Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Ярослав Федорчук: Поки Янукович при владі, він зможе скрутити голову будь-кому, і Клюєву в тому числі

    • Святослав Хоменко, Роман Малко (фото), «Главком»
    • Розсилка
    Ярослав Федорчук: Поки Янукович при владі, він зможе скрутити голову будь-кому, і Клюєву в тому числі

    Якщо говорити про масштаби їхньої фальсифікації, то тут «Регіонам» можна поставити п’ятірку...

    У списку лідерів партії «Батьківщина» 74-річного Ярослава Федорчука, якщо й називають, то явно не в числі перших. Шеф партійної бюрократії, керівник Виконавчого секретаріату «Батьківщини» нечасто з’являється на телеефірах, проте це в жодному разі не відображає ступеню його впливу всередині своєї політсили.

    Саме він займається поточною роботою з місцевими організаціями «Батьківщини», контролює виконання ними вказівок вищого керівництва, робить «чорнову» роботу, займається тиловим забезпеченням «облич» партії. У розмові з «Главкомом» Ярослав Федорчук розлого коментує підсумки місцевих виборів, які він зовсім не вважає провальними для своєї партії, зате досить стримано коментує власне політичні питання – хоча навіть з тих фрагментів бесіди, які увійшли до остаточного варіанту інтерв’ю, видно, що знає Ярослав Петрович значно більше, ніж може і хоче розповісти...

    Можливо, ми забарилися з рішенням про виключення Губського з фракції і партії

    Як керівництво «Батьківщини» оцінює підсумки місцевих виборів, скажімо, за п’ятибальною шкалою?

    Якщо говорити про масштаби їхньої фальсифікації, то тут «Регіонам» можна поставити п’ятірку, «кращої» фальсифікації добитися справді було важко. Якщо говорити про адекватність волевиявлення людей, то, можливо, за неї цим виборам можна було б натягнути якусь трійку.

    На цих виборах була грубо порушена така складова виборчого процесу, як рівність перед законом учасників виборів – політичних партій. Партія «Батьківщина» не була допущена до виборів у двох областях і майже у тридцяти районах і містах. Говорити про адекватність результатів виборів для нашої партії в ситуації, коли майже п’ять мільйонів виборців були позбавлені можливості проголосувати за «Батьківщину», – адже мова якраз йде про ті регіони, де наша партія могла взяти дуже хороший результат, – не доводиться. Саме через це ми вважаємо ті результати виборів, які бачимо у ЗМІ зараз, спотвореними.

    Зараз набрали чинності рішення судів, які визнали протиправною заборону участі у виборах «справжній» «Батьківщині» і на Київщині, і на Львівщині. Чи будете ви наполягати на тому, щоб обласні ради у цих регіонах були переобрані?

    Перед тим, як відповісти на ваше питання безпосередньо, я хотів би особливо підкреслити, що втручання суду в роботу партійних організацій – це нонсенс. Якщо держава в особі суду буде регулювати внутрішні питання діяльності партійних організацій, то вони перетворяться на придаток до влади, подібний до того, який, як ми пам’ятаємо, вона вже колись мала. Це недопустимо для демократичної держави.

    Щодо суті вашого питання, то ми наполягали, наполягаємо і будемо наполягати на проведенні повторних виборів у тих областях і районах, де нас не допустили до участі в них 31 жовтня. Хоча я зовсім не впевнений, що при цій владі і цих судах нам вдасться цього домогтись.

    Тобто є ймовірність того, що Львівська і Київська облради будуть працювати без «Батьківщини»?

    Я не можу говорити про це категорично, але, очевидно, така ймовірність є.

    Якщо говорити про ті області, де «справжню» «Батьківщину» таки допустили до участі у виборах, то чи задоволені ви роботою ваших тамтешніх організацій у ході кампанії?

    Цифрові результати цих виборів мене не задовольняють, але лише тому, що вони не відображають тих показників, які могла б здобути «Батьківщина», якби в Україні були проведені законні прозорі демократичні вибори.

    Якщо ж говорити про роботу наших партійних організацій, то потрібно говорити про те, що в ході цих виборів вони працювали в дуже незвичних умовах. В чому це виявлялося?

