Олексій Баганець: Прокурори тепер отримують удвічі менше, ніж патрульні без освіти

Прізвище Олексія Баганця почало знову виринати у ЗМІ наприкінці весни. Відомого прокурора почали розглядати як потенційного заступника нового шефа Генпрокуратури Юрія Луценка. Сам Луценко таку можливість спростовував, і в представленій цього тижня команді Баганця дійсно не виявилось. Та й узагалі він би дивно зараз виглядав у ГПУ, яка робить ставку на оновлення. Баганець – кадровий прокурор, що починав працювати в органах ще радянської прокуратури в 1979-му році, дослужився від слідчого прокуратури Херсонської області до заступника Генпрокурора, причому він тримався в обоймі як у 2000-х,  так і вже за нинішньої влади (за Махніцького та Яреми). Із Луценком Баганця пов’язують давні стосунки – він був його адвокатом під час гучного судового процесу за часів Януковича. Саме тому в прокуратурі побутує думка, що навіть без посади ця людина консультуватиме нового керівника відомства. Та наразі Баганець називає себе пенсіонером. Але свою особливу думку, як новому Генпрокурору треба реформувати відомство на Різницькій, таки має.

«Сто днів – просто подарунок тим людям, які не здатні досягти результату»

Чого ви очікуєте від Луценка-прокурора? Що в ГПУ може найбільш вразити людину зі сторони?

Я говорив Юрію Віталійовичу, що його успіх на цій посаді буде залежати, у першу чергу, від того, чи зуміє він сформувати навколо себе команду справжніх професіоналів. Тільки не з числа американських прокурорів та грузинських реформаторів, а з числа українських прокурорських професіоналів. Допускаю ще, що заступник Генпрокурора може бути з не менш ніж десятьма роками роботи в судовій системі. Саме ці особи – прокурори і судді – можуть допомогти Юрію Віталійовичу забезпечити належне здійснення професійного керівництва досудовим слідством, тим більше, що йому потрібно буде в найкоротший час з’ясувати і вивчити всі найбільш резонансні в суспільстві справи, які йому залишились у спадщину від попередників. Якщо він зуміє цю команду підібрати, переконаний, що з його харизмою, політичним досвідом будуть позитивні результати. Якщо не зуміє або йому перешкодять, то буде надто складно реалізувати оприлюднені ним плани.

Луценко запропонував звільнитись трьом заступникам зі старої команди, але при цьому дав слідству сто днів, щоб ті доробили справи й показали результат.

У нас нема зараз ситуації, яка б дала можливість давати карт-бланш людям, у яких було достатньо часу показати себе й дати позитивний результат. Якщо людина півтора року розслідувала конкретні кримінальні справи і не досягла позитивних зрушень, то що можуть вирішити три місяці? Тому, думаю, ці сто днів – просто подарунок тим людям, які не здатні досягти результату. Але в Луценка цього часу нема.

А як оцінювати досягнення результату? От той же Севрук, якому запропоновано звільнитись, не давав результат?

Я не мав на увазі результат тільки в тих кримінальних справах, які перебувають у провадженні слідчих Генпрокуратури. У кожного заступника генпрокурора є своя ділянка роботи і план дій. Береш рік і працюєш, а потім звітуєш перед Генпрокурором, що вдалося зробити, а якщо не виконав узяті зобов’язання, то треба довести, що це не з твоєї вини. Але сьогодні не може відбуватись консервування того становища, яке новий генпрокурор отримав у спадщину. Бо в такому випадку вже він, а не попередник, відповідатиме.

На жаль, ми сьогодні перетворили Генпрокуратуру на орган, який сам повинен боротись зі злочинністю. Але ви ніде в нашому законодавстві не знайдете, що прокуратура є органом по боротьбі зі злочинністю, вона передусім має здійснювати нагляд за органами, які борються із злочинністю. Тому й не дивно, що суспільство починає цікавитись, чому протягом останніх двох років генпрокурор (без різниці, яке його прізвище) не провів жодної координаційної наради на рівні керівників центральних правоохоронних органів. У нас що, нема злочинності в державі? Луценко після представлення заявив, що ми допрацювались до того, що відсоток розкриття злочинів у державі сьогодні складає всього 4%, чого не було за всю історію України, як за часів незалежності, так і тим більше – за радянських часів!

Так від Луценка зараз суспільство якраз не «координації» чекає, а конкретних «посадок».

