Дмитро Гордон: Зеленський показав себе чудово – бо не втік

«Я – єдина людина в Україні, проти якої Росія застосувала такий спектр заходів»

Нещодавно список заочно заарештованих Росією «ворогів народу» збільшився. Він поповнився дуже відомою як в Україні, так і у РФ, медійною персоною – телеведучим та блогером Дмитром Гордоном. Він відверто хвалиться тим, що його акаунти у соцмережах мають мільйони підписників, а численні інтерв’ю, які він бере у відомих та не дуже співрозмовників, набирають мільйони переглядів. Власне, великий та тернистий шлях у політиці нинішнього президента – Володимира Зеленського, розпочався саме з його великого інтерв’ю Гордону.  

Слідчий комітет Росії порушив проти Гордона справи одразу за трьома статтями: «публічні заклики до розв'язання агресивної війни, вчинені з використанням ЗМІ», «дії, спрямовані на провокування ненависті або ворожнечі, з використанням ЗМІ» та «публічне поширення під виглядом достовірних повідомлень свідомо неправдивої інформації, що містить дані про використання ЗС РФ». Басманний суд Москви заочно взяв Гордона під варту.

До такого розвитку подій відомий український інтерв'юер готувався заздалегідь: за десять днів до початку путінської «спецоперації» він вивіз родину за кордон літаком олігарха Ріната Ахметова.

Нині Гордон, у своїй фірмовій самопіарній манері, позиціонує себе як ворог «Путіна №1», хоча може здатися, що він таки дещо згущує фарби...

В інтерв'ю «Главкому» блогер, журналіст та медіабізнесмен розповідає, як міняв ставлення до Зеленського, дає відповідь на «одвічне» питання, чи варто популяризувати «хороших росіян», та пояснює, що змінилося у його житті після того, як ним зацікавилися російські спецслужби.

«Мене мали викрасти чи вбити»

Оголошення у розшук та заочний арешт якось вплинули на ваше життя? Може, ви стали більш обережним, звертаєте увагу на речі, на які раніше не звертали? Чи взагалі для вас нічого не змінилося?

Я хочу підкреслити, що це не просто оголошення у розшук. Спочатку Росія відкрила на мене кримінальну справу за трьома статтями, потім мене внесли до реєстру терористів та екстремістів, заборонили мої книги у Росії, а потім ще й заочно арештували. Я є єдиною людиною в Україні, проти якої РФ застосувала такий спектр заходів. Жоден інший громадянин України такого у сукупності не має. Звісно, це відбилося на моєму житті, воно стало докорінно іншим і застосовуються безпрецедентні заходи безпеки. Я зараз просто не маю права встати і піти куди мені заманеться без відповідного дозволу.

А хто вам цей дозвіл надає і у чому ці заходи безпеки полягають?

Вони полягають у тому, що я не маю права про них розповідати. Я дав підписку про нерозголошення. Сам я зараз знаходжуся на території України, ні на хвилину з початку війни її не залишав. Частину родини я вивіз 14 лютого за порадою своїх друзів. При цьому ми з дружиною залишалися в Києві. Я входив до вузького кола осіб, яких мали викрасти чи ліквідувати. І мої друзі вирішили, що я не маю права ризикувати своєю родиною.

Чому саме на вас такий зуб у російських спецслужб і що вам дає підстави називати себе «головним ворогом Путіна»?

Все просто. Я маю найбільший за кількістю підписників та відповідно переглядів контент у країні. Кількість підписників на моїх Youtube-каналах, Facebook-сторінках, Telegram-каналах, в Instagram, Tik-Tok, Twitter, сайті «Гордон» і соцмережах  – більше 10 мільйонів. Вісім років війни я послідовно борюся проти Кремля та Путіна. Моє слово або слово тих, кого я запрошую на інтерв’ю, має величезний резонанс. Тому я – ворог №1 для Путіна та Кремля.

Ви ж розумієте, що це звучить надто самовпевнено. Навряд чи Путін дивиться всі ваші інтерв’ю і підписаний на всі канали.

Якби не російська пропаганда, то російський народ не був би таким одурманеним та обдовбаним. І війни би не було. Я займаюся контрпропагандою – тобто розвінчуванням російських фейків, їхніх захватницьких прагнень. Роблю я це, мабуть, непогано, якщо мене дивиться стільки людей по всьому світу – зокрема у Росії, де у мене багато підписників. Ok, може я – ворог Путіна №2 чи №3, не знаю. Але є факт, що проти мене росіяни застосували безпрецедентний комплекс заходів.

Як ви вважаєте, вам або вашій родині буде безпечніше в Україні чи за кордоном? Бо історія, наприклад, з отруєнням Скрипалів показала, що у російських спецслужб довгі руки.  