    Перш за все, вони повинні були боротися з фактами несправедливого формування виборчих комісій. З 33 тисяч виборчих комісій по всій Україні ми не мали своїх представників у близько 4 тисячах. Тобто наші організації повинні були йти до суду, а суди в ході цієї кампанії практично не ухвалювали рішень на їхню користь, навіть якщо порушення закону з боку влади були очевидними. Це, звичайно, вплинуло на роботу наших партійних організацій у ході виборів: у них просто не залишалося часу на те, щоб займатися організаційною та пропагандистською роботою.

    Вплинуло на нас і те, що у ході виборів нам потрібно було перебудовуватись: багато людей за звичкою шукали у бюлетенях партію «БЮТ», не знаючи, що таке «Батьківщина». Але я не можу винуватити у тому, що ми не встигли донести це до всіх людей, наші партійні організації, – вони працювали, але просто не встигли завершити це завдання...

    Якщо говорити про конкретні партійні організації, то добре в цих умовах спрацювала, скажімо, Волинська область. В цілому непогано проявила себе центральна Україна: Сумська, Чернігівська, Хмельницька області. Всі ці організації проявили вміння, бажання і енергію боротьби проти цього беззаконня.

    Тим не менше, чи не турбує вас той факт, що у вашому «ядерному» регіоні, на Галичині, першість на цих виборах, попри все, здобула не Батьківщина, яка лідирували тут в ході останніх кампаній, а «Свобода»?

    Я думаю, що ці результати не є дивними з огляду на ті умови і можливості, які були створені для «Свободи» владою і тими фінансовими групами, які фінансують цю партію.

    Кого ви маєте на увазі?

    Я не додам нічого нового до того, що вже відомо з преси: йдеться про Партію регіонів і Коломойського.

    Зараз, коли, громадяни не можуть вплинути на хід подій у державі у демократичний спосіб, коли їх позбавили можливості вільно голосувати і змінити владу, суспільство, звичайно, буде ставати більш радикальним. Відповідно, «Свобода», яка нібито пропагує такі методи діяльності, здобуватиме дедалі більшу популярність. Проте рано чи пізно “Батьківщина” все одно поверне свої позиції і в Галичині, і в інших областях своєю послідовною системною політикою, спрямованою на відстоювання фактично тих самих цінностей.

    Адже ми боремося за незалежність України аж ніяк не менше, ніж та сама «Свобода». Ми всюди говоримо про цінність української мови, ми постійно виступаємо проти русифікації, яка зараз ведеться повним ходом. І якщо йдеться про вирішення цих і багатьох інших питань, то можна просто галасувати про них на кожному куті, як це робить «Свобода». А можна займатися питаннями організації цієї справи, підводити під них певні фінансові та інші ресурси, як це робимо ми. І я вважаю, що саме у такий спосіб можна реалізувати абсолютно справедливі лозунги, які піднімає та сама «Свобода».

    У мене складається враження що стосовно взаємовідносин «Батьківщини» зі «Свободою» у вашій партії є дві полярні точки зору. З одного боку, голова вашого волинського штабу Євген Кирильчук говорить, що у нього в області між вашими силами складається більш-менш нормальна співпраця. З іншого – в одному зі своїх інтерв'ю Юлія Тимошенко заявила: «Завдання Партії регіонів – знищити реальну опозицію, підтримавши взамін свою, ручну, гостру, інтелектуальну, комуністичну і націоналістичну, аби лише гавкала чи замовкала за помахом руки господаря». Очевидно, що під однією з таких опозицій Юлія Володимирівна має на увазі «Свободу». Тож як ставитеся до «Свободи»: як до «прикормленої» опозиції чи як до потенційного партнера?

    Стосовно того, кого Юлія Володимирівна має на увазі, – це ви робите такі висновки, я за неї говорити не можу. Хоча справді чимало так званих патріотичних сил в Україні сьогодні протидіють тим силам, які сьогодні, у цих важких умовах, дійсно борються за нашу державність. Зрозуміло, що якщо радикальні угрупування, методи яких абсолютно не сприймаються на сході та на півдні України, будуть уособлювати собою українську справу, то, звичайно, проросійським силам це буде вигідно.

