Посол Канади Роман Ващук: В багатьох країнах уряду дають 100 днів, в Україні вистачило 100 секунд

В трагічний для України 2014 рік Київ отримав широку міжнародну підтримку. Але саме Канада зайняла найбільш жорстку позицію щодо подій довкола Криму та Донбасу. Попри традицію, що склалася за попередніх президентів і стала свого роду народною прикметою: куди президент поїде (до Росії чи Європи), туди й буде повернутий вектор зовнішньої політики – Петро Порошенко вирушив до Канади. Тоді він аргументував це так: свого часу ця держава першою визнала незалежність України. Нині ж країна з найбільш чисельною українською діаспорою першою назвала події на сході України агресією й перша ввела найжорсткіші санкції проти Росії. А відверта порада канадського прем’єра Стівена Гарпера російському президенту Володимиру Путіну: «Забирайтеся з України», - облетіла усі світові ЗМІ.

Новопризначений Надзвичайний і повноважний посол Канади в Україні Роман Ващук працює на своїй посаді лише кілька місяців. Однак Україна не є для нього чимось абсолютно новим і незнайомим. З 1994 по 1998 роки Ващук працював радником у посольстві Канади в Україні. Окрім того, дипломат має українське походження: його батьки вихідці із Західної України, які емігрували після Другої світової.

Пане посол, ви працювали в Україні в середині 90-х, як змінились за цей час українці і їх країна?

Всіляко. По-перше, змінилися покоління. Тепер у містах проживає повністю глобалізоване покоління молоді, багато з них працюють поза межами України, але залишаються жити тут, у Києві, Харкові чи Львові. Це впливає на їхні настрої, на ставлення до праці та життя. Зокрема, очевидно, що ви маєте нерівний соціальний розвиток. Він має видимі символи, наприклад, у будівництві: з одного боку, дуже багато престижного чи помпезного житла і офісних приміщень, водночас, такого поступу в соціальній сфері чи сфері масового житла не було. Однозначно ви маєте набагато ширший доступ до імпортної продукції. Але, порівняно з 90-ми, розширився й асортимент українських виробів. Перед цим я три роки служив на Балканах, але такий асортимент сільськогосподарської продукції, який можна знайти в українському супермаркеті, на прилавках країн південно-східної Європи не знайдете. Національний виробник добре розвинувся у цій сфері й можна очікувати, що він розвинеться і в інших.

Чи можна говорити про суттєві політичні перетворення?

Країна мінялася вже кілька разів, але, мені здається, що протягом останнього року вона змінилася ґрунтовніше, ніж під час попередніх революційних чи політичних змін. Спостерігається зміна самоусвідомлення активного українського населення. Дуже багато аналітиків звертали увагу на проблеми сходу та заходу, але, певно, найважливіше, що трапилося за останніх 15-20 років, це психологічні та політичні зміни в центрі України.

Канада зараз активно співпрацює по багатьох напрямках із Україною, це заслуга дипломатів чи результат активного лобі діаспори?

Я думаю, що це спільний результат. Теперішній посол Пристайко дуже конструктивно працював із канадським урядом, із нашими громадськими організаціями, як українськими так і не українськими. Безумовно, Канада відрізняється тим, що там нікому не треба пояснювати, що є Україна. Тому вибудовувати політику підтримки набагато легше, бо вона сприймається як щось нормальне і майже очевидне у канадській політиці, у стратегічному мисленні та у канадських медіа. Це – питання, довкола якого панує консенсус. Всі рішення щодо України в канадському парламенті приймалися одноголосно. З одного боку, це віддзеркалює бажання канадців і нашого уряду чітко визначитися з тим, що є добрим і злим у міжнародній політиці, але з другого боку, вже понад столітнє знайомство із українством – це плідний ґрунт для такого співробітництва.

Яку саме допомогу надала Канада за цей рік Україні?

Надано фінансової допомоги на 220 млн. доларів у формі позички, зокрема для підтримки Національного банку. Окрім того, наша програма загально-технічного співробітництва з Україною подвоїлася з 20 до 50 млн. доларів. За останній час ми передали дві партії військового спорядження – у серпні та листопаді. Перше було вартістю 4,5 млн. доларів, а друге – 11 млн. доларів. Сукупно, це сума, яка перевалює за 300 млн. доларів. Ми знаємо, що 2014 роком це не обмежиться, і вже закладаємо відповідні витрати в бюджет на 2015 рік.

Якою стане цифра допомоги у наступному році?

Я думаю, що вона не буде відрізнятися від цьогорічної.

Що входило до комплектів військового спорядження про які ви згадували?