До речі, я можу хоч зараз легально виїхати з України, бо в мене достатньо малолітніх дітей, а це є підставою для виїзду. Але не хочу. Я не бачив свою сім’ю, яка знаходиться у Європі, вже п’ять з половиною місяців. Моя дружина кілька разів сюди приїжджала, але вона має знаходитись з дітьми, з літньою мамою, моїм батьком. На ній величезне навантаження.

Щодо безпеки, то у мене є спеціальні люди, які пояснюють, що я маю робити. Крім того, я вважаю, що маю знаходитися у власній країні і жоден Путін не може змусити мене звідси тікати.

Сплю я добре, активно займаюся різними видами спорту – кікбоксингом, бігом та фітнесом.

Останнім часом вам надходили конкретні погрози? Не від тролів у соцмережах, а від людей серйозніше.

Декілька разів за останні три роки мене офіційно охороняла група «Альфа». Детальніше я не можу відповідати, бо підписував відповідні документи у Службі безпеки. Наразі загроза моєму життю тільки зросла.

«Я ніколи не скажу, що росіяни – поганий народ»

Поговоримо про «хороших росіян», які виступають проти війни в Україні. Серед колег-журналістів є різні думки, чи давати їм слово у наших медіа. Навіть був заклик від Міноборони цього не робити. Ви ж сприяли розкрутці колишнього співробітника КДБ Юрія Швеця, і багато українців тепер підсіли на його відеоблоги. Але ж є відома істина –  колишніх «гебешників» не буває. Чи варто було під час війни пускати у наш інформпростір цих «хороших росіян»? 

Я не сприяв ніякій розкрутці. Я запрошую до себе на інтерв’ю людей, які цікаві і особисто мені, і суспільству. Причому свій особистий інтерес я ставлю на перший план, бо часто після цього (після того, як з ними запише інтерв'ю Гордон, – «Главком») люди стають цікавими і суспільству. Дійсно, у Юрія Швеця я першим взяв інтерв’ю у 2017 році, тому що він мені здався дуже цікавою, неординарною людиною. Він вже довго мешкає у США, пов'язаний з тамтешніми політичними елітами, свого часу був співробітником резидентури КДБ у Вашингтоні. Мої інтерв’ю з ним регулярно набирають мільйони переглядів, і, звісно, через це я роблю їх ще і ще. От і весь секрет так званої розкрутки.

Тепер щодо «хороших» та «поганих» росіян. Я глибоко впевнений, що весь російський народ має колективну відповідальність за повномасштабне вторгнення Путіна в Україну, вбивства, тортури, знущання, бомбардування наших міст. Так, у цьому російському народі є різні люди. Є шалені негідники, які підтримують все це – від Расторгуєва та Машкова до Газманова і Кіркорова. Ці покидьки винні одними з перших, тому що вони є популярними людьми. І коли вони особисто підтримують масові вбивства, провина на них лягає також.

Є люди, яким все одно і такого «болота» багато. Їхня провина полягає у тому, що вони ніяк не хочуть втручатися.

Є люди, які протестують, але вони також діляться на дві групи. Хтось протестує яскраво, і ці люди стають ворогами путінського режиму – Шендерович, Галкін, Макаревич, Гребенщиков, Ахеджакова… Багато з них вимушені виїжджати з Росії, бо зазнають там переслідувань. Я цими людьми захоплююсь і вважаю, що їх треба показувати. Бо завдяки таким людям не все ще втрачено і ця війна може завершитись нашою перемогою.

А є ті, хто теж внутрішньо протестує, але мовчить. Я їх розумію і не хочу засуджувати. У Росії запроваджені безпрецедентні покарання за особисту думку про війну, розповсюдження «фейків» про російську армію, виходи на вулицю з плакатом «Ні – війні» тощо. А реальні терміни за це можуть сягати 15 років. Тому я розумію тих росіян, які ненавидять Путіна, його режим та агресію проти України, але не можуть відкрито про це заявити. При цьому повторюся, що весь російський народ повинен мати історичну відповідальність за те, що привів Путіна до влади, терпів його стільки років і той у результаті розпочав криваву війну.

Ваша позиція зрозуміла, але дехто вважає, що цим поділом на «хороших» та «поганих» росіян ми проявляємо зайву у нинішніх умовах емпатію.       

Я не вірю, що є погані народи. Я ніколи не скажу, що росіяни чи французи – поганий народ. Просто кількість покидьків серед росіян сьогодні зашкалює, але сказати, що там нема порядних людей – погрішити проти істини.

Чи стала для вас сюрпризом позиція багатьох росіян, які не підтримали військові авантюри Кремля – Галкін, Дудь, Моргенштерн? І навпаки, чи було таке, що ви чекали від когось радикальнішої позиції, а ці особи промовчали?