    Тому наведена вами цитата з інтерв’ю Юлії Володимирівни – абсолютно вірна, але її не потрібно застосовувати безпосередньо до «Свободи». Йдеться про відому загальну тенденцію, яка, до речі, вже неодноразово використовувалася в Україні всіма її завойовниками, в тому числі й проросійськими силами.

    Зараз, коли у місцевих радах по всій Україні формуються більшості, чи спускає центральний апарат «Батьківщини» якісь директиви про те, що з одними конкретними політсилами можна створювати більшості, а з іншими – в жодному разі?

    Звичайно. Тільки тоді партія може називатися партією, коли вона має одну ідеологію, одну позицію, яка дає їй можливість злагоджено реагувати на ті чи інші політичні події, які стосуються всієї держави України. Коли мова йде про вирішення якихось суто локальних проблем типу будівництва шкіл чи ремонту доріг, то, звичайно, ми даємо право нашим місцевим організаціям вирішувати ці справи. Але, скажімо, формувати керівництво районної ради спільно з Партією регіонів для нас неприйнятно, бо як тоді наші виборці оцінять такі дії? Це був би нонсенс. Тож якщо такі випадки трапляються, – а таке, на жаль, буває – то ми змушені застосовувати сурові методи впливу на таких людей, аж до виключення з партії.

    А кого в такому разі ви бачите у якості своїх пріоритетних партнерів?

    Вони очевидні. Перш за все, це партія «Реформи і порядок», член нашого блоку. Це Народний рух України Бориса Тарасюка, Європейська партія Миколи Катеринчука, «Народна самооборона» Юрія Луценка, інші партії, які поділяють нашу політичну лінію.

    Чи вважаєте ви вашим партнером партію «Наша Україна»?

    Ви піднімаєте питання, яке ми не змогли вирішити протягом останніх п’яти років, і хочете, щоб я прямо зараз його вирішив? «Наша Україна» вустами Наливайченка сказала, що з «Батьківщиною» не хоче мати справи. Вони продовжують ту саму убогу лінію, яку вів Ющенко, завдяки якій до влади прийшли ті люди, які правлять Україною сьогодні, завдяки якій сьогодні, по суті, знищена українська справа. Тому ми можемо говорити хіба що про співпрацю з окремими організаціями «Нашої України», а таких практично немає. Якщо вони підтримуватимуть нас у вирішенні тих чи інших питань на місцевому рівні, ми, звичайно, не заперечуватимемо. Але якщо вони оголосили нас своїм ворогом на рівні керівництва партії, то які ми можемо мати з ними справи?

    Однією з найгучніших кампаній у ході цих виборів стали вибори мера Харкова, де кандидат від «Батьківщини» і голова вашої місцевої партійної організації Арсен Аваков програв якийсь дріб'язок кандидату від Партії регіонів Геннадію Кернесу. Сьогодні (інтерв’ю записувалося 18 листопада – Ред..) у Харкові продовжуються мітинги за чесні вибори. Але у мене особисто склалося враження, що Київ, партія як така не дуже вже й допомагали Авакову відстоювати його перемогу. Це враження хибне, ви справді відпустили процеси в Харкові на самотік?

    У вашому питанні закладені одразу кілька протиріч. Перш за все, звідки ви взяли, що Аваков програв вибори?

    З рішення міської виборчої комісії.

    Якби він програв вибори, то люди не вийшли б на мітинг. Люди, які стоять на Майдані, впевнені, що він не програв. І я знаю, що він не програв. Інша справа – що в нього вкрали перемогу. Я вважаю, що вибори в Харкові абсолютно сфальсифіковані, і люди, які стоять там на Майдані, також в цьому переконані.

    Тому, оголосивши Кернеса переможцем виборів, влада зробила абсолютно хибний крок, бо тим самим вона надовго налаштувала проти себе більшість мешканців Харкова. І ще треба подумати, хто насправді виграв у кінцевому підсумку: Кернес, який незаслужено, некоректно обійняв посаду мера, чи Аваков, який «не виграв» ці вибори.

