Муфтій Саїд Ісмагілов: Так звана Новоросія – це калька на Ісламську державу

Найбільша частина українських мусульман мешкає у Криму і на Донбасі. Тому події останнього року не могла їх залишити в стороні. Після анексії Криму і окупації частин Донецької і Луганської областей значна частина місцевих жителів переїхали до безпечніших регіонів, а деякі пішли на фронт захищати Україну зі зброєю в руках. Муфтій Духовного управління мусульман України (ДУМУ) "Умма". Саїд Ісмагілов, який сам із Донецька достеменно знає про сотню мусульман, що взяли зброю заради України. В країні існує близько 200 мусульманських організацій.

В інтерв’ю «Главкому» Ісмагілов розповів про те, як саме тиснуть на мусульман бойовики самопроголошених республік на Донбасі, скільки мусульман воює по обидві сторони фронту та в чому схожість подій на Сході України та Ємені.

Скільки мусульман воюють в лавах української армії?

Звичайно, мусульмани – релігійна меншість в Україні. Але ми постійно знаходимо наших вірних у різних частинах Збройних сил України та добровольчих батальйонах. Частіше за все вони розкидані між різними військовими частинами. Налагодити зв'язок із ними нам допомагають капелани з християнських церков, які постійно там служать. Вони й повідомляють нам, що в такому то батальйоні, у такій то військовій частині є стільки то мусульман.Через таких капеланів надсилаємо у частини молитовну літературу і примірники Корану для того, щоб військові могли молитися. Окрім того, ми самі відвідуємо ті частини, де перебувають військовослужбовці-мусульмани.

Під час війни сформувалася гарна традиція, коли вірні різних релігій допомагають одне одному задля спільної мети. Я дуже вдячний усім християнським капеланам і з православної, і з греко-католицької, і з протестантських церков, які дбають про мусульман.

Про яку кількість вірних йде мова?

У військових частинах від одного-двох до двадцяти мусульман. Важко назвати точну загальну кількість через те, що відбуваються ротації. Загалом, розмова іде про десятки осіб, може навіть більше ста. За останніми даними, до ротації ми знали про більше 100 осіб.

Скільки імамів-капеланів перебувають у зоні збройного конфлікту в Україні?

Зараз наші імами, які служать у мечетях у прифронтовій смузі, фактично виконують обов’язки капеланів. Один у Донецькій області, один у Луганській, один працює із пораненими в Києві. Поки що цього вистачає. Наразі усе на засадах волонтерства.

Україна раніше не брала участі у збройних конфліктах, тому капелани зараз мають навчатися. Патріотичні релігійні організації стоять на духовному захисті нашої країни, у той час як військові захищають Україну від агресора, від терористів. Потрібен духовний захист тому, що лише силою зброї ніколи перемогти не вдавалося.

Один з наших мусульман розповів таку історію. Коли вони з побратимами проривалися з Іловайського котла на бронемашині, усі в середині молилися. Навіть ті, хто у Бога не вірував. Після того, як вони благополучно вирвалися, ті, хто не вірував, стали вірити. У стані напруги, стресу, лише Бог може допомогти підтримати, дати ту опору, якої серед людей знайти неможливо. Потрібна апеляція до Бога.

Чи підтримуєте ви зв'язок із мусульманами, які залишилися на окупованих територіях, з якими вони стикаються проблемами?

Так, підтримуємо контакти з громадами, що залишилися на окупованій території. Їм там нелегко. Чим довше вони під окупацією, тим міцніше окупанти намагаються взяти контроль над життям суспільства, і над релігійними громадами зокрема. Що стосується саме мусульман, то найбільшими регіонами, де проживають наші віряни є Крим і Донбас. Багато хто з військових, які є мусульманами, родом саме з цих територій. Вони служать в Україні, а їх помешкання залишаються на окупованих територіях: вони навіть додому не можуть потрапити, тому що їх одразу заарештують. саме тому мусульмани, які є у ЗСУ, здебільшого приховують свої імена, прізвища, не кажуть те, хто вони, де залишилися їх родини.

Чи тиснуть терористи на мусульманські громади, в який спосіб?

У Криму це вже давно відбувається. Мусульманські спільноти так звана влада намагається взяти під контроль. Постійно відбуваються арешти релігійних, національних діячів мусульман. Навіть минулого тижня… (2 квітня у с. Орлине (Севастополь) співробітники російського ФСБ провели обшук у будинку Ферата Сайфуллаєва, після чого затримали його за підозрою у співпраці з організацією «Хізб ут-Тахрір», офіційно забороненої в Росії – «Главком»). Імперія завжди прагне контролювати усе життя людини, в тому числі релігійне. В Україні релігійні організації користуються більшим авторитетом, ніж державні органи влади. Люди до них більше дослухаються.

