Тарас Чорновіл: Мені доводилось брехати Гризлову, що Віктор Федорович в туалеті

Колишній народний депутат Тарас Чорновіл сьогодні далеко від тих кабінетів, де приймаються доленосні рішення. Свого часу він належав до числа наближених до Віктора Ющенка, потім очолював передвиборчий штаб Віктора Януковича і навіть йшов під номером три в списку Партії регіонів. Але залишатись «на коні», як це до останнього вдавалось його колишнім соратникам-регіоналам Анні Герман чи Михайлу Чечетову, йому не дозволило вільнодумство та нездатність йти на компроміси.

Команду Януковича Чорновіл залишив, а намагання погратися в політику самостійно для нього завершились нічим. Мажоритарку на парламентських виборах 2012 року Тарас Вячеславович програв.

За словами Чорновіла, люди з нової влади вже зверталися до нього із пропозиціями про співпрацю. Але він зволів залишитися в стороні і без посад – така собі «самолюстрація». В цьому є принаймні один суттєвий плюс: така незалежність дозволяє гострому на язик Чорновілу вільно вести політологічні роздуми «і про ваших, і про наших»…

-- Враження було, що то актор, на десять років молодший за Януковича

Тарасе Вячеславовичу, як людина, яка добре знає Віктора Януковича, ви можете пояснити, чому майданчиком для політичних заяв колишній президент обрав Ростов-на-Дону? Чому не Москва, де начебто у нього є житло? В пресі з’явилась інформація про те, що Янукович тепер мешкає в Барвісі, лише в кілометрі від резиденції Володимира Путіна.

Чутки з Барвіхою в мене викликають сумніви. Я через Google Земля оглянув ту Барвіху. Знайшов цей квартал з отим в’їздом, який з’явився в Інтернеті. Подивився на всі будинки з космічної зйомки. Це обмежена територія. І на цій території дуже мало спецособняків. Це режимна зона. І припустити, що там можна було в один момент, просто вкинувши 52 мільйони доларів, купити споруду чи ще щось, дуже важко. Це могло б бути там, де є сто чи двісті таких об’єктів. Тут їх - десять-дванадцять. Це абсолютно свідоме вкидання інформації.

Що воно дає?

Комусь в Росії було дуже потрібно, щоб всі знали, що Янукович знаходиться саме десь там, що він живий.

Я знаю ставлення Путіна до Януковича. Він його зневажає та ненавидить. Янукович Путіна дуже підставив. В тому числі, тим, що почав активні дії до завершення Олімпіади, чим зірвав запланований з російськими експертами штурм. Той план «Бумеранг», попередній конспект чітко розробленого плану придушення Майдану, не був ще готовий до кінця. Він тільки готувався. А Янукович дав команду здійснювати цей план. Для Путіна було дуже важливо, щоб це трапилось після Олімпіади. Янукович дуже в цьому підгадив Путіну, він провалив справу, а коли від нього вимагалося додавлювати, ще й втік.

Таких речей не прощають. Йому б навряд чи дали б жити в розкішному особняку. Та сидів би той Янукович на ФСБ-шній базі під Ростовом, під конвоєм. Знаючи мстивий характер Путіна, думаю, щоб особисто насолити Януковичу, він міг би спеціально для нього створити камеру зразка сімдесятих років з реальною парашею, і по відео спостерігати за його перебуванням в тій камері.

В мене, взагалі, є сумніви щодо того, чи маємо ми дієздатного Януковича.

Ви уважно дивились і першу, і другу його прес-конференції. Які враження? Під час першого виходу до публіки Віктор Федорович зі злості, наприклад, зламав ручку.

На першій прес-конференції ми бачили в’язня, полоненого. Але це був Янукович.

Там було два моменти, які доводять, що він говорив лише те, що йому наказано говорити. Перший – він зламав ручку, коли мав висловити співчуття жертвам на Майдані, яких, очевидно, сам наказав розстрілювати. До речі, оце рішення не обов’язково було «путінським». Я не впевнений, що працювали російські снайпери. Скоріше, це була група ВВ-шників з Криму, яка була завжди на спеціальному рахунку, і про неї дуже мало знали навіть в центральному апараті. Так, наказ на розстріл узгоджував Янукович. Але, думаю, що ідея могла народитися в голові його сина Олександра. І от Януковичу, який ненавидить тих людей, які в нього забрали все (а в цей же момент відбувається випотрошення Межигір’я), потрібно по-зазубреному попросити пробачення. Оця злість і ненависть просто прорвалися.

