Тортури струмом, побиття та імітація розстрілів. Свідчення в’язнів Херсонського СІЗО
Кати так вірили у свою безкарність, що іноді не ховали облич
Минулого тижня українська прокуратура висунула звинувачення у вчиненні воєнних злочинів чотирьом військовослужбовцям Росгвардії – командиру, який керував слідчим ізолятором і трьом його підлеглим. Їх заочно звинуватили у жорстокому поводженні з цивільними особами та порушенні законів і звичаїв війни.
Ця справа є однією з перших, яка стала результатом багатомісячних розслідувань українських прокурорів у південній частині Херсонської області, яку російські війська контролювали понад вісім місяців, доки їх не було витіснено у результаті українського контрнаступу у листопаді минулого року. Слідчі стверджують, що вони розкрили сотні злочинів, скоєних під час російської окупації, включаючи страти і смерті у місцях позбавлення волі, тортури, сексуальне насильство і побиття.
Слідчі у Херсонській області виявили 11 місць позбавлення волі, обладнаних катівнями, у яких знущалися з чоловіків та жінок. Четверо осіб, обвинувачених у скоєнні воєнних злочинів, керували СІЗО № 3 на вулиці Теплоенергетиків у Херсоні. Деякі жертви впізнали їх на фотографіях підрозділу Росгвардії, який захопив СІЗО влітку минулого року. Прокуратура організувала для чотирьох з цих жертв зустріч з журналістами у Києві.
Двоє чоловіків та одна жінка загинули у цьому СІЗО, повідомили слідчі. Також, за словами слідчих, чоловіків били і всім трьом було відмовлено у медичній допомозі, а 17 в'язнів заявили, що їх піддавали тортурам, застосовуючи електричний струм до геніталій.
Четверо обвинувачених росіян – полковник Олександр Науменко з південноросійського міста Ростов-на-Дону, Олександр Бочаров з Краснодарського краю, Анвер Муксімов зі Ставрополя та Олександр Чиленгіров з Оренбурзької області.
Слідство ідентифікувало підрозділ Росгвардії, використовуючи інформацію від української розвідки, перехоплення телефонних розмов і показання свідків. «Здебільшого насильство було безпідставним і застосовувалося під час допитів, щоб вимагати зізнань», – написав на Facebook генеральний прокурор України Андрій Костін.
«З людей вибивали зізнання у тому, чого вони не робили», – зазначив він, порівнюючи це з методами роботи таємної поліції під час сталінських чисток.
38-річний Олексій Сівак, український моряк, який під час окупації став активістом, малюючи українські прапори, національну символіку та графіті по всьому Херсону, був заарештований у серпні. Під час допитів він зазнавав побиття та катувань електричним струмом. Він зміг впізнати одного з обвинувачених.
«За кожним запитанням слідував удар струмом або кулаком, – сказав він під час інтерв'ю у Києві. – Якщо ти падав від удару струмом на підлогу, тебе били ногами і саджали назад на стілець».
За його словами, катування тривали близько години. «Як тільки ви заходите (у кімнату для тортур, – «Главком»), вони починають це робити і по черзі вмикають цю динамо-машину, – сказав він. – Там був чоловік, який ставив питання і чоловіки, які катували».
Одного разу, він побачив своїх кривдників, коли вони стягнули з Олексія Сівака в'язану шапку, що закривала очі і приставили пістолет до голови, щоби змусити його зізнатися у скоєнні злочину.
«У той момент я побачив двох охоронців і двох співробітників спецслужб, які забрали мене з дому», – згадував він. За його словами, всі чоловіки були у балаклавах, як і полковник, який керував СІЗО. Але охоронець, який супроводжував його до катівні, не потурбувався надіти маску, сказав Сівак, і він зміг впізнати охоронця за фотографіями.
Сусід Сівака, 38-річний Роман Шаповаленко, якого заарештували того ж дня, розповів в інтерв'ю, що його катували електричним струмом і били так, що зламали ребра. За його словами, одного разу кати вдарили його ножом у ногу. Він кілька разів втрачав свідомість, коли його катували водою. Іншим разом кати стягнули з нього шапку, що закривала очі і змусили його власноруч прикріпити дроти до своїх геніталій. Він бачив у кімнаті щонайменше трьох людей, але всі вони були у балаклавах.
Шаповаленко розповів, що найболючішими тортурами були удари електричним струмом по мочках вух. «В очах спалахували блискавки, – сказав він. – Я не міг спати три дні». Він жартував зі своїми співкамерниками, що у нього з'явився Wi-Fi і він дивиться відео з YouTube, а перед очима крутяться військові фільми.
Один із його співкамерників – чоловік віком близько 50 років на ім'я Ігор, помер від жорстоких побоїв. Ігоря допитували протягом чотирьох днів, а після того, як повернули до камери, постійно будили, не даючи спати. На четвертий день йому дозволили поспати, але було вже занадто пізно і тієї ночі він помер.
«Ми всі думали, що теж так закінчимо», – каже Шаповаленко.
Ще один чоловік, 42-річний Сергій Рубан, продавець-консультант, також помер у СІЗО, як встановила прокуратура. Його мати, 70-річна Ніна Рубан, розповіла, що востаннє бачила його живим, коли його заарештували 12 червня. Через шість днів у штабі армії їй повідомили, що її єдиний син загинув.
Двоє свідків бачили, як його жорстоко били у коридорі і в камері, зазначили у прокуратурі, а третій свідок переніс його тіло до моргу. Слідчі знайшли його тіло у братській могилі, а у лютому його мати впізнала його за татуюванням на кісточках пальців. У нього були численні переломи ребер, що не залишило у неї сумнівів у тому, що його забили до смерті.
«Він був весь поламаний», – сказала вона, плачучи.
Джерело: The New York Times
Переклад: Олександр Груздєв, для «Главкома»
Коментарі — 0
