Олег Ляшко: Якби ви знали, які мені тепер «бабки» пропонують

Коли Олег Ляшко приводив під парламент корову, їв на трибуні Верховної Ради землю та з вилами розгулював по місту, це розцінювалось як політичний епатаж – трюк, на який «клює» хіба мало який виборець. Та результати останніх виборів доводять: у головного парламентського скандаліста є неабияка політична перспектива. Політик, який за думкою деяких експертів, був патронований командою Януковича для виконання ролі опозиційного клоуна, вже вийшов за ці рамки.

Його 8,4% стали головною сенсацією останніх виборів. Бронза в президентській гонці дозволяє Ляшку сподіватись, що на дострокових парламентських виборах він здатен завести в парламент свою фракцію. Принаймні на виборах в столиці його Радикальна партія вже показала другий результат.

На зустріч із «Главкомом» Олег Ляшко приїхав на великому джипі з охороною. Депутат ще не вийшов з ролі кандидата в президенти, тому часто його риторика зводиться до улюбленої войовничої теми «взяти когось на вила». Тим не менш, закривати очі на «фактор Ляшка» в українській політиці вже не можна. Хто б не був автором цього «радикального проекту», його дітище сьогодні має успіх і вже впевнено без зайвої скромності називає себе «третім політиком в країні».

-- «Звідки в мене гроші на цих так званих політтехнологів?»

Хоч ви і запевняли своїх виборців в гарантованій перемозі, але отриманий вами результат – третє місце – теж виявився несподіваним…

Несподіваними для кого?

Принаймні соціологи вам «малювали» набагато менше.

Брешуть. Вдвічі менше «малювали». Соціологія – продажна наука. Не може нормальна соціологія давати вдвічі менший від реального результат. Це зомбування людей, політтехнологія. Мовляв, у нього низький рейтинг, тому за нього не треба голосувати. Кожна людина от і думає собі: чому я буду за нього голосувати, якщо у нього низький рейтинг, - пропаде мій голос. Це такі брудні технології.

Можливо, тут вина не соціологів? Просто ваш виборець нестабільний: він прийшов на дільницю, подивився на список прізвищ, від яких вже нудить, і обрав такого собі яскравого «противсіха» Олега Ляшка.

Ні, я так не вважаю. Навпаки, наш виборець дуже стабільний, бо наш виборець хоче змін. Люди, які за мене голосували, чітко розуміли, за кого вони. Розуміли, що голосують за Ляшка, бо Ляшко пропонує радикальні зміни.

Скільки ви самі собі прогнозували відсотків, якби не «такі-сякі» соціологи?

Ми розраховували вийти в другий тур. Якби ми вийшли в другий тур, ми б виграли вибори. Та спрацювала мантра про вибори в один тур: про те, що треба вибрати президента в один тур, а інакше – ледь не кінець життя, що один тур – припинення війни і так далі. Ну і що, припинена війна? Не припинена. І ще довго не буде припинена. Бо ситуація зайшла далеко.

Однією з причин зростання вашого рейтингу називають риторику війни у вашій виборчій кампанії. Ви з цим згодні?

Моя риторика - це життя. Я не вигадую нічого. Це не штучно. От Яценюк під час виборчої кампанії 2009 року у військовій формі виглядав штучно. Бо тоді війни не було. А сьогодні війна є. Я просто казав те, що болить людям, те, чим вони живуть.

Ви визнаєте той факт, що якби голосував весь Донбас і Крим, то тоді б ви не зайняли третє місце?

Я з вами категорично не згоден. За опитуваннями, які проводилися на Донбасі до виборів, Донецьк, наприклад, 5% мені давав. У мене рейтинг в Донецьку був вищий, ніж у Тимошенко. Погодьтесь, 5% на Донбасі - це як 15% десь на Західній Україні, у Івано-Франківській чи Тернопільській областях. Я кров з носа хотів, щоб ці вибори відбулися на Донбасі, я б отримав там додаткові сотні тисяч голосів. На жаль, вони не відбулися. Тому, я вважаю, сьогодні ми маємо якнайшвидше замочити терористів для того, щоб мешканці Луганщини та Донеччини могли голосувати на парламентських виборах. Бо не можемо говорити про всеукраїнське представництво в парламенті, коли не голосуватиме Донбас, Луганщина. Хай вони там голосують за кого завгодно…

Серед політологів є думка, що попит на такий проект, як у вас, буде до того моменту, допоки країна не вийде з кризи. Коли ж все стабілізується, Ляшко «здується».

