Павло Клімкін: У звіті голландських слідчих нема сенсацій. Там 900 сторінок доказів вини в катастрофі МН17

В першій частині інтерв’ю «Главкому» глава МЗС Павло Клімкін розповів, коли з’явиться можливість провести місцеві вибори на Донбасі, про особливості спілкування зі своїм російським колегою Сергієм Лавровим та про небезпеку обміну Вашингтоном України на Сирію чи Іран.

У другій частині розмови мова йде про наслідки останніх скандальних подій в Закарпатті, звіт голландських слідчих у справі катастрофи малайзійського Боїнга та про те, чому в умовах війни Київ так довго не призначає послів у провідних країнах світу.

Перша частина інтерв’ю з Павлом Клімкіним - Весь світ бачить одну логіку Мінського процесу, а Росія – іншу

Нещодавно Угорщина визнала, що її шпигуни активно працювали останнім часом в Києві. Це відбувалось без узгодження з Україною, а інколи всупереч нашим інтересам. Таке зізнання глави розвідки Яноша Лазара змусило МЗС викликати на килим посла Угорщини…

Я одразу доручив викликати посла Угорщини. Але, насправді, усім відомо, що представники спецслужб сусідніх країн у нас працюють. Це стосується не тільки Росії. І це не є секретом. Але заяви, які робляться таким чином стосовно дружніх країн, нікому честі не роблять.

Як виправдовувався посол Ерно Кешкеня?

Я не можу коментувати те, що сказав посол Угорщини. Але посол казав правильні слова, які йому написали в Будапешті і які були зовсім не схожі на ті заяви, прозвучали у пресі.

Погоджуєтеся, що Угорщина часто грає на користь Росії, яка, як вже значалось у першій частині нашої розмови, прагне бачити дві Європи на континенті?

Я б так не казав. Чомусь Угорщину бачать як країну, яка традиційно частково зорієнтована на Росію. Але це не так. Я взагалі вважаю, що ділити країни ЄС на друзів і ворогів неправильно. З угорцями нас багато що зв’язує. Ця заява залишиться зовсім маленьким прикрим інцидентом. І хтось, й не тільки в Угорщині, отримає від того, що трапилося, якийсь урок.

Ви визнаєте, що причиною того, що сталося в Мукачевому, є недооцінка Києвом значення Закарпаття – регіону, де проживає угорська меншина, яка часто не інтегрована в українське суспільство, не знає мови, працевлаштована в Угорщині, а подекуди й живе за угорським часом?

Ні, я абсолютно не погоджуюся з такою думкою, скоріше, навпаки. Ми в МЗС дуже багато уваги приділяємо цьому регіону, питанням транскордонного і прикордонного співробітництва. Закарпаття - складний регіон в сенсі прагнення впливати на нацменшини. Це стосується не тільки і не стільки угорців. Це стосується насамперед русинів, яких Росія намагається використовувати, намагається роздмухувати там ситуацію. В регіоні діють різні організації.

З іншого боку, національні меншини, які там є, з українцями суперово співіснують, ніяких проблем немає. Я найближчим часом поїду з Богданом Ауреску (міністром закордонних справ Румунії, - «Главком») до Солотвина (селища в Закарпатській області), де унікальна ситуація. Населення, яке там проживає, складається на третину з українців, на третину з румунів і ще третина - угорці. Там ми видаватимемо людям дозволи на малий прикордонний рух. До речі, цим зможуть скористатися мільйон українців і мільйон румунів. У Закарпатті в нас є свій механізм моніторингу з румунами, з угорцями, і зі словаками. І до речі, те, що відбувається з контрабандними потоками, – це питання для всіх. Я розмовляв з цього приводу із колегами-міністрами. Будь-яка контрабанда має джерело і має мету. Вона ж якимось чином іде або звідти, або туди. Робити вигляд, що контрабанда стосується тільки нас, ми не будемо. Звичайно, це наше завдання (боротися з контрабандою), але ж вона проходить і через інші країни, то ж давайте поєднувати зусилля. Президент України веде активні консультації з главами держав, а я з міністрами. Іншими словами, або ми краще будемо взаємодіяти, щоб боротися з контрабандою в прикордонних областях Словаччини, Угорщини, або все залишиться так, як є.

