Олег Синєгубов: Харків і область є для Кремля пріоритетом
«Такого масованого удару ми не знали від 24 лютого 2022-го»
Під час наймасованішої за останні місяці російської атаки 22 березня головними цілями агресора стала енергетична інфраструктура. Найбільше від ракетних ударів постраждала прикордонна Харківська область. В обласному центрі було зруйновано всі трансформаторні підстанції та ТЕЦ, яка вже не піддається швидкому відновленню. У перші дні внаслідок блекауту місто поринуло у повну темряву, але згодом вдалося налагодити схему поставок електрики з інших регіонів. Була підключена критична інфраструктура, а побутовим споживачам світло надається за графіком. В «Укренерго» зауважують, що в повному обсязі нормальне енергопостачання міста планується відновити за тиждень-півтора при умові відсутності нових сильних обстрілів. А вони не вщухають в області ні на день.
За умов важкого становища на фронті Харківщина перебуває в особливому полі зору російської пропаганди. Так, через російські ліберальні видання з посиланням на анонімні джерела були запущені «сенсації», що після президентських виборів Міноборони РФ планує мобілізувати 300 тисяч осіб для оточення Харкова, аби навіть поступово завершити «СВО» після такої символічної перемоги. Така інформація вкидається на тлі путінських погроз щодо створення «буферної зони» навколо російських кордонів.
Голова Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов в інтерв’ю «Главкому» оцінює це вороже ІПСО і його вплив на харків’ян, розповідає, як регіон оговтується від наслідків блекауту та пояснює, за яких умов може початися масова евакуація.
«Енергогенеруючих потужностей у нас не вистачає навіть на власні потреби»
Ще перед початком опалювального сезону ви попереджали, що об’єкти теплоенергетики прикордонної області дуже вразливі перед російськими ударами. Чи можна казати, що від такого удару, як 22 березня, не врятував би жоден захист, враховуючи близькість регіону до Бєлгорода?
Напевно, якби якесь потужне ППО стояло, то врятував би. А так – 22 ракети, С-300, «Іскандери», все це в комплексі… Відверто кажучи, такого масованого удару ми не знали від 24 лютого 2022-го. Били по підстанціях, електрогенеруючих підприємствах і, на жаль, – все в ціль. Тобто якщо раніше вони десь били і мазали, то зараз більшість ракет потрапила влучно.
На вашу думку, раніше вони так масово не били по енергооб’єктах та не руйнували ТЕЦ-5, тому що не хотіли чи тому що не могли?
Мабуть, якби могли, то робили б це раніше. Просто зараз, напевно, так склалися обставини, що у росіян була і мета, і можливості влаштувати такий масований ракетний удар. У 2022 році вони пускали чотири-шість ракет та били по одній-двох підстанціях. У 23-му році це були переважно «шахеди» – ми розуміємо і їхню влучність, і як можна їм протидіяти. А наразі поцілили потужно «іскандерами» по енергогенеруючих підприємствах і С-300 по абсолютно всіх підстанціях, які є на території області. На Харківщину припала істотна доля масованої ракетної атаки, яка була застосована по всій нашій державі.
Як відбувається процес відновлення пошкоджених об'єктів, якщо про нього взагалі зараз можна казати?
Важко, дуже важко. Скажу лише, що у нас працює більше пів тисячі працівників ДСНС – це не лише рятувальники, а й спеціальні загони з верхолазами і всіма іншими. Тому що зараз основне завдання – розібрати ті завали, які ми наразі маємо на енергогенеруючих підприємствах та підстанціях. Йдеться навіть не про відновлення, а про розбір, щоб дізнатися, у наскільки ми поганій історії. Для того, щоб відновитись повністю до стану до цієї масованої атаки, потрібно від шести місяців. А далі все буде залежати від остаточної діагностики того, що маємо.
Від шести місяців – це ідеальний варіант у разі, якщо не буде нових ударів?
