Володимир Олійник: Я маю свій гріх і каюсь

Володимир Олійник – один з символів цинізму минулої влади. Він був одним з головних спікерів, які в публічній площині захищали режим Януковича. Олійник на відміну від багатьох інших робив це на численних телеефірах до останнього. Депутат часто озвучуючи речі, у які, як він зараз зізнається, і сам не вірив.

Фразу «якщо відверто вам сказати» під час цього інтерв’ю «регіонал» повторив стільки разів, що закрадалась підозра в його бажанні зайвий раз підкреслити, що в часи перебування при владі він таким відвертим не був.

Звісно, наразі важко знайти когось в Партії регіонів, хто б виправдовував діяння минулого керівництва, але покаяння Олійника, що повністю зник на два місяці після втечі Януковича з країни, в цьому сенсі найбільш показові.

З моменту втечі Януковича вас не було в парламенті. Коли ви з’явились минулої п’ятниці, вас вигнали з зали. Де ви були стільки часу і чи збираєтесь знову потрапити до залу?

Вони вигнали не мене, а себе, бо порушували закон. Я – народний депутат, і мої повноваження ніхто не може скасувати. Не треба багато розуму, щоб п’ять-шість чоловік пробували виштовхати одного, це не подвиг. Але і я не чинив опору, тому що була Страсна п’ятниця. Я просто сказав «Господи, укріпи». І сказав їм – якщо ви так чините, то я підкорюся не вам, просто сьогодні не той день, щоб вступати в суперечку і вчиняти якусь бійку. Безперечно, я повернусь, бо маю на це конституційне право і обов’язок.

А стосовно того, де я був… Ті події в країні для людини, яка має хоча б честь і совість, ніколи не будуть простими, бо все це треба пропустити через своє серце. І людські жертви, і не тільки серед тих, хто був на Майдані, а й правоохоронців – це все треба пропустити через своє серце. Безперечно, у мене були проблеми зі здоров’ям. За ці два місяці я категорично відмовився давати будь-які інтерв’ю, брати участь у ток-шоу. Можливо, кращим моїм інтерв’ю було те, що я просто мовчав. Я цей час був в Росії: думав про себе, аналізував, визнавав окремі помилки і каявся.

У вас в Росії є будинок?

Хай вас Бог милує. В мене немає ніяких активів за кордоном, там просто живуть рідні і близькі. Якби ви бачили, що коїлося в Києві біля Інституту серця, який, так сталося, розташований поруч із швидкою допомогою, то, на мій погляд, лікарі там не могли надати фахову допомогу. Слава Богу, зараз все гаразд, але серце, може, й не болить, а душа точно.

Ви сказали, що каєтеся. За що саме?

Наприклад, за те, що говорив, коли треба було помовчати, мовчав, коли треба було сказати. І своєму керівництву, і собі, і людям. Я в цьому відношенні знаю свої гріхи, каюсь, але ніхто не може бути мені суддею, окрім Бога, як і я не можу бути суддею іншим.

Коли ви останнього разу бачили Януковича? Як оцінюєте його втечу, чи вона стала для вас сюрпризом?

Останній раз я його бачив тижнів два чи три тому по телебаченню.

А вживу? Коли він давав накачку на фракції?

Так, коли він був на фракції. Я після всього, що відбулося, дав собі слово або говорити правду, або мовчати. Є велика черга найближчих соратників, до яких я ніколи не належав, яка дала йому в спину. Сьогодні, коли найближчі соратники Януковича обливають його брудом, то бути серед них я не хочу, бо це не по-чоловічому. Треба було йому говорити правду тоді, коли він був президентом, дивлячись йому в очі. Свого часу я приймав участь в акції «Україна без Кучми», дуже жорстко критикував режим, проти мене порушувались справи, але як тільки Леонід Данилович припинив бути президентом, я припинив його критикувати. Але мені є що сказати Януковичу, якщо я його зустріну. Я беру відповідальність на себе, що свого часу не міг цього сказати, тому що і духу не хватало, і не було можливості. Проте якщо я скажу це сьогодні, люди назвуть мене кон’юнктурщиком, який підлаштовується під ситуацію.

