Віце-губернатор Одещини: Побиття Шуфрича схоже на зрежисовану постановку

«Тривога і небезпека висять в одеському повітрі», написала на своїй Facebook сторінці заступник голови Одеської ОДА Зоя Казанжи відразу після випадку з побиттям 30 вересня в Одесі депутата-регіонала Нестора Шуфрича. Чиновниця переконана, що напад на політика був актом самоуправства, а це завжди є наслідком того, що влада не вирішує проблеми простих людей. Найбільш активними серед нападників на Шуфрича були представники місцевого осередку партії «Правий сектор». Одіозний регіонал Шуфрич далеко не єдиний, кого може чекати побиття, або «смітникова» люстрація, яка стала модною останнім часом в Україні. Лідер Правого сектора в Одесі Сергій Стерненко тиждень тому на своїй сторінці у Facebook «вивалив» відео, датоване 2004 роком, на якому нинішній заступник глави Одеської ОДА Зоя Казанжи сидить поряд із ще одним політиком-регіоналом Сергієм Ківаловим, який «прославився» на посаді голови Центрвиборчкому у 2004 році. «Да-да, это не ошибка. Именно в 2004 году «патриотка» Зоя работала на Пидрахуя. Именно тогда произошел скандал с ЦВК, из-за чего и произошла Оранжевая революция. Люстрация, говорите? У кого есть лишний мусорный бак, общество?» - написав він в соцмережі.

В інтерв'ю «Главкому» Зоя Казанжи розповіла про те, наскільки спокійно зараз в Одесі, чи боїться вона також потрапити під люстрацію, хто побив Нестора Шуфрича, та чому «Правий сектор» тепер взявся за неї.

«Тривога і небезпека висять в одеському повітрі». Що ви мали на увазі, і наскільки серйозною є ця небезпека?

Якщо влада лише демонструє готовність працювати в правовому полі, як на національному, так і на регіональних рівнях, то тоді починає говорити натовп. Ось ця «люстрація по-народному», яка відбувається у тому числі і в Одесі, може бути використана різними радикальними групами. Я маю на увазі як проукраїнські, так і проросійські. Адже завжди з’явиться той, хто хоче підпалити Рейхстаг.

Хто винен у «підпалі Рейхстагу», і чи можна так називати побитті Шуфрича в Одесі?

Ну, «Рейхстаг» ще не підпалено, хоча і є охочі. З приводу побиття у нас тут є дисонанс. Місцевий «Правий сектор» каже, що це вони. Однак Борислав Береза (голова інформаційного відділу партії «Правий сектор» - «Главком») каже, що «Правий сектор» не має до цього відношення. У протесті проти Шуфрича, який, власне, вилився у побиття, були різні люди - і представники «Правого сектору», і членів різних партій, місцевий люстраційний комітет, просто представники громади. Це люди, які насправді прийшли для того, щоб перешкодити проведенню прес-конференції депутата. Звичайно, закидати людину в смітникові баки набагато легше, ніж вирішувати проблеми в правовому полі. Але ось ця «люстрація по-народному» тому і виникла, що влада слабко реагує на свавілля і незаконні дії, які продовжуються.

Голова місцевого «Правого сектору» Сергій Стерненко на своїй сторінці у Facebook написав, що у люстраційному сміттєвому баку можете опинитися і ви. З приводу чого виник конфлікт між вами і «Правим сектором»?

З «Правим сектором» ситуація у багатьох громадських активістів була досить напруженою. Ті люди, які починали «Правий сектор» в Одесі давним-давно опинилась поза цим рухом. Сергій Стерненко – це не перший керівник. Але справа навіть не в цьому. Я бачила його пост про «люстрацію» для мене. Щоб писати подібне, треба повністю розписатися у власному невігластві. У нас виник особистісний конфлікт. І саме його пост про так звану «люстрацію» і дає мені можливість говорити про те, що для «діячів» із Правого сектору Одеси важливі не переконання, принципи, ідеологія чи ідеали, а банальне зведення рахунків з тими, хто їм не догодив. Ми неодноразово розмовляли з Стерненко, він приходив в ОДА, надсилав СМС-повідомлення і мені, і голові ОДА. Ми співпрацюємо з різними об’єднаннями і громадами. Їх в Одесі багато. Багато зусиль направлено саме на побудову нормальних, толерантних стосунків. Але поведінка молодиків із Правого сектору дає можливість говорити про провокаційних характер їх дій. Мені дуже не хочеться думати, що ці хлопці можуть працювати за якісь винагороди. Мені кілька людей казали, у яких існують певні проблеми, що для їх вирішення треба, цитую дослівно, «найняти Правий сектор». Сподіваюсь, що не в буквальному сенсі.

Можете назвати цих «кількох людей»?

Ні.

Близько місяця тому лідером «Правого сектору» ви називали Костянтина Іванова, якого самі активісти цієї партії вважають провокатором, який не має до них відношення. Рядові партійці закидають керівництву Одеської ОДА намір розколоти організацію, аби мати на неї вплив. Це так?

В 20-х числах серпня був візит Борислава Берези, який під час відкритої зустрічі з одеситами анонсував Іванова як керівника одеського осередку. Іванов продемонстрував лист, який підтверджував його призначення головою виконкому місцевого «Правого сектору».