Насправді картинка не така райдужна. Не секрет, що у нашому прикордонні і Угорщина, і Румунія роздають свої паспорти. Чи не так само Росія робила це в Криму, а потім прийшла захищати своїх. Як Україна має реагувати на такі не дружні кроки, які порушують наше законодавство?

Звичайно, ми про це знаємо. Коли я востаннє був в Ужгороді, я виступав з ідеєю спільного митного і прикордонного контролю. Я є великим адвокатом цієї ідеї. Тоді я сказав, що коли буде спільний митний і прикордонний контроль, то потрібно буде показувати один паспорт. Чи це буде український, чи це буде угорський паспорт – не важливо. Головне – один. Це спричинило шквал різного роду повідомлень в Угорщині. Мені сказали: мовляв, ми маємо захищати наших угорців, яким дали угорські паспорти. Я відповів, що не хочу нікого карати, бо хочу зробити так, аби було менше корупції. Начебто усі з цим згідні.

То, може, варто змінити закон і дозволити подвійне громадянство, аби громадяни, які мають кілька паспортів, не виходили з правового поля?

Якщо ми змінимо відповідні положення про подвійне громадянство, ми відкриємо скриньку Пандори для всіх. Думаю, цьому повинна передувати дуже детальна і прискіплива дискусія. Але на сьогодні, зважаючи на те, що поряд агресивна Росія, ми на таке іти не можемо. Це моя думка. Але це не означає, що той, хто отримав угорський, або румунський паспорт має бути одразу покараний. Так, це суперечить законодавству. Але ми маємо встановити чіткі процедури, яким чином людина має понести відповідальність. Бо сьогодні таких процедур немає.

Тобто небезпеки того, що на західному кордоні може повторитися те, що сталося в Криму і на Донбасі ви не розглядаєте?

Ні. Оскільки Румунія і Угорщина є членами ЄС і НАТО. Через це, давайте скажемо прямо, ці країни не будуть перекидати війська сюди і «захищати» своїх громадян. Бо вони поважають Україну і її територіальну цілісність.

Ви не ідеалізуєте ситуацію?

Ні, я просто знаю, яким чином функціонує ЄС і НАТО.

Події в Мукачевому поставили під загрозу нашу безвізову перспективу? Спочатку представники влади стверджували, що це саме так, а вже згодом почали заспокоювати громадськість.

Події в Мукачевому, я вважаю, створили інформаційний фон, який може використовуватись проти нас у сусідніх країнах. Безумовно, цими подіями ще потім скористаються: будуть роздмухувати ідеї про нестабільність, про зброю в Україні і недостатній контроль. Натомість нам вдалося пояснити не тільки те, що відбулось, але й те, які заходи ми вжили. Відбулася миттєва реакція: замінили всіх, починаючи від губернатора і закінчуючи силовими структурами. Наші друзі і партнери нам чітко сказали, що вони позитивно ставляться до цих кроків. Зараз наші партнери чекатимуть, чи вдасться нам стабілізувати ситуацію, досягти дієвих кроків у боротьбі з контрабандою. Ми із сусідами співпрацюватимемо в цьому. Бо ж контрабанда — це справа не одних, а всіх. Це справа організованих кримінальних структур, які діють через кордони. Якщо ми їх не подолаємо — це буде викликом не тільки для України, але й для безпеки Європейського союзу.

Пане міністре, якщо говорити відверто, то після зміни влади нам неодноразово обіцяли запровадження безвізового режиму, називалися різні дати, проте візи і нині там. Вибачте за каламбур. Хто зриває виконання цих обіцянок?