Влітку це були каски, бронежилети й аптечки, а тепер – зимовий одяг: штани, куртки, чоботи. З того, що я читаю про реакцію солдат в пресі чи соціальних мережах, вони найбільше задоволені чоботами, бо вони з гортексом і з теплими вкладками. Вони і водотривкі, і гнучкі, і теплі, а це дуже важливо для людини, яка постійно знаходиться надворі. Шапки, рукавиці – все, що потрібно, щоб людина могла в теплі й комфорті перебути день на фронті.

Окрім того, готується мобільний військовий шпиталь й нічні тепловізори. Також мають поставити радіокомунікаційну апаратуру.

З ким саме домовлялися: президентом, прем’єром чи напряму із Міністерством оборони?

Ми ведемо справи напряму із Міністерством оборони. Я б хотів відзначити значну позитивну зміну в ставленні та оперативності Міноброни протягом кількох останніх місяців та прогрес щодо рівня відкритості для відслідковування потоків допомоги. За допомогою Ради волонтерів при Міністерстві оборони ми могли дізнатися, куди саме і як саме доставляється наша допомога. До деяких доставок підключалися і наші канадські волонтери, здебільшого професійні канадські аудитори, які працюють у різних міжнародних фірмах у Києві й добровільно погодилися витрачати свій час на допомогу.

Це сприяння було видно під час візиту нашого Міністра оборони. Він мав дуже цікаві неформальні розмови із українським колегою Полтораком з питань закупівлі військового спорядження. Було видно, що міністр та його найближче оточення приділяють цим питанням найбільшу увагу.

Європейські партнери хочуть ретельніше контролювати процес витрачання наданих ними коштів і допомоги. Які механізми для такого контролю має Канада?

Мені здається, хоч контроль важливий, але також важливо не ставати у менторську позу та махати пальцем. Коли ми прослідковували доставки зимового одягу, ми робили це у співпраці із самими українцями та Радою волонтерів при Міністерстві оборони. На мою думку, найкращий підхід для іноземців, які хочуть допомогти, – не створювати чи дублювати структури для контролю, а підсилити діючі українські громадські, волонтерські організації, щоб домагатись кращої прозорості у державних структурах.

Окрім матеріальної допомоги чи отримувала Україна кадрову підтримку, консультації від канадських військових експертів?

Вони є і будуть. Декілька тижнів тому тижнів ми приймали першу групу військової поліції, яка вивчала потреби українських колег і повернеться із серією тренінгів. Кілька днів тому я зустрічався із спеціалістами нашої Військової академії, які збираються провести два курси стратегічного планування для українського Генштабу. Вони погодилися із представниками України, що необхідно залучати й членів інших міністерств та відомств, які мають відношення до планування та фінансування Збройних сил. З тижня на тиждень приїжджають нові групи, це – нові зустрічі й обмін досвідом.

А як щодо радників з чисто військових питань, такі групи є?

По військовій лінії, ні. Але ми запустили програму фінансування тимчасових чи штатних радників на рівні міністерств, областей чи міст. Перші радники вже є у Міністерстві фінансів - вони працюють над структурними питаннями: як оптимізувати структуру міністерства.

Усі вони канадці?

Так, вони прибули на запрошення нового уряду. Ця група не буде постійною, вони займуться «організаційним дизайном», а потім буде видно, кого треба буде лишити і на якій посаді.

Ви вже роз’яснювали ситуацію із винищувачами, які начебто мала отримати Україна, заявивши, що Канада не робила таких пропозицій. Однак в інформаційному просторі це спровокувало певний скандал. Кому він був вигідний?

Протягом останнього часу в Україні панує стресовий стан, усі бояться «зливу». «Нас «злили» - це фраза, яку я вивчив із соціальних мереж. Люди бояться, що за тим чи іншим рогом хтось ховається і хоче «злити» ту чи іншу справу. Вони готові завжди вірити у найгірший варіант. З одного боку, здорова скептичність не зашкодить, але важливо не завести самих себе в глухий кут.

Можна привести приклад із новим урядом. В багатьох країнах уряду дають сто днів, щоб він щось довів, в Україні вистачило 100 секунд чи сто хвилин. До того ж, при формуванні уряду були зачеплені інтереси журналістів (створення міністерства інформації, - «Главком») й вони почали прискіпливо ставитися. до всього Західні ж партнери, безумовно, дають українським міністрам час розпланувати свою працю, відшліфувати і представити нові законопроекти. Сподіваємося,в парламенті буде жвава дискусія й висновки будуть робити на основі дій, а не уявлень про те, що могло би бути.

Канада заявляла про готовність надавати Україні зброю, у разі, якщо це схвалить НАТО. Які зараз настрої в альянсі щодо України?