Направду я не очікував такого героїчного вчинку від Максима Галкіна. Він жив у чудовому домі, все було у нього добре. Він міг би просто промовчати, але він відкрито виступив проти та виїхав з Аллою Борисівною з країни. Я йому написав, що захоплений його вчинком. А людей, які просто мовчать, багато, і мені просто неприємно називати їхні прізвища.

Ви брали інтерв’ю у цих росіян, з багатьма давно знайомі особисто. Ви їх намагалися переконати чи просто припинили спілкування? Чи, може, спілкуєтеся, як і раніше?

Ні з ким з Росії я зараз не спілкуюся. Дійсно, намагався переконати, починаючи з січня 2014 року. Але вони абсолютно зазомбовані та одурманені. Особливо проявилися деякі дуже відомі люди, які вразили мене своєю тупістю. Цей імперський образ мислення затьмарює логіку та докази. Я вже давно нікого не намагаюся перевиховати, бо це марно.

Ви підтримуєте надання російському журналісту та блогеру Олександру Невзорову, який відкрито критикує путінський режим, українського громадянства?

Я підтримую цей крок, бо ця людина мужньо бореться проти Путіна та підтримує Україну. Він вимушений був залишити Росію, де у нього, повірте, було все чудово. На сьогодні він – №1 у російському сегменті Telegram, вже потім Скабєєва, Соловйов та інший непотріб. І від його проукраїнської позиції залежать настрої росіян. Якщо після якогось з його виступів матері не віддадуть своїх дітей на війну, де вони будуть вбивати українців, хіба це не важливо?

Якось ви навіть включалися в ефіри тієї ж Скабєєвої. Вас ще звуть на ефіри російського телебачення?

Мене не звуть на ефіри російських ток-шоу з 2019 року. Я разів десять був у них на ефірах і здається, був єдиним, хто сказав, що Путін – злочинець. Після цього мене і припинили запрошувати. Та якби і запрошували, коли у моїй країні така війна, як я буду виступати на російських каналах? Щоби вони там повиздихали всі.

«Зеленський поводиться як герой»  

Вашим основним бізнесом до війни була здача в оренду нерухомості. Наскільки він постраждав?

Якщо коротко, то він зруйнований. Але це війна і втрачають усі.

Що з вашими медіа – сайтом та газетою? Зрозуміло, що про успішність цього бізнесу зараз говорити одночасно і смішно, і сумно.

Сайт продовжує працювати і перебуває у топі українських суспільно-політичних ЗМІ. Газета «Бульвар Гордона» теж виходить, але нею уже декілька років займаються інші люди.

Ви та ваша дружина Олеся Бацман були частими гостями на телеканалі «Україна 24», який був лідером інформаційного мовлення. Його власник Рінат Ахметов заявив про повний вихід з медіабізнесу. Як ви оцінили такий  крок?

Я свого часу послідовно критикував закон про олігархів. На мою думку, він мав на меті забрати у олігархів медіа, аби у країні панувала єдина точка зору. Олігархам дали пів року, аби вони позбавилися медіаактивів. Почалася війна – можна було перенести терміни. Зараз однокімнатну квартиру нікому не продати – не те, що телеканал. Але ні, Ахметову викрутили руки і він здав ліцензії. І правильно зробив, тому що потрапляти у список олігархів – це незручність для бізнесу. Звичайні люди при цьому втратили телеканали і телепрограми, які їм подобалися

Але монополія на свободу слова в Україні все одно ніколи не пройде.

Тобто ви проти нинішнього єдиного телемарафону?

Не проти, тому що в умовах війни має бути воєнна цензура. Але цей марафон стає все менш цікавим, я його не дивлюсь.

Як ви зараз ставитеся до Зеленського? Колись ви першим записали з ним інтерв'ю, де він позиціонував себе вже як майбутній президент, а потім заявили, що у ньому розчарувалися.

Моєї допомоги у політичній розкрутці він не потребував, Зеленський вже тоді був відомою яскравою людиною. Можливо, це інтерв’ю у чомусь допомогло, але був тренд на те, аби з’явився новий політик. І я від душі підтримував Володимира Олександровича. Так, потім я почав його критикувати через придушення свободи слова новими законами, відверто провальну кадрову політику та корупцію. Але коли почалася війна, президент показав себе чудово, тому що нікуди не втік, і це мало величезне мотивуюче значення для українців. Бо я не знаю, що б з нами було, якби президент просто залишив країну, як йому пропонували.

Він дуже достойно виконує свої конституційні обов’язки, прекрасно справляється, зокрема, на міжнародному фронті. Я не уявляю, хто би ще міг так вести перемовини з західними лідерами, парламентами, так яскраво звертатися до народу. Зараз можу сказати, що Зеленський поводиться як герой.  

Павло Вуєць, «Главком»