    Тепер далі, чи допомагали ми Авакову? Річ у тому, що до участі у цих місцевих виборах ми не підходили так централізовано, як ми це робимо це під час президентських чи парламентських виборів. Місцевим партійним організаціям було надано в цьому плані більше свободи, і це правильно, бо треба на місцях виховувати людей, які були б самостійними у прийнятті своїх рішень і могли б за ці рішення відповідати. Вибори стали для цих людей дуже важливою перевіркою їхньої зрілості, їхніх організаторських вмінь.

    Але, звичайно, якщо виникала така необхідність, то ми підтримували кожну місцеву партійну організацію. Йдеться не про фінансову підтримку, а про, скажімо, вироблення позиції в нашій боротьбі проти беззаконня. Загальне управління кампанією теж не проходило повз нашу увагу...

    Свобода, надана вами місцевим партійним організаціям, очевидно, передбачала формування ними виборчих списків без вирішальної участі у цьому процесі центрального апарату. Чи впевнені ви як керівник Виконавчого секретаріату партії в тому, що той депутатський корпус, який направила ваша партія до місцевих рад зараз, є якіснішим, наприклад, ніж той, що був у 2006 році?

    Ми справді абсолютно не втручалися у процес формування списків до районних рад, до міських рад міст обласного значення. Ми віддали ці питання на вирішення місцевим партійним організаціям. З іншого боку, ми цікавилися – не диктували, а саме цікавилися – хто потрапив до наших списків у обласні ради, у міські ради обласних центрів і крупних міст. Але, у будь-якому разі, остаточне рішення ухвалювали місцеві партійні організації.

    На краще це чи на гірше? Мені здається, що на краще. Чому? Тому що у 2006 році ми вже мали таких союзників, як Українська соціал-демократична партія, переважна більшість членів якої практично одразу після виборів перейшли на «кормушки» і масово повиходили зі складу фракцій БЮТ у місцевих радах.

    Ті партії, які йшли з нами на вибори зараз, я вважаю, є все-таки більш організованими, більш ідеологічними, більш принциповими стосовно підбору своїх кандидатів в депутати. Стосовно ж безпосередньо членів «Батьківщини», то я вважаю, що зараз наш корпус, незважаючи на дуже серйозні репресії щодо його представників, які вже почалися, незважаючи на залякування, переслідування і тиск на бізнес, буде триматися. Сьогодні я не можу сказати вам у процентному відношенні, коли депутати були гіршими, а коли кращими, але з іншого боку, мені здається, що сама система підбору кандидатур цього разу була набагато кращою.

    Коли ви говорите про зради з боку УСДП, то не можна не згадати і про те, що зраджували вас і цілі регіональні організації, власне, партії «Батьківщина». Саме у зв’язку з цим хотілося б у вас спитати: чому так пізно було вжито санкції щодо Богдана Губського? Адже сигнали про те, що у Київській обласній організації «Батьківщини» коїться щось неладне, надходили до центрального апарату ще задовго до президентських виборів...

    Різниця між зрадами з боку членів УСДП і з боку наших партійців полягає у тому, що ми реагували на кожен такий випадок – аж до того, що розпускали партійні організації і створювали їх заново. А керівництво УСДП на такі сигнали не реагувало.

    Стосовно Губського і йому подібних, то мені зараз важко щось додати до тієї оцінки, яку їм дала і фракція, і політрада, і президія політради. Чому це тривало так довго? Інколи не можна рубати з плеча. Хоча, визнаю, можливо, ми і забарилися з рішенням про виключення його з фракції і партії, і це завдало чималою шкоди нашій політичній силі. Мені здається, що це достатньо вичерпна відповідь на ваше питання.

    У вас не склалось такого враження, що Юлія Тимошенко особисто дещо відсторонилася від місцевих виборів? Це видно починаючи з того, що буквально за кілька днів до дня голосування вона провела презентацію проекту «Україна третього тисячоліття», на якій не пролунало ані слова про місцеві вибори, і закінчуючи тим, що вона, на думку журналістів, дуже вчасно захворіла, і тому була позбавлена необхідності коментувати не найкращі результати виборів для вашої політсили...