Це неправильна думка й неправильне визначення пріоритету. Результати в боротьбі зі злочинністю повинні доповідати МВС і Національна поліція. Сьогодні ж у прокурорів за новим законом немає засобів впливу ні на МВС, ні на СБУ, ні на ДФС, у тому числі й у частині їх недоопрацювання, або навіть більше скажу – бездіяльності на цьому напрямку. Тому й не дивно, що за останні два роки ніхто з керівників правоохоронних органів не проінформував ні Верховну Раду, ні на засіданні Ради національної безпеки, ні на розширеній прес-конференції про стан злочинності в державі – про стан протидії злочинності.

Ви ж розумієте, що Генпрокуратуру сприймають виключно як каральний орган ще й тому, що всі президенти бачили в ній власну ручну гвардію. Вважаєте, Порошенко, коли каже, що не буде втручатись у діяльність нового генпрокурора, щирий?

На превеликий жаль, за багато років стало вже практикою, коли всі президенти втручались у діяльність прокуратури й намагались її використати в зміцненні свого становища та в боротьбі з політичними опонентами. Впевнено стверджувати, що Порошенко висловився щиро й дійсно планує так робити, не можу.

«Навантаження на одного прокурора в Києві складає понад 300 кримінальних проваджень»

Наскільки має оновитись Генпрокуратура при новому очільникові, який ішов туди під гаслами очищення й перезавантаження?

Вона точно не повинна оновлюватися так, як сьогодні «зомбують» суспільство політики, горлопани, демагоги й новоявлені «представники громадськості», яких я ніколи до перемоги Революції гідності й не чув. Скрізь іде «зомбування» в тому плані, що треба негайно всіх прокурорів, слідчих, суддів викинути на вулицю, а набрати нових. Дехто просто не розуміє, про що говорить, а дехто робить це навмисно. Сьогодні завдання якоїсь сили – розвалити правоохоронну систему й ослабити державу.

Версій, кому це вигідно, багато. Наприклад, що це робиться, аби не допустити виявлення злочинів попереднього режиму, бо нинішня влада й опозиція вже поділили ті схеми. Плюс проведення так званих «реформ», завдяки яким із правоохоронних органів звільнені саме професійно підготовлені кадри. А якої шкоди завдав державі закон про люстрацію! Її масштаби ми зможемо оцінити лише через кілька років. А розгорнута кампанія проти прокуратури, коли сьогодні більшість її працівників настільки деморалізовані, що не забезпечують виконання покладених на неї повноважень?!

А раніше забезпечували?

Звичайно. Я не говорю, що все було ідеально – помилки були не тільки в прокурорській системі. І породжувались вони десятками років. Але все-таки прокуратура свого часу виконувала функції, які були покладено на неї Конституцією, а зараз ні, бо новий закон їй суперечить. Як можна очистити прокуратуру зміною старих облич на нові, якщо за ці два роки вже скоротили працівників прокуратури з 20 тисяч до 15, а до 2018-го року по закону треба довести чисельність взагалі до 10 тисяч? Реформатори кажуть, що саме така кількість прокурорів притаманна для Європи. Це неправда. Зважте, там зовсім різні прокурорські системи, роль і місце органів прокуратури в судово-правовій системі різних держав.

Колись, наприклад, нам доводили, що прокуратура не повинна здійснювати загальний нагляд, бо цього немає в європейських державах. Це неправда. Із 37 країн-членів Ради Європи тільки в десяти прокуратура не має повноважень поза межами кримінального права! У шести країнах прокуратура має повноваження поза межами кримінального права, але виключно в судах, де вона представляє інтереси держави, соціально незахищених громадян, неповнолітніх і так далі. У всіх інших державах (а це більше 20-ти) прокуратура виконує функції, які можна віднести до нагляду за додержанням і застосуванням законів. Наприклад, у Бельгії прокуратура здійснює нагляд за додержанням законів у сфері навколишнього природного середовища, у сфері охорони боєприпасів, прав неповнолітніх. В Італії прокуратура здійснює нагляд за додержанням законів, захистом прав держави та недієздатних громадян, у Нідерландах – наглядові функції в сімейному і спадковому праві, в Португалії – нагляд за конституційністю нормативних актів  і т. ін. Тобто там, де в суспільства є запит на покращення захисту прав громадян і інтересів держави, прокуратура виконує ці функції. Єдиної моделі в Європі немає. Із цього приводу є навіть рішення ради заступників міністрів Ради Європи, де чітко сказано, що в кожній демократичній державі мають право на існування дві системи органів прокуратури – та, що діє в межах кримінального права, і та, що діє і поза його межами. Про це говориться і в висновках Консультативної ради європейських прокурорів. А нам весь час розповідали зворотне.

