Валентин Мондриївський: Забудовники «монстра» на Подолі вже продали квартири на тих поверхах, які потрібно зносити

Валентин Мондриївський очолив Подільську районну державну адміністрацію у столиці в квітні. До цього він багато років поспіль працював разом із колишнім прем’єром та екс-міністром оборони Юрієм Єхануровим, обирався – не без підтримки та «поштовху» від свого тепер вже екс-начальника – депутатом Київради і майже два роки (а саме з вересня 2014-го) до останнього призначення був виконувачем обов’язків глави району.

Тож, сьогодні є вже про що звітувати. Одними із своїх головних досягнень чиновник називає звільнений від машин Андріївський узвіз та звільнену від МАФів та літніх майданчиків ресторанів вулицю Сагайдачного. Він також висловлює сподівання, що остання вже найближчим часом стане пішохідною, а старий Поділ перетвориться на історичний центр, як у Празі, Кракові та інших туристичних містах.

Про «рєшал»-бізнесменів, які забігали до нього одразу після призначення, про МАФ, на знесення якого знадобився рік, про «кричущі» забудови та сумнозвісний «будинок-монстр» на Подолі Валентин Мондриївський розповів в інтерв’ю «Главкому».

«Мер підпише розпорядження про пішохідну вулицю Сагайдачного»

Як мешканець Києва, депутат Київради, глава Подільської райдержадміністрації оцініть, чи змінилось місто за останні два роки.

Як на мене, за два роки роботи зміни в місті очевидні. Так, не всі дороги відремонтовані, недобудовані мости, садочки, школи, парки та сквери – ці проблеми накопичувалася роками, і за такий короткий проміжок часу неможливо їх цілком розв'язати. Але є позитивна динаміка. Усі вже відзначають, що місто стало чистішим,  а в деяких моментах - комфортнішим.

Давайте говорити конкретніше. Обійнявши посаду голови Подільської райадміністрації, з якими проблемами ви стикнулись? Які змогли розв'язати? Які – ні?

Конкретні проблеми – це житлово-комунальне господарство, МАФи і благоустрій. У Подільському районі за два роки демонтовано майже 500 МАФів. Звісно, робота на цьому напрямку ще триває. Далі - стихійна торгівля. Завдяки спільній роботі поліції, працівників комунальних служб та відділу благоустрою цю проблему майже розв'язано… Хоча складно виділяти окремо Подільський район. У кожного району – своя специфіка.

Поки дійшла до вас, побачила більше десятка бабусь із фруктами, овочами, квітами. Це ж і є стихійна торгівля.

Безперечно, це є. Але ж над кожною бабусею не поставиш окремого поліцейського. Як треба боротися з бабцями? Не купувати в них. Відповідальність тут подвійна. У багатьох мешканців є переконання, що «влада повинна». Влада нікому нічого не повинна. Влада має створювати комфортні умови, правила й контролювати їхнє виконання. І лише спільне визнання й дотримання цих правил і владою, і мешканцями дасть результат. Наприклад, ми боролися з торговцями панчохами, шкарпетками тощо, особливо поблизу виходів із метро. Вони ставили свої намети де заманеться. Спочатку їх попереджали, потім звертались до правоохоронців, намети демонтували. Але безрезультатно. Вони з’являлись по району як гриби. І аж поки ми не почали конфісковувати товар, торгівці нас не чули.

Хто й куди конфісковував товар?

У районі створили мобільну робочу групу з працівників поліції та відділу благоустрою, яка виїжджала на місця стихійної торгівлі, фіксувала порушення, складала акт, конфісковувала товар. Усе законно. І наступного разу в цих торгівців не виникало бажання займатись незаконним продажем. Єдиний спосіб вплинути на порушників – фінансові санкції. Урешті, центральна частина району очистилась від стихійної торгівлі.