    Я не ідеалізую журналістів. У наших ЗМІ часто поруч з фаховим аналізом та об‘єктивним висвітленням тих чи інших подій трапляється багато випадків, коли вони, скажімо так, видають свої особисті думки за істину в останній інстанції. Стосовно наведеного вами прикладу було б добре, якби той, хто пише такі речі, мав хоч трохи спостережливості, об’єктивності, співчуття, чисто людських якостей. От ви особисто бачили Юлію Володимирівну останнім часом?

    Так, позавчора, на мітингу біля Верховної Ради.

    Ви можете бачити різницю: якою вона була і якою є зараз?

    Вона виглядає схудлою.

    Вона справді серйозно хворіла, а зараз тільки виходить з цієї хвороби. І тільки такі недолугі аналітики, які часом у нас трапляються, могли б написати, що вона цю хворобу симулює. Це навіть просто по-людськи негарно. Я особисто казав їй, що треба було б кинути все і поїхати полікуватися, відпочити. Адже хоч вона і справді фізично сильна як ніхто, цей ресурс теж не є безкінечним.

    Чому, в такому разі, жодного слова про місцеві вибори Тимошенко не сказала на презентації «України третього тисячоліття»?

    Тут я з вами не погоджуюся, тому що ця програма пронизує усі пори суспільства. Так, можливо, вона не була безпосередньо прив‘язана до цих виборів, але вона давала свідомому, інтелектуальному виборцеві орієнтир правильного політичного вибору: чому він повинен проголосувати за «Батьківщину»? Тому що з цією партією пов‘язане його майбутнє, і у формуванні цього майбутнього він має можливість брати за допомогою цього проекту.

    Хоча, звичайно, якщо у людини нема за що купити поїсти, нема одежини, коли людина думає лише про те, як звести кінці з кінцями, то їй уже не так важливо, що там буде в третьому тисячолітті...

    Востаннє я був на сайті проекту «Україна третього тисячоліття» сьогодні зранку. Можна констатувати: заяви Тимошенко на його презентації про те, що цей проект стане масштабним Інтернет-форумом, у якому братимуть участь найкращі уми країни, поки що не мають нічого спільного з реальністю…

    То беріть у ньому участь! Це ж не питання до Юлії Володимирівни чи до мене.

    Тобто ви особисто зараз незадоволені тим, як працює проект «Україна третього тисячоліття»?

    Ні. Я буду задоволений тоді, коли люди будуть масово брати участь в його роботі. Якщо люди почнуть брати участь, повірять, що вони чогось варті, що до них прислухаються, тоді буде все нормально.

    Якщо по наших списках буде проходити нинішній голова дружньої нам партії, він повинен буде вийти з її складу

    Зараз багато говорять про те, що на наступних парламентських виборах так само буде заборонено брати участь виборчим блокам...

    Я навіть впевнений у цьому.

    У зв’язку з цим партії «Батьківщина» потрібно буде вирішувати питання про свій формат участі у цих виборах. Не секрет, що чимало ваших союзників, у тому числі й ті, кого ви перелічили, не мають шансів на самостійне проходження до парламенту. У той же час частина цих людей підписала з «Батьківщиною» політичні угоди з гарантіями їхнього включення до прохідної частини ваших списків. А в кулуарах парламенту ходять чутки про те, що для потрапляння до списку «Батьківщина» усім нинішнім членам інших партій потрібно буде увійти до складу вашої партії, вбудуватися у вашу партійну вертикаль і вашу партійну структуру...

    По-перше, мені не відомо про такі угоди, які б ми підписували стосовно виборів до Верховної Ради. До виборів ще далеко, тому я думаю, що йдеться радше про своєрідні угоди про наміри.

    По-друге, я не думаю, що до наступних виборів зміниться положення закону про те, що «Батьківщина» може висувати або членів партії, або безпартійних. Тому кожен з наших партнерів повинен бути зробити вибір, по-іншому не буде ніяк. Навіть якщо по наших списках буде проходити нинішній голова якоїсь дружньої нам партії, то він повинен буде вийти з її складу.

