Герой України Мирослав Вантух: Я ніде не оголошую, що я народний артист Росії

Національний заслужений академічний ансамбль танцю України ім. Павла Вірського в 2017 році відзначає своє 80-річчя. За довгу історію колективу його артисти прославляли українську культуру не тільки на Батьківщині, а й далеко за її межами. Цього ж року також виповнюється 35 років відтоді, як керівником колективу став відомий хореограф Мирослав Вантух. З ним Національний ансамблю танцю побував на всіх континентах світу - у 80 країнах світу.

Минулого року знаменитий ансамбль почав активно гастролювати Україною. Колектив побував у найгарячіших точках Донбасу, з початком нового концертного сезону гастролі відновляться.

Цьогоріч у ансамблю є ще один ювілей - 110-річниця від дня народження Павла Вірського, який заснував колектив. З цієї нагоди 18 листопада ансамбль дасть великий концерт у Палаці «Україна».

Видатний хореограф, Герой України Мирослав Вантух в інтерв’ю «Главкому» розповів про те, як виховує своїх артистів, чим його вразили японці, а також про те, чому бюджетні кошти доцільніше витрачати на розвиток культури, а не міліцію.

-- «Дякуючи Кучмі, у нас високі зарплати»

Пане Мирославе, в листопаді ансамбль відзначатиме річницю з дня народження свого легендарного засновника Павла Вірського. Що покажете українському глядачеві?

Звичайно, покажемо роботи фундатора колективу Павла Вірського. Ми всі його шедеври зберігаємо, бо вони вічні. Навіть ті, що були поставлені років 50 тому, сьогодні актуальні.

Бачите, народу багато в мистецтві працює, а людей, які можуть щось нове привнести, небагато і вони відомі в Україні. Я не себе маю на увазі (сміється), хоч я і не вважаю, що я останній. Справа в тому, що митець любого рангу має подобатись людям. Якщо він не подобається, треба міняти професію.

Національний ансамбль Вірського – це величезний колектив. Як вибудовуються відносини керівника з артистами?

Я завжди кажу: хочеш бути художнім керівником – дбай про артиста. Хочеш бути керівником в державі – дбай про державу і народ. А якщо тільки крісло обіймати і бути гордим, що ти начальник, нічого не вийде. Я взагалі не марнославна людина. Всі регалії, які я сьогодні маю, я не просив. Я ніколи в житті не думав, буду я заслуженим чи народним...

До речі, що дають ці звання? Вони потрібні артистам?

Розумієте, є талановиті люди, а є бездарні. Талановиті люди відрізняються свою творчістю, рівнем акторської майстерності, унікальністю. І коли вони працюють і вдень, і вночі, треба відзначати їх. Правда, ходять чутки, що звання хочуть скасувати артистам.

Як ви до цієї ініціативи ставитесь?

Я категорично проти, звичайно! Не можна всіх під одну мірку рівняти. Чого ж себе серед народу виділяють депутати? По зарплатах, по пенсіях, а в нещасного артиста, який копійки отримує, ще й звання забрати. Звання заслуженого артиста дає надбавку до зарплати 20%. А народного - 40%.

А яка середня зарплата у артистів вашого ансамблю?

Дякуючи Кучмі, у нас високі зарплати.

Високі, це які?

У нас градація. Бо є різні артисти і різний внесок. Перша вища категорія - це 12 тисяч гривень, вища категорія - 10 тисяч, перша категорія - вісім, і друга категорія - сім тисяч. І це щастя зробив Кучма.

Ви вже вдруге згадуєте Леоніда Даниловича. Останнім часом всі визнають, що саме при ньому українська культура мала найбільшу підтримку. Що саме він зробив для ансамблю?

В цьому кабінеті і всюди в будинку ремонт зробив Кирпа (нині покійний Георгій Кирпа –міністр транспорту України 2002-2004 років, - «Главком») на прохання Кучми. Як би хто до нього не ставився, це - людина, якій я готовий сьогодні поклонитися за те, що він підтримав українську культуру.

Державного забезпечення сьогодні вистачає для утримання такого великого колектива?

Держава фінансує тільки зарплати. Більше - ні копійки не дає. А нам треба ремонтувати підлогу, шити костюми, купувати взуття.

Скільки на утримання витрачаєте щомісяця?

Один мільйон 600 тисяч гривень. Це фонд заробітної плати.

На оренду не витрачаємось: цей будинок належить Міністерству культури.

Ви особливо відзначили Кучму, інші президенти взагалі нічим не допомагали?

Я не буду порівнювати, бо кожен по-своєму щось робив. Ющенко, наприклад, був налаштований на українство, це вже багато. Інша справа, що його оточення не дало робити багато.

Для ансамблю Ющенко щось зробив?

