Євген Кирильчук: «Податковий кодекс – це початок кінця президентства Януковича»

Якщо вірити волинській місцевій пресі, то 70-річного народного депутата, голову тамтешнього виборчого штабу партії «Батьківщина» Євгена Кирильчука його однопартійці називають по-різному: «дідом», «батьком», «сірим кардиналом». Не дивно: на керівних посадах у своїй області він працював ще з середини 80-х, а вперше до парламенту обрався у 1998-му. Сьогодні він – один з небагатьох бютівських керівників, які можуть занести місцеві вибори собі в актив: його область стала єдиною в Україні, де «Батьківщина» зайняла за підсумками перегонів перше місце. Швидше за все, саме його партія сформує більшість у Волинській облраді та контролюватиме міськраду обласного центру. Одним словом, підморгує Кирильчук, «Регіонам» на Волині нічого не світить.

З Євгеном Кирильчуком «Главком» розмовляв про специфіку виборів по-волинськи, можливість організації перевиборів у тих регіонах, де до перегонів не допустили «канонічну» «Батьківщину», майбутнє чинної влади та масштабне переформатування партії «Батьківщина», анонсоване Юлією Тимошенко на останньому партійному з’їзді.

-- У будь-який день можна відсторонити мера Луцька від роботи, виразивши йому недовіру

Волинь є єдиним регіоном України, в якому «Батьківщина» зайняла перше місце на місцевих виборах за партійними списками. Чому так сталося?

Напевно, тому що у нас люди на округи, люди в список, люди в штаби і люди у виборчі комісії були підібрані більш відповідальні, ніж у інших. Хоча зробити це було дуже нелегко. Практично у всіх дільничних та територіальних виборчих комісіях більшість формували три партії: Партія регіонів, Народна партія і комуністи. До них приєднувалися їхні сателіти: «Сильна Україна», Партія солідарності жінок, «Єдиний центр» та інші. За моїми підрахунками, у нашій області лише у двох районних виборчих комісіях демократичні сили мали 6 членів з 18, а всюди решта – лише по чотири–п’ять, а то навіть і три! У деяких районах навіть «Нашій Україні» – парламентській партії – не дали жодного місця у комісіях! І врахуйте, що за теперішнім законом рішення, наприклад, щодо затвердження протоколу можна прийняти меншістю складу комісії! Тобто в деяких випадках змагатися було просто марно...

Але, з іншого боку, я хочу сказати, що правлячій Партії регіонів нема чому радіти. Навіть у «їхніх» областях на вибори явилося 35% виборців, з яких 17% проголосувало проти всіх. Тобто навіть там «Регіони» взяли голоси 20–30% від загальної кількості виборців. Це – ніщо.

Насправді те саме можна сказати і про вас. Якщо раніше БЮТ брав на Волині понад 50% голосів, то зараз – майже 24%. Вашою перемогою це назвати теж важко...

Я вам заперечу. По області 50% мерів міст і 50% сільських голів обрано від нашої партії. У обласному центрі з 50 депутатів міської ради 24 представляють «Батьківщину». А якщо додати туди депутатів від інших демократичних партій, то вийде, що 72.5% голосів Луцької міськради представляють демократичні сили.

Але мер обраний від провладної «Сильної України».

Але це в любий день можна скоректувати.

За допомогою міської ради?

У будь-який день можна відсторонити мера від роботи, виразивши йому недовіру. Хто в такому разі вестиме сесію? Секретар міської ради. А секретаря вже обрали від «Батьківщини». Тобто в залі міськради є більшість, і незаконні команди влади у обласному центрі не будуть виконуватися, ніхто там нікого скрутити не зможе. Тобто говорити про те, що ми зазнали поразки, взагалі не доводиться.

