Мистецтвознавиця пояснила, чому не можна декомунізувати пам’ятник Щорсу
Для створення пам’ятника скульптору позував перший президент незалежної України Леонід Кравчук
Пам’ятник Щорсу неможливо декомунізувати, бо він виходить за межі комуністичної ідеї. Він задумувався як пам’ятник Щорсу, але насправді він таким не є. Про це розповіла лекторка та мистецтвознавця Діана Клочко під час прес-конференції в прес-центрі «Главкому».
Скульптор Лисенко ліпив коня для монумента з ескізів Тараса Шевченка до картини «Катерина», розповіла вона. Обличчя Щорса не відповідає дійсності. Радянський командир знаходиться в позі вершника, який виїжджає з міста. Пам’ятник ідеально вписано в бульвар Т. Шевченка. Потрібно біля цього монумента поставити інформаційні панелі з поясненнями і по-іншому його інтерпретувати. Досвід зміни підписів та інтерпретацій на пам’ятниках в Києві є, зокрема зміна підписів на пам’ятнику Богдану Хмельницькому.
Київський пам’ятник Щорсу є реплікою на пам’ятник кондотьєру Еразмо де Нарні, на прізвисько Гаттамелата (1447-1453 р.), Республіка Падуя (сучасна Італія). У середині ХХ століття після ІІ світової війни Україні дали дозвіл на встановлення цього монументу. Лисенко хотів його зробити ще до війни, оскільки вийшов фільм Довженка «Щорс». Це пов’язано з тим, що в той час творилася певна міфологія народного героя.
Пам’ятник відкрили у 1954 році. На нього виділили дуже скромні гроші. Але з точки зору литва його зроблено по дуже унікальній техніці. Окрім того пам’ятник Щорсу – це перший кінний постамент після ІІ Світової війни.
«Дуже довго узгоджували всі подробиці, як має виглядати цей пам’ятник. Тобто не так зразу ця падуанська лінія з'явилася, тобто ідея республіки прописана: падуанська республіка з українською республікою, хай і радянською», - продовжує лекторка.
Михайло Лисенко був талановитою людиною з унікальними руками і відчуттям пластики. Він вчився в Харкові в учениці Родена. Тобто він вчився мистецтву за роденівською школою ліпки. Після ІІ Світової війни скульптор був уже дуже хворий, тому він уже тільки керував створенням пам’ятника, а працювали помічники.
Лисенко відстоював ідею зайвої мілітаризації в кінному монументі Щорсу. Червоний командир нічого не тримає в руці. Адже повинен був тримати в руці кашкет або наган. Мистецтвознавиця звертає увагу, що на відміну від інших кінних монументів, де були імператори та полководці, рука Щорса театрально викинута вгору, а не притискає і не вказує.
Обличчя Щорса на пам’ятнику не відповідає дійсності, бо не схоже з обличчям полководця. «От порівняйте прижиттєве фото, і подивіться фільм Довженка «Щорс». Майже нічого спільного з обличчям пам’ятника. Принаймні Лисенко відійшов від цієї «борідки Мефистофеля», зовсім інша шевелюра, інші вилиці. І ви знаєте, що для створення пам’ятника позував перший президент незалежної України Леонід Кравчук. Можна казати, що це є портрет молодого Кравчука», - каже Клочко.
Більше того у Лисенка не було можливості ліпити коня з натури. Тому він користувався ескізами Тараса Шевченка, коли той писав свою знамениту картину «Катерина». «Нагадаю, там на здибленому коні зображено москаля, який скривдив Катерину. Цей персонаж розміщений наче він в’їжджає», - продовжує Клочко.
Лекторка звертає увагу на те як розміщений пам’ятник Щорсу. За її інтерпретацією Щорс наче їде з Києва, адже стоїть спиною до центру Києва і обличчям в напрямку виїзду з міста. «Він їде з України, як той москаль з картини Шевченка, тому і рука здійнята вгору наче «до побачення» - продовжує Клочко.
З усіх кінних пам’ятників лише пам’ятник Щорсу не стоїть на площі, його вписано в бульвар. «Вписано гармонійно та цікаво по відношенню до музею Тараса Шевченка, по відношенню до візії Шевченка москаля-вершника з картини «Катерина», який так би мовити покидає Україну-Катерину
Вихід із ситуації, що склалася довкола цього кінного монументу мистецтвознавця бачить у тому, щоб змінити надпис на пам’ятнику Щорсу, як це відбулося з пам’ятником Богдану Хмельницькому. «Свого часу на пам’ятнику Хмельницькому прибрали підпис «Волим под царя восточного, православного» і «Богдану Хмельницкому единая неделимая Россия». Тобто пам’ятник Щорсу треба по-іншому назвати і по-іншому його інтерпретувати. До нього так само можна додати стелу, можна додати інформаційну панель, де буде пояснено і перейменована ця скульптура. Цей пам’ятник неможливо декомунізувати, бо він виходить за межі комуністичної ідеї», - переконує лекторка
Лекторка нагадує, що Київ багатий на кінні монументи, тому його можна вважати справжнім європейським містом. У 2001 році з’явився пам’ятник Сагайдачному, який знаходиться на Контрактовій площі. За словами мистецтвознавці, пам’ятник невиразний, не пророблений портрет гетьмана і не вдалий рух коня. Біля Консерваторії на майдані Незалежності є пам’ятник «Козак Мамай». «Він стоїть в правильному місці, але це швидше садово-паркова скульптура, це не кінний монумент, бо кінь і Мамай розірвані один від одного, вони не цілісні», - переконує Клочко. У 2004 році на вулиці Золотоворітській неподалік від прикордонної служби та СБУ стоїть пам’ятник прикордонникам. «У цьому пам’ятнику немає взагалі ніякого сенсу. Там навіть коник непропорційний. Це більше виморене і замучене поні, ані ж козацький кінь. І цей пам’ятник присвячений чомусь всім прикордонникам включно з сучасними, які взагалі ні на яких конях зараз кордони не охороняють. Це дуже суперечливий пам’ятник, який складно прив’язати до якоїсь із традицій», - пояснює лекторка.
На її переконання, три пам’ятники, які з’явилися в 21 столітті є пам’ятниками без великої скульптурної, пластичної і сенсової ідеї кінної історії, яка прив’язує Україну до великого культурного простору.
Подивитися запис прес-конференції «Пам’ятник Щорсу: мистецтво vs декомунізація» можна тут:
Як повідомляв Главком, лідер ОУН заявив, що його підопічні збираються демонтувати в Києві пам'ятник Щорсу увечері 30 червня, в день народження Романа Шухевича. Проте офіційна влада заявила, що не допустить демонтажу, а ситуацію контролюватиме поліція.
У Мінкульті пояснили, чому пам’ятник Щорсу досі не демонтований.
Коментарі — 0