Нам не обіцяли безвізовий режим просто так. Нам чітко сказали, що нас будуть підтримувати на шляху до безвізового режиму, але ми маємо виконати дуже чіткі реформи. Тому я радий, що на Радбезі (20 липня) це питання знову обговорювалось. Наприклад, без реформи правоохоронних органів ми нічого не зробимо. Або без видачі біометричних паспортів. Ніхто ж не вимагає, щоб ми завтра поміняли всі пострадянські паспорти — це нереально. Але є вимога, щоб ми створили якийсь чіткий реєстр, і на основі цього почали видавати ID. Бо ж ID служитиме не лише як картка, вона міститиме докладну інформація про людину. Чому цього не робили до того — це окрема історія.

Отже, коли ми це зробимо?

Щодо видачі паспортів з чіпом, то система буде налагоджена до кінця цього року. І на початку наступного року документи почнуть видаватися. В ЄС вірять, що ми зробимо ID, що ми зробимо реформу правоохоронної структури, але для них фундаментальне питання — боротьба з корупцією. Тобто нам слід довести їм, що Національне антикорупційне бюро працює. Так, воно створене, але щоб реально запрацювало, потрібно щоб було створене агентство з превенцій, спеціалізована прокуратура... Насправді, нам же це потрібно все без прив’язки до питання скасування віз. Ніхто не обіцяв конкретні терміни. Нам сказали, що як тільки ви виконуєте другу фазу (друга фаза Плану дій щодо лібералізації візового режиму, яку Україна обіцяла завершити до кінця 2015 року – «Главком»), після того отримуєте безвізовий режим. На технічне втілення цього потрібно близько півроку.

Ви говорили, що в 2016 році ми отримаємо безвізовий режим. Ви впевнені?

Якщо ми зробимо другу фазу — то впевнений. Дехто вважає, що другу фазу можна завершити раніше.

В кінці травня Інститут світової політики опублікував інфографіку, де вказано шість пунктів, які ми маємо виконати, щоб отримати безвізовий режим: окрім згаданої вами безпеки документів, боротьби з корупцією там ще перераховані теми організації притулків для мігрантів, протидія дискримінації, боротьба з наркотрафіком, і боротьба за права людини. Як просуваємось у цих напрямках?

Як тільки будуть кошти, ми закінчимо облаштування двох таборів, і головне — ми вирішимо питання перекладачів для всіх шукачів притулку. Зараз у нас є інноваційне рішення: ми будемо надавати послуги притулку через інтернет, через Skype, багато європейських країн це практикують. Таке рішення прийняте, гроші Кабміном будуть виділені.

Наступне питання — про протидію дискримінації (через внесення змін до Трудового кодексу щодо рівності прав людей за сексуальною ознакою – «Главком»), не таке гостре, але в Європейському союзі є багато тих, хто на це звертає увагу. Зараз всі зрозуміли, що українське суспільство цю межу перейшло, але це, безумовно, пріоритет Верховної Ради.

Боротьба з наркотрафіком, злочинність. Ми всі бачили події в Мукачевому. А тероризм — це Донбас. Для ряду політиків ці речі пов’язані. Тобто вони кажуть: окей, ми зробимо безвізовий режим, видамо біометричні паспорти, але потім ті, хто мав залишити Донбас, поїдуть до Європейського союзу і залишаться там. Це ж проблема буде! Ми ж намагаємось пояснити, що це буде не так. Оскільки людей з біометричними паспортами набагато легше вирахувати, і головне – якщо Україна порушуватиме безвізовий режим, то у Європейського союзу є можливість частково його обмежувати. Тому маємо до безвізового режиму ставитись відповідально.

Згадайте, коли ми підписували угоди щодо малого прикордонного руху, всі очікували, що українців будуть ловити у Відні, Берліні і Парижі. Насправді такого не було. Українці хочуть їздити в ЄС, але не хочуть там залишатись, щоб їх там ловили.