Україна давно є членом програми «Партнерство заради миру». Найважливіше, що стосується НАТО – це зміни у деяких правилах і нормативних актах Збройних сил України. Потрібно, що б кваліфікації, які люди здобувають на курсах та тренінгах у військових академіях країн НАТО, визнавалися в Україні. В даний момент, в багатьох випадках вони не визнаються. Тобто, люди їдуть на роки у певні військові академії, тяжко працюють, тренуються, і потім їм це не зараховують як еквівалент українського військового стажу. Це дуже важливо для подальшої співпраці. При всій увазі на публічному дискурсі щодо того запросили чи не запросили Україну в НАТО, найважливішою є реальна здатність Збройних сил комунікувати, співпрацювати із збройними силами сусідніх і дружніх країн на постійній і широкій основі.

Відомо, що Канада та Польща виступали за розірвання договору НАТО-Росія, яким врегульована кількість військ, які можна розміщати в Східній Європі. Яким є баланс сил щодо цього питання зараз?

Є наші союзники, які цінують символічний майданчик для діалогу, ми ж займаємо позицію, що принципи важливіші ніж будь-який майданчик. Однак в рамках Альянсу кожен має право на свою думку. Я сподіваюся, що така надія не просто навіяна новорічним настроєм, під сукупним впливом економічних, стратегічних й інших важелів, Російська Федерація зрозуміє, що потрібно відмовитися від відвертого військового тиску на Україну. Є перші ознаки того, що таке розуміння вже з’являється і ми дуже пильно за цим стежимо.

Тут спостерігається певний дисонанс, якщо Україну приймуть до НАТО, це також призведе до збільшення сил НАТО на східному рубежі.

Це гіпотези, тому я б не хотів коментувати це питання.

Яка зараз динаміка міграційних потоків до Канади з українського боку?

Зараз кількість бажаючих відвідати Канаду збільшилася. Утім, це ще не позначилося значно на міграції щодо постійного місця проживання. Ми, можна сказати, виконали свій план як щодо туристичних віз так і щодо постійного проживання на цей рік. Тож, радикальних змін поки що не було.

Чи могли б ви навести цифри цього «виконаного плану»?

Знаю, що потік на грудень, такий самий як і станом на серпень. Ми можемо надати інформацію лише за перше півріччя 2014 року. З першого січня по 30 червня ми отримали 7316 заявок на тимчасову візу (студенти, туристи, працівники). Така цифра приблизно на 30% вища ніж за цей період 2013 року. Водночас, кількість заявок на постійне проживання така ж сама як у 2013 році – близько 2000.

Хто виїжджає з України?

Зараз ми бачимо більше зацікавлення від жителів східної України щодо канадських віз.

Це люди зі статками?

Я не переглядаю їхніх аплікацій, але мені здається що відбуваються певні зміни саме щодо регіональних рівнів зацікавлення. Наскільки мені відомо, є багато прекрасних українських бізнесменів, але я знаю що в нас дуже прискіплива банківська система, тому для міграції людей із сумнівним походженням капіталу Канада не є ідеальною ціллю.

Яка зараз політика Канади щодо кримчан? В ЗМІ з’явилась інформація, що людям із російськими паспортами та кримською пропискою не просто не дають віз, а й забороняють в’їзд до Канади на 10 років. Причина – фальсифыкацыя поданих даних, адже в Російські федерації нема ніякого Криму. Це відповідає дійсності?

Якщо вони мають український паспорт, вони можуть отримати візу в Києві. Якщо ж у них російський паспорт, канадської візи вони не дістануть.

У нас якщо відмовляють комусь у візі ставиться спеціальна печатка і це бачить кожен канадський агент, тож, ця відмова діє протягом терміну придатності паспорту.

Канада ввела санкції проти чиновників попереднього режиму. Чи мали вони активи у вашій країні?

В нас дуже регульований банківський сектор, тому чиновники попередніх режимів не рвалися відкривати рахунки в Канаді. Тож, такого питання не виникало. Отава чи Торонто – це вам не Швейцарія, ніхто туди не літає з валізами «чорних» грошей.

Які колишні українські чиновники знаходяться в списку персон нон-ґрата в Канаді?

Такий список є, але вони не пов’язані із Канадою, списки створені на основі їх діяльності в Україні та, звісно, узгоджені із міжнародними списками. На сьогодні це кілька десятків людей, це стосується і режиму Януковича і питань довкола Криму.

Такий список є і стосовно росіян…

Так, є. Це стосується банку «Росія» та інших наближених до Путіна структур. Я можу надати вам прізвища, але на відміну від європейських локацій, в яких вони з’являлися, в нас вони бували рідко.