І ще про досягнення. Нарешті зробили Андріївській узвіз пішохідним. На це пішло два роки. Хоча сьогодні Андріївський, як пішохідна вулиця, поки функціонує в тестовому режимі. Туди мають змогу заїхати лише мешканці, власники приміщень та ресторанів і спеціальний транспорт (швидка, поліція, МНС).

Але мешканці міста на форумах пишуть, що внаслідок перекриття узвозу утворився автомобільний колапс.

Це колапс у того, хто звик на авто їхати через Андріївський, а тепер доводиться його об’їжджати. Ніякого колапсу немає, навпаки, все зручно, люди задоволені. Усі розуміють, що це історична частина міста, одна з візитівок столиці. Але потрібно було пройти всю бюрократичну процедуру: рішення сесії, погодження схеми руху, зміна дорожніх знаків, встановлення боллардів (стовпчиків, що висуваються вертикально для обмеження проїзду, - «Главком»), видача ключів мешканцям, людям, які там працюють. І це не лише заслуга влади, це спільна робота з бізнесом та активною громадськістю.

Ще, до речі, з того, що вдалося – прибрали МАФи, капітальні літні майданчики ресторанів на вулиці Сагайдачного. Це прорив. І сподіваюсь, за кілька років зробимо ще й реконструкцію цієї вулиці. Ми вже пройшли необхідні процедури, і найближчим часом мер підпише розпорядження про пішохідну вулицю Сагайдачного у вихідні дні. Для того щоб можна було прийти на Поділ, погуляти, відчути атмосферу найстарішої частини міста. В ідеалі старий Поділ, Андріївський узвіз, Володимирська гірка, Фунікулер – це все має бути туристичним маршрутом, як у Празі, Кракові, Брюсселі. Хрещатик - це адміністративний центр, там своя історія, а тут має бути історичний центр.

Кажуть, літні майданчики кафе-ресторанів у районі ви самі ходили зносити.

І таке було. Минулого року. Ми з мером інспектували вулицю Сагайдачного, і Віталій Володимирович робив власникам ресторанів зауваження особисто. Навесні цього року ми надіслали всім рестораторам листи: шановні, просимо цього року не розміщувати капітальні літні майданчики, а обмежитись лише накриттям від сонця і столиками, які можна винести на вулицю і в разі необхідності прибрати. Були одні, що не дотримувалися рекомендацій. Але ми їм нагадали, що вони живуть у цивілізованому європейському місті й попередили про відповідальність. Вони прибрали.

Але ж Сагайдачного - не єдина вулиця, де є літні конструкції?

Ця вулиця – це обличчя Подолу. Тому до неї першочергова увага. Але ми не обмежуємось лише цією вулицею. На старому Подолі от є, наприклад, 3b CAFE на Межигірській, власники якого вважають, що їм все дозволено. Пішоходи повз не можуть пройти, бо кафе облаштувало на тротуарі літній майданчик. Я вважаю, бізнес повинен працювати, але він має бути відповідальним і не створювати незручності для інших.

Ви зазначили, що на Подолі за два роки знесли близько 500 МАФів. Скільки залишилось?

Усього їх було понад 800. Залишається зараз близько 300. Це ті, які сплатили пайовий внесок, працюють без порушенням норм, у відповідних місцях, віддалені від великих торгових маркетів (є ж перелік місць, де не можна стояти), не торгують алкоголем. Якщо ти не стоїш у забороненому місці, сплатив пайовий внесок до бюджету міста, офіційно підключений до електромережі, заплатив за прибирання навколо цієї території, будь ласка, працюй. Хоча моє особисте переконання, і воно збігається з позицією мера: МАФ – це вчорашній день. Ще у якійсь формі в історичних зонах міста можуть бути фаст-фуди, сувенірні крамнички, як це є у європейських столицях. Але МАФи-будки - це дикість.

Боротьба із МАФами в межах усього міста більше видається імітацією. Бо після того, як десь демонстративно зноситься один кіоск, чи не наступного ж дня на кілька метрів лівіше/правіше з’являється два інших.