І все ж у межах нинішніх повноважень прокуратури, наскільки її треба оновити, щоб скинути весь баласт, який заважає ефективно працювати? Луценко вже висловився, що йдеться про сотні прокурорів.

Ну от ті, хто приїхав до нас з-за кордону, нам розповідають, що нам потрібно лише 10 тисяч працівників прокуратури. А ви знаєте, скільки на одного прокурора в Україні припадає кримінальних проваджень, які він веде? Із нашим рівнем злочинності навантаження на одного прокурора, наприклад, у Києві, складає понад 300 кримінальних проваджень! Та він не те що прізвищ усіх підозрюваних і потерпілих не знає, він не пам’ятає й фабули всіх цих справ! Про який тоді прокурорський нагляд за досудовим слідством можна говорити при такому навантаженні? Про які права учасників процесу можна говорити? Як можна закликати людей на вулицю, щоб вимагати масового звільнення прокурорів, тим більше професійно підготовлених?! Ідеться про інше – чи всі працівники прокуратури за рівнем підготовки відповідають своїм посадам. Але згідно з новими змінами до закону про прокуратуру і з такими підходами, таких співробітників тепер буде складно виявити.

Наприклад, сьогодні на адміністративні посади в органи прокуратури повинні бути призначення лише за рекомендацією Ради прокурорів, членом якої може бути лише рядовий працівник прокуратури. Уявіть собі – п’ять прокурорів від районних прокуратур, четверо від прокуратур областей та двоє від Генпрокуратури, при цьому всі – рядові працівники, які не знають ні методів організації роботи, ні управління, ні контролю виконання, не мають відповідного досвіду роботи на адміністративних посадах. Ви тільки вдумайтесь: саме вони будуть займатись добором заступників Генпрокурора, прокурорів областей! Це нонсенс, цього в жодній державі немає. Дійсно, існують приблизно такі системи щодо добору прокурорів на посади, де, наприклад, державний магістрат – це спільна керівна структура прокурорів і суддів, але там прокурори знаходяться в складі судової системи. У нас же централізована система прокуратури, тому після впровадження такого принципу добору на керівні посади не можна буде з прокурора області вимагати дати результат, якщо він не має жодного стосунку до добору прокурорів і не може на них впливати?

Тобто ви вважаєте прокурорське самоуправління в нинішньому вигляді злом?

У цьому вигляді так. У більшості держав Європи органи прокурорського самоврядування є, але вони виконують дорадчі функції. Наприклад, у  Польщі, якщо регіональний прокурор хоче призначити заступника, то направляє в колегію апеляційної прокуратури свої пропозиції і колегія має право висловити свою думку. Прокурор може прислухатись до неї чи ні, але якщо він призначить заступника врозріз рекомендаціям колегії, а потім ця людина не забезпечить виконання покладених на неї повноважень, то відповідати за це буде цей прокурор. Узагалі, у поляків усе дуже продумано. Там 4-рівнева прокуратура (у нас 3-рівнева) – районна, окружна, апеляційна й генеральна. Там навіть окружна прокуратура має свою колегію, але в ній немає ніяких представників громадських організацій чи ВНЗ, а тільки прокурорські працівники. І органи прокурорського самоврядування в них працюють з 1985-го року. А у нас тепер створили в прокуратурі дуалізм: є генеральний прокурор, який тільки підписує накази про призначення, звільнення, притягнення до відповідальності своїх підлеглих, але всі ці кадрові рішення йому готують інші особи. І як після цього він має виходити на трибуну Верховної Ради і звітувати? Повна нісенітниця!

«Законом, який змінили начебто «під Луценка», закладено вибухівку під прокуратуру в цілому»

Ваше прізвище лунало серед потенційних заступників генпрокурора, ще коли кандидатура Луценка тільки обговорювалася. За чутками, ви дійсно намагались повернутися до ГПУ через соратника Луценка Анатолія Даниленка. Чи були у вас такі плани?

Це повна маячня. У мене не було таких намірів, тим більше через звернення до Даниленка. У мене більш тісні особисті стосунки з Луценком, ніж з паном Даниленком, я навіть теоретично не міг із цього приводу контактувати з останнім. Я не виявляв будь-якої ініціативи повертатись до ГПУ, перш за все,  тому, що ухвалений нещодавно Закон «Про прокуратуру» її просто знищив. Я пройшов на службі в прокуратурі всі ланки і в професійному плані для себе всього досягнув. Нехай сплять спокійно мої вороги чи заздрісники – я не планую повертатися до ГПУ, не буду піднімати ті справи, що ми порушували й доля яких мені невідома. Мені навіть не пропонували стати заступником. Хоча я зустрічався з Юрієм Віталійовичем після його призначення, так що залиште його в спокої хоча б із цього кадрового питання.

