Волонтер «Донбас SOS»: Першими, хто втік з зони АТО, були активісти Євромайдану. Потім пішли підприємці та митці

Донбас SOS навесні починала свою роботу з кількох небайдужих людей, які купили собі нові мобільні номери та вирішили надавати допомогу мешканцям Сходу України. Зараз ініціатива перетворилася на офіційну громадську організацію, волонтери та координатори якої намагаються допомогти тимчасово переміщеним особам та тим українцям, які лишаються на Донбасі. Керівник родинного центру Family&Education та волонтер Донбас SOS Іва Репницька розповіла «Главкому» про найбільші проблеми тих, хто змушений жити по-новому.

Чим займається «Донбас SOS» зараз?

Першочергове завдання нашого руху - це координація між тими, хто потребує допомоги і тими, хто її надає. За шість місяців роботи ми вибудували дружні стосунки з благодійними фондами, громадськими організаціями та волонтерськими рухами по всій Україні, тому можемо консультувати переселенця у будь-якій області країни та поза її межами. Крім того, ми надаємо юридичну та психологічну консультацію, опікуємося людьми, чиї родичі потрапили до полону та надаємо допомогу колишнім полоненим. Також наша організація бере участь у моніторингових місіях на Сході, разом із іншими ініціативами фіксує потреби, досліджує проблематику переселенців у звільнених містах. Разом із дружніми ініціативами та за підтримкою міжнародних програм, Донбас SOS розробляє Дорожні карти та Пам’ятки переселенцям. Завдяки просвітницькій діяльності було ініційовано кілька культурних проектів - «Книжки на Схід», благодійний концерт «Музика Лікує». Нині за нашої підтримки триває велотур Миру «Слов'янськ - Білорусь», який здійснюється небайдужими активістами зі Сходу.

Нещодавно ми започаткували та активно розробляємо гуманітарний напрямок, надаємо допомогу переселенцям і тим, хто перебуває у зоні АТО.

На початку серпня Донбас SOS стала офіційно зареєстрованою громадською організацією.

На гарячу лінію до вас дзвонять лише мешканці Донбасу?

До нас зверталися також переміщені особи з Криму. Ми допомагаємо знайти житло, роботу, надаємо консультативну допомогу всім, хто потрапив у скрутне становище. Буває також, що люди зверталися на урядову гарячу лінію, а там їх переадресували до нас. Протягом півроку діяльності у нас склалася величезна база благодійників, що готові надати допомогу, є інформація стосовно надання тимчасового житла та працевлаштування. Існує багато організацій, які нам допомагають, з деякими ми у співдружності вже півроку - від початку діяльності.

Хто найчастіше телефонує?

Жінки. Різного віку. У нас в країні матріархат: мама сказала, мама зробила, мама подзвонила, мама все вирішила. Буває так, що телефонує бабуся, яка вирішує, хто і як з родини буде виїздити. Жінки шукають роботу своїм чоловікам, дізнаються про пункти гуманітарної допомоги, відновлюють соціальні виплати.

Скільки всього зараз працює людей в Донбас SOS?

Зараз у нашій організації працює 9 координаторів та більше 50 волонтерів гарячої лінії Донбас SOS.

Волонтери чергують по три години на день двічі-тричі на тиждень. Психологи вирахували, що більше людина не витримує, оскільки робота є дуже концентрованою та психологічно важкою. Ситуацією кожної окремої людини волонтери опікуються до позитивного фіналу, тобто допомога надається комплексно. Чи то приїхала з Донбасу родина, їх потрібно десь поселити, чи то потрібно знайти ліки для бабусі, яка досі лишається в Донецьку, доки не вдасться прилаштувати дитину в школу. У нас є спеціальний закритий чат, де волонтери і координатори продовжують обговорювати і шукати варіанти вирішення для кожної окремої людини. Для нас не існує абстрактної бабусі №256.

Кожним напрямком діяльності опікуються координатори, які займаються вирішенням окремих питань - надання гуманітарної допомоги, розселення, виїзду з Донбасу, медичної допомоги. Ми постійно вчимося у колег - відвідуємо тренінги, волонтерські форуми, спілкуємося з представниками міжнародних програм та держустанов.

Волонтери працюють тільки в Києві, чи також і в регіонах?

Стосовно регіональних волонтерських груп - ми з ними співпрацюємо, координуємо свою діяльність разом з ними, це поліпшує надання допомоги переселенцю . У Луганській та Донецькій областях працюють наші представники, що дозволяє оперативно реагувати на ситуації, мати перевірену інформацію з найвіддаленіших куточків зони АТО.

Чи можна сказати, з якими питаннями зараз до гарячої лінії звертаються найчастіше?

Коли ситуація зовсім складна, працює важка зброя – люди, переважно, хочуть виїхати. Зараз, наприклад, є певний потік людей, які повертаються. Є такі дзвінки, коли, наприклад, родина з Донбасу приїхала сюди, їм надали приміщення для тимчасового проживання, але воно тільки літнє – там немає опалення. У мами однієї з таких родин почали з’являтися настрої «ми уже тут нікому не потрібні, ми поїдемо в Донецьк». І тільки великими зусиллями вдалося її переконати, що в Донецьку стріляють, там страшно, що краще ми пошукаємо для цієї родини нове житло. Ми їм знайшли житло, уже в іншій області, з нормальними умовами.