Але ж ми розуміємо, що європейці - не наївні люди, і доки буде палати Донбас, насправді ніхто для нас віз не відмінятиме.

Ні. Зараз лінія розмежування чітко контролюється. Переїхати кордон з незрозумілими паспортами буде не так вже й просто. Ми залучили і німців, і інших, вони працюють з Державною міграційною службою. У Молдові теж є Придністров’я, але, тим не менше, безвізовий режим з ЄС працює. По Донбасу є занепокоєння, але все можна подолати, якщо є воля.

-- «До кінця серпня будуть призначені приблизно 15 послів»

Нещодавно було призначено посла в США. Але вже тривалий час Україна не має своїх послів у інших провідних країнах. Чим пояснюється така дивна кадрова політика глави держави? Невже проблема у короткій лаві запасних?

Є декілька аспектів. По-перше, в усіх ключових країнах найближчим часом відбудуться призначення: у Великій Британії, Канаді… І ці люди багатьом відомі.

Цікавлять прізвища. Когось з них вже можете назвати?

Рішення про призначення послів завжди за Президентом. До кінця серпня будуть призначені приблизно 15 послів. Це буде і азіатський регіон, і європейський. Наприклад, Таїланд, дуже важлива країна, і Австралія, і Іран, де зараз розвивається цікава ситуація. Я можу сказати, що серед призначених будуть найкращі дипломати. Це будуть відомі люди з дуже хорошою політичною або дипломатичною історією, з хорошим особистим профілем. Рішення про призначення уже готові. Для двох чи трьох послів ми вже отримали агреман. Найближчими днями буде призначення посла Молдови. Коли Наталія Герман (прем’єр-міністр Молдови) приїжджала, вона його (кандидата на посаду Посла України в Молдові) фізично повезла до Молдови. Для деяких інших країн ми отримаємо агреман протягом кількох тижнів. Одна з причин довгої тривалості процесу — це процедура опрацювання агреману. В деяких країнах вона триває декілька місяців, особливо там, де система відмінна від нашої, наприклад, в монархіях.

Ми завжди шукали тільки найкращих дипломатів. І це питання не стільки кадрового голоду. Хоча знайти представників України, які б бездоганно відповідали і за професійними характеристиками, і за досвідом, за знанням мов, теж не так просто. Питання в тому, щоб люди, які представляють Україну, були найкращими. Це принцип і мій, і Президента України. Я радію тому, що жодних питань щодо осіб, яких буде призначено, не було.

Найближчим часом буде ще багато призначень. Відбуватимуться призначення в ряд країн, де ми створюємо так звані мережеві посольства, хаби. Такою логікою користуються всі європейські дипломатичні служби. Зараз ми майже закінчили створення в Тунісі хабу, який відповідатиме за північну Африку. Працюємо над східною. Є плани щодо Латинської Америки.

Якщо простою мовою, то це означає, що ми закриваємо декілька посольств і створюємо одне?

Ні, не зовсім. Ми передаємо ряд повноважень. В деяких країнах у нас є по одному представнику. В дипломатичній роботі, і це дуже критично, завжди потрібно мати особистий доступ (до керівництва країни). Якщо немає особистих контактів, то певні речі не працюють. Навіть там, де ми не маємо посольства, ми прагнемо мати хоча б одну людину. Я радий, що мене в цьому питанні підтримує міністр фінансів, яка завжди турбується про зменшення витрат.

Вами була анонсована реформа МЗС. Які саме зміни відбуватимуться?

В центрі буде мінятися структура. Вона буде сконцентрована на ключових моментах, які є прерогативою МЗС. Це «двосторонка», «багатосторонка», включаючи міжнародні організації, це допомога людям безпосередньо на місцях, те, що іноді називають консульською допомогою, хоча це ширше. Непал (ліквідація наслідків землетрусу і рятувальна операція – «Главком»), до речі, показав, як це працює. Ми в результаті подій у Непалі втілили в МЗС декілька важливих реформ: створили спеціальну команду вже зі спакованими валізами, яка в будь-який момент може вилетіти в разі подібного непередбачуваного випадку. Ми створили ситуаційний центр, що по-іншому працює, фільтрує не тільки повідомлення інформаційних агентств, коли щось трапляється, а й соціальні мережі. Ми змінюємо систему комунікації з МЗС: починаючи з посиленого використання соціальних мереж. Ми намагаємось зробити нас сучасними, а значить — ефективними.

