Алла Шлапак: У Садового у Львові система працює один в один, як у Черновецького

Перші за шість років вибори до Київради принесли киянам дві несподіванки. По-перше, «Удар» на чолі з Кличком отримав всю повноту влади в столиці – Віталій Кличко обрався мером Києва, а його партія самостійно сформувала впевнену більшість у Київраді.

А по-друге, до Київради після усіх корупційних скандалів вдалось переобратись значній частині команди Леоніда Черновецького. Причому сталося це у багатьох випадках за допомогою саме «Удару».

Алла Шлапак, екс-заступник Черновецького, балотувалася до Київради у виборчому окрузі № 35 у якості самовисуванця. Однак «Удар» забезпечив кандидатці повне сприяння. Партія нового мера висунула на цьому окрузі мало відомого кандидата – Оксану Подколзіну, яка, за дивним збігом обставин, теж працювала у команді Черновецького, як і Шлапак.

Під час кампанії у штабі Шлапак роздавали агітацію як за Порошенка, так і за Кличка. Це дало підстави нардепу Ірині Геращенко звинуватити Шлапак у використанні символіки «Удару» та пообіцяти подати на неї до суду.

У інтерв’ю «Главкому» Алла Шлапак розказала про заслуги Черновецького, про свої нинішні стосунки з командою одіозного мера та про те, з ким співпрацюватиме у новій Київраді.

Ця Київрада проіснує півтора року. Який був сенс вам обиратися на такий короткий термін і інвестувати у свою кампанію?

Чому я вирішила брати участь у виборах? Закон дав можливість обиратися за мажоритарним округом без привязки до політичної партії – це для мене була надзвичайна можливість. Я була партійним депутатом (у Блоці Чорновецького, - «Главком»), я знаю, що таке партійна дисципліна, і я пам’ятаю, як мені непросто було працювати. А сьогодні я отримала таку можливість безпосередньо від людей, з задоволенням буду виконувати свої повноваження. Сподіваюся, що навіть за півтора року більшість глобальних проблем, які існують на території мого 35 округу, будуть вирішені.

Кого бачите своїм політичним партнером у Київраді?

Я буду співпрацювати з усіма, хто буде мені допомагати вирішувати проблеми моїх виборців.

І все-таки, мають же існувати якісь пріоритети?

Я йшла до Київради не для політики, я йшла сюди вирішувати поточні проблеми Печерського району.

Багато ваших колишніх колег з Блоку Черновецького балотувалися на цих виборах під різними політичними брендами. Чому ви не послідували їх прикладу?

По-перше, це колишні колеги, з якими вже п’ять років я не зовсім не спілкуюся, на превеликий жаль – тому що я вважаю, що людські стосунки мають залишатися передусім. Крім того, у мене є власна політична сила «Соціальна справедливість», але на моє глибоке переконання, Київрада – це не політичний орган, а господарчий.

Але, наприклад, ваш помічник Терентьєв пройшов до Київради під прапором «Удару».

З 2005-2006 років я у багатьох проектах різних брала участь. Дуже багато людей, молодих людей, які прийшли з вулиці, досягли успіху. Те, що вони спробували балотуватися до Київради, а деякі навіть стали депутатами – тут нема нічого дивного. Мова не лише про Михайла Терентьєва. Це й люди, які працювали в приймальнях громадських тодішнього Блоку Леоніда Черновецького... Дуже багато кандидатів, які мали досвід роботи у проектах, до яких я мала безпосередній стосунок. Я вважаю, що це була така школа молодого політика.

Вони не є дітьми олігархів, які у спадок отримують цей статус.

Терентьєв – ваша людина в «Ударі»?

Я вважаю, що депутата, який обраний на мажоритарному окрузі, вважати чиєюсь людиною взагалі важко. Я його за руку не водила, він вів абсолютно самостійну виборчу кампанію, і люди підтримали саме його. Люди його знають як мого помічника, який допомагав мені в реалізації багатьох благодійних проектів – і люди просто оцінили його роботу.

Вам надходили пропозиції балотуватися за списком якоїсь партії або під партійним брендом на окрузі?

Я в принципі навіть не приймала таких пропозицій. Якби закон не дозволив балотуватися не від партій – я б не балотувалася до Київради.

Хто фінансував вашу кампанію?

Моя кампанія була невеличкою. Зараз готується звіт з використання виборчого фонду.

Який порядок цифр?

Це декілька десятків тисяч гривень, витрачені на агітаційну продукцію.

Віталій Кличко у Київраді збиратиме коаліцію під себе. Якщо така пропозиція надійде – ви приймете її?

Ні. Я думаю, «Удар» пройшов у такій кількості (78 з 120 депутатів, - «Главком»), що вони не будуть робити жодних пропозицій комусь – їм би справитися зі своїми.

Нардеп від «Удару» Ірина Геращенко звинувачувала вас у використанні символіки «Удару» під час агітації...