Скільком людям вдалося допомогти від початку роботи організації?

Насправді, коли людина отримує допомогу, дуже рідко коли хтось передзвонює нам і каже «дякую, ми приїхали звідти, ви нам дуже допомогли і тепер з нами все добре». Хоча такі дзвіночки були і ми за них дуже вдячні. Завдяки моніторингу оброблених запитів, можна сказати, що за цей час координаційну допомогу ми надали 15 000 громадянам, разом із благодійними фондам здійснили евакуацію 3 000 людей, надали юридичну та психологічну допомогу 25 особам, що перебували у полоні.

Переміщені особи – які вони?

Дуже-дуже різні, але ми не поділяємо людей за національними рисами або політичними вподобаннями. Є ті, хто потребує допомоги і знаходиться у відчаї, у таких випадках ми здійснюємо також психологічну підтримку. Меншає кількість людей, що бажають покинути нашу державу, та, навпаки, більшає тих, хто зі сподіваннями дивиться на українську громадськість. Деякі переселенці намагаються самостійно віднайти себе у нових умовах, шукають роботу, житло. Проте тисячі людей по всій Україні, родини із дітьми, інваліди та пенсіонери потребують допомоги. Вони знаходяться сам на сам у скрутних умовах тимчасового проживання, підтримку їм надають лише волонтери та благодійники. Ось конкретне завдання державного апарату - віднайти можливість надати статус вимушеним переселенцям на законодавчому рівні.

Доводилось чути багато історій про тих переселенців, які приїздили зі східних областей, а потім починали поводити себе відверто по-хамськи стосовно місцевих мешканців…

Існують стереотипи, позбутися яких майже неможливо. Людська неосвіченість та пиха не має регіональної приналежності.

Багато внутрішньо переміщених осіб навіть бояться іноді нас про щось питати. Коли у родинах, які виїхали з Донбасу, дітки мусили піти до школи і наші волонтери допомагали прилаштувати їх до шкіл, були мами, які відверто дивувалися тому, що їх родин приймають без зайвих питань.

Просто найчастіше випливають на поверхню не позитивні, а саме негативні вчинки, за якими ми складаємо загальну картину. Насправді ж дуже багато людей і допомагають, і роблять чимало хорошого.

До нас приходять волонтерами ті, кому ми колись надали допомогу - допомогли з евакуацією, зв'язали з родичами.

Ми не можемо зараз однозначно сказати, яким є обличчя Донбасу. Воно людяне. Просте людяне обличчя.

Можете дати пораду, як поводитися з тими людьми, які переїхали на територію України і не приховують свої антиукраїнські настрої?

Особисто я не можу. Тому що це індивідуально для кожної окремої ситуації. Уявімо, що в одному пабі зібралися вболівальники різних команд. Не можна однозначно спрогнозувати, чим все закінчиться. У будь-якому випадку, я думаю, що потрібно поважати думку співрозмовника.

Виховувати українськість у людей потрібно було давно. Зараз не можна вилити людям на голову все жовто-блакитне і наказати «Любіть Україну, якою вона є». Ми поступово робимо ці кроки. Ми до цього прийдемо.

Ті люди, які хотіли залишити Україну, давно її залишили. Ті, які не хотіли, залишились. І вони зараз там на Донбасі просто виживають. Там немає соціальних виплат, немає чого їсти, холодно. Нам одна бабуся подзвонила на гарячу лінію і сказала: «Мені не потрібна ваша гуманітарна допомога, мені не потрібні ваші речі. Ви мені скажіть, як мені мою власну пенсію отримати?».

До чоловіків, які виїхали з Донбасу, ставляться упереджено?

Є організації, які зараз надають допомогу переміщеним особам, але тільки жінкам і дітям.

Для чоловіків проблеми починаються ще з тої миті, коли вони намагаються виїхати – їх просто можуть не випустити. З влаштуванням на роботу теж виникають проблеми. Часто можна чути таку думку, що «Ви сюди приїхали, а наші діти мусять там за вас воювати». По-перше, ви не знаєте, чи може ця людина воювати. По-друге, ви не знаєте, з яких причин чоловік цей переїхав. Був випадок, що намагалась виїхати сімейна пара, обом по 30 років. Вона – на сьомому місяці вагітності. Ну от як він її покине? Як вона сама доїде, влаштується, перетягне речі? По-третє, чому ми, наприклад, не дорікаємо, що в Києві от в кав’ярнях одні хлопці сидять з дівчатами і п’ють каву, а інші воюють за Україну? Наша діяльність від початку базувалася на допомозі активістам Донбасу, тим, хто відстоював Україну. Сьогодні у зоні АТО залишаються звичайні люди, більшість з яких прагне миру. Багато патріотів, серед них лікарі, слюсарі, фельдшери, водії, ремонтники, які виїжджають за викликом під обстрілами… І, звісно, волонтери. Першими, хто переїхав з Донбасу, були вигнанці - активісти Євромайдану. Потім - митці та підприємці. Тепер ми маємо сукупність вихідців зі Сходу, дуже втомлених та знервованих без власних прав. Багато хто з них втратив все, що наживав роками праці, а на Донбасі вона титанічна.