Я хотів би, щоб в Україні настала стабільність, щоб припинилась війна якнайшвидше. Я готовий «здутися», аби це тільки відбулося.

Аналогії із Жириновським вам подобаються чи ні?

Моя бабуся казала: називай хоч горщиком, тільки в піч не саджай. Це штучні аналогії. Розробки із штабів конкурентів для того, щоб принизити мене, зробити з мене клоуна. Мовляв, він не серйозний: хі-хі, ха-ха. Я не бачу особисто жодних аналогій із Жириновським. Це робиться, щоб ввести в оману виборця.

Хто з політтехнологів працював з вами? Ваша рекламна кампанія була відзначена спеціалістами. Хто автор вил на білбордах?

Звідки в мене гроші на цих так званих політтехнологів? Вони ж багато грошей хочуть, а у нас таких можливостей немає. Це були мої ідеї, ідеї нашої команди. Зі мною працюють молоді креативні хлопці та дівчата.

У цих людей точно є прізвища…

Марк Гресь, телевізійник. Це він робив ролики. Він же, до речі, у нас десятий у списку до Київради. Андрій Лозовий, мій помічник, піарник. Він у списку до Київради другий, став депутатом. Майбутній керівник фракції.

Скільки вам обійшлася ваша виборча кампанія?

Рахуємо. Думаю, десь в п’ять мільйонів гривень. Насправді, копійки у порівнянні з витратами інших. Якщо порахувати вартість компанії на один голос, як у нас рахують, це сльози. Якби у мене було п’ять мільйонів доларів, я б виграв вибори у першому турі.

-- «Команда Черновецького фальсифікує вибори в Києві»

Найбільші показники підтримки у вас на малій батьківщині – на Чернігівщині… Але Тимошенко вас все-таки випередила в цій області.

У Юлі такий багаж політичний. Це політичний мастодонт, глиба.

Але як ви поясните її невисокий результат на цих виборах?

Думаю, Тимошенко взагалі не повинна була йти на ці вибори. Це була її помилка. Більшість людей хотіли, щоб вона була звільнена. Але водночас більшість сказала: хай їде і лікується.

Ви спілкувалися особисто з Юлією Володимирівною після звільнення? Давали їй пораду не брати участі в президентській гонці?

Спілкувався кілька разів. Порад не давав. Вона доросла розумна жінка. А я не радник у неї.

Якою ви бачите долю її політичного проекту?

Для «Батьківщини», очевидно, доля не найкраща. Особливо якщо глянути на результати київських виборів. Наша партія зайняла друге місце. «Батьківщина» набрала в два з половиною рази менше, а колись брала по 40%. Чого вони втратили? Бо там тушки. Бо «Батьківщина» причетна до розтягування київської землі, ресурсів. Те саме у Верховній Раді було. Доля будь-якої партії, яка бреше, не тільки «Батьківщини», одна – на політичне кладовище.

Але ж ви не будете сперечатись, що все-таки в Києві не «Батьківщина» очолювала ці процеси в Києві.

Допомагала.

І при цьому команда одіозного Черновецького, яка очолювала цей процес, за підсумками виборів впевнено проходить до Київради.

Але під яким брендом! Під брендом «Удару». Це люди Черновецького, хабарники, злодії, корупціонери, які під маркою «Удару» сьогодні пролізли до Київської міськради. Я впевнений, вони крутитимуть тим Кличком, як циган сонцем, вони ним маніпулюватимуть, вони будуть його використовувати. Цілком очевидно, що до тієї злодійської команди фракція Радикальної партії буде в жорсткій опозиції.

Очевидно, що реально керувати Києвом будуть люди, яким делегуватиме свої повноваження новий мер. Сьогодні вже відомі два прізвища: Павло Рябікін – давній партнер братів Кличків, якому пророчать посаду першого заступника. Та Ігор Кононенко – колишній член команди Черновецького, якого пов’язують із Петром Порошенком. Як можете оцінити цих людей?

Я не знаю цих людей. Але для мене цілком очевидно: злодії Черновецького прийшли до влади не для того, щоб відбудовувати Київ. Вони прийшли красти. Мене не цікавлять персоналії. Мене цікавить політика, яку вони проводитимуть. Якщо вони будуть красти, ми їм будемо жорстко давати по руках.

Високий результат Радикальної партії у Києві став для вас сюрпризом?

Я розраховував на більший. Думав, ми візьмемо в Києві мінімум 15-20%. Думаю, ми і взяли не менше 15%, але в нас крадуть голоси. І це мене розчаровує. Після Майдану нічого тут не помінялося.