Такі випадки є і в нашому районі. Але це не означає, що одних влада знесла, а іншим дала преференцію. Це те саме, що стихійна торгівля. Вони самостійно встановлюють ці МАФи, думаючи, що влада незграбна.

Так і є, бо ніхто їх не чіпає…

У будь-якій країні світу бюрократична машина в таких випадках не може реагувати миттєво, оскільки діє за правилами й відповідно до затверджених процедур. Але якщо держава вже взялася, то це як бульдозер - їй важко протистояти. Коли бюрократична машина вже рушить – процес незворотній.

Із тезою про боротьбу з МАФами Кличко йшов ще на минулі мерські вибори. Здається, за цей час, маючи реальне бажання, все-таки можна було б завести цей «бульдозер».

Повірте, МАФів така кількість у місті була, що двох років замало. Так не буває, що вийшов на телебачення, сказав: «Боремося з МАФами!», і назавтра вони зникли. Їхні власники протидіють.

От на Сагайдачного в нас теж стояло багато МАФів, тепер вулиця чиста, ми їх демонтували. Але підприємці до мене приходять і кажуть: «Як ви можете мене зносити? Я тут 20 років стою, вас ще не було». Добре, давайте подивимось на те, що було 20 років тому. МАФи як явище тільки з’явилися. Тоді була певна економічна ситуація: перехід з однієї країни до іншої. Потім це переросло в бізнес. Зараз у більшості МАФів торгують не власники, а наймані працівники. Свого часу, коли це стало бізнесом, мережевики понаставляли МАФів і почали здавати їх в оренду. Чудовий бізнес - нічого не треба робити. Ставили їх де хотіли, домовлялися. Стара прокуратура мала до цього стосунок, стара міліція, усі адміністрації. І всіх це влаштовувало. І я підприємцям пояснював: ви 20 років стояли й не розуміли, що це тимчасове явище? Той, хто був розумніший, той 5-10 років пропрацював, заробив гроші й інвестував дохід в інший вид діяльності. А ви, кажу, вирішили, що тимчасове буде вічним.

На найскладніший МАФ у мене пішов рік.

Чому так довго?

МАФовики ж теж не сплять. Власник цього МАФу постійно приносив якісь довідки про подовження дозволу. До того ж,  відбувався процес зміни правил функціонування тимчасових споруд – вони теж це використовували.

Хто є власником того МАФу, який ви не могли знести протягом року?

Колишній чиновник Подільської районної адміністрації.

Після призначення мене головою району, до мене прийшли люди. Усі звикли, що потрібно кудись іти домовлятися…

Хто приходив?

Підприємці. Конкретні власники приходили і казали: це моя ятка, я хочу тут стояти, я готовий допомагати району. Кажу: допомагай. Стань, де маєш право, сплати внесок, підключись офіційно до електроенергії, заплати за прибирання – і допомагай району.

Назвіть найбільших власників МАФів у столиці.

Це люди, які контролюють по кілька десятків МАФів. Із власником однієї ятки, для якого  МАФ є основним джерелом доходу, проблем немає. А мережевик із цього просто бере гроші. Вони прикриваються тим, що за рахунок МАФів створюють робочі місця. Але це не робочі місця. Вони там понаставляли халабуд і платять зарплату в конвертах. Нехай краще створять підприємство і там організовують робочі місця.

«Усі визнають, що зовнішньої реклами забагато»

На Подолі є проблеми з торгівлею в пішохідних переходах?

У Подільському районі всього три великі підземні переходи.

Найбільший - на виході з метро «Контрактова площа» – там діє інвестиційний договір. Там навели порядок, зробили ремонт. Другий перехід - на перехресті проспектів Правди і Свободи. Він у такому місці, що нецікавий для бізнесу. Там мало людей, і тому він вільний від торгівлі. І третій - на набережній – теж чистий. Тому в Подільському районі проблем із торгівлею в переходах нема.