Так, ми не виграли. Але якщо «Регіони» взяли у нас в області 18%, ми – 24, то потрібно задатися питанням, хто взяв решту 58%, і тоді ми зрозуміємо, що ті політики, які зараз на величезних форумах і в телешоу розповідають про свою тріумфальну перемогу, грішать проти істини. Люди просто не пішли на вибори: по-перше, тому що не вірили, що від них щось зміниться, а по-друге, бо, знаючи про той самий склад виборчих комісій, думали, що там все одно намалюють такі результати, як «треба». І по-третє, ви ж бачите, опозиційні сили просто роздробили, як хотіли. «Свобода», «За Україну!», «Наша Україна», УСДП, «Реформи і порядок», цей список можна було б продовжувати – потроху розтягнули голоси демократично настроєних виборців...

Тобто якщо «Регіони» думають, що вони взяли Бога за бороду, то це абсолютно не так. І нічого їм у Волинській області не світить, абсолютно.

Тим не менше, факт залишається фактом. На заході України, який традиційно вважався «ядерним» регіоном Блоку Юлії Тимошенко і Юлії Тимошенко особисто, результати вашої партії, будемо говорити відверто, не такі, як би вам хотілося.

Ви знаєте, чому так сталося. У Львові, який є центром цього регіону, нашу політичну силу просто не допустили до виборів, а замість неї зареєстрували «липу». І хоча за день до виборів суд скасував рішення про реєстрацію кандидатів від «фальшивої» «Батьківщини», висунути реальних кандидатів від нашої політичної сили у нас вже просто не було часу. Це була спланована владою акція...

Але, наприклад, на тій самій Івано-Франківщині була «нормальна» «Батьківщина», але її результати теж не вражають...

На Івано-Франківщині голоси виборців теж розпорошилися серед демократичних партій. Але саме демократичних! Там ані Партія регіонів, ані Народна партія, ані комуністи, ані навіть «Сильна Україна» не мають чим хвалитися. Тобто демократичні сили зберегли своє реноме. Адже сьогодні ми говоримо не про лідера партії чи про саму партію, ми говоримо про те, як зберегти все святе на Україні – нашу землю, пісню, традиції – спільні для всіх демократичних сил!

А крім цього потрібно згадати про те, що на наш результат повпливали ще кілька чинників. По-перше, буквально напередодні виборів у них заборонили брати участь блокам, і прості люди часто не знали, що таке «Батьківщина», – вони знали Юлю і Блок Юлії Тимошенко. Ми не встигли дійти до людей і в кожній квартирі це роз’яснити. По-друге, люди були негативно настроєні стосовно виборів ще й через їхню надзвичайно слабку організацію. На дільницях були двогодинні черги, відчувалася нестача кабінок для голосування, часто в кабінках було темно, кожен виборець отримував по 5-6 бюлетенів, у яких цілком можна було і заплутатися. Тому виборець, прийшовши на дільницю, міг, побачивши це все, просто плюнути й сказати: «Яка влада, такий і порядок», – розвернутися й піти додому. Я думаю, що саме так вчинило близько 20% наших людей – адже кожен мав свої плани на день. Просто я вже бачив не одні вибори і можу сказати, що такого безпорядку у нас на виборах ще ніколи не було. А відповідальною за це є влада. Тож я запитую у себе: можливо, це було зроблено спеціально саме через те, що Волинь – це не зона впливу Партії регіонів?..

-- Волинський губернатор – один з найбрудніших чиновників в Україні

Коли ви звинувачуєте владу в поганій організації виборів, то, я так розумію, винним у цьому ви вважаєте і губернатора?

Безумовно. Адже він представляє Партію регіонів.

Як би ви взагалі оцінили роль волинського губернатора в ході цих виборів? Адже Бориса Клімчука називають одним з найдосвідченіших регіональних чиновників в Україні, він працював у Європі, тобто, по ідеї, повинен сповідувати тамтешні демократичні цінності...

Він – один з найбрудніших чиновників в Україні. Він годив Кучмі, годив Ющенку, а сьогодні вгодив і Януковичу. Де не виступає, всюди від нього тільки й чуєш: «Мій Президент!» А ті що, були не твоїми? Так люди не чинять...