Ви погодитесь, що, наприклад, у Києві забрали виборця у «Свободи», у Тимошенко?

Я ж насильно нікого не тягнув. Люди голосують за мене, бо поділяють мою позицію, мої дії. Завтра, якщо я припиню працювати, вони будуть голосувати за когось іншого. Це природній процес. Виграє сильніший, кращий, переконливіший.

Скільки людей буде у вашій фракції в Київраді?

Людей сім-вісім орієнтовно.

Хто ці люди?

Андрій Лозовий, Юрій Сухін, Ігор Мосійчук, Олександр Лапшов, Олексій Кіріченко, Людмила Костенко… Це я у випадковому порядку кажу. Різні люди.

А де поділися ті люди, які були у вашій першій п’ятірці на парламентських виборах: багатодітна мати Оксана Шевченко, вагітна на той час Оксана Сапунова, сліпий співак Іван Ганзера, мер Щорса Роман Зуб?

Інший час був. Парламентські вибори – це парламентські. Київські вибори – київські. Коли ми в 2012 році будували кампанію, був один підхід. Після Майдану, після революції – інший.

-- «Якщо у нашій фракції з’являться тушки, я їм проколю все, що можна»

Щойно ви оголосили, що станете в опозицію до Кличка в Київраді. Бачите ще когось, хто до вас приєднається?

До нас виходила з ініціативою об’єднати зусилля «Свобода». Можливо, будуть ще якісь партії...

В 2008 році теж всі йшли в Київраду боротися з Черновецьким, але потім всі хором допомагали йому. Чи не боїться Олег Ляшко, що в тій команді, яку він привів, можуть бути тушки?

Звичайно боюся. Всі ж люди грішні. Будь-яку людину купити можна. Якщо у нашій фракції з’являться тушки, то я особисто їм проколю все, що можна проколоти, і після цього закопаю. Власноруч. Ті, хто планує бути в нашій фракції тушками, хай пам’ятають, чим це для них закінчиться.

За якими критеріями ви добирали свою команду?

Критерії різні. Це люди, з якими я працював, люди, які нещодавно прийшли, люди, які здатні показувати результат. Команда Ляшка, команда Радикально партії - це нова команда. У мене немає принципів брати кума, брата, свата, тягнути когось із шкільної лавочки. З однокласників поряд зі мною зараз жодного немає. Ми в інтернаті навчалися. Багато з них хто спився вже, хто помер, з багатьма я підтримую стосунки, але немає жодного зі мною в політиці. І я вважаю, що це нормально.

А звідки ви взяли ті п’ять мільйонів, які витратили на вибори?

З різних джерел. Свої власні, спонсори. Ті, хто хоче в список потрапити, давали гроші. Думали, що я їх візьму. Гроші взяв, у список не взяв.

Ці ж люди, напевно, на вас ображаються.

Вибачте, а хто їм що обіцяв? Вони приходили і казали, що хочуть допомогти. Дякую.

Перспектива нових парламентських виборів робить проект Радикальної партії вельми привабливим для політичних інвесторів. Вони вже, певно, підбивають до вас клинці?

Черга стоїть. Якби ви знали, які мені тепер «бабки» пропонують.

Які?

Величезні. Телефонують люди, яких я роками не чув. Раптом згадують, розповідають, що треба терміново зустрітися, що є якісь ідеї, пропозиції. Я розумію, в чому полягають ті ідеї: дати «бабки», щоб потрапити у список. Ні і ще раз ні.

Прізвища бажаючих співпрацювати назвете?

Ні, це не коректно. Всі раптом стали цілуватися і обніматися. Та я не хочу повторити помилки інших політиків, тому в моєму списку не буде людей за гроші, не буде діючих депутатів, жодного.

Крім вас?

Крім мене. Не факт, що і я буду. Побачимо. Я хочу привести до влади молодь, хлопців та дівчат без блату, без волохатої руки, без грошей, які здатні змінити цю країну.

Молодість – вельми сумнівний критерій. Ми вже бачили молоду команду Черновецького, «сімейну» молодь Януковича, і результати їх діяльності...

В парламенті має бути молодь. Я хочу, щоб у мене була команда високоосвічених людей, патріотів, які ідуть до влади не для того, щоб красти. Усі ми не святі. Але, перш за все, зроби щось для країни. А потім - для себе, трошки... Із 100% для країни зроби 90%, 10% може украсти. Заробити – краще, а не украсти. І буде всім добре. А у нас робиться навпаки. Тільки прийшов до влади, і все гребе під себе.