Попри дружні стосунки між нашими країнами, говорити про тісну економічну співпрацю не доводиться?

Про масштабні інвестиції в Канаду з України мені невідомо. Що ж до канадських інвестицій в Україну, тут є певне затишшя, але я бачу перші прояви зацікавлення з приходом нової команди, нового уряду. Багато людей вважають, що на переломі можна започаткувати новий бізнес. Як сказав мені один з потенційних інвесторів: «Коли усі інші на виході, якраз час заходити».

Більш того, Україна та Канада часто конкурують на глобальних ринках у деяких галузях, наприклад на зерновому ринку. Які напрямки зараз могли б цікавити канадських інвесторів?

Я бачу певне зацікавлення у агропромисловому секторі, у секторі, як би це не було дивно, страхування. Одна канадська фірма вже викупила одну із менших українських страхувальних фірм. Процес купівлі завершиться із початком наступного року. Отже, маємо поки що перші кроки у цих напрямках. Водночас, ми маємо також фірми, які займаються видобутком нафти та газу. Це такі спільні підприємства як «Каштан петролеум» у Прилуках чи «Кугаз», який діє на території Луганської області, підконтрольній Україні, мова йде про буріння нових родовищ природного газу. Також цього року має бути завершено будівництво трьох зернових елеваторів в Україні, за канадською технологією.

Які канадські товари найбільш популярні в Україні?

В першу чергу, це наші морепродукти: риба, омари, кальмари. Постачаємо особливі продукти нафтопереробки, хутро. Можу вам дати топ-10 канадських товарів в Україні. До цього переліку входить окрім названих мною: фармацевтична продукція, техніка, метал, м’ясна продукція, фрукти, овочі, насіння, транспорт та оптична техніка (медична, фототехніка тощо).

Масштаби нашої двосторонньої торгівлі є скромними, але ми розпочали переговори щодо зони вільної торгівлі. Я радий, що у програмі нового уряду, у списку країн, з якими Україна має завершити таку угоду, Канада стоїть на першому місці. Україна в нас також на першому місці, тож побачимо, як ми зможемо вирівняти ситуацію наступного року.

Ви вірите, що в 2015-му ситуація стабілізується і товарообіг може зрости?

Усе залежить від того, чи буде поступ. Важливо, щоб період радикальних реформ був використаний для зміни вектора розвитку. Як приклад, в 1991 році, в останні місяці Союзу, я працював у Москві. Тоді говорили про перспективи Естонії в контексті машинобудування, на її території лишилися багато зоводів. Мало хто міг тоді передбачити, що вона стане країною Skype, суцільної інформатизації. Все це є наслідком того, що у звільненій новій економічній реальності люди могли використати свої інтелектуальні здібності у нових і непередбачених сферах.

Сподіваюся, реформи, які будуть проводитися в Україні, подібним чином зможуть випустити на волю творчі сили, які б могли не просто змінити тенденції, а вийти на нові рубежі.

Прокоментуйте можливий конфлікт інтересів між Росією та Канадою стосовно Арктики. Нещодавно претензії на ці території висловила Данія. Першою має розглядатися заявка Росії. Як буде вирішуватися це питання?

Існує спеціальна комісія Об’єднаних націй і кожна країна надає свої картографічні дані та переконання щодо форми та континентальних зон Арктики. Там це питання і буде дискутуватися у цивілізований і мирний спосіб. Ясно що, наші сусіди з Данії амбітно взялися до цієї справи, але ми у Канаді переконані, що полюс наш.

За що саме точиться боротьба? Існує думка, що там немає ресурсів, на які всі так розраховують?

Я думаю, що переконатися в тому, чи є вони там, можна буде тільки після проведення геологічних робіт. До того ж, такі дослідження раніше не були можливими через постійне льодове покриття Арктичного океану. Останніми роками територія цього льоду зменшилася і відкрилися можливості для нових досліджень.

Для канадців йдеться не тільки про ресурси, але й про суверенітет, про можливість забезпечити екологічну й іншу безпеку північних територій, встановивши наш режим управління природними ресурсами.

Як зараз можна описати стосунки Канади із Росією? Яких збитків зазнала ваша країна від санкцій і так званих антисанкцій?

Йдеться не про мільярди, але про сотні мільйонів доларів. Наші політичні стосунки тепер не можна назвати добрими. Ми були відвертими у своїх висловлюваннях щодо дій Росії в Криму та на сході України. Але, в таких формах, як Арктична рада ми намагаємося зберігати прагматичне і спокійне співробітництво щодо питань загального зацікавлення, як, скажімо, екологія.