Я пані Ірину коментувати не буду. Те, що стосується моєї символіки – вона, як і всі види агітаційної продукції, була зареєстрована в ТВК, яка дала дозвіл на використання моєї символіки і не знайшла порушень.

Як ви поясните, що у вашому штабі роздавали агітпродукцію Порошенка і Кличка?

Це не тільки мій штаб. Мільйони людей проголосували за Петра Олексійовича, як за президента. Мені в дворах на кожній зустрічі задавали запитання: кого ви підтримуєте? Я замовила соціологічне дослідження щодо електоральних інтересів мого округу. І коли більшість людей говорять, що підтримують Порошенка – я, як людина, яка балотується на цьому окрузі самовисуванцем, не бачила іншого кандидата. Я голосувала за Петра Олексійовича, моя родина теж, і я не вважаю зазорним те, що я мала свою громадянську позицію і допомагала йому всіма можливими способами стати президентом.

А щодо агітації Кличка?

Я не могла як самовисуванець не мати позиції щодо кандидата на посаду мера. І я виходила з того, який кандидат є корисним. Наявність великої фракції в парламенті, а тепер і в Київраді, і хороші стосунки з новим президентом – це все плюс Кличку.

Що стосується фото пачок газет Кличка в моїй приймальні, яке показували всі – у всіх кандидатів на сайтах був такий лінк для волонтерів, які можуть допомагати в агітації за того чи іншого кандидата. Чому одні виборці мають право допомагати своєму кандидату, а для інших це оголошується злочином? Для мене це є загадкою.

Тому що стосується чужої символіки – я її не використовувала, а щодо агітації – це моя громадянська позиція.

Тут ідеться не про злочин, а про те, що називають «договорняком». Ви агітуєте за Кличка, а він не заважає вам обратись…

Я мала свою позицію на території округу, тому що від мене цього вимагали мої виборці.

А між тим «Удар» чомусь висунув по вашому округу нікому не відому кандидатку – Подколзіну, з команди Леоніда Черновецького, з якою ви нібито були однокурсницями...

Ми не були однокурсницями. Але в списку «Удару» відсотків п’ятдесят людей, з якими я на тому чи іншому етапі співпрацювала або вчилася. Так що – можливо, Верховна Рада тепер ухвалить рішення виселити мене з країни?

Але ви ж погодитеся, що це виглядає принаймні підозріло?

Я з Геннадієм Кривошеєвим, кандидатом від «Батьківщини» на моєму окрузі, вчилася на одному факультеті, от саме якраз з ним. З Подколзіною ми вчилися на різних факультетах в університеті ім. Драгоманова. Список людей, які тим або іншим чином співпрацювали зі мною, великий. З Віталієм Володимировичем (Кличком – «Главком») ми вчилися в Державній академії при президенті, він закінчив її трохи раніше.

З ким з команди Леоніда Черновецького ви підтримуєте стосунки – з тих, хто потрапив до Київради?

Ні з ким. З колишніх ті, хто пройшов – це Павлик, Кримчак і Супруненко. На превеликий жаль, у нас різні погляди в роботі, що і стало причиною мого виходу з фракції Блоку Черновецького, різні переконання. Хоча я їм теж бажаю успіху, але наші шляхи різні. Те, що люди працювали в земельній комісії, а сьогодні розказують про соціальні проекти... Розділяти позицію, коли в шкурі вівці сидить вовк – це для мене неприйнятно.

Якщо Порошенко розпустить Раду і оголосить позачергові парламентські вибори – ви будете балотуватися?

Я не знаю, якою буде система виборів. Сказати, що я маю велике бажання балотуватися на цьому етапі до ВР, – це буде зрада моїх виборців. В мене немає мільйонів для того, щоб платити за місце у списку прохідних політичних партій. Я вважаю, що якщо парламент ухвалить пропорційний виборчий закон з закритими партійними списками – це тільки посилить корупцію.

Ходили чутки, що вас висуватимуть на посаду секретаря Київради (за останньою інформацією цю посаду висувають «ударівця» Андрія Страннікова)?

Якби ви спитали, чи я готова була б до цієї роботи – так, я готова. Тому що до Київради пройшло не так багато людей, які мають досвід роботи, знайомі з регламентом. Робота секретаря – дуже непроста. Це людина, яка повинна дати імунітет меру.

От ви бачите, Верховна Рада не підтримала об’єднання посад мера Києва і голови КМДА. На мою думку, це спекуляція, тому що не заборонено президенту призначати мера головою КМДА. І тому сьогодні нічого не заважає Порошенку після інавгурації призначити Кличка головою КМДА. Те, що відбувається – це політика. А секретар – це така, знаєте, робоча конячка, яка з ранку до ночі займається тим, що збирає інтереси всіх депутатів, щоб знайти золоту середину.