Ви обіцяли, що деяких дипломатів, що не пройшли скандальну журналістську «перевірку» на готовність допомогати українському бізнесу закордоном, буде покарано. Кого саме і в який спосіб?

Так, будуть звільнення. Будуть адміністративні рішення, вони, власне, вже прийняті. В деяких посольствах ми реструктуризували систему реагування. Але якщо ви маєте на увазі момент з покращенням роботи консульської служби, там будуть прийняті конкретні кадрові рішення. Якщо це недбалість — то кадрові рішення стосуватимуться і посла. До речі, у посольстві принцип роботи не вертикальний. Не може завжди посол усіма керувати. Хтось буде позбавлений заохочення, хтось переведений на іншу ділянку роботи, різного роду покарання будуть.

До речі, маю сказати, ми ж теж проводимо внутрішні тести, просто про них не кажемо, тобто — тестуємо самі посольства, консульську службу на предмет професійності.

Цього тижня ви разом з колегами відвідаєте засідання Ради безпеки ООН, де презентуватиметься проект резолюції щодо створення Міжнародного Трибуналу щодо катастрофи Boeing MH-17. Росія обіцяє заблокувати ухвалення резолюції на Радбезі ООН. Чи буде наша держава ініціювати внесення цього питання на розгляд Генасамблеї ООН?

Є декілька варіантів. Винесення питання на Ассамблею — можливо. Але є й інші. Є можливості створення так званого суду змішаного типу. Це приблизно так, як було у випадку вбивства колишнього премєр-міністра Лівану, це відомий прецедентний випадок (у 2007 р. ООН і Ліваном спільно було створено Спеціальний трибунал для встановлення винних у вбивстві колишнього ліванського прем'єр-міністра Рафіка Харірі – «Главком»). Є можливості зробити національну компетенцію цієї справи. Розслідування можливе і за прикладом розслідування терористичного акту в Локербі (теракт, який стався 21 грудня 1988 року. У небі над шотландським містом Локербі був підірваний Boeing-747-121 авіакомпанії PanAm, внаслідок чого загинули 270 людей – «Главком»). Тобто — ми розглядаємо всі можливі варіанти. Деякі з них я свідомо деталізувати не буду. Цього тижня ми над цим будемо активно працювати.

Росія зараз внесла свій проект резолюції: він не тільки дипломатично загальний, він намагається поставити під питання те, що зробила незалежна група з розслідування. Ми будемо протидіяти, звичайно, але для нас важлива не політизація. Незважаючи на все емоційне навантаження, і те, що відбулось, ми вважаємо, що потрібно створити трибунал як транспарентний і неполітизований інструмент. Тобто наше завдання — покарати винних.

Росія зараз каже, що трибунал не на часі, оскільки нема остаточного звіту. Натомість ми кажемо, що трибунал все одно потрібен. І якщо Росія заблокує резолюцію, ми можемо піти різними шляхами. І коли у жовтні буде представлена остаточний звіт, що тоді буде казати Росія? Тому позицію Росії я не буду характеризувати: вона така, як є. Вони намагаються відтягнути певні рішення або когось заплутати.

Ми працюємо командою. Ми були авторами цієї ідеї – йти разом з ідеєю створення трибуналу – не тільки з голландцями, автралійцями, а й і з малайзійцями, і з бельгійцями. В суботу (18 липня) була розмова між міністрами закордонних справ цих країн: всі підтвердили, що вони готові йти до кінця, що будуть застосовувати всі важелі. Ми зараз намагаємось залучити підтримку усіх інших (членів ООН), ви бачили — є багато заяв. Тобто, якщо Росія заблокує резолюцію, ми можемо вирішити питання іншим чином. У нас є чітка стратегія, але якщо я її оприлюдню зараз, це буде цікаво читачам, але стане відомо і всім у Москві.