    Так само в кулуарах говорять про ще одну ймовірність: що цей голова призупинить членство у своїй партії на час виборів, потім пройде до парламенту по ваших списках, а тоді – відновить свою партійність.

    Це неможливо. Згідно з законом про партії членство у партії призупиняється в конкретних випадках: якщо людина йде на службу в армію, міліцію, прокуратуру, податкову міліцію і так далі. Але те, що йдуть вибори, – це не причина для того, щоб призупиняти членство в партії. Потрібно буде робити вибір.

    Якою є, за вашим відчуттям, найімовірніша дата проведення парламентських виборів? Кажуть, що остаточне рішення з цього приводу не прийняли навіть на Банковій...

    Я думаю, що так воно є. Аналіз з цього приводу повинен базуватися на якихось фактах, а їх я якраз не маю. Аналізувати ж що кому зараз більш вигідно, теж важко, бо цей аналіз повинен базуватися на логіці, а не на політичній доцільності.

    Та потрібно враховувати, що зараз на владу і на Януковича особисто відбувається значний тиск з боку світової думки: і у зв‘язку з недемократично проведеними виборами, і з тиском на пресу. Тому тут треба говорити про дві ймовірності. Якщо гору у ідеологів Партії регіонів візьме та точка зору, що на парламентських виборах можна так само фальсифікувати, як на місцевих, і отримати потрібні результати, то вони підуть на вибори у березні 2011-го. Якщо ж вирішать провести хоча би щось схоже на демократичні вибори, то за дуже важкий 2011 рік їм потрібно буде відновити своє лице перед виборцями: дати їм пенсії, зарплати, поставити на ноги економіку, – щоб люди до жовтня 2012 року це відчули.

    Коломойський ніколи не фінансував «Батьківщину», а в майбутньому буде що Бог пошле

    Чи очікували ви, що кількість перебіжчиків у стан більшості з БЮТ буде аж настільки значною?

    Для мене це не стало аж таким сюрпризом.

    Але чи був несподіваним для вас перехід до лав більшості старих партійців, разом з якими ви розбудовували «Батьківщину» мало не по десятку років? Я говорю про тих же Олександра Буджерака, Івана Деньковича, Івана Сидельника...

    Буджерака насправді потрібно було знімати (з посади голови Хмельницької обласної організації партії «Батьківщина» – Ред.) вже давно, роки три тому, але у його випадку Юлія Володимирівна проявила своє добре серце. Їй як керівнику часто приписують авторитаризм, але насправді вона завжди вірить у людей до останнього, і сама ж часто страждає від цієї своєї доброти, від того, що вона завжди хоче зробити всім добре. Повірте, це я говорю не для красного слівця і не з якихось підлабузницьких мотивів. Це факт: Буджерак прийшов до неї, поплакався, залишився, а тоді – зрадив.

    Від Сидельника я, прямо скажу, такого не очікував. Мені здається, що він і зараз почуває себе не дуже добре від того свого безславного вчинку. Кого ви ще називали?

    Івана Деньковича, «завдяки» якому «Батьківщина» не змогла взяти участь у виборах до Львівської облради.

    У Деньковича спрацював чисто амбіційний момент. У його роботі справді було багато недоліків, за які його можна було знімати. Він погодився піти зі своєї посади і сказав мені про це особисто у цьому кабінеті, пообіцявши написати заяву на наступний день. Я мав право підготувати документ (про звільнення з посади голови Львівської обласної партійної організації за власним бажанням – Ред.) на підставі його усної заяви.

    Денькович має дуже запальний характер, і він не міг пробачити нам, що замість нього головою Львівської організації обрали Романа Ілика, якого він вважав своїм ворогом. Він повинен був за це помститися, і все. Ви ж бачили, спочатку він написав заяву про перехід до коаліції, потім хлопці його питають: ти, мовляв, совість маєш? Він каже: та мене просто образили, – і забрав заяву. А потім його просто вміло використали.

    А за що ви насправді виключили з партії і фракції Олега Ляшка?

    Виключно за те, як це сформульовано у рішенні фракції з цього приводу (за співпрацю з коаліцією більшості, зокрема, за голосування за зміни до Конституції, закон про Кабінет міністрів та Регламент Верховної Ради України – Ред.). Жодних підводних каменів тут немає.