Колись в інтерв’ю «Главкому» Василь Гацько розповідав, що здебільшого підземні переходи обладнані МАФами депутата Київради Олександра Бродського. Хто ще сидить на цих потоках?

Це бізнес, який колись вчасно зорієнтувався. Майже як «мафовики». От, для прикладу, ринок «Виноградар» на Подолі. Там навколо ринку стоять жахливі будки, які навіть на МАФи несхожі. Цей ринок стоїть там роками, заробляє гроші. Але зовнішній вигляд має такий, що Шанхай видається музеєм порівняно з ним. Чому не інвестувати у форму, не створювати комфорт? Створи цивілізоване місце, ти ж не бідний. А так ти тут заробляєш, їдеш до Праги чи Кракова відпочивати і потім розповідаєш, як у них класно. А що ти зробив, щоб і тут було класно?

Те ж саме і з кавовими машинами у скверах. Чого ви туди заїхали? «Заробляю гроші». На що? Щоб поїхати до Праги й розповідати потім, як там круто? Ти тут зроби Прагу! Дрібному бізнесу треба доводити, що не можна використовувати місто лише як спосіб заробітку, що вони ще мають створювати умови для бізнес-діяльності.

Потрібен час, щоб мешканці перелаштувались. Для прикладу. Ми зробили в одному з будинків експеримент - поміняли в під’їзді всі вікна, зробили дах, утеплили. Мешканці приходили, особливо перед виборами, і просили: будь ласка, зробіть нам ремонт, ви ж влада, ви ж депутат. Зробили. Минає чотири місяці, і знову йдуть звернення з того ж будинку: зробіть ремонт. Приїжджаємо й бачимо: там обдерто, там вивернуто лампочку, там розбите вікно. І мешканці мені кажуть: «Бачите, що відбувається? Безлад! Влада нічого не робить!». Мешканці мали би за цим стежити. А ви вважаєте, що це відповідальність ЖЕКу, і ЖЕК погано працює. Мій лозунг на виборах був: «Почни із себе».

Кавомашини на Подолі всі з дозволами?

Зараз так. Але трапляються випадки самовільної торгівлі. Завдяки Дмитру Білоцерковцю, нині народному депутату, а донедавна директору департаменту міського благоустрою, місто поділили на зони: визначили, де можна розміщувати пересувну торгівлю, а де ні. Там, де це дозволено – визначили місця і провели відкритий конкурс. Те саме стосується реклами. У нульовій зоні нічого не дозволено: рекламу заборонено, кавомашини, вуличну торгівлю. Перша, друга, третя зони - там дозволено, але з певними обмеженнями. Київ стає комфортнішим.

На Подолі є проблема незаконного розміщення реклами?

Проблеми вже майже немає. На Сагайдачного всю незаконну рекламу зняли.

А якщо говорити про місто? Наприклад, певний час тому на «Українському домі» довго розміщувався найбільший у місті нелегальний банер.

Було різне. Але це було до 2014-го року. Усі визнають, що зовнішньої реклами забагато. Прийти і сказати всім забиратися - нецивілізовано. Найближчим часом Олексій Рєзніков, заступник міського голови, завершить роботу над створенням правил розміщення реклами в Києві. Депутати профільної комісії Київради, членом якої я є, теж активно працюють над цією проблемою.

«Ще б пару років, і в місті був би такий проект, що «Еліта-центр» відпочиває»

Ще одна проблема столиці – забудови й надбудови. На Подолі теж є свій «монстр»…

Я реально вважаю його монстром. Він псує вигляд Подолу.

фото: kp.ua

Вищий господарський суд уже залишив в силі рішення першої інстанції про заборону введення його в експлуатацію. Коли будуть знесені зайві поверхи?

