли найтяжчий період, я вважаю, - до речі, сьогодні це особливо важливе питання, довести цей проект до завершення. «Відкритий світ» - перший етап проекту завершений, і 54 школи вже працюють в системі мультимедійного інтерактивного навчання, а ще 2 тис шкіл мали до кінця цього року – це 10% - мали повністю перейти на мультимедійне навчання, і всі процедури вже, фактично, завершені.

Я вам це говорю не для того, щоб похвалитися, а для того, щоб виникло розуміння, що до завершення у більшості випадків залишилося два-три кроки. Я думаю, що тут нові керівники окремих напрямків знайдуть для себе приємні несподіванки.

Чи мали ви вже розмову з представниками нової влади про своє майбутнє на цій посаді?

Ні, я таких консультацій не проводив. Ми це не піарили ніде, але я видав наказ про переведення роботи агентства в конституційну відповідність. І ми очікуємо, коли з’явиться уповноважений урядом представник, з яким можна вже буде говорити предметно по кожному проекту, передати цю всю інформацію, знання, а далі – діло технічне.

Як ви оцінюєте події останніх місяців - Майдан?

Вони були абсолютно прогнозовані. На початку 2004 року була така апатія в суспільстві, всі казали, що змінити нічого не можна, суспільство не готове до змін. Але до осені суспільство кардинально змінилося. Просто треба відчувати пульс, настрій в суспільстві.

Для мене такий фінал був очевидний. Єдине, що я не міг передбачити таку динаміку і кривавий сценарій.

Якщо для вас такий розвиток подій був прогнозований, то чому ви не висловили свою громадянську позицію, не звільнилися, не виступили публічно, не відмежувались віж корупційного режиму? Адже за ці три місяці влада кілька разів переходила межу, і це було очевидно.

Просто зараз попіаритися бажаючих багато. Заяву я написав вже давно. Це задокументований факт. Я не вважаю за потрібне, особливо в таких ситуаціях, з цього робити якісь там політичні приводи і зараз рвати на собі сорочку. Я вважаю, що ми добросовісно робили свою роботу, жодної дії, яка суперечить моїм внутрішнім принципам, в першу чергу, я не робив. Звичайно, можна було зробити краще і більше…

Польські ЗМІ оприлюднили інформацію про те, що ви виконували функцію з дискредитації Майдану. Чи правда це?

Ну, це повна дурниця. Я думаю, ні для кого не секрет, хто є моїми політичними друзями, яка була їхня поведінка під час цих подій…

Уточніть, будь ласка, про кого мова?

Я можу тільки чітко сказати, що це (участь у дискредитації Майдану – «Главком») на сто відсотків не відповідає правді, і навіть навпаки.

Що ви маєте на увазі під словом «навпаки»?

Конкретні дії.

Які саме?

Давайте домовимося так: через три місяці я вам дам більш відкрите роз’яснення. Тоді, коли це вже перестане виглядати як політична кон’юнктура.

А як взагалі так сталося, що ви, один з командирів Помаранчевого Майдану опинились у владній команді Януковича, який стояв тоді по інший бік барикад?

По-перше, це влада не Януковича, а України. Це ж не приватна власність. По-друге, за жодну свою дію чи позицію мені нема чого червоніти. Більше того, мені соромно було в парламенті протирати штани. Як я потрапив до парламенту депутатом – я три роки бачив, як відбувається процес формування політики. Я не хочу критикувати ні когось конкретно, ні загалом, але це були, відверто кажучи, три роки, без конкретного результату. Тому коли з’явилася можливість реалізовувати національні проекти, спрямовані на енергетичну незалежність України, на створення нових речей – це унікальний шанс. І тут ні репутація політична, ні рейтинги не мають ніякого значення.

Давайте трохи позгадуємо. Хто вас запросив на цю посаду? Мабуть, спочатку були якісь переговори?

Це теж не секрет. Ідея реалізації стратегічних проектів – вона досить давно існувала. Вона реалізована була ще постановою Юлії Володимирівни (Тимошенко – «Главком») в свій час. Це діюча постанова, до речі. І під час роботи в парламенті я наполегливо просував цю ідею на парламентському рівні. Вона була реалізована в законопроектах, автором яких я був і які були прийняті Верховною Радою. Наприклад, «Про індустріальні парки», який зараз на практиці реалізовується, чи закон про державне приватне партнерство.