Щодо Сергія Стерненка, то, скоріше за все, у «Правому секторі» є серйозна боротьба за владу. Сергій Стерненко має псевдо «Берія». Я не знаю, що сказали би психологи про людину, яка вибрала собі подібну кличку. Я мала з ним кілька конфліктів під час Майдану, тому що він представляв радикально налаштовану молодь, яка завжди намагалася вести людей на прямі зіткнення з іншим, протилежним табором. Як зупиняли цих хлопців? Коли ситуація могла стати некерованою, лідери Майдану зв’язувалися з керівництвом «Правого сектору» в Києві. Це, звичайно, не могло подобатися «Берії». Ми вибудовували стосунки, звичайно, як могли. Мова йшла про те, що все має відбуватися у правових рамках.

Із самого початку губернатор Палиця спілкувався і спілкується з різними групами людей, це Куликове поле, це Майдан, це Автомайдан. Домовленості про те, що усе має відбуватися в правових рамках були порушені під час конфлікту біля Ібіци (клуб, де готувався концерт Ані Лорак – «Главком»). Якби там конфлікт вийшов з-під контролю, то сталося би повторення другого травня.

Радикали були і є. Але треба все-таки зважати на ситуацію, на те, що в країні війна і чий молодечий запал може мати наслідки. Звичайно, якщо є саме така мета, то тоді все зрозуміло.

«Правий сектор» намагався зірвати на Одещині зустріч із виборцями депутата Леоніда Климова, однак міліція завадила цьому, натомість порядок біля Одеської ОДА, де побили Шуфрича, забезпечував аж один міліціонер. Вам не здається дивною вибірковість міліції?

Тут скоріше питання до шістьох охоронців Шуфрича, які з ним були і абсолютно не виконували свої функції. Тому це все дуже схоже на зрежисовану постановку. Шуфрич – один з не багатьох, хто дозволяє себе бити і потім з цього має політичні дивіденди.

Самі не боїтеся потрапити під «смітникову» люстрацію. Радикали обіцяють вам влаштувати її за те, що у 2004 році співпрацювали з Ківаловим?

Не боюсь. Це досить дивне запитання, як на мене. Що значить «співпрацювала»? Ківалов мав посаду голови ЦВК, я очолювала відділ взаємодії зі ЗМІ. Після виборів я ще півроку працювала в ЦВК вже без Ківалова. Генпрокуратура порушувала кримінальні справи. До речі, я двічі була на допитах, вони стосувалися того, у який спосіб прес-служба оприлюднювала результати ЦВК під час президентських виборів 2004 року. Моя сфера відповідальності – прозорість ЦВК. Я точно знаю і можу, не соромлячись, повторити на всю країну – більш відкритим ЦВК не був ні до, ні після того, як я там працювала. І досі в складі комісії є люди, які працювали тоді. Думаю, вони це можуть підтвердити. Тому дуже смішно зважати на такі дитячі вибрики. Я, на відміну від Стерненка, не ховаюсь. А сміливий керівник «Правого сектора» дозволяє собі ходити по місту лише в оточенні своїх васалів. Насправді, все більше активістів в Одесі задумуються над тим, чиї вуха там стирчать. Тому що, якщо щось відбувається, запитай, кому це вигідно.

То кому вигідно?

Тим, кому не дає спокій стабільна ситуація в Одесі. Але я хочу зауважити, що забезпечення спокою – то завдання влади. Якщо нічого іншого не відбувається, якщо не працюють закони, якщо немає справедливого суду, якщо не з’являються соціальні ліфти для громадських активістів, то розповідати про «мир в Одесі» можна недовго. Люди вимагають рішучих дій по перезавантаженню системи управління. І мають на те повне право.

Головне слідче управління МВС завершило досудове розслідування кримінального провадження за фактом масових заворушень в Одесі 2 травня. Справи по 23 особам направляють до суду, натомість 9 людей перебувають у розшуку. Чи знаєте, кого шукають?

Своє власне розслідування проводить «група 2-го травня», яка складається з журналістів та експертів. Але не знаю, на якій стадії їхнє розслідування. Вони повідомили, що орієнтовно будуть працювати півроку. Ідея громадського розслідування належала голові ОДА, і, окрім ідеї, адмінресурс туди не втручається.

Яка доля місцевих депутатів Євгена Хайкіна і Сергій Бовбалана, яких, за словами радника глави МВС Станіслава Речинського, мали оголосити у розшук, обвинувачуючи в організації масових безладів?

Це сталося за наслідками подій 4-го травня, коли їм інкримінували причетність до силового визволення у цей день із СІЗО підозрюваних у «справі 2-го травня». Розумієте, у нашої центральної влади із самого початку були різні меседжі, прокуратура казала одне, а міліція – інше. Питання в тому, що тоді, коли говорили, що вони у розшуку, ці депутати спокійно ходили на сесії. Мабуть, бажане видавалося за дійсне. Я не знаю, як по-іншому це трактувати.

І де ці люди зараз?

Ходять на сесії як і раніше. Інші люди, яких викликали на допити до СБУ, наприклад Олександр Васильєв і Ігор Димитрієв (депутати міськради Одеси – «Главком»), Олександр Албу (депутат облради – «Главком») виїхали з міста, зараз перебувають у Криму, спокійно розповідають у Facebook про «фашизм в Одесі».

Яка доля екс-керівника обласної міліції Петра Луцюка, якого в березні призначили на посаду, а за наслідками подій 2-го травня звільнили?

Я знаю, що з ним спілкувалися журналісти в телефонному режимі. У мене немає відомостей про те, що він десь переховується, в той же час немає і інформації про те, де саме він зараз перебуває. Чесно кажучи, я не знаю ані його статусу, якщо такий є у «справі 2-го травня», ні інших деталей слідства. Знаю тільки, що Дмитро Фучеджи (екс-заступник начальника одеської міліції – «Главком») є одним з головних обвинувачуваних у справі, і він нині у розшуку.