Павло Малихін: Зараз вже ні в кого немає сумнівів, що Авдіївка – це Україна

Третій день як в Авдіївці встановилося перемир’я після тижня обстрілів. Вже вдалося відремонтувати лінію електропередач, до якої бойовики тривалий час не підпускали ремонтників. Нині ситуація нормалізувалася, майже все місто забезпечено теплом. Понад 500 дітей пішли до шкіл і дитячих садочків, у місті працюють крамниці, банки, лікарня.

В Авдіївці розгорнуто 11 пунктів обігріву, з яких три стаціонарних і вісім мобільних. Частина городян уже виїхала, проте точно підрахувати їхню кількість неможливо. Організовано евакуювалося близько 300 осіб. Приблизно 2000 людей виїхали самотужки.

Після того як міський голова Авдіївки Юрій Черкасов та секретар міськради Артем Сабадаш 20 вересня написали заяви про складання своїх повноважень, єдиною владою в Авдіївці залишилася військово-цивільна адміністрація. Її голова, уродженець Дрогобича Павло Малихін, приїхав до Авдіївки у червні 2015 року.

В інтерв’ю «Главкому» Павло Малихін розповів, чому в Авдіївку не поспішають ремонтні бригади відбудовувати зруйновані будинки та про те, як змінилися настрої місцевих жителів за останній час.

Чи зберігається режим перемир’я нині?

Остання ніч і нинішній день минули спокійно. Під вечір, як стемніло, почало гриміти навколо міста. Проте по самому місту ударів не було. Діти пішли до шкіл і дитячих садочків. За останніх два дні наші бригади ДСНС відремонтували близько 80 будинків: вікна було забито плівкою, перекриття на дахах зроблено.

Режим тиші діє лише кілька днів, хоча раніше домовитися не вдавалося. Хто або що вплинуло?

Наскільки я розумію, рішення ухвалювалося на найвищому рівні, а робота проводилася на всіх щаблях. 7 лютого в Авдіївці був пан Хуґ (Александр Хуґ - заступник голови спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні ), я з ним особисто спілкувався. Розповідав, що і як було в місті (впродовж останнього тижня), які проблеми є зараз.

Попри велику кількість допомоги, яку отримує місто, чого найбільше не вистачає?

Продуктів харчування достатньо. Людям, які їх передають, певно, потрібно пояснити, що вже досить. Тим більше що зарплати платять, пенсії виплачують, соціальну допомогу також. Крамниці працюють, бізнес працює. Зараз потрібно здійснювати відновлювальні будівельні роботи. Але для цього потрібні спеціалізовані бригади, яких наразі немає. Працюють лише підрозділи Державної служби з надзвичайних ситуацій, а потрібно, аби кожен будинок житловий обходили і дивилися професійні будівельники. Проте законодавство не дозволяє залучити їх до роботи, особливо якщо мова про приватне житло.

Що саме заважає залучити будівельників до роботи?

Такі міста, як Авдіївка, розташовані на лінії розмежування. І от, наприклад, прилетів снаряд, розбив людині будинок. Житло треба відновити. А нам потрібно «Прозоро» проводити (конкурс серед відбудовників), підготувати ПКД (проектно-конструкторську документацію), два місяці на одне, два місяці на інше. А обставини вимагають реагувати швидше. Для таких міст, як наше, слід зробити інше законодавство.

Павло Жебрівський говорив про проблеми логістичного характеру, які не дозволяли ефективно розподілити продукти. Чи вдалося їх вирішити?

У Краматорську організовано єдиний логістичний центр. Саме туди приймається вся гуманітарка, яка потім розподіляється між містами і селами області. У нас працює бригада, яка найближчі села повністю забезпечує всім, що потрібно.

З перших днів загострення область перевела певні кошти Авдіївці. Про яку суму йдеться і на які потреби пішли гроші?

Виділили нам 200 тисяч гривень. За них закуповували бензин, необхідні матеріали (в тому числі будівельні). Ці гроші пішли на те, щоб транспорт ходив, аби служби міські оперативно діяли, генератори працювали. Ви знаєте, навіть не всі гроші з цієї суми використали.

Днями Авдіївку відвідала міністр охорони здоров’я Уляна Супрун, яка розповіла, що шукатиме можливості залучення діаспори для допомоги медицині міста. Якого роду потрібна допомога, чого бракує міській лікарні?

Ми з нею спілкувалися. Вона була в лікарні, все роздивлялася. Потім показали їй станцію швидкої допомоги. Міністр сказала, що може чимсь і допомоги. Будемо чекати.

Президент опікувався ситуацію у місті, допомагав впорати зі складнощами?

Я особисто не спілкувався з президентом. Спілкувався Павло Іванович (Жебрівський) при мені кілька разів на день. Коли пан Жебрівський доповідав президентові про те, що, наприклад, у нас уже підключено світло, то глава держави сказав, що тих людей, які працювали, допомагали, висунути на нагороду.

Ще два роки тому нерідко в Авдіївці люди відкрито вороже ставилися до української армії та влади. Як настрої зараз?

Коли я сюди приїхав, це був червень 2015 року, то будь-який обстріл жителями Авдіївки сприймався так, що це Збройні сили України стріляють. Зараз тих людей, які так вважають, набагато менше. Це специфічна категорія людей: старенькі люди з певним вихованням і певними поглядами.

Водночас бачу дуже багато людей, які налаштовані проукраїнськи, почуваються частиною цієї країни. Та й подивіться, скільки допомоги надала Авдіївці практично вся Україна. Це раніше у спілкуванні багато людей питало: «А хіба Авдіївка – це Україна, а хіба там наші?» Зараз у всієї України немає сумнівів у тому, що Авдіївка – це Україна, тому допомагає своїм людям, які тут проживають. До речі, що дуже цікаво, тут є своя, авдіївська, вишивка. Люди сторічні рушники зберігають, сторічні картини.

З міста за останній тиждень організовано виїхало близько 300 людей. Скільки в Авдіївці зараз мешканців?

Ну як можна простежити, якщо хтось бере і виїжджає на власному транспорті? Певна кількість людей, звичайно, виїхала. До 2014 року тут проживало близько 35 тисяч людей. Коли у 2014-2015 роках тут була активна фаза конфлікту, залишилося десь 8 тисяч. Потім люди почали повертатися, до останнього часу було близько 22 тисяч. Зараз, напевно, кілька тисяч з них виїхало.

Днями у ЗМІ з’явилася інформація, що начебто у Донецьку відбувається масова евакуація, що може свідчити про підготовку масованого обстрілу територій, підконтрольних Києву, в тому числі Авдіївки. Яка є у вас інформація з цього приводу?

У нас немає такої інформації. 

Михайло Глуховський, «Главком»