Так, але ми щодня отримуємо інформацію від розвідки, що Харківська область, місто Харків та наші об’єкти енергетики знову є пріоритетними цілями. Щодня очікуємо ударів.
Чи можна казати, що область тепер критично залежатиме від постачання електроенергії з інших регіонів?
Так воно і є, тому що власних енергогенеруючих потужностей у нас не вистачає навіть на власні потреби. Хоча раніше ми були областю-донором, тобто видавали електроенергію і для сусідніх областей, і в цілому для держави. Наразі ж зберігаємо потужності для забезпечення функціонування найважливішого.
У будь-якому разі область готувала енергетику до зими. Наскільки підготовленими до такого виклику виявилися міська інфраструктура і приватний бізнес?
Важко однозначно відповісти на це питання. Звісно, в таких умовах ми прожили 2022-2023 роки, але відчувається, що населення десь розслабилося та звикло, умовно кажучи, до нормального життєзабезпечення. Про це свідчить відкриття наших «пунктів незламності», які за першу добу відвідали майже 20 тис. людей. Їх цікавила елементарна зарядка мобільних телефонів, павербанків і всього іншого. Наразі люди пригадали, що потрібно самостійно щось зробити для того, щоб вважати себе більш підготовленими до таких блекаутів, які ще можуть бути.
Відключення, що тривало майже дві доби, – це дійсно найдовше відключення з 24 лютого 2022 року. Так, є генератори, але на них великі підприємства – ті ж хлібзаводи – не зможуть довго протягнути. Це, скоріше, для підстраховки – дві-три години або доба, щоб не перервати цикл вироблення тих же харчових продуктів. А далі постає питання палива та ціни на продукцію. Тому аналізуємо і профільні міністерства так само цим займаються. У нас є контакти з керівництвом «Укренерго», днями очікується візит міністра енергетики, тож намагаємося максимально швидко стабілізувати ситуацію з електропостачанням.
У порівнянні з першими днями після удару зараз ситуація з подачею електрики в житлові дома плюс-мінус налагоджується. Принаймні, з’являються якісь графіки і по кілька годин поспіль світло є. Є прогнози що далі?
Розкажу, як це наразі працює. У першу чергу ми, звісно, підключили критичну інфраструктуру – водоканал, водоочисні споруди. Для великого мільйонного місця – це найкритичніше. Плюс отримали електроенергію ті будинки, які розташовані на лініях, що під'єднані до критичної інфраструктури. Далі під'єднували житлові будинки та іншу критичну інфраструктуру – той же метрополітен. Причому метро використовували не для руху потягів, а для власного життєзабезпечення, бо це ж – велике бомбосховище. І далі в першу добу вийшли на пік споживання, розуміючи, що більше електроенергії у нас не буде. Наприклад, місто Харків споживає біля 500 мегават (в середньому), а ми мали в своєму розрахунку біля 200 мегават, тобто навіть менше половини.
І ми мали прийняти рішення щодо розподілу усіх залишків між усіма. Тому були складені графіки і навіть обмежені у електроспоживанні прилеглі населені пункти в області, щоб більше подати на Харків. Так ми назбирали приблизно 300-350 мегават, які так само розподілили фактично між усією областю. І десь у нас чотири години світло є – чотири немає, десь шість є – шість немає. Тобто зараз ми, враховуючи навантаження на наші мережі, відповідно коригуємо їх.
Електротранспорт, крім запущеного з великими інтервалами метро, наразі на маршрути не виходить. Наскільки автобуси справляються з потоком пасажирів?
Звісно, це більш незручно. Але автобуси є, метрополітен так само працює, хоч і з інтервалом біля 20-30 хвилин. Далі будемо чекати, бо запуск електротранспорту – це вже, скажімо так, на фініші буде, коли ми повністю стабілізуємо електропостачання. Але скажу, що черг на зупинках немає.
Можна казати, що ситуація в області відрізняється в кращий бік від ситуації в місці?