Другий момент, коли «дресирувальник» йому оте «останнє слово» дав, він трошечки пішов на імпровізацію, потім повернувся до «дресирувальника», і чи кивнув чи ще щось – камери не показали, ніби питаючись: чи все нормально, бо відійшов від написаного?

На першій прес-конференції ми побачили абсолютно залежного Януковича, але в принципі дієздатного. Він виконував ті функції, які йому сказали виконати.

Друга прес-конференція показала вам вже іншого Януковича?

Коли я подивився друге звернення Януковича до народу, у мене був елементарний шок. Я чотири роки з цією людиною працював. Останні два роки дуже мало його бачив, але бачив персонально. В кінці 2004-го, в 2005-му, 2007-му я його бачив кожен день. Спілкувався реально. Я його артикуляцію, міміку добре знаю. Плюс, я коли йшов з Партії регіонів, в мене були дуже серйозні підозри щодо його психічного здоров’я, і я придивлявся до того, до чого зазвичай не придивляються. Я дивився його другий виступ і розумів, що це мав би бути Янукович, але це був не він – таке було моє внутрішнє відчуття.

«Царь не настоящий»? Довести можете?

Я можу навести десятки аргументів, які самі по собі нічого не значать. Це міг бути він, просто його могли підняти з ліжка напівпаралізованого, обколоти уколами, щоб він стояв. Від цього могли бути і хода не його, і артикуляція, і погляди.

Враження у мене було таке, що то був актор, який, принаймні, на десять років молодший за Януковича. Що він був добре загримований. І що він перегравав на акценті Януковича – в того він дуже своєрідний. Такі речі люблять пародисти - переграють, коли пародіюють Юлію Тимошенко, Миколу Азарова… Але якщо людина в поганому стані, такі речі, як особливості артикуляції, змазуються. А тут вони були дуже підкреслені. Це перше. Друге. Людина читає фактично все з папірчика, і оцю знамениту тепер фразу з проколом «незаконно обраний… законно обраний» теж читає з папірчика. Ляп написаний на папері. Виникає питання: нащо Януковичу малювати ляпи? Він їх і так наробить достатньо.

Як людина, яка особисто знала Януковича, я його не впізнав. Хоча, повторюся, це могло бути від того, що його накололи спеціальними ліками, щоб поставити на ноги.

А тепер дивимося. Єдиний меседж виступу був: я живий, і якщо ви раптом побачите заяву про те, що я прошу ввести війська в Донецьку чи Харківську область, то це моя заява, всі чутки про мою смерть не підтверджуються, а всі мої подальші дії мають сприйматися як дії легітимного в розумінні Росії президента. А дії, очевидно, планувалися серйозні. Судячи з того, як розкручувалася ця акція «Русская весна» , вони не мали обмежитися Кримом. Я не вірю в казочки про введення російських танків до Києва. Але план – охоплення території від Придністров’я до Харківщини, а, може, і Сумщини - розглядався. Далі - проголошення самозваних лідерів, визнання отих Губарєвих та інших легітимними головами ОДА, введення на їх підтримку російських контингентів. Янукович та його факсиміле для цієї мети і були потрібні. Власне, в підготовці до неї свою роль він виконав. Просто Україна виявилася не такою, як сподівалися кремлівські аналітики.

Якщо взяти за основу версію що це все ж таки був Янукович, а не дублер, як можете оцінити поведінку колишнього голови держави?

Якщо це був не актор, то ми побачили повністю деморалізовану людину, яка не може собою розпоряджатися. Людину, яка розуміє, що персональні загрози для неї дуже великі.

Він тепер в ролі полоненого, з якого витискають все, що потрібно під страхом, що знищать фізично або видадуть Україні. А там вже ж Тимошенко на волі, і в Росії її розглядали навіть серйозно як кандидата в президенти, який задовольнив би Путіна. Йому страшно ще тоді було, що його можуть видати Юлі для помсти. Тому я і сумніваюся щодо дачі на «Барвісі». Такі дачі не дозволяють купувати тим, кому погрожують, таким просто тихенько організовують інсульт.

Дуже часто доводилось чути, що за кремезним чоловіком, яким є Янукович, насправді ховається дуже боягузлива натура. Чого саме весь час боявся колишній президент?