Тиск, який чинить так звана влада Криму на кримських татар, відбувається і на релігійному, і національному ґрунті?

Це все здебільшого тиск на національну меншину, яка виявилася дуже проукраїнською і не приховувала це. Цей тиск – традиційне імперське залякування. Хоча на релігійному ґрунті також відбуваються певні неприємні речі, як то обшуки у медресе, вилучення забороненої у Росії літератури.

Цей тиск можна назвати державним екстремізмом з боку Росії?

Я не дуже розуміюся на цих визначеннях. Я би сказав, що це прояв тиску на національну спільноту кримських татар. Подивіться, скільки знайшли вбитими раніше зниклих кримських татар зі слідами катувань. Скільки ще не знайшли людей… Тобто ми маємо неприємну тенденцію, бачимо елементи залякування.

Яка ситуація в окупованих районах на Донбасі?

До мечетей приходять, інформують. Наприклад у Донецьку, перед мусульманськими святами у минулому році приходили люди від самопроголошених республік і проводили певний інструктаж (для імамів), що можна казати, що не можна казати (вірянам), наказували повідомляти про підозрілих осіб. Коли на початку (агресії) деякі наші релігійні діячі відкрито були невдоволені цією окупацією, деякі з них навіть потрапили до підвалів. Проте зараз наших священнослужителів у полоні немає. Усі, кому було небезпечно там перебувати, виїхали.

Мусульмани з яких країн воюють на Сході України?

Переважна більшість – це мусульмани України, татари, кримські татари. Іноземців небагато. Ми знаємо про мусульман з батальйону імені Джохара Дудаєва, переважна більшість яких - чеченці. У деяких (мусульман батальйону) є паспорти Євросоюзу. Але ви знаєте, ці люди не бажають бути публічними, вони не розповідають про своє громадянство, вони не показують свої паспорти, деякі з них навіть не називають своє ім’я, використовуючи лише позивні. Із зрозумілих причин люди не бажають, щоб про них дізнавалися.

Якщо казати про тих мусульман, які воюють проти України, то ми про них знаємо трохи краще. Більшість – це громадяни України і мешканці Північного Кавказу. Є мусульмани із Середньої Азії, зокрема із Таджикистану. Вони про це відверто кажуть, записують ролики і викладають на YouTube, не приховуючи того, звідки вони. Є також азербайджанці, минулого року загинули араби, які, можливо, були найманцями і воювали за самопроголошені республіки.

Ви уже порівнювали самопроголошені республіки на Донбасі із Ісламською державою. У чому саме між ними схожість, а в чому є відмінності?

Час виникнення у них майже один і той самий. Схожість – це елементи терору, захоплення влади, походження зброї, інструктори, те, що вони роблять з місцевим населенням, як ставляться до незгідних, як катують та вбивають людей. Майже все це однаково. Різниця полягає в тому, що ця структура (так звана «Новоросія») «заточена» під християнську ментальність і цю культуру, а там (Ісламська держава) під мусульманську ментальність, мусульманську культуру. Якщо прибрати різницю, ми матимемо кальку одна на одну. Зараз дуже схожа ситуація відбувається у Ємені. Там повстанці шиїти діють фактично за тими ж стандартами, за якими діють бойовики на Донбасі.

Днями президент Росії Володимир Путін заявив про те, що підтримає незалежність Палестини. Як сприйняли таку заяву мусульмани України, наскільки вона є щирою на тлі агресії РФ проти України?

Я не чув раніше подібних заяв від президента РФ. Для нас було неочікуваним її почути. Можливо, він це зробив для того, аби привернути до себе симпатію арабського світу.

Це йому вдалося?

Не думаю.

Чи можна сказати, що анексія Криму сприяла єднанню мусульман України, чого не було раніше?

Майдан і ці трагічні події після Майдану спричинили велику трансформацію свідомості. Мусульман України вже визначили, що вони саме мусульмани України, це для них уже не питання. Українське суспільство нарешті побачило мусульман України, оскільки нас раніше особливо не помічали.

Не будете заперечувати, що певний неоголошений конфлікт між мусульманами Криму і мусульманами, які живуть на континентальній частині України таки був?

Великих конфліктів не було. Мусульманське суспільство – воно також неоднорідне: є різні напрямки, різні конфесії. Та й взагалі, коли дивляться на мусульман, то думають, що вони усі однакові. Але це не так. У нас також є свої вектори впливу, в тому числі проросійські організації є, які фінансуються Росією. Проте називати їх не буду. При бажанні, можете самі пошукати і знайти. Наприклад, хто кому мечеть будував за чиї гроші… (у Криму, в селі Воїнка Красноперекопського району 21 серпня 2010 року була відкрита мечеть, збудована на честь президента Чечні Рамзана Кадирова – «Главком»).