-- «Мене могли використовувати «в темну»

За часів Януковича на вашу адресу неодноразово звучали обвинувачення в тому, що ви – проект Банкової, вашим патроном називали Сергія Льовочкіна.

Я не коментую дурниць. Я чув і про те, що я проект Коломойського, проект Ахметова, ще чийсь проект. Якби я був проектом хоча б когось із них, я б давно вже президентські вибори виграв. З їхніми «бабками», їхніми можливостями. Всі, хто розповідають таке, хай наведуть хоч один факт.

Принаймні, можна пригадати, що Савік Шустер визнавав: на ефіри вас запрошували за вказівкою адміністрації Януковича.

Я не заперечую. Шустеру могли давати такі команди. Не я ж даю команди Шустеру. Я не заперечую, що і мене могли використовувати «в темну». Він же як сказав? Що мене звали, щоб я критикував Яценюка. Ну так хай Шустер розповість, чому він виконував команди Адміністрації. Чого ж він мені жодного разу про це не сказав? Я думав, що він мене кличе, щоб рейтинги свої піднімати, що йому цікаво зі мною спілкуватися.

Сьогодні Шустер кличе вас на ефіри?

Дуже рідко. Видно, не дають команд більше.

Все ж на телевізійних ефірах ви все-таки частий гість – гріх жалітися.

Очевидно, я цікавий. Тому мене і кличуть. Третій політик в Україні.

У вас були особисті зустрічі з Януковичем?

Ні. Ніколи. В Верховній Раді десь в 2007 році на східцях зустрілися. Він йшов мені на зустріч - я привітався. Але ніколи з ним особисто не зустрічався. Хоча хотів.

А з Львочкіним?

Так. І не один раз. І з Клюєвим зустрічався.

Що обговорювали?

Зустрічались з приводу законопроекту про мораторій на закриття лікарень. І з Акімовою зустрічався. Намагався їх переконати, щоб вони підтримали законопроект. І таки переконав. У першому читанні вони голосували. Як я переконав - це вже мої справи. Потім, правда, рік не хотіли голосувати в другому читанні. В цілому ми його прийняли тільки після революції.

-- «Покажіть мені хоч одну країну, яка може дозволити існування Царьова»

Ви сьогодні, безумовно, за дострокові вибори у Верховну Раду?

Так.

Як думаєте, Порошенко вагається? Чи все-таки виконає обіцянку і розпустить Раду?

Я не знаю, що думає Порошенко. Але цілком очевидно, якщо ти щось обіцяєш перед виборами, потім треба виконувати. Найбільша проблема влади в тому, що 23 роки всі обіцяють, а після виборів одразу забувають.

От я поки три дні був на фронті, виявилось, що тут вже зібрали 260 чи скільки там підписів за те, щоб Литвина поставити головою Верховної Ради. Збирали комуністи, регіонали і так далі. Це ганьба, наруга над пам’яттю Небесної сотні. При тому, що у мене є багато претензій до Турчинова. Але Турчинов – це висуванець Майдану, який переміг. Я питаю: яке мають моральне право регіонали і комуняки кого-небудь висувати на голову Верховної Ради? Вони хочуть, щоб люди завтра прийшли і спалили Верховну Раду? Прийдуть і спалять. І ніхто їх не зупинить. Яке має моральне право Литвин йти на голову Верховної Ради? Де Литвин був, коли був Майдан? Де була група Єремеєва? Разом із бандою Януковича мільярди заробляли на тендерах. А сьогодні вони, користуючись тим, що йде військова агресія, думають, що візьмуть реванш. Во їм, а не реванш! (показує дулю – «Главком»).

І все-таки, є шанс, що цей парламент вціліє, що Петра Олексійовича переконають?

Ні, парламент має бути розпущений. Мають бути дострокові вибори. Цей парламент немає жодного права на існування хоча б з однієї причини. Покажіть мене хоч одну іншу країну в світі, яка може дозволити собі існування так званих народних депутатів Царьова, Олійника, Єфремова, Симоненка, які відверто працюють на ворога. І їх навіть не можуть позбавити недоторканності. Це – не український парламент.

В умовах війни оголошувати ще одні вибори надто ризиковано…

Ми в умовах війни обирали президента. Ми в умовах війни повинні обрати новий парламент.

Покажіть мені, кого представляє нинішня Партія регіонів. Її висуванець на виборах набрав 3%. Кого представляють комуняки? Їхній висуванець на виборах не набрав і двох відсотків. Вони нікого не представляють, за ними ніхто не стоїть. Регіонали пройшли в 2012 році на фальсифікаціях, на підкупі, на адмінресурсі. Більшість виборців хоче інших людей в парламенті. Тому ні регіонали, ні комуняки, ні литвинівці не мають жодного права бути сьогодні в Верховній Раді.