Ахіллесова п’ята Януковича якраз і зводиться до його страшної фобії, що його вб’ють. Вона – стара, донецька. Коли я з ним працював, під час виборчих поїздок 2006-2007-х років, ми постійно їздили в одній машині, кожного вечора підсумково вечеряли активом, потім ще сиділи вдвох. І він багато розповідав про те, як на нього регулярно робилися замахи. 90% цих замахів були навіть не інсценування, а повідомлення, що щось готується. Цим грало все його оточення. Розказували, що є якісь чутки, підозри, що начебто бандерівці зі Львова вас хочуть вбити, американські спецслужби працюють… Він на тому починав «їхати». Ця фобія приводила до втрати елементарної адекватності. В той період, коли він був в опозиції, він розповідав, що в складі його тільки особистої охорони 174 чи 178 людей. На цьому гачку його можуть тримати і зараз.

-- Снайпери виконували особисте завдання Януковича чи його сина

Але, якщо в нього є такі побоювання за своє життя, то чому він вирішив, що матиме хоч якусь безпеку на території РФ? Тим паче, ви самі розповіли, що Путін Януковича зневажає.

В Росії та Білорусі сидить багато колишніх диктаторів, які зі своїх республік, колишніх радянських, змушені були тікати. Росія усіляким диктаторам, засвіченим подвійним агентам, перебіжчикам з американського ЦРУ чи інших структур, як правило, надає місце для перебування. Янукович на це розраховувати, в принципі, може. Хоча ставлення Путіна до нього йому добре відомо. Путін в 2010 році робив дуже відверту ставку на Тимошенко.

І що ми бачимо після її звільнення? Дуже слухняна російська преса і навіть «кисельовщина», можна сказати, її привітали. Додаємо до того заяву Путіна, що Янукович вже ніколи не буде керувати Україною, і його політичне майбутнє закінчено. А також – заяву Медведчука, контактера між Тимошенко і Путіним, що Янукович повинен повернутися в Київ і постати перед судом за скоєні злочини Це говорить про те, на який результат президентських виборів в Росії розраховують. Думаю, різко знімуться всі проблеми, якщо президентом стане Тимошенко. Януковича їй видадуть.

Чому ж в такій ситуації Янукович оточив себе росіянами? Навіть особиста охорона була неукраїнська…

Такими речами зі мною не ділилися. Але щодо представників з Росії… Багато було припущень щодо того, що Янукович і не збирався підписувати угоду про асоціацію, і тільки тягнув час. Не повірю ніколи. Він на це робив ставку. Вони бомбували свого виборця відносно того, як добре йти в Європейський Союз. Він дійсно туди йшов.

І що ж зламало хід подій?

Перші зміни відбулися після зустрічі Януковича з Путіним в Сочі. До Сочі ніхто альтернативи напрямку на Євросоюз і підписання асоціації не мав. Ми всі зараз вигадуємо якісь неймовірні схеми про те, що було вигідно Януковичу, а що ні. Але, на мій погляд, все могло бути банальніше. Ми можемо допустити такий варіант, що Путін, добре знаючи фобії Януковича, міг зіграти на цьому. Наприклад, розповісти про чиїсь плани його вбити. Це могло звучати і у вигляді ультиматуму: або зрив євроінтеграції, або «тобі кінець».

Янукович на тиск, на прямий пресинг, як правило, реагував негативно, боровся. В 2005-му році він же теж боявся і Путіна, і Гризлова. Я був свідком, коли йому дзвонив Гризлов, він бачив номер і сував телефон комусь, одного разу і мені казав: «Меня нет, рассказывай, что угодно». Я брехав Гризлову, що Віктор Федорович в туалеті. Янукович боявся, але протистояв. Вони ж хотіли, щоб на вибори 2006 року він йшов не Партією регіонів, а блоком Януковича, в якому обов’язково були б СДПУ(О), Республіканська партія Бойка і бажано блок Вітренко. Він вистояв. Простий тиск з боку Путіна він би теж вистояв, але якщо йде залякування, в нього їде дах.

Де сьогодні можуть переховуватись сини Януковича – Віктор та Олександр? Теж в Росії?

Було би не мудро з їхнього боку зараз опинитися в Росії. Тоді би вони втратили можливість контролювати всі свої ресурси і теж стали би полоненими і заручниками. Припускаю, вони сидять в його палаці в Об’єднаних Арабських Еміратах. По них прямого розшуку немає, в Інтерпол вони не вивішені. У Віктора, взагалі, проблем немає, в нього ж ще і недоторканність зберігається, і дипломатичний паспорт. За Олександром фактично тільки звинувачення економічного характеру. Емірати на такі речі не дуже реагують.