(Замислюється) Я на це питання не буду відповідати. Знаєте, він завжди приходить до нас на концерти. Я до цього дня з ним в теплих стосунках.

-- «Я за кулісами стою під час виступів і плачу»

Скільки артистів сьогодні працює в ансамблі?

Зараз 179 артистів. Було 184, п’ятьох скоротили. Не ми. Держава.

Міністерство культури довело такий план?

Так, вони розпорядилися скоротити, бо гроші треба… А мені сто раз пропонували лишитися за кордоном…

Чому ж не лишилися? Гонорари там привабливіші, мабуть?

Тому що я люблю свою землю і хочу дихати цим повітрям, ходити по цій землі. А якщо померти, то вдома…

Але складно, звичайно. Гастрольно-концертної діяльності немає. Раніше була гастрольно-концертна організація «Укрконцерт». Ліквідували.

Я не один раз за кулісами стою під час виступів і плачу. Я пишаюсь, що я українець, що я частинка цього народу. Коли світ стоячи всюди аплодує, навіть у Африці! Здавалося б, чорний континент, інший пласт культури, але наше мистецтво настільки багате й яскраве, що народ не витримує. А що може бути для митця найвищим подарунком, як не аплодисменти і визнання світу? Це ж не мені вони аплодують, вони культурі нашій аплодують! Ви думаєте про Україну знають тільки через Чорнобиль і Шевченка з Кличком? І по ансамблю Вірського теж.

Ми колись давали концерт в Монако на відкритті Чемпіонату світу з великого тенісу. Це був великий зал. Так от, коли виступали шведи і кубинці, офіціанти їжу з напоями носили. Ми почали виступати, все зупинилося. Усі відклади виделки з ножами, і дивилися понад годину наш виступ, а потім встали. Мене тоді покликав принц Альбер, потиснув руку, подякував і каже: «Ви бачите, оці ситі мільйонери і мільярдери в цьому залі стоять вдруге. Перший раз вони стояли, коли співав Лучано Паваротті».

-- «Кобзона я не поважаю»

Мирославе Михайловичу, попит на виступи ансамблю в світі не зменшується…

Слава богу, ми у світі потрібні, і нас запрошують. От цього року у нас буде виїзд в Ізраїль, Китай. В березні наступного року буде Іспанія. Нас запрошували в Арабські Емірати, ми відмовилися. Але три-чотири рази на рік ми виїжджаємо.

Чому відмовилися їхати в Емірати?

Вони хотіли, щоб ми виконували танці народів СНД. Зокрема і російські танці. Я відмовився.

До Росії з концертами ще кличуть?

Зараз ні. Раніше запрошували в Кремлівській палац, теж не поїхали. Мистецтво ніби поза політикою повинно бути. Я, наприклад, не поважаю Кобзона за його вчинок. Хоча я з ним досить добре знайомий, і знаю як видатного співака. Але він все на Україні заробив, і пам’ятник при житті, і почесного громадянина багатьох міст отримав. Він народний артист України! І сказати такі речі!

З кимось з артистів ви сварилися через війну?

Справа в тому, що в мене є в Росії багато друзів. Спочатку вони дзвонили, тепер вже ні. Там така пропаганда, що вони нас люто ненавидять.

Ось ми втратили Крим. Не пам’ятаю, при якому міністрі культури постало питання, щоб всі національні колективи їздили по черзі в Крим. Бо саме через мистецтво йде симпатія до нашої держави. Але не встигли…

А коли ми вибороли незалежність, весь народ (артисти, - «Главком») хлинув «за бугор». Я був в розпачі! Думав, що не витримаю, бо підготувати артиста балету, навіть суперталановитого, потрібно не менше 15 років. Виїхало понад дві сотні людей.

Що ви робили? Де шукали нових танцівників?

А де їх знайдеш, як не виховаєш? І мене життя заставило разом з дружиною створити школу. Сьогодні вона директор і художній керівник. Блискучий, як на мене (усміхається). Є ще студія, яку створив Вірський 52 роки тому. І виходить, у нас єдиний колектив на цілий світ, який має власну триступеневу освіту. У нас вчаться діти з шести років десять років, потім на конкурсній основі поступають в студію ще на два роки. Найталановитіших випускників я беру на практику в ансамбль.

Всі учасники ансамблю – випускники студії?

Так.

А якщо хтось з іншого закладу до вас прийде?

Було таке. Два роки тому я взяв двох чоловіків з муніципальної академії танцю імені Сержа Лифаря. Але в основному всі свої.

-- «Поки ви вступаєте в Європу, шаровари і вишиванки вже завоювали світ»

Чи відчуваєте ви зацікавленість сучасної молоді у професійних народних танцях?