Як мають пройти ці вибори? За якою системою?

Цілком очевидно, має бути пропорційна система виборів. Бо мажоритарна – це адмінресурс, зловживання, підкупи. Але має бути знижений прохідний бар’єр до 3%, а, можливо, і нижче, щоб дати новій політичній еліті доступ до Верховної Ради, бо монополія, яка там є, і призвела до тієї ситуації, що ми маємо. Згадайте, хто піднімав прохідний бар’єр: Партія регіонів і БЮТ. От, до речі, результати останніх виборів такі завдяки тому, що виборець пам’ятає, що БЮТ і Партія регіонів змовлялись між собою неодноразово, коли їм треба було «порешать междусобойчики». І мають бути відкриті партійні списки, щоб лідери партій за гроші не призначали депутатами потенційних тушок. Плюс, потрібен механізм відкликання депутатів. Щоб ангели з крилами потім не стали чортами з рогами. Потрібна якнайсуворіша боротьба з корупцією, незалежно від того, свій-не свій, по руках давати і в тюрму на 15 років, як мінімум, за те, що краде, за те, що бреше.

Ще один з першочергових кроків, який би мав зробити Порошенко в статусі президента, - внести до Верховної Ради законопроект про імпічмент президенту. Щоб, якщо людина, яка займає президентську посаду, зловживає, не було потреби збирати новий Майдан.

Визнайте, ваше палке бажання йти на нові вибори за пропорційною системою, пов’язане з тим, що ваш рейтинг на підйомі…

У мене немає жодного сумніву, що за результатами парламентських виборів Радикальна партія візьме якщо не перше, то друге місце. Це очевидно.

Друге після кого?

Після того, хто візьме перше. Навіть мій результат на президентських виборах був би значно більшим, якби не ця мантра про вибори в першому турі. Бо дуже багато людей, які мене підтримували, голосували за Порошенка з однієї причини: щоб вибори відбулися в одному турі. Я впевнений, що наша партія на парламентських виборах візьме 15% - 20%.

А про пропорційну систему я кажу не тому, що наша партія візьме добрий результат. Я просто обирався по мажоритарці, і я пам’ятаю, що то таке. Там виграє той, хто має «бабки», адмінресурс, владу.

Хто пройшов по мажоритарці по Києву до Київради – люди Черновецького: Шлапачка, Супруненки, інші, які ходили гречку роздавали так само. Нічого не міняється. В масштабах країни те саме робитимуть. І щоб цього не було, мають бути пропорційні вибори. Але щоб не носили гречку, образно кажучи, партійним лідерам в доларовому еквіваленті, мають бути відкриті списки. Щоб місце депутата залежало від кількості голосів, які за нього подали виборці.

-- «Давайте ще й Януковича на інавгурацію запросимо!»

Ви вважаєте, що люди голосували не стільки за Порошенка, скільки за те, щоб все закінчилося у першому турі?

Так, люди так голосували, бо думають, що Порошенко домовиться з Росією, припинить війну. Дай Бог, щоб в нього все вийшло. Але я думаю, що ми ні про що не можемо домовлятися з Росією, поки наш Крим окупований, поки Росія убиває наших людей на Донбасі. І коли я сьогодні чую розмови про те, чи посилати Росії запрошення на інавгурацію, чи не посилати, то мене це обурює. Ну то давайте ще й Януковича на інавгурацію запросимо! Давайте «Стрілка» запросимо, «Бєса» запросимо. Це нонсенс, це дурниця - запрошувати агресора на інавгурацію. Колись Батию ключі від Києва вручали. То давайте, може, і Путіну ще вручимо. Відповідь очевидна: ніякого агресора нікуди запрошувати не можна.

Ви вели кампанію по всій країні, тому уявляєте, на кого спирається новий президент, у якого немає своєї дієвої політичної сили. Крім кличківського «Удару», хто ці люди?

Наскільки я бачу по областях, багато регіоналів працювали на Порошенка. І керівниками штабів були, і зараз до влади, очевидно, намагатимуться пройти. Це буде великою помилкою Порошенка, якщо він буде брати регіоналів. Якщо він буде користуватися послугами пристосуванців, я буду його за це критикувати

На попередніх президентських виборах людина, яка займала третє місце, отримувала від переможця кадрові пропозиції. Бронзовий призер ставав то головою РНБО, то віце-прем’єром. Ви отримували якусь пропозицію від Порошенка?