Я постійно проводив роботу з цією ініціативою (про створення Держагенства – «Главком»), ну, і після виборів президентських мене Янукович запросив і сказав: якщо маєш бажання – то будь ласка, реалізовуй. І я був єдиним, до речі, керівником органів виконавчої влади, який не був членом Партії регіонів, і жодних політичних дій в цьому напрямку не робив.

Хто був вашим негласним куратором від влади?

Були такі спроби, але я категорично це питання підняв і воно було зняте. Не було у мене жодного куратора. Хоча друзі у мене були у владі, і ми прекрасно співпрацювали.

Були конфлікти на початку. Але наша команда перемогла в результаті, ми створили структуру законодавчу і нормативну для реалізації проектного принципу управління.

Ну, і були на різних етапах люди, якби ми до них не ставилися політично, але з точки зору управлінської той самий Вілкул, наприклад, це був віце-прем’єр, з яким ми знаходили добре спільну мову.

Серед цих ваших друзів часто називали Сергія Льовочкіна? Ходять чутки, що саме він, керівник Адміністрації президента Януковича, був вашим покровителем.

Не знаю, чи таке визначення можна застосувати, але, дійсно, я глибоку симпатію і підтримку відчував з його боку.

А які у вас були стосунки з Андрієм Клюєвим?

Рівні. Ніяких ділових стосунків не було, а якщо говорити про особистісні – я б сказав, беземоційні.

Чи були ви на Майдані під час останньої революції, і якщо так, то коли?

Ну, я вам відповім «так», але це знову буде сприйматися… В сьогоднішній ситуації це не має значення. Це мій особистий був вибір, бути там чи ні. Це, звичайно, супроводжувалося непростими дискусіями з людьми.

Чи усвідомлюєте ви, що, як представник влади, поділяєте відповідальність за пролиту кров, за ці жертви з тими, хто віддавав накази стріляти в людей?

Мені би хотілося сказати «ні», тому що я не вважаю, що якимось чином цьому сприяв - ні серцем, ні роботою. Крім того, я не вважаю, що державна влада – це влада Януковича. Але, звичайно, відчуття, коли ти бачиш ці телевізійні кадри, непросте.

Але я думаю, що таке ж воно непросте і у багатьох діючих політиків. Тому що я себе політиком вже не вважаю і навряд чи ним буду. Але подібний осадок, думаю, є і у багатьох представників діючої влади. Єдине, що нас відрізняє – це те, що я юридично очолював орган виконавчої влади.

Вас і раніше, і зараз багато хто таврує як зрадника. Не боїтесь ви самосуду?

Це природна людська реакція, особливо у людей, які не бажають чи не можуть вникнути в суть справи. Самосуд? Будь-яка людина, звичайно, насильство над собою не дуже любить, але це життя. Я думаю, що все моє попереднє публічне життя свідчить, що цей фактор (страху –«Главком») не є визначальним для вибору моделі поведінки.

Зараз ви відчуваєте якісь переслідування чи погрози?

Коли ви працюєте керівником і за своє життя маєте досвід керівництва різними структурами, в яких були тисячі працівників – то звичайно такі випадки (погроз – «Главком») базуються на якихось персональних історіях. Не всі ж люди ефективні, не всі вміють проявити свій професійний рівень та якості. Тому часто погрозами займаються ображені обставинами чи подіями люди.

Ці люди, як правило, на передовій не були, але зараз хочуть всіляко себе проявити у якості контролерів, моральних авторитетів і т.д. Але я переконаний, що за кілька місяців життя все розставить на свої місця. Тим більше, що зараз така модель – Майдан не дає можливості робити такі кулуарні речі.

Чим плануєте займатися після відставки?

Скажу відверто, мені ця робота приносила велике задоволення. Я вставав зранку і хотів іти на роботу. Я кожного дня розумів, що займаюся цікавими і потрібними речами. Це не питання матеріального, це просто відчуття.

Я думаю, що дуже важливим було б в сфері освіти довести до ума справу, пов’язану з переведенням самого навчального контенту в інтерактивний мультимедійний формат. Це дасть колосальний шанс тим дітям, які в існуючій зараз системі освіти не мають жодних можливостей.