Під час цієї затяжної «прокуроріади» «Главком» спілкувався з одним депутатом із когорти «прокурорських» і він впевнено припускав, що Баганець стане «тіньовим кадровиком» при Луценкові й буде допомагати йому розставляти в системі потрібних людей. Чи просив Луценко у вас якихось кадрових порад?

Не можу передавати слово в слово нашу розмову, це просто не етично, але він не звертався до мене з проханням надати йому якісь кадрові поради. Повторюю, я Луценку говорив, що його успіх у прокуратурі буде залежати від того, чи зуміє він сформувати команду професійних заступників та прокурорів областей.

Думаю, Луценко це і так розуміє, а конкретніше?

Щодо конкретних особистостей я не міг йому радити, це виключно його  компетенція. Але якщо на посади заступників Генпрокурора будуть призначатися люди, далекі від знань кримінального процесу, криміналістики, методики здійснення прокурорського нагляду, Генпрокурору буде просто неможливо виконати свої завдання.

Ну, нові зами Генпрокурора – Валентина Теличенко та Євген Єнін – навряд чи відповідають озвученим вами критеріям.

Єніна я взагалі не знаю, а до Валі Теличенко ставлюся з величезною повагою. Але все одно наполягаю, що навіть реформами в органах прокуратури повинні займатись люди, які знають цю систему– тобто вихідці з неї.

Розумієте, у Луценка ситуація набагато гірша, ніж була у Яреми й Шокіна. За ці два роки дуже багато кримінальних проваджень накопичилося у слідчих Генпрокуратури, які мають за собою «хвости». Пройшли вже всі розумні терміни слідства. Із ЗМІ та від спілкування з різними адвокатами мені відомі і факти допущених порушень прав учасників процесу по деяких справах. І сьогодні суспільство буде, вибачте, просто «душити» Юрія Віталійовича, щоб він дав результат. Тому, якщо він законсервує нинішню команду, позитивних результатів не буде. Але це лише моя думка.

А як ви ставитесь до того, що першим заступником Луценка стала фігура, нав’язана партнерами по коаліції?

Негативно. На таких посадах у ГПУ мають працювати лише професіонали, а просто нові люди, які мають лише досвід у галузі права, нічого не змінять. Нові люди там уже були за останні два роки – і що? Як мінімум, заступник генпрокурора, керівники профільних департаментів і їхні заступники центрального апарату ГПУ, прокурори областей і їхні заступники, керівники місцевих прокуратур повинні бути виключно вихідцями з прокуратури з достатнім стажем прокурорської роботи. Якраз не страшно, що генпрокурор-політик буде без юридичної освіти, а страшно те, що законом, який вони змінили начебто «під Луценка», фактично закладено вибухівку під прокуратуру в цілому. Цим вони відкрили дорогу в прокуратури областей і центральний апарат Генпрокуратури людям, які лише мають вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права, і нічого не розуміють у досудовому слідстві, методиці прокурорського нагляду, тим більше у формі процесуального керівництва.

Повірте, просто юрист без такого досвіду не забезпечить виконання покладених на нього обов’язків. Юридичні факультети є, вибачте, і при сільськогосподарських інститутах. У людини, яка закінчить його, теж буде диплом про вищу юридичну освіту, після чого вона, наприклад, попрацює в державній виконавчій службі три роки, а потім захоче піти працювати в прокуратуру області. Це неприйнятно. Причому зверніть увагу, що в законі не обмежено, що така особа може претендувати на будь-які посади в цих вищих прокуратурах: чи рядовим прокурором, чи начальником структурного підрозділу, чи навіть заступником прокурора області. Така людина не буде знати, що таке кримінальний процес, криміналістика, досудове слідство, вона навіть кримінальні справи бачила хіба що по телевізору. За цим законом прокурором області зможе бути людина, яка працювала п’ять років нотаріусом і т. д. Для того щоб бути призначеним навіть на посаду рядового прокурора в місцевій прокуратурі, окрім вищої юридичної освіти та стажу в галузі права не менш двох років, потрібно відучитись в Академії прокуратури України, а на вищі посади у вищі рівні прокуратури цього вже не потрібно. Це абсурд.