Пишуть, що якраз в ОАЕ у Януковича не лише палац, а й власний штучний острів.

Не знаю, там чи ні. Я чув чутки, що він щось будував в Омані. Це сусідня країна, яка, взагалі, ніяких договорів про видачу ні з ким немає, крім арабського світу. Та думаю, що сини за означенням мали би бути десь там.

З Віктором Януковичем «Главкому» вдалося поспілкуватися. Звісно, своє місце знаходження він не розкрив. Але розповів, що була загроза його родині, а також, що у деяких регіоналів навіть… викрадали дітей. Не здається, що це дуже схоже на фобії батька? Ви щось знаєте про такі «викрадення»?

Він, певно, консультувався. Якщо він не в Росії, йому ж все одно пояснювали: ти знаєш, що твій батько у нас, і контроль за рахунками вже частково у нас…

Але з особистих спогадів… Це шиза, в яку вони самі вірять. Вона існує.

З Олександром Януковичем у мене була одна зустріч. Молодшого я бачив в Раді. Але спілкувався з ними обома в районі другого туру минулих президентських виборів. Вже був Майдан. В «Зоряному» до мене підійшов охоронець Януковича і сказав, що Олександр хоче зі мною поспілкуватися. Ми поїхали в Межигір’я. Спочатку розмовляв Олександр, потім долучився і Віктор. І від них звучали фрази на рахунок того, як на них полюють... Людмила Янукович розповідала історію, як хотіли одному з синів пальці відрізати прямо на Майдані. Це вигадані речі, яких не було. Але вони починають вірити в речі, які самі вигадують. Оті наколоті апельсини – вони ж в це щиро вірять. Це є шиза від страху, від неприйняття.

Говорячи про розстріл людей на Майдані, ви сказали, що ця ідея могла належати саме Олександру Януковичу. З чого робите такі висновки?

Знаєте, я не вірю в російську пропаганду, що то можуть бути люди від якоїсь з фракції з Майдану. Екс-голова СБУ Олександр Якименко робив брехливу заяву, що стріляли з даху філармонії. Але хто стріляв?

В них є певні звички, за якими вони працюють зі старих часів. Вбивство мого батька організовували міліціонери. Просто це було неформально зібране кодло відморозків, які виконували, як правило, не вбивство, вони викрадали людей, катували, примушували давати гроші. Під вибори 1999 року так кучу бізнесменів потрусили на мільярди на фінансування кампанії Кучми. Всіх неслухняних віддавали в руки орлів Кравченка, але всі вони були офіцерами міліції. Теж саме і тут. Думаю, що оті снайпери – то група відморозків, які виконували особисте завдання чи Януковича, чи його сина, чи персонально Захарченка. Але паралельно з цим вони працювали в органах міліції, внутрішніх військ.

-- Люди, спілкуючись з Клюєвим, відчували себе зобов’язаними

Слідом за Януковичами та Захарченком втік й колишній голова Адміністрації президента Андрій Клюєв. Він, за вашими словами, - єдина людина, якій довіряв Янукович. На його брата фактично переписане Межигір’я…

Останній раз я особисто бачив Клюєва до парламентських виборів, ще коли був депутатом. Це людина, яка ніколи не дозволяла собі підвищити голос на тих, хто не є прямим його підлеглим. Серед фраз, що не дуже зрозумілі для стороннього вуха, але дуже знакові для регіоналів: «Андрей Петрович уважает депутатов». Коли ти йдеш до нього, будучи депутатом, особливо з чужої фракції, він намагається піти на зустріч. Обов’язково напоїть чаєм-кавою, дуже гарно поспілкується на особисті теми. Зі мною він завжди намагався вийти на довірливий тон, казав: «Ну, если какие-то проблемы, звони в любое время дня и ночи». Підкупу прямого не було. Методи втягування Клюєвим людей, як правило, починалися з тиску на мораль, з відчуття вдячності. Багато було людей, яких Клюєв «купив» довгою процедурою. Він розв’язав їм проблеми (які, може, сам створив) і нічого не попросив взамін. Люди відчували себе зобов’язаними. Він починав їх втягувати в систему, і люди пливли.

З вами Клюєв застосовував таку ж схему?