Звісно, деякі населені пункти в області взагалі не мають графіків на відключення, оскільки розміщені на тих мережах, які не пов'язані з містом Харків. Їх відключати просто немає сенсу. Але близько 15 населених пунктів так само мають графіки на відключення.
За дуже обережними прогнозами, скільки ще буде тривати ситуація з подачею струму за графіками?
Ситуація, на яку ми вийшли наразі, – це для нас стабільність. Якщо не буде обстрілів, думаю, надалі рухатимемося лише в бік покращення, і наступне, скажімо так, покращення зможемо очікувати десь приблизно за місяць-два. І далі поступово вийдемо з цієї історії, однак знову-таки – лише за умови відсутності нових потужних обстрілів. А на це, напевно, розраховувати не доводиться.
Минулого року в такій непростій ситуації відключень світла була Одеса. Ви спостерігали за цим досвідом чи ситуації непорівнювані?
Там інша історія була – у них фактично одна стратегічна підстанція, через яку вони отримують транзит електроенергії. І їм просто потрібно було відновити електромережі. У нас більш глобальна історія – велику кількість обладнання просто знищено вщент.
«Окупанти намагаються посіяти паніку серед населення і відволікти увагу Збройних сил»
Вже давно точиться багато розмов, курсує чуток, домислів щодо рухів російських військ на куп’янсько-лиманському напряму. Були заяви Путіна про створення «санітарної зони» на кордоні, яка б убезпечувала російську територію від обстрілів, бачимо інформаційні вкиди про 300 тис. солдат, яких Москва хоче зібрати для нападу на Харків. З останнього – стаття в російському ліберальному виданні «Медуза», де анонімні російські чиновники кажуть, що Путін хоче окупувати Харків і на цьому може заспокоїтися та потихеньку припинити «СВО»… На що у росіян реально є сили в цьому напрямку?
Давайте дивитися, що ми маємо наразі. На Куп’янсько-Лиманському напрямку є концентрація ворожих військ в приблизно 100 тисяч їхніх штиків. Вона зберігається такою вже понад 10 місяців. З цих 100 тисяч безпосередньо воює приблизно тисяч 40. Інші – це логістика, сили забезпечення, шпиталі... Там наші воїни стримують майже щоденний натиск, коли проводяться штурмові атаки по Куп’янському напрямку, по двох селах – це Синьківка та Табаївка. Відбуваються атаки і на Лиманському напрямку, який розташований трохи нижче.
На півночі області концентрації штурмових військ, принаймні таких, які б мали змогу піти на штурм і відкривати собі новий фронт, ми не бачимо. Проте чітко розуміємо, що і Харків, і Харківська область для Кремля є пріоритетом, і маємо слідкувати за військовою обстановкою на нашому прикордонні фактично 24 на 7, щоб об’єктивно протидіяти тим загрозам, які можуть бути.
Для чого, на вашу думку, регулярно вкидаються чутки, що Путін готується до штурму Харкова? Щоб песимізм посіяти серед місцевих мешканців? Або ентузіазму додати «ждунам»?
Це – ІПСО, яке спрямоване на те, щоб здіймати тривогу у населення. Тому що після кожного такого інформаційного вкиду логічно, що ми відчуваємо хвилювання населення, яке більше двох років живе фактично під щоденними обстрілами – С-300, «шахедами» та всім іншим. Так само це спроба впливу на бізнес, який приймає рішення, чи лишатися йому на території Харківської області, навіть якщо він не ушкоджений, або все-таки планувати виїздити. Тобто окупант намагається посіяти паніку серед місцевого населення і, можливо, відволікти увагу наших Збройних сил від тих пріоритетних напрямків, які він собі обрав для наступу.
Щодо «ждунів», то, мабуть, якийсь ентузіазм це і викликає, але зараз не 2022-й рік. У нас вже була відносно швидка деокупація наших територій, і велика кількість зрадників просто залишили територію області і держави. Тому я не скажу, що росіяни орієнтуються саме на «ждунів», хоча й такі, напевно, є. Але стосовно них зараз мають працювати наші правоохоронні структури.