Більше того, чинний Кримінально-процесуальний кодекс навіть нинішні працівники прокуратури, слідчі й судді не всі знають – щоб їм оволодіти, треба років п’ять-шість. Геннадій Москаль колись назвав цей кодекс «дебільним», і я його в цьому підтримую. Він страшенно складний, бо в ньому зведено до однієї купи норми з різних систем – радянської, англосаксонської, американської, він настільки ускладнив саму систему проведення досудового слідства, що практично жодну більш-менш складну справу до суду не доведеш, якщо цим займаються непрофесіонали. Довіряти це колишнім нотаріусам, державним виконавцям – це як стоматологу довіряти робити операцію на мозку. Хоча й у стоматолога, і в нейрохірурга є вища медична освіта, вони обидва лікарі, але спеціалізації в них зовсім різні. Так і у юристів!

«Я пишу мемуари про події на Майдані»

Ви слідкували за долею прокурорів, що кидали за ґрати Луценка свого часу? По одному з них, здається, закрили справу руками Столярчука.

Для мене це болюче питання. Ми реєстрували й розслідували провадження щодо таких прокурорів, коли я керував слідством, але ці справи після мого усунення від розслідування в серпні 2014-го чомусь перейшли до категорії неперспективних.

Саме у вашому підпорядкуванні було слідство одразу після подій на Майдані. Тоді ще можна було по гарячих слідах зібрати всі необхідні докази. Як вийшло, що досі по цій справі нема результатів? Звичайно, казати, що взагалі нічого нема, не можна. Щодо злочинів на Майдані є звіт міжнародної дорадчої групи – там чітко описано причини, чому, на їхню думку, їх не вдалося розкрити до кінця. Вважаю, що перші три-чотири місяці ми працювали активно й у тих умовах зробили майже неможливе, враховуючи, який у нас був режим й умови роботи. Скажу вам, що, починаючи з квітня 2015 року, я про ці події пишу мемуари й мотив у мене один – розкрити саме причини, які перешкодили розслідувати всі злочини,  вчинені під час режиму Януковича й під час подій на Майдані. Написав уже десь 280 аркушів. Скажу лише одне: якби мене тоді, в серпні 2014 року, не відсторонили від розслідування цих справ і не звільнили б начальника Головного слідчого управління, звичайно, ми б просунулись набагато вперед. Потім мені перешкодили далі працювати по цих справах у березні 2015-го року, коли взагалі звільнили з органів прокуратури.

Не секрет, що в прокуратурі велика диференціація зарплат – районні прокурори, співробітники Генпрокуратури, антикорупційний прокурор отримують суми, що відрізняються в десятки разів. При новому генпрокурорі система оплати може змінитись?

Ну, у нас же сама «модна» тема зараз – боротьба з корупцією. Але скільки б не створювали нових органів, таких як антикорупційне бюро, агентство з питань запобігання корупції, так званих «чистильників», ніколи це явище не поборете, доки у вас прокурори будуть отримувати по 4-5 тисяч гривень. До речі, це вдвічі менше, ніж отримують патрульні поліцейські, які по вулиці катаються на машинах, не маючи юридичної освіти й будь-якої професійної підготовки та досвіду, реагуючи, в основному, лише на факти неправильного паркування автомобілів. Навіть сам президент, представляючи нового генпрокурора, визнав, що потрібно негайно усунути такі розбіжності в зарплатах прокурорів. Ну що можна вимагати, наприклад, від прокурора місцевої прокуратури №2 міста Києва із зарплатою 4 тисячі гривень, який веде в середньому до 300 кримінальних проваджень? А той же прокурор антикорупційної прокуратури має одиничні провадження, які невідомо коли матимуть кінцевий результат, але отримує при цьому 40 тисяч грн зарплати? Нехай буде якась різниця в зарплатах, якщо вже боротьба з корупцією така важлива, але ж не в 10 разів! Це ненормально.

А те, що Луценко пообіцяв підвищити зарплати, коли прокуратура поверне гроші Януковича, нормально?