Під час останніх подій на Майдані, коли навіть в партії точилась жорстка дискусія щодо жорстоких дій влади, ви були одним з тих, хто продовжував захищати режим, ходили на телеефіри, навіть знаючи, як вас там зустрінуть, як зі Скрипіним вийшло в ефірі «Громадського». Чому?

Я до останнього не вірив, що буде застосована сила, і зокрема був одним з тих, хто категорично був проти введення надзвичайного стану і обіцяв не голосувати за це. Таких було багато, і в керівництві це відчули, коли обговорювали це питання. Була надія на вихід з ситуації через домовленості і процес йшов за допомогою міжнародних посередників. Був підписаний меморандум, і Сікорський тоді правду сказав – якщо ми відступимо від цього плану, буде кров. Він давав можливість в кінці року провести вибори, які б визнали всі. Коли в 2005-му році ми так само чубились і домовились провести третій тур, один програв, інший виграв, але виграла країна. Всі змирились, що все було чесно.

Зараз ми пішли революційним шляхом, а це обов’язково кров, протистояння і навіть втрата територій. Згадайте жовтневу революцію – втратили Фінляндію, частину Польщі і так далі. В кінці минулого року я вже бачив, що при такій підтримці Янукович не виграє вибори, але вийти з ситуації без конфлікту і врешті-решт не втратити країну і не кинути її в протиріччя можна було. Були помилки, але я таку надію зберігав.

Відомо, що спікери Партії регіонів на телеефірах озвучували так звані темники. Хто саме їх готував?

Вони всім депутатам роздавали так звані меседжі, але я їх не читав. Якби читав, то взагалі б дурним виглядав. Безперечно, були речі, в яких я був переконаний стовідсотково. Наприклад, якщо брати реформу правоохоронних органів і закони, які ми приймали, то я був впевнений, що це правильні кроки, направлені на те, щоб Україна змінилася.

Але ви коментували майже всі теми, навіть курс гривні.

Не можу себе причислити до фахівців в усіх галузях. Ви ж теж, мабуть, знаєте про деякі загальні речі юридичного характеру, але навряд чи назвете себе фахівцем в праві. Але на ефіри про складні економічні теми я, як правило, категорично відмовлявся іти, не хотів виглядати дурнем. Скажу вам відверто, не у все, про що я говорив, вірив. Це я визнаю, каюсь і маю свій гріх.

Як правило, основні меседжи, що розроблялися в офісі партії, розходились всім. Це була офіційна позиція партії по тому чи іншому питанню. Ось зачитаю вам коментарі від 21 лютого до поточної політичної ситуації: «Первоочередная задача – остановить кровопролитие в Украине, позиция президента Украины – единственно верная, нельзя допустить эскалации». Я це все перелистував, тому що треба було це бачити, але надалі я не притримувався тих догматів, які там викладали, і підходив творчо.

Єфремов вам давав вказівки, що і як говорити?

Ні, Єфремов до цього процесу ніякого відношення не мав. Партія мала дві групи аналітиків. Одна група подавала матеріали, пов’язані з розглядом питань на сесії, а друга, яку, швидше за все, очолював один з заступників партії і фракції, що відповідав за ідеологію, давала оці всі меседжі. Були речі, які не міг зрозуміти – чому ми не критикуємо уряд, і ці дискусії, щоб ви розуміли, були вже на самій фракції. Логічно було б, якщо б весь економічний блок пішов у відставку після провалу Асоціації з ЄС. Доки уряд не прийняв рішення, ми не знали про це. Ми були в парламенті, коли воно з’явилося, і всі були в шоці. Потім Азаров нам пояснював, чому так відбулося. Ми тільки єдине питали – чому цього (негативних наслідків від Асоціації з ЄС, - «Главком») раніше не бачили?