Ви бачили саму чернетку звіту голландців?

Я читав основний зміст, звичайно, але не хочу його коментувати. Не маю поки що права.

Він сенсаційний?

Він абсолютно не сенсаційний, відбиває наше загальне бачення, тільки детально і з доказами. Це приблизно 900 сторінок. Ми надали детальні коментарі до нього, у нас працювала комісія. Свої пропозиції і зауваження до документу ми надіслали 21 липня.

-- «Бувало натівських радників садили в одну кімнату з нашими і казали, будете працювати тут, щось нам таке напишете…»

Ви, певно, чули про гучну заяву посла Канади в Україні, пана Ващука, на одному з круглих столів, присвячених НАТО. Він назвав деяких українських чиновників, які займаються налагодженням комунікації з НАТО, «дубовими людьми». Це справедливе невдоволення західних партнерів?

Він міг би вибрати інші слова, це я вам як міністр кажу. Але з точки зору співпраці з НАТО — ми сильно просунулись в плані довіри. Наступний крок — формування взаємодії з тими ж радниками, яких НАТО надає, ефективне використання можливостей трастових фондів. Наше Міністерство оборони за цей час фантастично навчилося відбивати атаки, воювати. Але значною мірою процедури і ментальність, що там панують, — не на вищому рівні. Там є елементи, які не відповідають натівським стандартам. Були випадки, коли натівських радників садили в одну кімнату з нашими і казали, що тут ви будете працювати, щось нам таке напишете…

Тобто посол Ващук емоційно, але правдиво сказав про важливу проблему?

А ми ніколи її не приховували. Не просто ж так з’явився наказ, що всі офіцери вищої і середньої ланки мають опанувати хоча б мінімальну комунікативну англійську. І зараз порахуйте, хто там розмовляє, а хто ні.

Я не згоден щодо «дубовості». Наша армія багато що зробила. Але нам багато чого ще треба зробити в плані зміни ментальності і культури. Припустимо, патріот хоче працювати на благо держави, але не хоче служити. Хоче займатися озброєнням, логістикою — цьому потрібно навчити. Ми маємо створити ці умови. Ми проводимо реформу оборонного і безпекового сектору, а не тільки армії. Поки ми ці питання не реалізуємо і далі лунатимуть такі емоційні висловлювання.

Росія наполягає на відтермінуванні ще на рік початку дії угоди про Зону вільної торгівлі між Україною і ЄС. Чи ведуть Україна і Євросоюз якісь перемовини з Москвою з цього приводу, чи економічна частина асоціації запрацює за графіком - з 1 січня 2016?

Консультації ведуться, але всі заявили дуже чітко, що ЗВТ буде повномасштабно працювати, ніхто нічого більше відтягувати не буде. Предмет консультацій полягає в пошуку практичних ідей, якщо хтось визнає занепокоєння Росії реальними, потрібно вирішити, яким чином з ними працювати. Я вважаю, що позиція Росії суто політична.

Наведу приклад. Вони кажуть: ви будете приймати єсівський технічний регламент, це ускладнить доступ російських компаній на український ринок. Ми кажемо — окей, ми маємо прийняти 24 (пункти регламенту), але 17 ми вже прийняли, і зробили відповідну СОТівську нотифікацію. Однак Росія нічого не сказала в СОТ після цього. Це по-перше.

По-друге, насправді російські компанії, які працюють на українському ринку, отримують шалені переваги від запровадження ЗВТ. А всі ці казки про те, що якісь товари через Україну будуть потрапляти на російський ринок, залишаються казками. У нас же є сертифікати походження, якщо хтось не вірить їм — має їх перевірити. Якщо щось не так — то це шахрайство, і до економіки не має жодного стосунку.