В школу конкурс мінімум п’ять, а бувало і 15 дітей на одне місце. Це говорить про інтерес. Дітей з дитинства привчають бути патріотами, вони виростають в цих стінах, бачать, як артисти працюють. Наша школа вже побувала в 35 країнах світу, і завоювала шість гран-прі.

Де ансамбль найбільш тепло сприйняли?

Всюди. Є люди, які, наприклад, чекають закінчення виступу, не аплодують. А є такі, як японці, італійці, іспанці, які від початку і до кінця, стоячи, аплодують. Я колись в Парижі нарахував, що 11 разів завіса піднімалася після концерту.

Зараз в Україну приїжджають закордонні колективи, наприклад, грузинський національний балет Сухішвілі. Як правило, ціна на їхні виступи значно вища, ніж на концерти українських ансамблів. Це означає, що українське мистецтво не затребуване на Батьківщині?

Тут в іншому справа. Це ж не держава визначає вартість, а їхній імпресаріо, який вважає, що треба заробити гроші. Я був знайомий з Сухішвілі, Рамішвілі, з їх сином. Тепер уже внук керує з сестрою. І вони до нас приходять на репетиції, я їм дозволяю (сміється). Вони від нашого мистецтва як-то кажуть «балдеют». І ми у вересні в Тбілісі даємо два концерти разом із балетом Сухішвілі.

Справа в іншому. Нам самим потрібно будувати свою державу. Як не будемо творити своє мистецтво, тоді ким ми будемо? А у нас такі, на жаль, є. Наприклад, коли вибороли незалежність, не пам’ятаю, хто з політиків сказав: «Вистачить вишиванок, вистачить шаровар, нам треба в Європу входити в метеликах». Прошу дуже, входьте! Але поки ви вступаєте в Європу, шаровари і вишиванки вже завоювали світ. А це значить, що мистецтво нашого колективу пошановано в усьому світі. Якби ще шанували у нас, навчилися любити своє. Не тільки кишені набивати, а любити культуру. Чому митець збирає стадіон? Ну, наприклад, Вакарчук?

Як ви, до речі, оцінюєте його творчість?

Розумієте, я вихований на академізмі, на культурі співу. Я взагалі закінчив училище як диригент-хормейстер, займався постановкою голосу, і сам, до речі, непогано співав. Але мистецтво танцю перемогло. Справа в тому, що митець повинен вчитися все життя. Митець повинен бути попереду на 20 кроків від суспільства.

Чого, на ваш погляд, не вистачає нашим українським митцям і кого б серед молодих артистів виокремили?

Є талановиті хороші співаки, скажемо такі, як Василь Зінкевич. Я цього хлопця дуже поважаю. Його ні з ким не сплутаєш. Я, наприклад, пишаюся дружбою з Дмитром Гнатюком. Це фігура, це глиба! Що стосується естради, я би виділив Софію Ротару, нинішнього Пономарьова, бо має голос. Ніна Матвієнко взагалі поза конкурсом, бо вона все українське співає.

Пане Мирославе, у керманичів України була традиція брати з собою під час закордонних візитів національні колективи. Наприклад, Янукович возив з собою групу дівчат із народного хору Верьовки. Ансамбль Вірського хтось із високопосадовців запрошує закордон чи на приватні концерти?

Безперечно. Ми виступали і на Днях народженнях високопоставлених людей, і за кордон їздили. А в березні їдемо в Барселону. Для діаспори будемо танцювати, вони нас запрошують.

Всіх 180 артистів?

Ні (усміхається). Весь колектив ніхто не возить. Ми найбільше їздили у складі 140 людей в Париж.

Якщо не секрет, скільки зараз отримує керівник національного академічного колективу?

Зараз всі керівники отримують високу зарплату 32 тисячі гривень.

Ця сума вже враховує доплати за звання?

А як же! 40% за народного артиста. Плюс Кучма зробив 100% надбавку від окладу. Але прийшло теперішнє керівництво. А як відомо, кожна мітла мете по-своєму. Спочатку наказали скоротити на п’ять чоловік ансамбль, ми скоротили. Потім була постанова Кабміну, якою нашу зарплату скоротили спочатку до 15 тисяч, а потім до семи тисяч. Зараз, на щастя, поновили все, як було раніше.

Як в таких умовах виживав ансамбль?

Ну ми ж заробляємо, їздимо по світу. Якби не заробляли, я не знаю, що б було. Сьогодні пара танцювальних чобіт коштує 1400 гривень. А там такі тоненькі підошви. Після двох місяців інтенсивної щоденної роботи їх треба міняти.

Згадую як ми з Кучмою летіли з концерту, присвяченого 10-річчю «Слов’янського базару» у Вітебську. Був повний зал на 3500 людей, і режисер зробив такий «концерт», що в залі два хлопка. Я сиджу і думаю, а що, як вийде ансамбль Вірського, і його приймуть так само, як і всіх, що ж мені Кучма скаже? Перед нами виступає Кіркоров, і йому вирубають фонограму.