Коли Майдан тільки розпочався, ви зробили резонансну заяву, що на нього можуть підкинути труп. Це була ваша особиста ідея?

Так, я отримав цю інформацію від джерела, яке не хотів би розголошувати, і вона не викликала в мене сумнівів. Джерело – це людина, яка знаходилась в середовищі опозиції і яка бачила катастрофу, що могла наступити. Вона входила в керівну ланку і передала інформацію через посередника, якому я довіряю. Навіть був перелік осіб, які обговорювали цю тему, щоб таким чином підживити революцію. Я одразу зателефонував міністру Захарченко і голові СБУ і повідомив про це.

Бувало так, що на сайті Партії регіонів з’являлися коментарі від вашого імені, яких ви не давали?

Я був здивований, коли дізнався, що на РІА «Новості» вийшла заява Олійника і Калєтніка і якоїсь групи депутатів, яку я прочитав аж через місяць, про фашизм, коричневу чуму і так далі. Калєтнік теж сказав, що це неправда. Так що таке цілком могло бути.

Казали, що заморські технологи Партії регіонів рекомендували вас в якості спікера, бо саме ваш типаж подобався жінкам середнього і похилого віку.

Я такого не знаю. У мене були різні ефіри – інколи до образ доходило, але я ніколи собі не дозволяв виходити на емоції, старався бути максимально стриманим, хоча давалось це нелегко. Я старався достатньо складні речі доносити простими словами. Може, це їм подобалось.

Як часто ви казали те, що суперечило вашим переконанням?

Коли йшлось про такі речі як євроінтеграція, реформування правоохоронних органів, був дуже незначний відсоток того, що їм суперечило. А коли вже почалися ці події, я наполягав на вирішенні мирним шляхом: навіть якщо це – відставка міністрів, уряду, навіть парламенту.

Чи правда, що таким спікерам, як ви, доплачували?

Це неправда. Дивіться – якщо я маю 17-е місце в списку, маю політичну перспективу, то хто повинен вести дискусію від імені партії? Той, хто в списку 150-й? Як правило, всі спікери мали високе місце в списку і мали потенційну можливість так само бути підтриманими з’їздом, щоб на наступних виборах попасти в прохідну частину. Мої колеги знали, що якщо в тебе є такі здібності, то будь ласка – іди і пробуй пояснювати позицію партії. Скажу відверто, мені це було до вподоби. Не все, що я говорив. Але спілкування з людьми мені не приносило дискомфорт.

Але от, наприклад, Таїсія Повалій або Андрій Клюєв, які вище за вас у списку, не дуже балакучі були, м’яко кажучи.

П’ятірка – це картинка, іконостас, яка формується за іншими правилами. Особисто я не платив жодної копійки за місце у списку.

А багато хто платив?

Не володію такою інформацією.

Чи ви збираєтесь виходити з Партії регіонів?

Я зараз в роздумах. Я тільки що приїхав і хотів би переговорити з однопартійцями, не тільки з колегами по парламенту, а й з простими людьми. Хочу зрозуміти, чи це оновлена партія, чи вона зробила для себе висновки, бо ми не можемо будувати ту ж саму партію. Ми повинні зрозуміти, що партія – це не проект під одну особу, треба створювати конкурентне середовище. Якщо я побачу, що змін немає, буду про це говорити, якщо вичерпаю свої аргументи, буду робити відповідні кроки. Не хотів би виглядати так, що коли партія при владі, Олійник в ній, а коли не при владі – вискакує з неї.

Думаю, ви в курсі, що партія зараз якраз заточена під одну особу – Рината Ахметова.

Буду на цю тему мати дискусії. В мене так само серце болить за тих партійців і симпатиків там внизу, які переживають.

Як ви оцінюєте висування Михайла Добкіна кандидатом від партії?

Я не міг бути на з’їзді – це було пов’язано і зі здоров’ям, і з тим, що мені потрібно було розібратися в собі. Але якщо з’їзд без маніпуляцій підтримав кращого, я буду тільки радий

Вам весь цей час дзвонили з погрозами? Може, на вулицях намагались щось кричати?