В 2004-му я пішов до Януковича з інших мотивів, з Клюєвим у мене не було зустрічей. Я за рік до того дістав підтвердження того, що Ющенко був прямо причетний до цькування мого батька і опосередковано до його вбивства. Від того факту я і пішов до Януковича. За принципом, ворог мого ворога – мій друг.

Вже 2010 році, коли переміг Янукович, а я агітував і голосував за Тимошенко, і скрізь про це відверто говорив, під час одного її хамовитого виступу я психанув. І Клюєв, який сидів під ложею преси, це помітив. Мене брали методом простим: «Ти подивися, вона нам всім в душу нагадила, ти за неї голосував, але дивись, що вона зробила». Він підігрівав мене, потім почав тиснути на мораль: «Ну ты же с нами пришел в Раду, ну ты же видишь, что она будет разрушать страну. Да мы же с тобой в Евросоюз Украину приведем». А тоді весь світ казав, що Янукович може подати заявку до Євросоюзу. Я на цьому поплив і підписався в більшість. Він тоді так працював.

Кого ще Клюєв в свій час встиг так захомутати?

Та не дуже багато. На мораль там брали тільки мене, можливо, ще Василя Кисельова, і, можливо, таким способом вертали Інну Богословську. Інших втягували через гроші.

-- Путін у себе в кабінеті приміряє сталінські мундири

18 березня в Москві був підписаний договір про включення Криму до складу Російської Федерації. Зараз скільки завгодно можна і в Києві, і на Заході не визнавати цей документ. Але питання в тому: як надовго ми втратили Крим?

На довго. Крим де-факто сьогодні російський. Де-юре ми ніколи цього не визнаємо, і світ не визнає, і слава Богу. Але Крим найближчі роки буде російським, доки не почне сипатися імперія. Якщо почне, на осколках ми його підберемо.

А Путін сьогодні відчув імперський синдром «мені все можна». Плюс, ота російська шизофренія: «Город русских моряков – Севастополь, Крым – это Россия». Путін себе уявляє Сталіним. Я впевнений, він у себе в кабінеті, можливо, музейні сталінські мундири приміряє, може закурити люльку, і те ж вино п’є, що і Сталін. Думаю, колись в психіатрії з’явиться такий термін як синдром тоталітарної неадекватності.

Путін переступив ту межу, яка руйнує не тільки стримування ядерного питання, а й межу післявоєнного влаштування Європи і світу. Звідси немає вороття.

А тим часом наша нова влада кидає пусті заяви, що Крим – наш…

Думати, дійсно, треба про більш конкретні речі. Про захист інших кордонів, наприклад. Треба викинути росіян на тих кілька кілометрів біля Чонгара і на Арабатській стрілці, щоб вони вийшли на межі адміністративних кордонів Криму, щоб не було навіть прецеденту, що вони увійшли на материкову частину хоч десь.

Потрібно думати, як вивезти з Криму найважливіше озброєння. Як гарантувати через якісь міжнародні організації хоча би поверхові права для тих людей, які в Криму живуть і лишились вірні Україні, в першу чергу, кримських татар і тієї частини українського населення, яка не підтримала цю анексію.

Що має робити українська влада для українських військових, що знаходяться в Криму, для людей, які не захочуть жити у складі РФ?

До влади прийшли не набагато кращі від старих. Може, лише не настільки сильні. Це оте, чим Ющенко позитивно відрізнявся від Кучми та Януковича. Він був дуже поганим, але слабким, не міг так закручувати гайки. У тих, хто прийшов до влади зараз, теж руки липкі.

Тому, по-перше, зараз потрібен максимальний контроль, щоб не крали.

По-друге, треба адекватно оцінити потреби армії на нове озброєння. Треба облаштувати кілька нових військових гарнізонів, куди перевезти родинами військових, яким доведеться їхати з Криму. Потрібно, щоб ці люди відчули себе захищеними. Житло для військових матиме більшу цінність, ніж закупка десяти чи п’ятнадцяти танків.

А що робити не з військовими?

Що стосується людей, які реально можуть стати біженцями… Я не впевнений, що їх буде дуже багато. Людей, які будуть тікати звідти, буде кілька сотень. Тим же кримським татарам немає куди їхати. Джемільов сказав: ще одна депортація – ліпше померти. Вони не поїдуть з Криму, вони будуть там боротися. А ми мусимо задіювати всі можливі дипломатичні заходи, щоб їх захищати.

Самопроголошений прем’єр-міністр Криму Сергій Аксьонов вже оголосив курс на націоналізацію. Як захистити права власності українців?