Атаки ракетами і «шахедами» по Харкову не припинялися незалежно від того, чи були рейди на Бєлгород, чи ні
Якої тактики зараз взагалі дотримується противник та чи корелюється вона з ударами по прикордонних російських територіях з українського боку?
У них зараз є пріоритетний напрямок – Куп'янський. Це ділянка від Куп'янська-Вузлового до річки Оскіл, яку вони мали намір захопити ще влітку, потім восени, потім до Нового року, потім до виборів Путіна. Тим не менш, наші Збройні сили ворога стримують, хоча там відбувається по 7-15 штурмових дій на добу – броньованою технікою, танками, БТР та іншим. Тобто це не лише спроби розвідки чи дія якимись диверсійними групами.
Також противник обстрілює керованими авіаційними бомбами та артилерією абсолютно все прикордоння, щоб тероризувати місцеве населення і відволікати наші Збройні сили від оборони на основних напрямках. Ось така власне їхня тактика.
Рейди Російського добровольчого корпусу «у Бєлгород» якось вплинули на ситуацію в Харківській області?
Ми нічого нового не відчули від цих рейдів – це їхня внутрішня історія, нехай вони з цим розбираються. Ані на Куп’янському напрямку не припинилися штурми, ані додаткового скупчення військ на півночі, де відбувалися ці рейди, не спостерігається. Тобто для нас жодних наслідків немає.
Харків’яни не проводять аналогії: мовляв, після того, як почалися ці рейди та обстріли Бєлгорода, у відповідь так потужно прилетіло по енергооб’єктах?
Думаю, ні, тому що атаки ракетами і «шахедами» по Харкову не припинялися незалежно від того, чи були рейди на Бєлгород, чи ні.
Але удар по готелю в самому центрі Харкова якраз під Новий рік явно був показовою відповіддю за Бєлгород?
З готелем таку аналогію провести можна, а щодо всіх інших атак я б так не сказав.
Тактика росіян, на ваш погляд, спрямована зараз на те, щоб зробити життя в місті нестерпним?
У них така ж сама тактика, що була два роки цієї війни, – знищення цивільної інфраструктури, житлових будинків, ТЕЦ, ТЕС, підстанцій… Цю тактику можна порівняти з середньовічною чи часів Римської імперії – коли місто не могли підкорити, то намагалися знищити вщент.
«Підстав для евакуації Харкова у нас декілька. Але про це наразі мова не йде»
Чи розширюється список населених пунктів, в яких планується евакуація?
На Куп’янському напрямку це 57 населених пунктів. Зараз розглядаємо Богодухівський і Харківський район на півночі, де йдуть обстріли постійно. Можливо, по Вовчанському напрямку будемо список населених пунктів розширювати. Звісно, якби люди самі були швидшими на підйом, ми б не приймали рішення щодо примусової евакуації саме дітей. Коли люди проживають з дітьми на територіях, які знаходяться під постійним вогнем, ми цьому дивуємося і все одно маємо пояснювати їм, що безпека їхніх дітей та їх самих має бути на першому місці.
Звісно, мотиви у людей абсолютно різні: хтось не хоче виїжджати, тому що тут його майно, тут жив він, його сім'я і всі інші. І у людей є важке відчуття: якщо вони будуть евакуюватись, то все це фактично втратять назавжди, бо сюди вже більше не повернуться. Тому вони чіпляються за останню надію.
Ви згадували, що російські ІПСО мають на меті, зокрема, сіяти паніку серед громадян, які мають задумуватися, чи лишатися їм в області. Якою зараз є динаміка переміщення населення?