Ця судова тяганина тягнеться вже більше двох років. Рішення набере чинності, і виконавча служба має проконтролювати виконання. Але затратна частина для зняття цієї надбудови досить велика, це дуже дорого коштує. До того ж, на тих зайвих поверхах забудовники вже продали квартири людям. І, з одного боку, це порушення прав людей, вони заплатили гроші. З іншого, це питання до тих, хто продавав. Продаючи, ти знав, що порушуєш, - тепер компенсуй.

Скільки квартир куплено на тих поверхах?

На зайвих поверхах (тих, які потрібно зносити), якщо не помиляюсь, до десяти.

Таких кричущих випадків більше немає. Є яскраві приклади від забудовника Анатолія Войцеховського. На Петропавлівській вулиці, наприклад. Войцеховський - це людина, яка будувала висотне житло де заманеться. Він брав якийсь умовний дозвіл на будівництво, давав рекламу в ЗМІ, ставив ятку з продажу, трішки скидав ціну на квадратний метр, і покупці до нього йшли. Люди інвестували гроші, він за ці гроші будував. Це чистий «розвод», бо нормальний забудовник будує за свої кошти, і лише якщо йому не вистачає, бере з тих грошей, які вносять інвестори. А цей будував чисто за людські гроші. Брав їх наперед, будував 3-5 поверхів, приходив до мерії і говорив: дайте мені дозвіл на будівництво, у мене вже 5 поверхів стоїть. Ну, друже, почекай, де ти був на етапі погодження, коли ти там збирався будувати? Може, там колектор внизу проходить чи метро, або за генпланом міст має бути, а ти тут втулив будинок. Ти в когось щось запитав? Якби влада це не зупинила, ще б пару років, і в місті був би такий «проект», що «Еліта-центр» відпочиває. От на Петропавлівській був такий один об’єкт, ми його зупинили.

Але ж під такі будівництва мала відводитись земля...

У цьому і проблема. Ніхто нічого не відводив. От побачив він земельну ділянку - і все. Ні підземні комунікації його не цікавили, ні те, чи тут є мережа, місця для паркування, нічого. Ми разом з активними мешканцями та волонтерами з ним боролись півроку. Минулої зими вони вирили котлован і почали заливати фундамент. Найняли  «тітушок» для охорони. Поки міліція там кількох людей не заарештувала, нічого не зупинялось. Так вони ще й людей використовували, які купили там квартири на 200 доларів дешевше. Вкладники прийшли до мене: «Я останні гроші на квартиру витратив, у мене двоє дітей, що мені робити?». Ну, шановні, зачекайте, ви коли збиралися її купувати, ви почитали, що ви купуєте, кому гроші даєте? Вам зараз зведуть тут будинок, мереж немає, ви не підключитесь, місць для паркування немає. Ви потім прийдете до влади і скажете: ти - негідник, бо я от тут купив квартиру, а мені немає, де поставити машину, немає куди дитину в садочок вести чи в школу…

І це реальна проблема для Києва. Бо, якщо, наприклад, поглянути на стару Шулявку, то ледь не в кожному дворі, де стоять хрущівки, повиростали «свічки». І навантаження на старі комунікації виросло в рази. Як загалом це вирішується?

Тепер міська влада змушена виправляти ситуацію, витрачати додаткові кошти на будівництво мереж біля таких самобудів. А це чималі гроші, їх треба звідкись зняти. Змушені недофінансовувати відновлення доріг, ремонти житлових будинків, будівництво садочків, щоб ліквідувати проблему, яку створили забудовники. Добросовісний, потужний забудовник приходить і каже: мене цікавить така ділянка, тут можна поставити житловий комплекс на певну кількість квартир. Він бере на себе зобов’язання передбачити і збудувати садочок, якщо це там потрібно, школу. Прораховує мережі. І якщо їх треба посилити, то тягне їх за свій рахунок коштів, які отримує з продажу квартир.