    Тобто вас задовольняла його робота на Чернігівщині?

    Якщо мова йде про роботу на округах, то так. Але ненормальним було його постійне втручання у роботу партійної організації. Він хотів одноособово керувати усім. Наприклад, він хотів висунути одразу вісьмох своїх помічників, шестеро чи семеро з яких проживали у Києві, у депутати обласної ради. З такими підходами ми не партію будуємо, а Бог його знає що.

    Чому досі членами фракції залишаються кілька представників великого бізнесу, в тому числі Таріел Васадзе та Сергій Буряк, які регулярно голосують синхронно з більшістю? Виходить, що одних ви виключаєте буквально за два спільні голосування з більшістю, а іншим дозволено навіть підтримувати голосування за внесення змін до Конституції, проти яких різко виступає ваша політсила. Чи є це послідовною позицією, з вашої точки зору?

    Є моменти, про які я просто не можу говорити. Можуть бути у нас внутрішньопартійні таємниці?

    У зв’язку з тим тиском, що чиниться на людей, яких називають спонсорами «Батьківщини», згадується одне з останніх інтерв‘ю Юрія Луценка. У ньому він заявив, що своєрідним «Ходорковським» для нинішньої влади може стати Ігор Коломойський. Деякі ЗМІ зробили з цього висновок про те, що суто на теоретичному рівні можна говорити про готовність Коломийського фінансувати українську опозицію. Чи мала партія «Батьківщина» якісь предметні контакти з цього приводу з потенційним «українським Ходорковським»?

    З цього приводу можу сказати єдине: Коломойський ніколи не фінансував «Батьківщину».

    А в майбутньому ви такої можливості не виключаєте?

    А в майбутньому буде що Бог пошле.

    Протягом останніх місяців на допитах у різних силових структурах побував цілий ряд видних членів вашої партії і її симпатиків – у тому числі, наприклад, Юлія Тимошенко та Олександр Турчинов. Як ви вважаєте, чи піде влада на те, щоб їх, як-то кажуть, «закрити»?

    Стосовно Юлії Володимирівни влада просто ще раз себе зганьбила, поновивши безперспективну справу багаторічної давності. Її викликали на допит, а після того справа заглохла і її закрили. Мова тут йшла виключно про те, що потрібно виконувати завдання «шефа».

    Того ж Турчинова викликали до прокуратури за те, що він завізував, здається, постанову Кабміну про присвоєння якихось звань чи призначення якихось пенсій. Але вдумайтесь, навіть я в партії за день підписую десятки подібних документів! Їх готують апарати, відділи кадрів, міністерства. Як ви думаєте, перший віце-прем’єр-міністр повинен кожен такий документ досконально вивчати? Звичайно, ні. Далі: знайшли там можливого порушення «аж» на 40 тисяч гривень. Так, для простої людини це багато, але якщо ми говоримо про масштаб цілої держави, то зараз вся держава Фірташу за газ 5 мільярдів доларів платити буде. Є різниця, правда?

    З одного боку, справи проти Тимошенко і Турчинова справді видаються безперспективними. З іншого – ви самі кажете, що силовики будуть виконувати вказівку «шефа». Ми бачимо, за що зараз перебувають в ув’язненні Ігор Діденко та Анатолій Макаренко, тож чи не боїтеся ви, що влада повторить подібний сценарій і кине за грати Тимошенко і Турчинова, у яких зараз, до речі, немає депутатського імунітету?

    Я не ворон, і каркати не буду. Зараз у країні «беспредел» повний, але я не думаю, що вони на це підуть. Бо якщо навіть і підуть, то програють від цього десятикратно.

    Справа Макаренка, якого, до речі, активно захищає ваша партія, зараз наближається до суду. Як ви вважаєте, якщо колишній голова Державної митної служби отримає реальний строк, чи не стане це для потенційних і реальних опозиціонерів сигналом про те, що «Батьківщина» не може відстояти «своїх»?