Я не отримував ніякої пропозиції від Порошенка. В ніч виборів він привітав мене, я його.

Хто був першим?

Я йому телефонував - він не взяв слухавку. Потім він мені зателефонував, і ми з ним поспілкувалися. Він сказав, що хоче зі мною зустрітися для того, щоб обговорити подальший план дій. Пропозицій не було. Але водночас я чув якісь розмови про те, що мені можуть запропонувати посаду міністра оборони.

Вас така посада влаштовує? Якщо пропозиція прозвучить.

Мене не цікавлять посади. Мене цікавить, як вибити ворога з нашої землі. Якщо посада міністра оборони даватиме ці можливості, я їх використаю.

Яка ідеологія у вашої партії?

Важко сказати. В соціальних питаннях я лівий. В питаннях захисту України я, скоріше, правоцентрист, патріот. Такий симбіоз. Я сам про це часто думаю. Оцінити якось за класичними канонами мою ідеологічну позицію важко. Я б сказав - щось нове. Ідеологія - це україноцентризм, це інтереси України, це патріотизм. Але я проти того, щоб пустити все «на самотек». Я категорично проти продажу землі. Українська мова державна - і крапка. Російською хай користуються в місцях компактного проживання.

Зараз багато говорять про федералізацію. Яка ваша думка?

Федерація - це шлях до знищення України. Росія пропонує нам федерацію, та хай вони у себе спочатку наведуть порядок. Вони приймають закони, які скасовують вибори мерів міст. У них не призначаються губернатори. У них федеральний центр має 99% повноважень, а суб’єкти федерації не мають нічого. Тому ті, хто у нас на Сході розповідають про федералізацію, якщо прийняти за зразок федерацію Росії, будуть плакати і стогнати, бо в них нічого не буде. Я за те, щоб Україна була тільки унітарною державою.

Серед ваших передвиборчих обіцянок звучало і повернення Криму ледь не завтра. Які шляхи ви бачите?

Крим можна повернути в боротьбі. Перш за все, потрібно вірити в те, що ти робиш. Фідель Кастро колись казав: найважливіше - це віра. Для повернення Криму ми повинні використовувати різні засоби: економічні, дипломатичні, військові... В Криму потрібно сьогодні починати національно-визвольну боротьбу. Треба створити центральний штаб партизанської боротьби, підтримувати татар, українців, мешканців Криму, які хочуть повернення до України.

Якщо не воювати, ми не повернемо Крим. Ми повинні не просто не визнавати окупаційну владу, ми повинні боротися проти неї. Ми просимо весь світ: допоможіть нам, звільніть. Так давайте покажемо приклад. Весь світ запровадив проти Росії санкції. Які вони - то питання друге. А ми досі нічого не запровадили проти Росії, ми продовжуємо торгувати з нею, ми досі маємо дипломатичні стосунки, у нас в Києві працюють російські банки, фірми. Вони в Криму у нас забрали все. Ми у відповідь не зробили нічого. Ми в Крим пускаємо з Москви поїзда. Які поїзда з Москви до Криму? Нехай пішки йдуть. Якщо ми реально хочемо повернути Крим, ми повинні створити всі умови для цього. Це широкий антипутінський міжнародний фронт, боротьба всередині Криму, боротьба в Україні за звільнення Криму різними методами.

І коли ж буде результат?

Вся система влади в Росії побудована на Путіні. Як тільки Путін відійде, розвалиться система влади, почне розвалюватися Росія. Запалає Чечня, Дагестан, Інгушетія, Татарстан. І це буде наш шанс: коли ослабне Росія.

Вони у нас Крим забрали тоді, коли київська влада була слабка. От ми зробимо адекватно. Як тільки ослабне Росія, ми теж заберемо. Це не завтра буде. Три-п’ять, максимум сім років. Але для того, щоб було стільки, а на сімдесят років, як Курили, не п’ятдесят чи сорок років, як Кіпр, треба активно боротися, щодня. А сьогодні лише є ритуальні звернення до міжнародної спільноти, але нічого не робиться. Ніхто за нас не зробить нашу роботу. Так само, як і на Донбасі. Ну слава Богу, там почали реально воювати.

-- «Не треба виходити з українським прапором. Треба виходити з автоматом»

Ситуація на Донбасі сьогодні, на жаль, актуальне питання. Розкажіть, як ви формували батальйон Ляшка? Скільки там зараз людей? Кому він підпорядковується?