А крім того, повірте мені, я вже 11 років народний депутат, але такого терору над кадрами не бачив ще ніколи і, може, вже й не побачу. 62 чоловіки, в основному інтелігенти і дрібні бізнесмени, яких ми рекомендували для висування в обласну раду, зняли свої кандидатури під впливом тиску влади. І це тільки на рівні облради! А якби ми порахували всі наші втрати на районних, міських і сільських рівнях – була б тисяча. І всюди посланцями залякування і шантажу були представники влади – глави районних адміністрацій і мери, які потрапили під п’яту влади.

Я вже не кажу про деякі виявлені нами факти: як-от, наприклад, у Старовижівському районі в пачках з бюлетенями, на яких було написано «1000 штук» при перерахунку їх виявлялося 1200. Це відбувалося через те, що влада дозволила друкувати бюлетені де завгодно, коли завгодно і кому завгодно...

Коли мова заходить про ваші «липові» або «клоновані» організації, то регіонали, як правило, говорять, що справжній корінь проблем «Батьківщини» полягає у тому, що просто одна частина партійців не знаходила спільної мови з іншою, і ці проблеми ваша партія, за великим рахунком, мала б вирішувати сама, не здіймаючи великих скандалів...

Ну, знаєте, цю локшину вони можуть вішати на вуха кому завгодно. Посудіть самі: людина є зрадником, ми виключаємо її з партії, припиняємо дію бюро обласної партійної організації, обираємо іншого керівника, він створює нове бюро, збирає активістів і подає на реєстрацію у територіальну виборчу комісію наші виборчі списки. А там йому кажуть: а ось у нас вже є списки від «Батьківщини». Ми повідомляємо про це Міністерство юстиції, прокуратуру, Центральну виборчу комісію – всіх – і безрезультатно! Це що, нормально?

І це стосується не лише Київської і Львівської областей – такі самі «клони» нам підсунули у містах та районах по всій Україні. Чому зараз на понад 720 дільницях призначено переголосування? Тому що місцеві суди ліквідували там ці клони!

Ви будете вимагати проведення нових виборів на Київщині і на Львівщині?

Безумовно.

На якій підставі?

На підставі рішень судів повинні бути прийняті рішення про проведення додаткових виборів.

Депутати, обрані від «липової» партії за її списком або в мажоритарних округах, повинні бути позбавлені мандатів, а на їхнє місце повинні обратися інші.

Тобто я правильно розумію, що ви не вимагатимете перевиборів усього складу цих обласних рад?

Повністю переобрати обласні ради ми не можемо, адже представники інших політичних сил оскаржать таке рішення в суді і виграють цю справу. Жити потрібно по закону. Якщо в котрусь обласну раду з 80 депутатів на законних підставах пройшли 60, то переобрати потрібно лише решту 20.

У тих мажоритарних округах, по яких пройшли висуванці «липової» партії, потрібно оголосити нові вибори, балотуватися на яких зможуть і наші представники, і представники інших партій. Стосовно «списочників», то на місце кандидатів від «липової» партії повинні зайти люди з того списку, який подавали до відповідних ТВК справжні організації нашої партії і який ТВК незаконно відхиляла.

І ці нові довибори будуть призначатися просто за рішенням суду, без жодної участі Верховної Ради?

Так. Щоправда, Литвин сказав, що ми будемо призначати вибори лише тоді, коли в нас на руках будуть відповідні судові рішення, але ж такого у Регламенті немає. Хочеш ти чи не хочеш, поставиш ти це в порядок денний чи не поставиш, – рішення суду є обов’язковим до виконання.

-- «Ми не будемо воювати зі «Свободою»

Раніше результати виборчих кампаній на західній Україні теж показували досить сильну розпорошеність демократичних сил, але з підсумкових цифр принаймні було видно, що лідером цього політичного крила є таки «Батьківщина». За результатами цих виборів виявляється, що лідером, принаймні, на Галичині потихеньку стає «Свобода». Вас не лякає зростання популярності цієї політсили, представники якої, до слова, ставляться до «Батьківщини» не надто доброзичливо?

Насамперед, Галичина – це ще не вся західна Україна. На західній Україні ще є Волинська, Рівненська, Чернівецька і Закарпатська області.