Я не відключав свій телефон, і всі «есемески» з погрозами зберіг. В той же час були дзвінки підтримки, щоправда, в дуже невеликій кількості. Людське серце зараз в якійсь мірі озлоблене, і шукають крайнього. Я їх пробачаю, бо таке зараз життя.

Чи ви не вважаєте, що певною мірою заслужили ці, скажемо так, претензії?

А хто дав право судити мене? Пам’ятаєте Біблію: візьміть камінь і киньте, якщо ви безгрішний. Це мої гріхи і моя сповідь перед Богом. Не має смертна людина права судити іншу, і я також. Не хочу проводити паралелі, але пам’ятаєте як закликали розіпнути Ісуса Христа, і що – були праві? Віруючий знає, що насамперед треба подивитись, чи немає колоди в своєму оці. Всім нам Бог суддя, але не смертні.

Одна з активних фаз протистояння на Майдані пішла після того, як в парламенті був проголосовані закони, в тому числі вашого з Колесніченком авторства, які суттєво звужували свободи громадян і які назвали диктаторськими. Чи вважаєте ви прийняття цьих законів помилкою і чи справді його писали ви, а не група під керівництвом Андрія Портнова?

Не хочу вдаватися в суть цього закону, це не тема сьогоднішнього дня. Я зробив висновок, що більше не буду приймати участь там, де є поспішність. Треба обговорення громадськості, в комітеті – це є запорука якості. Якщо ці принципи будуть зберігатися, тоді я буду голосувати і буду категорично проти поспішних рішень. Я навіть подумки ніколи не приймав рішень, думаючи, що вони можуть погіршити ситуацію в державі і причинити комусь біль, страждання, тим паче такі наслідки.

Автором цього закону був Колесніченко, але я його завізував. Цей закон в значній мірі складався з речей, які вже були предметом обговорення в парламенті – наклеп, посилення гарантій діяльності суддів і так далі. Це не новації, до того ж всі ці речі є в європейських країнах. Але було б повним ідіотизмом в нинішній ситуації розповідати про європейськість цих законів. Певно, пройде час і, може, влада сама колись повернеться до них через шлях публічних обговорень. В нас же, наприклад, не врегульовано поняття екстремізму, а в цьому законі воно є.

Чи можете ви тепер голосувати не так, як вирішить фракція?

За одного битого двох небитих дають. Я настільки вже битий, що хотів би побачити когось з фракції, хто заставив би мене голосувати всупереч моєму сумлінню. Відверто кажучи, події, що відбулися, дали мені певну волю. Я можу стати на коліна перед Богом, але ніколи не стану, коли мене будуть ламати, навіть хай ноги переб’ють і погрожуватимуть вбивати. Я такі глибокі висновки зробив, що не просто буду голосувати, як вважаю за потрібне, а й переконувати інших, щоб вони не робили помилок, які я зрозумів. Мій духовний наставник запитав – а плоди покаяння будуть? Я сказав – будуть, отче, будуть, я не буду терпіти свавілля і інших буду зупиняти.

Ви можете після всього, що сказали, визнати, що процес над Тимошенко був політично мотивований і що вона не була винна?

В мене немає сумнівів, що газова угода була підписана всупереч чинному законодавству і країна отримала великі збитки. Сьогодні країна буде жити за тими правилами, при тих особах, що підписували ті правила. І вони, до речі, не хочуть їх сприймати. Але я не хотів би, щоб будь-яка жінка, і Тимошенко в тому числі, перебувала в неволі. Взагалі треба щодо жінок та неповнолітних гуманізувати наше законодавство. Тому що якщо і є правова оцінка, то треба було давати її жінці таким чином, щоб це не було пов’язано з обмеженням волі. І я зараз все буду робити, щоб будь-яка жінка, окрім тих, що скоїли тяжкі злочини, не перебувала у в’язниці.