«Богданчики» повинні піти. Мають курсувати великі автобуси»

Ви є членом постійної комісії Київської міської ради з питань транспорту, зв’язку та реклами. Оцініть стан комунального автопарку. Певний час тому лунала історія, коли журналісти пробралися на територію одного з комунальних автопарків і зафіксували нові автобуси, які закуповував ще під Євро-2012, тепер стоять без дверей, коліс, у розібраному вигляді. Ваш колега, депутат Київради Володимир Бондаренко в інтерв’ю «Главкому» розповів, що ті автобуси фактично знищувались через ідею наводнити Київ «Богданчиками».

Деякі депутати Київради намагаються звинуватити інших. Для чого? Щоб за них проголосували виборці. Але той, хто кричить про зловживання, ні за що сам не відповідає. Відповідає той, хто керує, підписує документи, розпоряджається фінансами. Ніхто зараз свій підпис не поставить під документом, де йтиметься про купівлю техніки на сотні мільйонів, яка має слугувати 5 років, але яка через 2 роки слугувати перестане.

Узагалі, позиція міста така, що «Богданчики», навпаки, повинні піти. Мають курсувати великі автобуси.

«Зарплата голови району має бути еквівалентна 5 тисячам доларів»

Яку маєте зарплатню на посаді глави РДА?

Зараз у мене зарплатня складає близько 10 тисяч гривень із премією. Це не зарплатня для держслужбовця. Переконаний, що зарплата голови району має бути еквівалентна десь 5 тисячам доларів. Мінімум. Зарплата міністра має бути 20-25 тисяч доларів. Зарплата голови обладміністрації – десь на рівні міністра. Звісно, якщо планка особистого збагачення безмежна, і цього буде замало. Та наявність високої зарплати дає можливість питати у цієї людини, за що він цю зарплату отримує, відповідальність має бути максимально еквівалента оплаті праці.

Яка у вас планка?

Вважаю, невисока. Середній рівень. У мене є квартира й автомобіль. Мені цього достатньо.

Вам, як голові райадміністрації, потрібні райради?

Мабуть, скоріше потрібні, ніж ні. Але питання: з якими функціями? Райради в тому форматі, який існував у Києві до 2010-го року, мали повноваження наповнення власного бюджету, розпоряджалися землею, власністю, приміщеннями і т. д. Такі повноваження дозволяли районам, за певних обставин, мати повну незалежність від міської влади. Ні мер, ні міська рада не мали на них жодного впливу. Із точки зору нерівномірного розвитку міста, добре, що їх ліквідували. Із точки зору управління - це рішення було сумнівним, тому що чимало повноважень мають залишатися в районах, а нині вони сконцентровані в центрі

Як оцінюєте можливість повернення райрад?

Високо. І дуже буде корисно, якщо їх повернуть у новій якості, з іншими повноваженнями та відповідальністю. Треба, щоб громада сама визначала, де буде сквер, де можна ставити ресторан, де ні. Якщо ми їх просто механічно повернемо, ми відкотимося в розвитку міста мінімум до 2010-го року. Поява райрад у Києві – це лише складова адміністративної реформи по усій країні, яка і передбачає децентралізацію – делегування функцій та повноважень, про які так багато останнім часом говорять.

«Хоч один мер стільки їздив чи ходив містом як це робить Кличко?»

На адресу мера Віталія Кличка, членом команди якого ви є, сьогодні лунає чимало звинувачень. Передусім йому закидають незалученість у проблеми міста. Мовляв, поки він їздить Києвом на велосипеді й у такий спосіб позиціонує себе як європейського мера, у столиці відбувається зовсім негарні речі.