    Не згоден. Завжди потрібно розглядати питання реальних можливостей. Наприклад, якщо червоноармієць побіжить зі штиком на танк і потрапить під його гусениці, то його не можна буде звинуватити в тому, що він не зробив всього, що міг.

    Ми відстоюємо Макаренка, і якби ми не робили цього, то така, партія була б винна. Але наші можливості не безмежні. Хоча поживемо – побачимо...

    Буде Клюєв, буде Бойко, буде хтось інший – нічого не зміниться

    Минулого тижня на мітингу перед Верховною Радою Юля Володимирівна заявила про те, що ухвалення Верховною Радою Податкового кодексу і його підписання Президентом може стати приводом для революції в Україні. Ви вірите у можливість такого розвитку подій?

    А яку б оцінку ви дали людям, які зібралися під Верховною Радою?

    Мені здається, що люди, які торгують на базарі чи займаються малим бізнесом, навряд чи завтра підуть бити вітрини і перекидати автомобілі.

    Юлія Володимирівна мала на увазі не таку революцію. Адже на Майдані у 2004 році ніхто не бив вітрини і не перекидав автомобілі. Йдеться про акції громадської непокори, організовані в рамках закону. Звичайно, непокора уже сама по собі протизаконна, але йдеться про те, що вона матиме прийнятні, цивілізовані рамки.

    А ви думаєте, що цю владу можуть налякати акції непокори, організовані у прийнятних, цивілізованих рамках?

    Не будьте такими безпорадними. Ніщо під цим сонцем не вічне. Радянський Союз теж здавався дуже сильним і монолітним, про його крах теж важко було навіть подумати.

    Наскільки відомо, Партія регіонів сьогодні не є монолітною, у її надрах постійно відбувається конфлікт між різними групами впливу. Кажуть, що й Азарова на посаді прем’єр-міністра підсиджують принаймні кілька товаришів по партії. За кого особисто ви «вболіваєте» у цих їхніх суперечках?

    Знаєте, є такий анекдот, коли у хліві сани і віз почали сперечатися, хто з них для коня легший, і зрештою, вирішили спитати у самого коня. А кінь махнув головою і каже: і ти погане, і ти недобре (сміється). Так само й для мене між ними немає жодної різниці, тому що від того, хто у них там переможе, політика не зміниться абсолютно, у будь-якому разі в її основі лежатиме тільки їхня вигода і нажива. Нічого святішого за це у них немає.

    Пане Ярославе, ще півтора роки тому ви з цими людьми хотіли створювати коаліцію.

    Хотіли. І що, створили? (пауза) Коли це питання обговорювалося, то наші умови заключалися в тому, що в коаліційному договорі повинні бути прописані державний статус єдиної української мови, європейський вектор зовнішньої політики, інтеграція до НАТО, інші питання, які стосуються розвитку України та її майбутнього. Якби цього в договорі не було, ми б за нього не проголосували. А оскільки це було неприйнятно для регіоналів, то вони спочатку знаходили різні відмовки і, зрештою, від усього відмовились.

    Тим не менше, повертаючись до питання про внутрішню боротьбу в Партії регіонів, подейкують, що саме Андрій Клюєв має найлояльніше ставлення з усієї «регіональної» верхівки до партії «Батьківщина». Кажуть, що саме він відігравав важливу роль у ваших коаліційних переговорах. Більше того, він нібито перебуває у абсолютно нормальних стосунках з тим же Юрієм Луценком... Тобто можна припустити, що якщо прем’єром стане Клюєв, то опозиція принаймні не буде відчувати такого тиску, як, наприклад, при ставленику «групи Фірташа» Юрію Бойку...

    Абсолютно все одно. Ми з вами можемо говорити про якісь тактичні нюанси, але потрібно усвідомлювати: поки Янукович перебуває при владі, він зможе скрутити голову будь-кому, і тому самому Клюєву в тому числі. Хіба ви не бачите, з якою насолодою він говорить, що комусь там щось скрутить, повідриває, повідкручує? Він же аж цвіте при цьому! Тому буде Клюєв, буде Бойко, буде хтось інший – нічого не зміниться.

    Тобто ви вважаєте, що країною зараз монопольно управляє особисто Янукович?

    Абсолютно. Так воно і є.

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