А їхній результат мене зовсім не лякає, тому що цей результат потрібно підкріплювати конкретними людьми і конкретними діями. Коли ми пропонуємо їм висунути свою кандидатуру на посаду секретаря чи заступника якоїсь місцевої ради, то часто виявляється, що в них просто немає кадрів, які могли б справитися цими обов’язками. У будь-якій мерії, в райраді чи облраді потрібно брати на себе відповідальність! А хто може взяти на себе відповідальність у «Свободі», якщо від неї до цієї ради проскочили чотири студенти, які найбільше біля палаток шуміли? От прийдуть ці студенти в мерію, а їм скажуть: от тобі каналізація, тобі сміттєвивезення, тобі перекриття будинків, а тобі дороги, і що вони будуть робити?

Тобто ви думаєте, що на цих виборах «Свобода» досягла свого максимуму, і більше у неї вже ніколи не буде?

Правильно. Вони досягли свого максимуму. Тим більше, що сьогодні люди дивуються, чому на всіх передачах Чечетов хвалить цю партію і мало не цілується з Тягнибоком. Видно, тому, що у Партії регіонів була єдина мета: забрати якомога більше голосів у таких демократичних сил, як «Наша Україна», «Батьківщина» та інші, розпорошити голоси демократичних виборців. І якщо «Свобода» замість того, щоб критикувати ті чотири чи п’ять політичних сил, які сьогодні входять до коаліції, критикує демократів, то треба задуматись: а хто їм за це платить.

Але, незважаючи на все це, ми не будемо воювати зі «Свободою». Ми кажемо: якщо ти за Україну, любиш її землю, незалежність, державність, культуру, мову, – співпрацюй з нами, ми тут спільні.

Якщо ми говоримо про майбутню співпрацю «Батьківщини» з тією ж «Свободою», то у якій формі ця співпраця відбуватиметься? Ви знаходитимете спільну мову вже у місцевих радах чи створюватимете якісь зовнішні структури на кшталт Комітету захисту України, про який, до речі, казали, що він зовсім не працював?

Чому ж? Працював. У Волинській області на створення такого комітету ми запросили 41 політичну силу. Підписали підсумковий документ дев’ять, в тому числі й «Свобода». Але коли ці самі партії перед виборами підписували політичну угоду, то пункту про те, що ми не нападаємо один на одного, дотрималися всі, крім «Свободи». А це значить, що довіра до «Свободи» з боку всіх демократичних сил падає.

Хоча, звичайно, від співпраці зі «Свободою» у місцевих радах на Волині ми не відмовляємося. Приміром, у обласній раді вони мають шість місць, і ми пропонуємо їм посаду заступника голови обласної ради. Вони погоджуються. Просять вони у нас підтримки для обрання одного свого голови райради на Волині – ми погоджуємося, але за умови, що у решті районів «Свобода» підтримає наших. Тобто де є один голос, де два, три, але всі ми повинні гуртуватися навколо одної мети – збереження демократичних сил Волинської області.

А з «Нашою Україною», до речі, у вас які стосунки?

Нормальні.

Просто буквально два тижні тому в інтерв’ю «Главкому» Валентин Наливайченко сказав, що «Наша Україна» не розглядає партію «Батьківщина» в якості партнера для створення більшостей у місцевих радах...

Такими заявами він пиляє сучок, на якому сидить, бо «Наша Україна» скрізь на місцях з нами спілкується і співпрацює. І ми їхнім людям, яких ми знаємо, наприклад, як розумного, толкового голову сільської ради чи депутата, який завоював авторитет у своєму районі, на виборах не заважали. Нашоукраїнці самі знають, що їм більш нема з ким співпрацювати, крім нас. Бо якщо не з нами, то з ким Наливайченко буде співпрацювати?

У якості партнерів він називає партії, які раніше входили до блоку НУНС або були створені вихідцями з нього.

А ви думаєте, що навколо Наливайченка після провалу Ющенка будуть гуртуватися люди, а тим більше політики? Я в це не вірю. Так само, до речі, як навколо Яценюка.