Зараз в Криму буде відбуватися чортзна-що. Це - нова Чечня. Там сьогодні стріляють мало і тамтешня влада стовідсотково вірнопіддана Кремлю. Але та влада кримінальна. Кадиров – це звичайний бандит, убивця, грабіжник, рейдер. Тому, думаю, Росія збереже в Криму Аксьонова і Константинова саме тому, що їх можна хоч сьогодні садити в тюрму, вони абсолютно підконтрольні. Там буде кримінальне свавілля. Ми нічим не допоможемо. Фактично люди кинуті там напризволяще. Ну, кримські татари – організована група, і в цих правах в певній мірі вони себе забезпечити зможуть. Та й Путін буде вести з ними діалог. Спільної мови не знайде, але і на прямі репресії цього народу не піде.

А щодо державної власності?

Що треба робити? Підрахувати, скільки власності російської держави є на території України – компанії, нерухомість тощо. Далі робиться рішення: оскільки в Криму відбулася конфіскація, для компенсації на цей час накладається арешт на російські активи, які переходять українській державі. Ясно, що контролювати ті офіси та споруди «Чорноморнафтогазу», доки Кримі під Росією, ми не зможемо, так само, як і всі санаторії. Але ми маємо «Сбербанк России», багато інших структур, їхні активи, їхні частки в українських фірмах. Коли все заспокоїться, ми просто маємо накласти на них лапу і конфісковувати.

Мене більше інша проблема цікавить. В прибережній зоні Криму основні поля по видобутку енергоносіїв. Їх ми втрачаємо. Оце ми втрачаємо серйозний момент енергонезалежності – аж до того часу, доки не розвалиться Росія.

-- Цей уряд рано чи пізно буде проклятий

Ви відзначили, що до керування країни прийшли не найкращі люди…

Не знаю, чи хтось стільки вигавкався на Яценюка, як я. Частина образливих прізвищ для нього почалась з моїх дрібних заяв… Але зараз я мовчу. Насправді, він виявився адекватним ситуації, добрим дипломатом, вмілим переговірником.

От уявіть Турчинова на переговорах з Обамою – це було б позорище неймовірне. А Яценюк адекватно спрацював: максимум, що можна було, витиснув зі світу. Нинішній уряд помічений в дерибані посад, але не помічений, і Яценюк, в тому числі, в дерибані грошей. Навіть сам факт демонстративної демократичності – польоти в звичайних літаках, оце інтерв’ю в Борисполі серед пасажирів літаків – в світовому і нашому сприйнятті відкладається. Так, то постановка. Але отаке привчання до демократичних принципів грає велику роль. Колись оце його інтерв’ю в Борисполі буде розглядатися в університетах, як певний крок демократизації суспільства.

Як можете оцінити фінансово-економічний блок? По зубах нинішня криза новим міністрам економіки та фінансів – Павлу Шеремету та Олександру Шлапаку?

Так, на Шлапака бочку котять. Він зав’язаний був і на Тигипко, і на Яценюка, і на інших. Але він професіонал. Можна повірити, що професіонали з певних своїх амбіцій можуть приходити у владу не тільки для того, щоб красти, а й для того, щоб відмітитись в цьому житті. Я добре знаю Шлапака по Львову. Поки це адекватна робота. Його представлення по першому секвестру демонструє, що він не популістські налаштований.

Щодо Шеремета… Якби це було б міністерство економіки, а не міністерство економіки і торгівлі, я би пану Шереметі аплодував двома руками, але зараз чекаю. Це міністерство несе в собі багато навантажень дуже практичних, прикладних. Шеремета добрий теоретик. Наскільки добрий теоретик зможе стати добрим практиком – не знаю. Ані проколів, ані досягнень я поки що не бачу. Але це не те міністерство, де може щось швидко спрацювати.

Найбільш проблемним на сьогодні, особливо в умовах фактичної здачі Криму, виглядає силовий блок?

Ці провалюють все. В перші моменти вони відставали від подій на чотири дні, коли ті чотири дні були критичними. Зараз вони відстають на тиждень-півтора. Іноді є відчуття, що Крим здавали умисно, що відбувається провокація, здача, можливо, навіть Сходу України. Якщо б технічний уряд негайно запрацював, можна було б зупинити російську агресію. А вони тиждень ділили портфелі, дерибанили посади!

