Вчися, Васильку, губернатором будеш!

Батьки Василя Горбаля живуть на вул. Мацієвича (район Левандівки). Львів називають «великим селом». Так і є! Кореспондент «ВЗ» розшукала батька голови ЛОДА, його вчителів, однокласників і навіть шкільну симпатію...

Навчався Василь Горбаль у СШ №11 (це колишня фізико-математична школа, тепер правнича гімназія). Мені вдалося поспілкуватися з вчителькою фізики Олександрою Тимовчак. Василя Горбаля вона добре пам’ятає. «Василько був вихованим і відповідальним учнем, скромним. Вчився у фізико-математичному класі на п’ятірки. Ходив у гурток «Юний технік». У нас в школі був кіноапарат «Україна» (він є досі, але вже не працює), ми з ним показували фільми. Пригадую його блакитні очі… Завжди його називала тільки Васильком»… «І що, ніколи не робив збитків? Батьків у школу не викликали?», - запитую. «Ні, з батьками я не знайома, - усміхається пані Олександра. – А ось задачі він розв’язував блискуче. Брав участь в олімпіадах». До речі, у цій школі свого часу вчилися режисер Роман Віктюк, актор Іван Гаврилюк (раніше у цьому приміщенні було три школи). Олександра Тимовчак зберегла фото Василя Горбаля з його однокласниками.

Знайшла я і класного керівника нинішнього губернатора Львівщини – Марію Савчин (тепер працює в обласному Інституті післядипломної педагогічної освіти). «До мене усі учні телефонували і питали, чи знаю я, що Василя призначили на цю посаду. Я теж пресу читаю, телевізор дивлюся». «Клас, у якому вчився Василь, був сильний. Він ходив на балет, танці, музику, пробував спортом займатися. Активним був учнем. Як ставили якісь сценки, ніколи не відмовлявся брати у них участь. На сцені стояв у перших рядах»… «Двійок не мав?», - допитуюсь у вчительки. «З точними науками Василь «дружив». А з письмом в усіх хлопців проблеми»…

Пані Марія поділилася зі мною секретом: «Ще у школі Василь залицявся до моєї доньки Наталі (вони разом вчилися). Приїжджав до нас з великими букетами»… «Що ти розповідаєш, ще чоловік Наталі приревнує», - чую голос батька. Наталя пригадує, що найбільше їй запам’яталися спільні з класом поїздки у Карпати та Москву.

У десятому класі Василь Горбаль вчився у СШ №37 (це школа з поглибленим вивченням французької мови). У класі майбутній губернатор був наймолодшим. Кореспондент «ВЗ» побувала і в цьому навчальному закладі. Ремонту тут давненько не було, фасад обдертий… Наступного року школа святкуватиме 55-річчя.

За рік навчання учень не надто запам’ятався вчителям... Хоча школу закінчив зі срібною медаллю («золото» у класі отримав лише один учень). «4» Василь Горбаль мав з української літератури… Вчителька Ірина Білосевич була дуже вимогливою...

У захваті від Василя Горбаля вчителька хімії – Йолана Василівна Яцканич. Це її улюблений учень. В учительській зібралися усі викладачі. Хтось каже: «Згадуються інші прізвища у цьому класі, але не Горбаль»… А ось вчителька історії Тетяна Аркадіївна Ваврищук свого учня добре запам’ятала. «Він, як вступав до університету, позичив у мене книжку з політекономії, так і не віддав… Тепер віддаватиме з відсотками» (усміхається). Історія, до слова, не надто давалася нинішньому голові ЛОДА. «Близьких друзів Горбаль у класі не мав. Був спокійним, мовчазним. Сидів на першій парті», - додає вчителька. «Що ми його будемо розхвалювати. Побачимо, який він на ділі», - каже вчителька зарубіжної літератури Римма Смирнова. А колишня завуч школи пригадала маму Василя Горбаля, яка приходила до школи. Потім «злі язики» казали, що у цю школу Горбаль перевівся, щоб отримати медаль… Усі розглядають фото свого колишнього випускника у газеті. Кажуть, зовні Василь дуже змінився. Не впізнали б...

Я попросила директора школи Володимира Оверка знайти в архіві шкільний журнал колишнього випускника. «У нас збереглися журнали з 1989 року, раніше – немає» (Василь Горбаль закінчив школу у 1987 році).

Я розшукала одного з однокласників голови ЛОДА Домініка Свинаренка. Пан Домінік – дитячий лікар-невропатолог. А його мама – Тамара Макарівна знайшла вдома шкільні фотографії сина. У шкільному альбомі є і Василь Горбаль. «Мій син якось запросив Василя на день народження, – каже вона. – Діти розмовляли французькою, а Василь мовчав. Я потім казала синові: «Що ж ви так? Він же не знає мови, бо тільки прийшов у ваш клас». А Домінік відповідає: «Мамо, він ще й італійську вчить».

Коли я зателефонувала до пана Домініка, він розповів, що хотів подзвонити і привітати Василя, але той телефон, який він дав йому на зустрічі однокласників у 1997 році, не відповідає (10 років після закінчення школи випускники святкували у готелі «Жорж», Горбаль приїхав на зустріч на «БМВ», тоді працював у банку). «Василь добре вчився. Був ерудитом. Французьку вивчив за рік. Вчив навіть арабську. Показував нам якісь букви». «За дівчатами бігав?». «Особливих симпатій я не помітив» (усміхається). «А списувати давав?». «Без проблем. Міг і собі задачки розв’язати, й іншим».

Тамара Макарівна розповіла, що після того, як Василь Горбаль не вступив в університет у Москві, вона зустрічалася з його мамою. «Мама переживала. Він з Москви відразу поїхав до Києва. Навіть до Львова не заїжджав. Дорогу у житті сам собі пробивав».

озшукати будинок, у якому живуть батьки губернатора, виявилося нескладно. Коли я зайшла на вулицю, побачила, як батько Василя Горбаля разом із сусідами… дорогу ремонтує. Щоби син зміг заїжджати як «король»… «Рік цю дорогу не можуть відремонтувати», - обурюються сусіди. «От тепер Василь Горбаль її нарешті відремонтує», - кажу я.

Пан Михайло приємний чоловік. Правда, спершу віднікувався, хто він насправді. Казав, мовляв, я вулицею помилилася... Та сусідка усю інформацію підтвердила. Фотографувати будинок мені ніхто не забороняв. «Сусідка нас здала», - жартує сусід пана Михайла. «Давай, батько губернатора», вантаж землю», - підбадьорюють сусіди.

«Я у школі була у вашого сина. Чому ви його у десятому класі перевели в іншу школу?». «Йому для вступу треба було знати кілька мов (В. Горбаль навчався в університеті ім. Т. Шевченка на факультеті міжнародних відносин. – Авт.). А у 37-му школу з Франції приїхав викладач. Йому французьку треба було підтягнути»…

…«Переживаєте за сина?», - питаю батька. «Звичайно, переживаю». «Син до вас приїжджав?». «Приїжджав. Зараз він винайняв квартиру, сказав, щоб журналісти його не мордували». «А я чула, що на цю посаду претендував Горошкевич. Але він не захотів». «Хотів, ще як хотів, - каже Михайло Горбаль. – Мій син три місяці відбріхувався, не хотів йти на цю роботу»…