Чомусь прийнято вважати, що людина, яка приїхала звідти, має бути інакшою. Але вона така сама, має руки-ноги-голову, але навіть дітей, які потрапили в наші школи, сприймають як чужинців. Також часто буває, що жінка довго не може влаштуватись на роботу. Або трапляються чоловіки з фізичними вадами. Є жінки, які ніколи в житті не працювали, бо займалися родиною і дітьми. Вони просто не знають - як це.

Стосовно того, що чоловіки Донбасу повинні воювати. Давайте дивитися правді у вічі - багато вихідців зі Сходу є знаними воїнами у Нацгвардії, відстоюють нашу державу у лавах батальйонів територіальної оборони.

З працевлаштуванням, до речі, ваші волонтери також допомагають?

Так. Існують співдружні нам ініціативи, що допомагають людям у пошуках з роботою, наприклад, Центр Зайнятості Вільних Людей. Існує перелік вільних вакансій у Державній службі зайнятості, але не всі можуть стати на облік, адже є певні проблеми з трудовими книжками. Ми адресуємо людей на ці ресурси, також пропонуємо перелік професій, що є в нашій базі. До нас звертаються підприємці, аграрії та промисловці з усієї України, що надають працевлаштування тимчасовим переселенцям, інколи навіть із житлом. Зазвичай пропонується не фахова робота. Донбас - регіон індустріальний, до нас звертається багато людей з технічною освітою - хіміки, технологи, шахтарі, інженери. Проте люди, що хочуть працювати, готові змінювати свою спеціальність.

Безпосередньо з роботодавцями Донбас SOS співпрацює?

Так, звичайно. Вони можуть запропонувати допомогу з працевлаштуванням через наші інтернет-ресурси, або просто звернувшись на нашу гарячу лінію. Був випадок: коли в котеджне містечку потрібні були конюхи. Дзвонить чоловік, який шукає роботу. Ми його питаємо:

- Конюхом хочете бути?

- Да мне все равно, вообще-то. Если надо – буду.

Наскільки зараз важко знайти житло для переміщених осіб, наприклад в Києві?

Одна знайома пара нещодавно дуже довго шукала і не могла знайти квартиру. Тому що дівчина, яка вже чотири роки живе в Києві, приїхала з Донецької області. Ріелтори просто відмовляються здавати квартиру людям, які приїхали з Донецької або Луганської області.

Деякі ріелтерські фірми, навпаки, допомагають шукати переселенцям житло без власних націнок. Деякі підприємства пропонують працевлаштування з проживанням. Наприклад, фабрика, де буде працювати хтось із членів родини пропонує кімнату в гуртожитку, тощо.

Можна скласти певний рейтинг проблем, з якими до вас найчастіше звертаються?

Зараз проблема номер один – відсутність законодавчої бази для надання допомоги тимчасовим переселенцям. Немає єдиного реєстру переміщених осіб. Більш того, немає самого статусу. Для держави, на жаль, цих людей поки що не існує. Законопроект № 4490а-1 розроблено знаними правовиками, він забезпечує права і свободи внутрішньо переміщених осіб,але його навіть не вносять у порядок денний.

Через відсутність правових баз ми маємо цілу низку проблем. Наприклад, ті ж соціальні виплати. І якщо пенсійний фонд працює непогано, реагує майже миттєво, то дитячі виплати, гроші на інвалідність – це проблема. Окрім того, зараз починають все частіше звертатися з проблемами житла. Деяке житло, що стало тимчасовим притулком для переселенців, не придатне для зимівлі. Потрібні ліки, теплий одяг, їжа… Прийдіть до складу Волонтерської Сотні зранку, за півгодини до початку робочого дня на Фроловській - ви побачите чергу з сотень людей. Вони щоденно стоять за допомогою.

Зараз переміщені особи, які виїхали з Донбасу до Російської федерації потроху починають повертатися назад в Україну. З різних причин. Ви з такими випадками стикалися?

Якщо людина хоче повернутися до України - на кордоні ніхто не тримає. Зазвичай так повертаються ті, хто туди виїхав самотужки.

Ви сказали, що зараз є люди, які повертаються на Донбас. З яких причин?

Різні ситуації бувають. Наприклад, одна бабуся залишила чотирирічного онука з донькою в Києві, а сама поїхала в Донецьк за теплими речами. Пояснити, що за теплими речами не потрібно їхати туди, де стріляють, що ми їм організуємо речі – неможливо. Хтось їде, бо там лишись котики і собаки, яких треба годувати. Деякі їдуть тому, що їм здається, що тут вони нікому не потрібні і вони хочуть повернутися додому. Хтось просто хоче додому. Хтось повертається захищати майно від мародерства.