Партія регіонів уже спускає на гальмах «Сильну Україну», бо вона їм плутається під ногами і її очолює амбітний конкурент Януковича на президентських виборах. Ані Яценюк, ані Тігіпко вже ніколи не повторять свого результату на президентських виборах, бо Яценюк не приєднався до опозиції, а Тігіпко готує такі Податкові кодекси, як ми зараз бачимо...

-- Про таких людей, як Васадзе, треба говорити обережно

Коли ми говоримо про президентські вибори у Європі чи в Америці, то, як правило, там кандидат від партії, що програла, добровільно складає з себе повноважень лідера цієї сили і надає право іншим своїм однопартійцям конкурувати з владою на наступних виборах. Як ви гадаєте, чи не варто було б Юлії Тимошенко після програних президентських виборів, до яких вона йшла, по суті, протягом усієї своєї політичної кар’єри, вчинити так само?

І хто, по-вашому, мав би очолити нас замість неї?

У вас – демократична політична сила, яка налічує сотні тисяч членів. Не може ж усе триматися виключно на одній конкретній персоні лідера.

Але от ви особисто знаєте людину, яка була б сильнішою, ніж Тимошенко?

Ну, не все ж зразу. Звичайно, її потрібно знайти, розкрутити, виплекати. Але ж час у вас є, до президентських виборів лишилося майже п’ять років.

Навіть ставити так питання не можна. Якщо у нас є натуральний, сильний, розумний лідер з аналітичним складом розуму, який має авторитет у Європі та й в усьому світі, – ми що, повинні шукати замість нього когось іншого? Навпаки, треба підвищувати її авторитет, треба допомагати їй, щоб вона стала ще сильнішою. Це – моя особиста думка і моя особиста позиція.

А про те, що з часом може вирости такий конкурент, вона говорить сама: я не вічна, я не всесильна, я самокритична, я бачу свої помилки, і найбільше цих помилок – саме в кадрах, і вона визнає це. Бо і ми питаємо в неї: де взявся Губський, де взявся Вінський, а ще раніше –«Яблуко», а ще перед тим – Хмара? Де вони зараз?

А, до речі, й справді, де вони взялись? Вона ж їх особисто до БЮТ і приводила, чи не так?

Вони її переконували в своїй порядності і надійності, і вона їм повірила. Але якщо вже яблуко червиве, то що ти йому не роби – воно червивим і залишиться.

Але якщо кожного, хто попроситься в партію, робити депутатом, а він згодом розвалюватиме одну її обласну організацію, то так можна і без партії залишитись...

Безумовно, на помилках вчаться. Таких людей ми виключили з партії, вигнали їх, і депутатами від нас вони ніколи не стануть. У нас в кожній області були зрадники: на Волині, наприклад, тільки за останній час було аж четверо. Ми вже були виключили їх з фракції, поставили питання про виключення з партії. Але один з них підходить до мене і при всіх каже: «Євгене Івановичу, я винен, дайте мені по морді, тільки не виключайте з партії і поверніть у фракцію!» Повернули. Але ж вони все одно зрадили! І залишилися на політичному смітнику. Але тепер вже про них знають всі. Я повторю: на помилках вчаться. Це – життя. Воно нас шліфує, воно нас коректує.

Якщо вже ми говоримо про людей, які на різних етапах зраджували «Батьківщину», то запитаю у вас про того самого Таріела Васадзе. Він вже неодноразово голосував разом з більшістю, але з фракції його досі не виключили...

Про таких людей треба говорити обережно.

Чому?

Тому що за його спиною стоять десятки тисяч робочих місць і людей на цих місцях. Якщо йому затиснули пальці в дверях, поставили в таку ситуацію, то ми не можемо його за це докоряти. Таких людей, за якими стоять тисячі людських доль, чіпати не можна.