Критикувати завжди легше, ніж реально щось робити. Уявіть собі чотиримільйонне місто, а насправді, десь шести-семимільйонне. Минуло два роки з моменту обрання нової влади й міського голови зокрема. Яким би геніальним не був керівник - це замалий проміжок часу для суттєвих змін. Як на мене, міський голова не повинен розбиратися в тому, який ключ підходить до якої гайки. Функція міського голови – стратегічно визначати напрямки, пріоритети, інструменти розвитку, сегменти, бачити картинку, яким має бути місто, і цю картинку формувати. Виходячи із цього підбирати собі команду – за фаховістю, за відповідальністю, і кожному з них «нарізати» шматок роботи. От скажіть, хоч один мер стільки особисто їздив чи ходи в містом, як це робить Кличко? Жоден. От я до вас приїхав з об’їзду міста. Голови районів разом із ним інспектували, як будуються дороги в Шевченківському й Печерському районах. І так разів два на тиждень мінімум.

Наталія Новак, яка була в команді Кличка, розповідала, що зараз містом керують навіть не заступники, а радники. Ігор Ніконов, Павло Рябікін та Михайло Радуцький проводять наради з працівниками КМДА. На яких підставах?

А чому радники не можуть проводити наради? От як у голови району, у мене є радники на громадських засадах. Це люди, яким не потрібен статус, не потрібна зарплата, але вони фахові й хочуть бути корисними громаді. Чому я не можу їх залучати? Я зібрав своїх підлеглих і поінформував: цей мій радник із таких-то питань. Він є для того, щоб я розвантажив себе для іншої роботи. Головне – результат. Функція керівника - організувати процес. Радники працюють за напрямками, реалізовують делеговані повноваження.

Для чого ж було «переміщати» цих людей із позицій заступників, які вони займали раніше, на позиції радників, що вони тепер керували далі.

Питання логічне з точки зору людини, яка дивиться на цей процес збоку. Але цим людям не потрібні зарплата чи статус. Вони члени команди і орієнтовані на спільний результат.

Отже, думка, що містом керує не Кличко, а Ніконов, вельми обґрунтована. Наталія Новак сказала таку фразу: «Містом керує Кличко з радниками». На вашу думку, хто ж керує містом?

Пані Наталя, можливо, просто на щось ображена. Це хибна думка. Давайте розбиратись, Ніконов працював першим заступником голови КМДА. Так хто керував містом? Із точки зору оперативного управління - саме він. Тому що він перший заступник. На ньому вся відповідальність за життєдіяльність мегаполісу, оперативне управління містом: щоб вода була, каналізація працювала, світло було, щоб прибиралось місто, зарплати платились і так далі. Звичайно, він керував. Але в нього є керівник – голова КМДА. Так само можна сказати, що будь-яким районом керує перший заступник, бо він виконує завдання голови. Як на мене – дивна оцінка. Мені, як голові району, до речі, дуже комфортно працювалось із Ніконовим. Дуже масштабна і професійна людина. На нарадах іноді Ігор Володимирович мене сварив, але це робочі моменти.

Кого б ви назвали кращим керівником міста за останні 20 років? Побутує думка, що найуспішнішим був Олександр Омельченко.

Кличка, звичайно, як на мене (посміхається, - «Главком»). Хоча оцінку міському голові дають кияни на виборах. Сан Санич Омельченко – безперечно, легенда. У нього величезний досвід. Але на все свій час.

На останніх виборах міського голови за кого ви голосували?

За переможця. За Віталія Володимировича.

Не думали підтримати Юрія Єханурова? Усе ж таки він ваш багаторічний шеф.

Я дуже поважаю Юрія Івановича і вважаю його своїм учителем. Але як учасник минулого виборчого процесу, я розумів реальні шанси й розклади. Галочка в бюлетені не є проявом відданості чи поваги. У нас з Юрієм Івановичем дуже хороші стосунки, дружні. Усе, що я здобув як управлінець, - це його наука. Мені шкода, що таких досвідчених, з державними поглядами людей не залучають до роботи на користь держави.

Ви з ним радитесь?

У нас різні вагові категорії. Районний рівень для нього - це порошинка. Але з деяких питань управління прошу в нього поради.

Джерело фото: Facebook Валентина Мондриївського

Катерина Пешко, «Главком»