Віталій Кличко заявляв, що його заступником буде Павло Рябікін. Вочевидь, саме ця чи інша людина, що стане першим заступником мера, і буде керувати містом. Що ви про нього знаєте?

Ми знайомі поверхнево. Я вважаю, що головне завдання Віталія Кличка сьогодні – взяти професіоналів на господарські посади в КМДА. І головне – самому особисто, нікому не передоручаючи, контролювати питання корупції, тих схем, які, на превеликий жаль, мали місце раніше і заручниками яких стали прості люди.

Як ви взагалі оцінюєте діяльність команди Леоніда Черновецького, яка була автором більшості цих схем, про які ви згадуєте?

Що стосується Леоніда Михайловича, я назву три позитивні речі і три помилки. Перша позитивна річ – це те, що гуманітарні програми, які існували при Черновецькому, не мали аналогів. Я маю на увазі щомісячні адресні доплати пенсіонерам, надбавки вчителям, медикам, працівникам соціально-гуманітарної сфери, програма «Турбота», програма «Соціальне партнерство» і т.д. Друге – це створена ось цими руками служба 1551. все починалося з чотирьох компютерів і чотирьох працівників. Сьогодні це служба, без якої ми вже не уявляємо місто. Третім надзвичайно позитивним досягненням було введення громадських слухань...

Тут я вам дещо заперечу. Громадські слухання використовувалися забудовниками для легітимізації сумнівних рішень, без належного контролю вони лише шкодили.

Найперша і найголовніша помилка Черновецького була в тому, що в нього була відсутня підтримка в Кабміні і парламенті. Слухання на рівні Київради були обов’язковими, а сам їх механізм ні Кабміном, ні ВР не був прийнятий – щоб ці слухання не фальсифікувалися, щоб вони мали обов’язковий характер для органів влади чи забудовників, щоб громада мала право прийти до колонної зали Київради і висловити свою думку.

Ось це і було б відродження народовладдя. Тому що якщо подивитися на пана Садового (мер Львова, який з командою пройшов до Київради – «Главком») – у нього у Львові система працює один в один, як у Черновецького. Одіозність трохи інша, але все інше – один в один.

Давайте повернемося до недоліків Черновецького.

Перше – це те, що за Леоніда Михайловича депутатський корпус був позбавлений можливості контролювати КМДА. Заступники голови КМДА могли місяцями не приймати депутатів.

Другий великий недолік, про який я вже казала, це відсутність підтримки в уряді і парламенті. Черновецький мусив не виконувати свої обов’язки, а постійно проводити переговори, щоб місто продовжувало жити. Він, по суті, був у опозиції до президента, до парламенту, бо захищав Київ і киян. У 2008 році, коли ВР у Києва вилучила вперше половину бюджету – це був стрес, тому що всі побачили, що бюджет може заробляти. Показали зростання бюджету в рази – і тут же його почали відбирати. Омельченко – він бюджет ховав. Він показував маленькі прибутки – і все. І, відповідно, у 2008 році, коли Тимошенко програла перевибори до Київради, які вона ж ініціювала, перше, що вона зробила – забрала у Києва половину бюджету.

І, звичайно, дуже суттєвим недоліком була недостатня публічність роботи і Київради, і КМДА. Люди самі здатні подивитися документи, але через те, що ці документи неможливо знайти – виникало відчуття, що тебе обманюють.

Чи готові ви долучитися до спроб киян повернути до власності громади ті об’єкти, землю, які були вкрадені в часи команди Черновецького?

З землею – це переважно піар. Якщо були порушення, то є правоохоронні органи, генеральний прокурор від «Свободи». Шановні, давайте поставимо крапку. У вас же вся система влади в руках – давайте, поверніть. Якщо потрібні рішення Київради – я готова за них голосувати.

Якщо отут за будинком на Кіквідзе, 28 на території дитячого майданчика і тенісного корту планувалося будівництво «свічки» - ми з мешканцями його зупинили. Якщо оце страхіття на Вільшанській – то там 2002 року землевідведення, і ми вже боремося п’ятий рік з цим будівництвом. Омельченко був міським головою, а валять все на Черновецького.

Попов грозився, що він все поверне. Взагалі тоді все в державі було під контролем – тільки саджай винних. Але, слава богу, закон же є.

Якщо були скандали – наприклад, навколо Пейзажної алеї – то Черновецьки там само стояв там з людьми і так само був ініціатором розірвання тих договорів оренди, які ще за часів Омельченка були укладені. Але чомусь в ЗМІ писали, що це робив саме Черновецький.

І в останні дні, читаючи ЗМІ, у мене складається враження, що страшнішого за мене політика в Києві нема.

Я буду робити депутатський запит, щоб опублікували імена власників всіх земельних ділянок в столиці. Кияни хочуть побачити справжні прізвища. Але я впевнена, що цього ніколи не зроблять, тому що у цьому списку буде багато прізвищ тих, хто ще вчора називав себе опозицією.