-- «За прем’єрське крісло зараз бореться щонайменше чотири чоловіки. І вони зараз тільки те й роблять, що один одного підставляють»

На мітингу перед Верховною Радою Юлія Тимошенко сказала, що у разі, якщо парламент проголосує за Податковий кодекс у нинішній редакції, у підприємців залишиться два виходи: або добиватися, щоб цей документ був заветований Президентом, або виходити на вулицю, як у Європі, і починати революцію. Власне, після того, як вона вимовила слово «революція», з динаміків зазвучало «Разом нас багато»…

Так воно й буде. Але ця революція буде вже не «Помаранчевою», а «податковою». Адже це зараз, на етапі обговорення і ухвалення Податкового кодексу на вулиці виходять десятки тисяч людей. А після того, як він торкнеться всіх і кожного, коли мінімум 30% малого бізнесу закриють, люди втратять роботу і засоби існування, то як ви думаєте, куди люди підуть? На вулиці! Вже сьогодні мітингувальники взяли штурмом Хмельницьку обласну адміністрацію, і це – тільки початок. Початок чогось такого, чого я дуже боюсь. Бо якщо будуть битися вітрини і горітимуть машини, то і кров може пролитися…

Цей Податковий кодекс – це початок кінця президентства Януковича. Вони його ним дуже підставляють.

А хто ж, на вашу думку, так підставляє Януковича цим Податковим кодексом?

Ці десять паханів, які ним правлять.

Розкажіть про це детальніше.

Є в Донецьку такий ресторан «Красний Кут», як повідомляється в ЗМІ. Звичайна людина туди навіть не потрапить. І там вони вирішують, кому жити, а кому вже вистачить, і скільки кому правити. Я думаю, що саме там вирішувалося, наприклад, жити Євгену Кушнарьову, чи ні, бо саме він був єдиною кандидатурою, яка могла конкурувати з Юлією Тимошенко – по стилю, по розуму, по тактиці, по стратегії. Бо Янукович – не конкурент. Йому просто сфальшували вибори, причому сфальшували грубо. Якщо за Януковича на дільницях голосувало більше людей, ніж там прописано жителів, – то все з ним зрозуміло…

Але от сьогодні я зустрічався з делегацією з Донецької області, з колишнім директором шахти, шахтарем у четвертому поколінні – безпартійним, який зараз втратив роботу тільки через те, що три чи чотири роки тому був на виборах спостерігачем від Блоку Юлії Тимошенко. Розповідає мені: мовляв, торік у цю пору у шахтарів середня зарплата по галузі складала 4200 гривень, а сьогодні – вже 3200. От вам і соціальний сплеск, підвищення рівня добробуту людей, добро, щастя і покращення життя вже сьогодні. Минулого року в цю пору пільговикам і сім’ям постраждалих шахтарів уже було видано вугілля на зиму, а зараз цього ще й не почали робити. І найсвіжіший факт: в середу депутати від Партії регіонів не підтримали чисто соціальний закон про компенсацію шахтарям за оплату комунальних послуг. Серед шахтарів, каже цей колишній директор, шириться масове невдоволення урядом і своїм Президентом.

А додайте до цього повальне підвищення цін: коли в Україні кілограм масла коштував 75 гривень? А плюс цей Податковий кодекс! А плюс подорожчання газу удвічі, яке станеться вже за пару місяців!

Звичайно, податки і тарифи підвищувати треба, але ж робити це можна було розумно, тактично, поступово. А те, що робиться зараз, – це просто Президента підставляють. Куди веде цей шлях всю його команду? На політичний смітник!

Але якщо, на вашу думку, владу зараз підставляють свої ж, то з якою метою вони це роблять?

За прем’єрське крісло зараз бореться щонайменше чотири чоловіки. І вони зараз тільки те й роблять, що один одного підставляють. Згадайте статтю журналістки Тані (Чорновіл – Ред.), у якій вона опублікувала практично повністю все, що тільки є брудного на прем’єра. Як ви думаєте, чи вона сама докопалася до всіх тих договорів, сум? Як вона довідалася, у яких компаніях спілкується син Азарова у Москві, в які він клуби ходить, які в нього є підприємства? Як вона знайшла такі матеріали, після публікації яких у Європі прем’єр і 24 години не затримався б у кріслі? Вона – звичайно, хороший журналіст, але ж не такий розвідник, щоб усе це викопати. Тобто їй ці матеріали передав хтось із претендентів на це крісло…

На вашу думку, зараз йде жорстка конкуренція лише за посаду прем’єра чи за крісло наступного Президента теж?