Це добровольці. Набирали через соціальні мережі. Сьогодні там близько 400 людей. У нас два підрозділи були створені за моєю безпосередньою участю - це батальйон Ляшка і спецпідрозділ міліції «Азов». Буквально днями було підписано наказ, і цей спецпідрозділ поповнили ще 80 чоловік. Структури діють у складі Національної гвардії і у складі міліції.

Звідки фінансування?

За рахунок спонсорів. Ми купуємо бронежилети, засоби хімзахисту. Я постійно вивішую рахунок, куди можна надсилати кошти. За вчора нам 30 тисяч надійшло. Сьогодні я зустрівся з одним спонсором, який дав 100 тисяч гривень готівкою. І вже надіслав куплені бронежилети. Днями був у Маріуполі, на блокпості зустрічався з солдатами нашої 72-ї бригади Збройних сил України. На 90 солдат 5 бронежилетів.

Зараз є ще проблеми з транспортом. Шукаю можливість купити кілька автомобілів. От говорив із Костянтином Жеваго, власником заводу «КрАЗ». Я його попросив допомогти хоча б парою вантажівок.

Якщо ми ось так вирішуємо проблеми армії, чи є у нас шанси в цій боротьбі?

Стовідсоткові! Ситуація категорично відрізняється від ситуації в Криму. Бо якщо більшість у Криму реально хотіли до Росії, на Донбасі цього немає.

Це величезна стратегічна помилка української влади: 23 роки незалежності нічого не робили для того, щоб Крим став українським. Треба було приклад з царів брати. Вони переселяли в Крим відставників. От ми повинні так само були робити. Пересилити в Крим хоча б півмільйона українців, щоб змінити демографічну ситуацію. Щоб не вистрелив отой «троянський кінь» - Чорноморський флот, Севастополь. Хіба для когось було таємницею, що всі 23 роки Севастополь хотів до Росії? Ми тільки всі свято сподівались, що Росія ніколи не піде на загарбання…

А на Донбасі ми виграємо - я в цьому впевнений - з кількох причин. Перша - більшість мешканців Донбасу хочуть жити в Україні. Друга - воюють проти нас не місцеві. Місцевих одиниці - ну, сто-двісті-тисяча чоловік. Що таке тисяча людей, місцевих зрадників, на сім мільйонів мешканців Донбасу? Це крапля. В основному, це туристи з Чечні, з Росії, найманці. Там немає підґрунтя для сепаратизму, для розколу України.

Але треба визнати, велика кількість місцевих мешканців підтримують ДНР та ЛНР - пасивно, та цього достатньо.

Це казки російського телебачення. Насправді, переважна більшість там байдужі. Як казав Черчилль, всі погані справи роблять добрі люди, які є байдужими. Мені сотні повідомлень надходить з Донецька, Луганська: захистіть, допоможіть. Але ви чого самі чекаєте? Чому ви не об’єднаєтесь? Чому не виженете терористів зі свого міста? Вас більшість. Але більшість байдужа. Є агресивна меншість, яка або проплачена, або шизофреники. Коли я дивлюся на діда та бабу, які отримують пенсію з українського бюджету, і які лягають під український танк, то думаю, що вони ідіоти. Та переїдь їх і їдь далі! Хоче отримувати пенсію з українського бюджету і в Росії жити? То мотай в Росію. Хай терористи їм виплачують. Місяць посмокчуть лапу і зрозуміють все. Не підтримує більшість там терористів.

Що конкретно ви пропонуєте? Як боротися? Ну вийде хтось з українським прапором - розіб’ють голову. Кінець боротьбі.

Не треба виходити з українським прапором. Треба виходити з автоматом Калашникова. Проти лома немає прийому, окрім іншого лома. Проти терористів треба діяти такою ж зброєю, як у них. Українські патріоти на Луганщини та Донеччині - я знаю багатьох таких - об’єднуються сьогодні в партизанські загони і проводять партизанську боротьбу. Завдання влади - допомогти їм. Треба видати патріотам зброю. Не пацанів 19-літніх в армію мобілізувати, а дати зброю добровольцям. У нас сотні тисяч тих, хто готовий брати зброю в руки, а влада мобілізує тих, хто не хоче йти воювати. І під Верховну Раду потім приходять їхні дружини і кажуть: відпустіть наших чоловіків. Та відпустіть їх! Який вояка з того, хто воювати не хоче? Водночас є маса тих, хто хоче. Але влада боїться дати їм зброю, бо боїться, що вони здолають ворога і прийдуть до парламенту.

Перед виборами ви допитували міністра оборони так званої ДНР, ловили сепаратистів. Яка доля цих людей?