На зараз у нас ситуація більш-менш стабільна. Лише по місту Харків ми фіксували, що після обстрілів, які сталися під Новий Рік 30 грудня і 2 січня, значна частина харків'ян, які можуть дозволити собі обирати місце проживання, виїхали з міста та повернулися до Києва або до західних областей. Таких людей – від 50 до 100 тисяч. А так у нас ситуація є стабільною: в Харкові 1,2-1,3 млн населення плюс по області ще мільйон.
А малий бізнес, підприємства, які платять податки в області, на ці обстріли як реагують? Закриваються, заморожують діяльність чи продовжують працювати?
Бізнес пристосовується до будь-яких обставин. Наведу вам декілька прикладів. Як тільки в Ізюмі стабілізувалася обстановка, там одразу почали відкриватися кафе, продуктові магазини тощо. Нашим завданням було затягти туди мережеві супермаркети лише для одного – стабілізації ціни на продукти харчування.
У Харкові так само – малий, середній бізнес на місці, працює, оскільки люди є. Щодо великого бізнесу вже є питання. Працює той бізнес, який не зруйнований і не пошкоджений. А зруйнований чи пошкоджений чекає на завершення війни, щоб далі приймати рішення щодо повернення або відновлення своєї роботи. У тієї ж фабрики «Філіп Моріс» частково пошкоджене майно, і вони собі побудували інше підприємство в Івано-Франківській області. Однак все одно зазначають, що будуть повертатися, але вже після завершення війни, тому що витрачати десятки мільйонів для відновлення немає сенсу, оскільки завтра можна лишитися своїх вкладень.
Або ж бізнес чекає на гарантії, щоб отримати компенсації на випадок пошкодження майна внаслідок бойових дій. Тому тут працюємо із Міністерством економіки щодо запровадження таких гарантій та надання дешевих фінансових ресурсів для бізнесу та його відновлення на Харківщині.
Ми дивуємося, коли люди проживають з дітьми на територіях, які під постійним вогнем
Як в умовах цих посилених обстрілів, електрики за графіком та загрозливих чуток влада має комунікувати з населенням? От мер Харкова Ігор Терехов сказав, що про евакуацію Харкова зараз не йдеться. А чому про це взагалі пішла мова?
Підстав для евакуації у нас декілька: це або загроза окупації міста, або захоплення міста. Про це наразі мова не йде. Ми комунікували з населенням, щоб дійсно менше використовували електромережі, були більш ощадливими в цьому плані. І також якщо у людей є альтернатива виїхати з Харкова до своїх заміських будинків, щоб вони скористалися такою можливістю – лише з однією метою, щоб розвантажити міські електромережі.
А яка гарантія, що в їхніх заміських будинках не зникне світло?
Абсолютно правильне зауваження. Просто в першу добу після обстрілів, коли в Харкові був повний блекаут, по області електроенергія була. А на сьогодні ситуація змінилася і про це вже не йдеться.
Наскільки область облаштована оборонними спорудами і хто залучався до їхнього спорудження?
Ми цим займалися з 2022 року, коли будували кругову оборону самого міста Харкова, який був напівокупований і ворог стояв фактично по околицях міста. По мірі звільнення і деокупації майже всієї області, у нас так само тривало будівництво. Тобто ми йшли фактично за військовими і ці споруди будували.
Наразі вже ми підійшли до третього етапу – будівництва ще однієї лінії оборони, фортифікаційних споруд. Це завдання нам поставили президент України Володимир Зеленський разом з урядом, і ми реалізовуємо цей проєкт.
На що б ви зараз, як голова ОВА, звернули особливу увагу мешканців області та місцевого бізнесу?
По-перше, треба, щоб ми абсолютно всі розуміли, що живемо в умовах війни і щоб ніхто не плекав якихось ілюзій. І, по-друге, абсолютно всі маємо згуртуватись, аби кожен на своєму місці робив вклад для нашої спільної перемоги. А це і перебування на фронті, і робота, і сплата податків – тут жодних дрібниць немає. Кожен має робити все можливе для стабілізації обстановки, ну, і, звичайно, для нашої перемоги.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0