Про посаду майбутнього Президента вони поки що бояться навіть слово проронити. Бо рада паханів може одразу видати за таке смертний вирок.

А ви можете назвати когось із них по імені?

Ну, ви забагато хочете. Хоча я знаю імена кількох чоловік...

Серед них є народні депутати?

Безумовно, є.

-- «У партії грядуть великі зміни, великі переформатування знизу й доверху»

Як ви гадаєте, коли в Україні відбудуться наступні парламентські вибори?

Люди, які дуже багато знають, кажуть, що в 2012-му. Але до останнього моменту всій Україні з цією датою будуть морочити голову. З іншого боку, дуже солідні юристи з їхнього табору кажуть: мовляв, можна провести референдум і відкласти парламентські вибори аж на 2015 рік, щоб переобрати одразу і Верховну Раду, і Президента. Є у них і такі ідеї…

Тобто, оскільки парламентських виборів ближчим часом не передбачається, партія «Батьківщина» могла б якийсь час присвятити тому, щоб, як-то кажуть, зайнятися собою?

Розслаблятися нам не можна. Ми штаби не розпускаємо, ми кадри тримаємо. Місцеві вибори, які б ми на них не отримали результати, дали нам відповіді на запитання, хто є хто. Ми виявили всіх слабаків у своїх рядах.

Якщо хтось кричав: «Я, я, я!», – а по округу не пройшов, вибори в районі провалив, то до нього виникають питання. Аналіз підсумків цих виборів, аналіз помилок, які були допущені на верхівці партії, в середній ланці і внизу, дасть нам відповідь на питання про те, яким чином ми повинні змінювати партійну структуру, систему управління партією, систему підбору кадрів. І Юлія Володимирівна вже заявила про те, що у партії грядуть великі зміни, великі переформатування знизу й доверху. Тому що, звичайно, краще вчитися на чужих помилках, але потрібно вчитися і на своїх.

А ви не боїтеся, що до 2012 року, поки ви закінчите свої партійні реформи, у державі буде вже така ситуація, що виборів можна буде й не проводити? Що монополізація влади Партією регіонів, про яку говорить ваша політична сила, сягне, наприклад, російського рівня...

А чому ви так песимістично настроєні? Переформатування партії пройде у нас дуже швидко, буквально за один квартал. Я не приховую його головні напрямки. На кожній виборчій дільниці у нас буде сформовано партійний осередок, на кожному виборчому окрузі до районної чи міської ради ми утворимо окружну партійну організацію, яку очолюватиме той, хто буде нашим кандидатом на цьому окрузі. Висунення у Верховну Раду буде йти знизу. Не ми призначатимемо людину на округ, а люди обиратимуть її знизу.

Вам не здається, що формуючи одразу дві вертикалі партійних організацій – тобто, з одного боку, районні та міські організації, прописані у законі про партії, а з іншого, окружні, які прописані у вашому статуті, – ви штучно створюєте зайву конкуренцію між керівниками цих організацій?

Ні. Тому що до окружної партійної організації буде входити три–чотири районні. І кого вони оберуть своїм лідером? Звичайно, того, хто буде найбільш сильним, найбільш діловим, найбільш розумним з-поміж них усіх. І саме він стане кандидатом у народні депутати по цьому округу, бо він зможе перемогти на ньому всіх своїх конкурентів.

За такої системи вже ніякий Губський, Вінський чи Бродський не проскочать. І за такої системи, з того, що я сам для себе аналізую, з п’яти депутатів, які зараз представляють у Верховній Раді Волинську область, на семи округах мають шанс перемогти у кращому разі троє, тобто четверо у будь-якому разі будуть новими. І це при тому, що себе я не враховую.

А чому?

А тому що мені вже 70 років. Вистачить з мене. Я буду допомагати, консультувати і так далі. Піду гриби збирати, рибу ловити – я ж теж не вічний. Пора вже, мабуть, як ви кажете, трохи зайнятися собою, бо через всі ці політичні події навіть у відпустку піти часу немає. Міг би вже махнути на все рукою, але ж Україна понад усе (сміється). Це – мій головний лозунг.