Але Арсен Аваков в якості в.о. міністра МВД та Валентин Наливайченко як новий керівник СБУ свої посади отримали дуже оперативно.

І втому-то й справа. Силовий блок тоді вже тиждень існував. Міністра Авакова просто треба садити. Наливайченко – ну, це хороша людина, але він не контролював СБУ, коли був головою при Ющенко, контролював Хорошковський.

В підсумку – втрати колосальні.

Міністр оборони Ігор Тенюх – хороший хлопець. Та якщо він відверто здає Крим, якщо він говорить з трибуни Верховної Ради, що наша армія нікчемна і нічого не може робити, не може захищатися, то йому за п’ять хвилин має бути відставка.

Призначення Віталія Яреми на посаду першого віце-прем’єра з силових питань – абсурд. По-перше, та посада нікому не потрібна була ніколи. По-друге, це людина, яка довела, що нічого не робить. Був Майдан. Він - колишній голова київської міліції, та в нього були всі карти в руках. Він мав навести контакти, знати, що відбувається, хто де переховується, скільки було тих, хто пропав без вісті, скільки було вбито, скільки ще буде випливати в Дніпрі весною. Його рівень, досвід були просто на ціну золота. А він нічого не зробив. Якщо ця людина головна у відповідальності за силовий блок, то стає страшно. Нас врятують або американці, або слабкість та неадекватність Росії. Наш силовий блок нас не врятує.

Багато призначень, які сьогодні викликають питання, відбулись за квотним принципом. Як ви оцінюєте такий підхід?

Цей квотний принцип з нормальної мови на блатну перекладається так: це наша корова, і ми її будемо доїти. Саме так Ірину Сех на Львівщину поставили. Питаються: чому Сех, її ж ніхто там не хоче бачити? Відповідь: область за розподілом перепала «Свободі», вони призначили, кого хотіли. Що значить перепала? Тут що раби? Знову анекдот. Засідає Верховна Рада: заводи поділили, землю поділили, треба про людей подумати, ну давайте по тисячі душ на кожного – нам вистачить. Це що кріпацтво? Це дикість – вона проявилась в губернаторських посадах і в уряді.

Андрія Мохника, як міністра екології, виправдовують тим, що він з Чорнобильської зони? Ну то що? Я з Західної України? Може, мене міністром закордонних справ зробити? У нас же тепер орієнтація на Євросоюз, а Західна Україна завжди була європейська. Це достатня підстава?

Та сама історія з міністерством інфраструктури. Я глянув довідку Верховної Ради на Максима Бурбака. Він займався бізнесом, пов’язаним з юридичним оформленням аграрної політики. Де тут інфраструктура? Де тут дороги, транспорт, аеропорти, залізниці? Його законопроекти – відзначення -ліття якогось села, ювілеї, питання юридичного врегулювання аграрного бізнесу. Яке відношення він має до інфраструктури? Зате з чуток – купа історій по чернівецькому бізнесу, по базару, по контрабанді. Це міністерство, в якому завжди закопувалися в землю найбільші ресурси, найбільші гроші.

-- Тимошенко – людина, яку президентом хоче бачити Путін

У нас вже є перший кандидат на президентські вибори 25 травня – це Ренат Кузьмін, колишній перший заступник Генпрокурора Віктора Пшонки. Офіційно – більше нікого немає. Пізній старт. Але поки що серйозних кандидатів ми не бачимо. Чому?

Ну, точно можна сказати, що вибори відбудуться в травні – ніхто не ризикне вже їх перенести. Причиною, що вони не відбудуться, може бути тільки введення військового чи надзвичайного стану на великій території країни. Анексія Криму не є підставою їх не проводити.

Поки про свою участь заявляють технічні кандидати або ті, кому потрібна розкрутка. Їх цього разу небагато буде. Раніше Партія регіонів платила таким технічним. Зараз ніхто додаткових грошей немає. Два з половиною мільйони просто викинути на реєстрацію ніхто не захоче.

Намір мають Ляшко, Добкін. Озвучила свої бажання Тимошенко. Але вона ще не зареєстрована. Також мовчить Партія регіонів. Мовчить «Удар». Мовчить Петро Порошенко, до якого прихильна остання соціологія.