Переважна більшість випущена на волю. Ми затримали в Торезі, в Сніжному чотирьох лідерів місцевих терористів, доправили їх до Києва. З чотирьох трьох випустили. Я в Луганську затримав Клінчаєва, лідера терористів, його випустили. А от мій помічник Тимур Юлдашев сидить вже місяць в Луганському СБУ.

Чому наші силовики їх випускають?

Попитайте в них. Це або дурість, або зрада. Вони або ідіоти і не розуміють елементарних речей, або роблять це за гроші. Терориста не можна випустити як банального злодія на підписку про невиїзд, на поруки чи під заставу. Це зовсім інша категорія злочинців. Це державні злочинці. Їх тримають у казематах, бо вони те саме почнуть робити. От як Губарєв. Вони його розміняли на альфівців, а сьогодні Губарєв убиває наших людей. І ми більше втрачаємо.

-- «Путін нам пропонує альтернативу між капітуляцією або розчленуванням»

Як ви можете оцінити роботу в.о. міністра оборони Михайла Коваля?

Думаю, в сьогоднішніх умовах він робить все, що від нього залежить. Я хотів би віддати належне йому. Він - героїчна людина. Коли він ще працював в прикордонній службі, його у Криму взяли в полон, заставляли присягнути ворогу. Він сказав: «стріляйте, але я присязі не зраджу». Тільки за це його треба поважати. Спілкуюся з ним, Генштабом, Турчиновим майже щодня. Так от з Ковалем є взаємодія, він на все реагує. Але не все від нього залежить. Немає взаємодії в масштабах держави, немає координації між спеціальними, правоохоронними, військовими службами. Від цього виграють терористи.

Ви думаєте, терористи такі сильні? Та їх замочити можна за тиждень, але для цього треба дати можливості. Для цього треба запровадити надзвичайний або військовий стан в Луганській та Донецькій областях. Не хотіли чи не могли до виборів, бо казали, що вони зірвуться, - то зараз треба робити. Невідкладно. Треба дати можливість вийти всьому мирному населенню. Тих, хто з ворогом, знищити, зачистити, замочити. Іншого варіанту немає, якщо ми хочемо врятувати Донбас. А Путін нам пропонує альтернативу між капітуляцією або розчленуванням України. Мовляв, ви давайте руки піднімайте, нічого не робіть, і тоді оті Болотови, Губарєви та вся інша сволота на голову сяде. Якщо ми сьогодні не замочимо кадировців в Донецьку, вони перетворять Донецьк на другий Грозний 1996 року.

Ви зазначили, що спілкуєтеся з Олександром Турчиновим. За вашою оцінкою, він виявився не на своєму місці?

Те, що я скажу, можливо, прозвучить не популярно. Бо сьогодні усі критикують Турчинова. Це вже як правило доброго тону. Я вам скажу відверто: щодня з ним спілкуюся з питань військової організації, воєнних дій. Він робить все, що від нього залежить. Є інша проблема – саботування наказів, відсутність реальних боєздатних армій, правоохоронних органів. 90% «мєнтов» на Донбасі зрадили Україні. Кому Турчинов буде віддавати наказ? Приходить десять терористів і захоплюють Костянтинівській міській відділ міліції, де сімсот чоловік особового складу. І сімсот чоловік піднімають руки, віддають зброю. Які можуть бути претензії до Турчинова чи до Авакова?

Та, звісно, є і об’єктивні причини. Я два місяці кажу Турчинову: прибери Пожидаєва, начальника донецької міліції, який практично працює на сепаратистів. Він не прибирає. «Мєнти» працюють на ворога! Треба ротацію проводити. Та пришліть на Донеччину, Луганщину міліцію з Черкас, із Вінниці, з Чернігова. Не треба з західної України, щоб не розповідали, що «бандеровці понаїхали». Присилайте з Центра. А донецьких, луганських - туди, на Захід, в центральну Україну. Так в Радянському Союзі робили. Перекидали з одного місця в інше. Вони цього не роблять.

Ви підтримуєте рішення про призначення олігархів керівниками областей?

Ні, я вважаю, що олігархи - це зло для країни. Я прошу вибачення у цих олігархів за грубість, але їх треба використовувати, їхні можливості, гроші, потенціал, авторитет в інтересах країни. А від влади олігархи категорично мають бути усунуті. Бо що вони роблять? «От ми вам допоможемо, не допустимо, щоб були терористи, але взамін віддайте посаду. Віддайте Одеську область, Дніпропетровську, Донецьк і так далі». Це не правильно.