Так Кіркоров розвів руками, повернувся до ложі президентів і каже: «Видите, бывает и такое» і пішов за куліси, не заспівавши навіть пів куплету.

Після нього - ми. Танцювали гопак. Ми як розкачали цю публіку, що зал встав. Після закінчення я повернув голову до ложі президентів, і Кучма сльози витирає. Чесне слово. Я на радощах за куліси, єдиний номер за дві години розколихав публіку. Для мене це як бальзам на душу. Я подякував артистам. Прибігає Богуцький (міністр культури і туризму України 2006-2007 років, - «Главком»), кличе до Кучми. Він мене в охапку і дякує. Путін тисне мені руку. До речі, я з ним двічі зустрічався. Каже: «Мирославе Михайловичу, я вас от души поздравляю. Мне очень жаль, что у меня на сегодняшний день такого коллектива, как ваш, нет». А я йому: «Ну почему же нет, у Моисеева (російський ансамбль народного танцю імені Ігоря Моїсеєв - «Главком») блестящий колектив».

Вочевидь, друга зустріч з Путіним була, коли вам вручали звання народного артиста Росії. Як ви ставитесь до цієї сторінки у біографії тепер?

А ніяк. Я взагалі ніде не оголошую, що я - народний артист Росії. Не тому, що мені соромно. Я не виступаю проти культури Росії і проти народу. Народу війна не потрібна. Це Путіну потрібна війна, і таким як він. Коли довго люди при владі, вони псуються. Я десятки людей нормальних знав, а як пішли на посади, змінилися. Що, посада міністра чи звання Народного артиста або Героя додає розуму і талану? Ні. Відповідальності додає. А нам тепер трильйони треба, щоб відновити все, що розбомбили. Все має відбуватися толерантно, дипломатично, без кулаків.

Можете озвучити розміри гонорарів ансамблю Вірського?

Справа в тому, що все по-різному буває. Залежить від кількості людей. Якщо їде, наприклад, сто людей, то уявіть, та сторона забезпечує дорогу туди і назад, житло, транспорт. Плюс добові людям, плюс гонорар ансамблю за виступ.

Хто пропонував найбільше?

Японці і американці. Правда один раз не доплатили нам 23 тисячі доларів, просто кинули.

Керівник розподіляє між артистами гонорар?

Ми всім однаково платимо.

-- «Мене критикують за те, що я не вожу ансамбль по Україні»

Мирославе Михайловичу, а що з гастролями по Україні?

Мене критикують часто за те, що я не вожу ансамбль по Україні. За роки незалежності по лінії міністерства культури ми виступали лише п’ять разів в декількох областях.

Гастролі ансамблю по Україні в 2015 році відбудуться завдяки приватному імпресаріо, а не Мінкульту. Приватна людина бере, везе, продає квитки, а ми з нього беремо мінімальний гонорар.

Ви порушували цю тему з нинішнім міністром культури?

Розмовляв з Кириленком один раз. Коли він тільки прийшов на посаду, запросив керівників всіх національних колективів. Зараз до нього потрапити неможливо. Особисто я вже звертався двічі, він сказав, що передзвонить. Так і не подзвонив. Не хочу сказати, що він поганий міністр, але його посада віце-прем’єра допомагає більше відстоювати культуру, ніж просто міністра.

Що ж він відстоює?

(Зводить плечима) Виходить тільки, що раз скоротили зарплату, потім другий раз. Тепер все відновили, але не через нас, а через чиновників. Вони не хотіли за такі гроші працювати, і тому відмінили 65 постанову (Постанова Кабміну «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» від 1 березня 2014 року, - «Главком»), а нас чомусь приєднали до чиновників.

Я розумію, війна. Згоден, що армію треба створювати, бо її ніколи не було. Та і як вона могла бути, коли два міністри оборони при Януковичі були громадянами Росії? Сьогодні 40 млрд. в бюджеті виділено на армію. Тепер міністр просить ще 9,5 млрд. Дають. Та нехай будуть всі п’ятдесят! Але за що міліції збільшувати? У них було 13 млрд. гривень, а зробили 30 млрд! З культури, навпаки, зняли.

Окрім грошей, чого ще не вистачає?

Ну хочуть же звання відмінити. А заслужений юрист, вчитель? Як це, їм лишати, а нам ні? Чим культура завинила? Кому вона перейшла дорогу?

Але ж звання можна, кажуть, просто купити…

І це правда. Але всі артисти, яких я подавав на звання, отримали їх заслужено, без грошей. Я ж ще голова Національної спілки хореографів. До мене звертаються зі всієї України.