Це абсолютно неправильний підхід, тим більше, що слідчі власними силами не знайдуть цих коштів. До речі, ніколи не буде успіху в розкритті і розслідуванні злочинів, якщо слідчий не буде тісно співпрацювати із самого початку кримінального провадження з оперативним працівником поліції, СБУ чи податкової, з прокурором, що здійснює процесуальне керівництво. Упевнений, що працівники прокуратури мають працювати понаднормово – якщо вони будуть працювати за звичайним графіком, а в суботу-неділю сидіти вдома, ніколи їм не добитись позитивних результатів у роботі. Сама система розслідування злочинів пов’язана з тим, що терміни вимірюються не тривалістю робочого дня, а часом, який передбачений законом на розслідування кримінального провадження. Терміни слідства та тримання під вартою – це святе. Але якщо залишити без змін оплату праці, урізання пільг, у тому числі й у пенсійному забезпеченні, прокурори не будуть працювати понаднормово і на шкоду своєму особистому життю. Їх треба в цьому зацікавити.

«У мене були доходи понад 100 тисяч доларів на рік, чого достатньо, щоб мати наявне в мене майно»

Вашого сина, коли він працював у київській прокуратурі, обвинувачували в «дахуванні» грального бізнесу, він усе заперечував, і цю справу вже закрито. Але як бути зі свідченнями прокурорів і міліціонерів проти нього? Виходить, вони всі брехали?

Я не ознайомлювався з матеріалами справи. Вони нічого не довели за сім місяців, але сину нерви потріпали. І тут не він винний, а я, бо працював на такій посаді, де нажив собі ворогів. Це болюче для мене питання, що в мого сина неприємності сталися через мене. Навіть за донецьких, коли я захищав Юрія Луценка, ті ж Пшонка й Кузьмін, які мене ненавиділи, не опускались до того, щоб реєструвати кримінальні провадження проти моїх родичів. У своїх мемуарах я детально описую цю спецоперацію, яка була проведена проти мене з використанням тиску на дітей. Не хочу виправдовуватись, але ті люди, які розуміються в темі, знають, що начальник структурного підрозділу прокуратури міста (зі стажем роботи на ній кілька місяців) просто не може забезпечувати «дахування» грального бізнесу. Це просто не та посада й не ті можливості.

Щодо тих, хто писав пояснення (не показання) у цій справі, то це були особи, які підпадали під люстрацію, – а ви розумієте, що вони вразливі перед керівництвом. Одне чи два пояснення написали особи, щодо яких мій син свого часу ініціював звільнення з управління, бо вони були причетні до переслідування «майданівців» під час Революції гідності. У ході слідства більша частина відмовилась від показань, а ті, які категорично не стверджували, почали в них плутатись. Точно знаю, що двоє працівників міліції, яких допитали в прокуратурі області, заявили, що їх збирало керівництво (в тому числі керівник прокуратури Києва) й давало відповідні вказівки говорити про факти, які реально не мали місця. Зрозумійте, через цю кримінальну справу мене хотіли змусити звільнитись із прокуратури.

Журналісти днями виявили у вас п’ять гектарів землі і будинок у Кончі-Заспі, наголосивши на тому, що ви все життя працювали в органах прокуратури. Не хочете прокоментувати, звідки у вас такі доходи?

Вони будуть зараз «рити» й підіймати сміття доти, поки я буду залишатись кандидатом на посаду заступника Генпрокурора. Мені нема чого виправдовуватися. Щодо будинку в Кончі-Заспі, то я його показував із того моменту, коли побудував, і він весь час є в моїй декларації. Я за нього звітував і давав пояснення як в Генпрокуратурі, так і коли мене перевіряли за законом щодо очищення влади. Будинок побудований ще 2001-го року. Працюючи заступником Генпрокурора з 2000 року, я отримував одночасно заробітну плату й пенсію. При цьому я перераховував пенсію на депозитний рахунок під проценти. Коли долар ще був по 5 гривень, у мене доходи були 600-700 тисяч гривень на рік. Тобто, це понад 100 тисяч доларів, чого мені було абсолютно достатньо, щоб мати наявне в мене майно. Квартиру в Києві я купив, продавши квартиру в Донецьку.

Також у моїй декларації показано, що я успадкував від померлих батьків 2 земельні паї по 1,8 гектара. Щодо п’яти гектарів, не знаю, звідки таку цифру взяли. До речі, для об’єктивності, названий вами «компромат» «нарили» не журналісти, як ви висловились, а особа, яка подала себе як «правозахисник». До вашого відому, ця так звана правозахисниця 2012-го року завідувала відділом Адміністрації Президента Віктора Януковича, де заступником керівника тоді працював головний юрист його сім’ї. Він у різний спосіб продовжує мені мститися за розслідування справ, де слідчі перевіряли його на причетність до злочинів, вчинених тодішнім режимом,  у тому числі й на Майдані.