Всі вже розуміють, що Тимошенко – людина, яку президентом хоче бачити Путін. Від неї, можливо, залежать деякі наші колосальні проблеми, в тому числі, і втрата Криму. Вона була присутня на секретному засіданні РНБО по військових питаннях в момент, коли почалася криза в Криму. Так, вона сиділа в тюрмі не законно – бо Кірєєв та Кузьмін сфальшували справу, але сиділа реально за те, що була агентом Путіна в газовій справі. І після того засідання РНБО, де Тимошенко не мала права бути, ми втрачаємо Крим, здаємо його. І вона, людина, яку Майдан привітав аплодисментами тільки як жертву режиму Януковича, яка втратила довіру, все одно заявляє, що буде воювати за посаду президента. Та це і є узурпація влади. Це повернення до режиму Януковича тільки в гірших формах. Менше терору внутрішнього, але відверта робота на путінський режим зовнішня. Це жах.

Тимошенко шукає аргументів, що вона зможе перемогти, та і їй треба на вибори вийти здоровою і красивою. А в святе чудо, коли всі милиці відкидають, в Україні не повірять. Для цього потрібно хоча б два-три тижні показати, як вона лікується в Німеччині. Все це робиться, щоб вона не мала імідж симулянтки. Бо її всі жаліли: бідна Юлечка мордується в тюрмі, а Юлечка була здорова і нічого їй не загрожувало.

Двоє інших – Порошенко і Кличко – тягнуть час, бо хочуть зрозуміти, чи Юля буде висуватись, чи ні. Якщо буде – то їм треба якось домовлятися, йти комусь одному.

В Партії регіонів йде війна між Тигипко та Шуфричем. Та, думаю, вони скоро визначаться, і висуватись буде Тигипко.

Як, до речі, можете оцінити ситуацію у Партії регіонів після втечі Януковича? Кінець лідеру – кінець і партії?

Партія регіонів на даний момент просто фізично не існує. Тобто є якісь люди з партійними білетами, які пішли в різні крайності – одні виходять з ПР, інші йдуть в сепаратизм.

Михайло Чечетов розповів «Главкому» , що Партія регіонів буде відходити від «вождистського типу» і повністю оновлюватись.

Вони створюють нову партію. І в силу обставин, як не смішно, ця партія можливо буде чи не найбільш європейською з усіх в Україні, маю на увазі, побудову за європейськими принципами. Бо вони просто не можуть зараз створити ні номенклатурну партію, ні олігархічну – грошей ніхто не дасть. Вона буде формуватися зверху, але із залученням реального активу, реальних організацій, не дуже роздутих. Партія буде створюватися з нуля.

Кажуть, що лідер фракції ПР Єфремов через арешти рахунків у Швейцарії не може прийти до тями.

Єфремов був вхожий до Януковича, десь міг сказати слово про свій бізнес, про якесь призначення. Не стало Януковича, він по рейтингу різко впав. Його впливи дуже невеликі. Плюс, зараз в Луганській області відбуваються сепаратистські дії. А людей, помічених в тих сепаратистських діях, пов’язують з його іменем. Принаймні, вони належали, до його колишньої сфери впливу. Та і саме середовище регіоналів в Луганській області, неймовірно пересварене між собою. Сила луганської організації зведена до мінімуму.

У Верховній Раді зареєстрований законопроект Миколи Рудьковського про дострокові парламентські вибори. Ваші прогнози. Депутати готові урізати собі каденцію?

Уявляю, який хай буде стояти в парламенті кожен раз, коли це питання буде підніматися.

Якщо Тимошенко не переможе на президентських виборах, або їй вистачить розуму не йти, то вона раптом почне боротися за нові парламентськіі вибори з надією, що зможе загнати туди більшу фракцію і стати прем’єр-міністром особисто, а не через Яценюка. І буде тоді контролювати всю владу, що в принципі Конституцією і призначено.

Без парламентських виборів, дійсно, країну буде тормосити. Тим більше, стільки проблем в уряді. Якщо за старою Конституцією уряд складав повноваження перед новообраним президентом, тепер складає перед новообраною Верховною Радою. Це означає, що якщо ми реально проведемо вибори в жовтні, то підкорегувати всі недоречності буде більш-менш реально.

У разі призначення дострокових парламентських виборів спробуєте ще раз удачу?

Я не бачу команди, з якою хотів би йти. А на мажоритарку не піду – дістав добрий урок на виборах 2012 року.

Та і коли ти сидиш в парламенті більше двох термінів, у тебе виникає неадекватне сприйняття реальності. Кажуть же, що стара генерація політиків має відійти. Я собі оголошую тимчасову люстрацію. Я сам вирішу, коли її припиняти.