Тому це питання повністю вирішене, з 1 січня буде повномасштабний процес, повноцінна вільна торгівля. І зараз головне питання — допомогти нашим експортерам використати переваги, які є на європейському ринку. От у нас поступово з’являться такі речі, як доступ до ринку державних закупівель. Але багато наших компаній хапаються за голову і кажуть, що ми ніколи не потрапимо на німецькі державні закупівлі. Однак 15 років поляки теж про це не мріяли, а зараз…

Тобто для України відкривається феноменальний ринок. Тільки потрібно працювати.

Поки що не всі країни Євросоюзу ратифікували асоціацію України з ЄС. Серед таких Італія, Греція, Кіпр. Ці країни називають близькими друзями Росії…

Тільки дві не ратифікували. Всі інші мінімум в одній палаті ратифікували. У греків це пов’язано не стільки з Росією, як з внутрішніми проблемами. Кіпр — вони це зроблять, я проблем не бачу. Я не бачу, щоб Росія впливала на ратифікацію асоціації.

Чому ми так мало чуємо від української влади заяв про Крим? Всі вже змирились з втратою півострова?

Чому ж? Багато чого в цьому напрямку робиться юридично. Є візові наслідки (мешканці Криму з російськими паспортами не можуть отримати європейські та американські візи) Дуже чітко з ЄС іде сигнал, що не буде в Криму ніяких інвестицій. І взагалі, настрої (проросійські) в Криму дуже зараз падають.

А як ви їх вимірюєте?

У мене є можливості подивитися на різні рейтинги, різні дослідження, спираюсь на тих, хто там працює, перш за все, правозахисників. Зараз туди масово завозять діаспору з Кавказу. Всі «донецькі» туди перемістилися, вони все скуповують. Ціни у Севастополі зараз вищі, ніж у Москві. Тепер вже не тільки татари, а багато хто починає розуміти, що далі все буде складно. Люди, які там зараз у владі, – це тотальні бандити.

Чи не здається вам, що позиція Туреччини в кримському питанні, м’яко кажучи, могла б бути активнішою. Чи не підігрують вони в деяких моментах Москві?

Турки займають чітку позицію у питання підтримки кримських татар. Кажуть, що якщо припинити всі можливі контакти з Кримом, то це не піде на користь кримськотатарській громаді. Вони для цього активно використовують Херсон, тобто роблять це через нас, але не відмовляються від інших форм співпраці, в тому числі через Росію.

За інформацією «Главкому», з Кримом працюють багато турецьких компаній, займаються посередництвом між інвесторами і російською владою. Чому цим компаніям уряд Туреччини не забороняє працювати, які наслідки для цих компаній можуть бути?

Ми боремося з цим. Нещодавно ми покарали один корабель, якій належить турецькому судновласнику, але ходив під прапором Тувалу. Належить він компанії з Багамських островів, виконував рейс на доручення Панами. Ось така схема була. Частково турецькі компанії, які працюють зараз в Криму, свої дії намагаються обґрунтувати гуманітарними причинами (допомога кримським татарам), займаються будівництвом. Ці компанії є такими, що не працюють там, де їм можуть загрожувати санкції. Турки ж санкції не оголосили, тому юридичних можливостей зупинити такі компанії у нас немає. Я можу тільки подзвонити Мевлюту Чавушоглу (Міністру закордонних справ Туреччини – «Главком») і сказати, що є такі от факти.

Та не можу сказати, що є масовий десант турецьких компаній в Криму, ми це відслідковуємо. Але випадки є і вони не поодинокі. Є випадки присутності деяких компаній з ЄС. Італійці намагалися приїздити, якась компанія з Греції була. Всіх же не відстежиш, є ж купа малих підприємців, фірм. Ми не про все знаємо, хоча і маємо свою систему моніторингу.

Заглавное фото: AFP