Українська політика виглядає як суцільний ланцюжок зі скандалів.
Українська політика виглядає як суцільний ланцюжок зі скандалів. Гучна ратифікація «харківських» угод, падіння вінка на Януковича, оприлюднення зізнання народного депутата у своїй нетрадиційній сексуальній орієнтації, призначення на посаду голову Нацбанка людини, яка пише з граматичними помилками, безкінечний парад бійок в парламенті – такими подіями запам’ятається українцям 2010 рік. Разом з тим, ніякий «Wikileaks» Україні не страшний, бо виявляється іміджу країни в світі вже нічого не загрожує, адже нижче падати йому просто нема куди. Як кажуть, для того, щоб українська політика відповідала європейським нормам, потрібно змінити європейські норми.
Про це в прес-центрі «Главкому» говорили продюсер, шоумен Дмитро Чекалкін, соціальний психолог Олег Покальчук та політтехнолог Сергій Гайдай.
Дмитрий Чекалкин: «ВИП» теперь расшифровывается как «власть имущие подонки»
Скандальных событий было предостаточно. Недавнее назначение главой Нацбанка человека, у которого полтора месяца стажа государственной работы, еще не так страшно, а вот если взять то, что он не предоставляет идентификационный код, на который он будет декларировать свои миллионные доходы, это уже более чем возмутительный факт.
В принципе атмосфера достаточно сложная. Я вспомнил строки Окуджавы: «Вселенский опыт говорит, что погибают царства не оттого, что тяжек быт или страшны мытарства.
А погибают оттого (и тем больней, чем дольше), что люди царства своего
не уважают больше». Как относится с уважением к государственным структурам, которые сегодня повязли в лицемерии? Вот последний инцидент с олигархом Пинчуком, который выложил 6 миллионов долларов на свой банкет по случаю дня рождения. Да, вроде бы он заботится о здоровье нации, создал фонд «АНТИСПИД». В Украине самые высокие темпы роста этого заболевания, при этом с участием нынешнего Президента (тогдашнего премьер-министра) и Чечетова (главы Фонда госимущества) этому человеку удалось приватизировать крупнейшие государственные объекты и, таким образом, получались все дивиденды, которые сегодня тратятся за пределами Украины. Поэтому говорить о каких-то высоких идеалах моральности…
Одним словом, «ВИП» теперь расшифровывается как «власть имущие подонки». В этом, к сожалению, выражается отношение населения к нашей сегодняшней политэлите. Как утверждает Михаил Жванецкий, самые высокие должности в стране занимают довольно низкие люди. Я бы усилил: не довольно низкие, а самые низкие.
Олег Покальчук: «Напівфінальним скандалом року є призначення на посаду голови Нацбанку людини, яка пише з граматичними помилками»
Всеукраїнське суспільне життя упродовж десятків років перебуває в атмосфері постійного скандалу. Існує зіткнення різних рівнів скандалів, відбувається насичення суспільства квазіпереживаннями, які суспільство не просто ігнорує, а починає ними гидувати.
Найбільшим політичним скандалом року були «харківські» угоди. Вони породили ейфорію очікувань в суспільстві України, і так само Росії. Очікувалося, що вони відкриють браму до російського економічного раю і, навпаки, що можна буде легко перелізти через український тин і підмести якісь неліквіди. Одна частина суспільства розкатала губу і подумала, що зараз потечуть російські фінансові ріки, інша злісно вишкірилася, мовляв, все пропало. Насправді не відбулося нічого, кожна сторона одна одною залишилася абсолютно невдоволена. І ця тінь «харківських» угод визначала українсько-російські стосунки, хоча багато говорилося про мир, дружбу, любов.
Напівфінальним скандалом року є призначення на посаду голови Нацбанку молодої людини, яка пише з граматичними помилками. Це типова типологічна історія, тому що ми бачили «йолки» і все решта, але коли це трапляється у жанрі поета Чехова, то це цікаво. Тут можна просто знизати плечима.
Посеред цього були дрібні випадки в дусі депутата Ляшка, хоча кого цим здивуєш. Політична нетрадиційна орієнтація більш поширена і менш акцентується суспільством, ніж фізіологічна.
Між цим все, що пов’язано з Юлією Володимирівною, завжди має, мало і буде мати характер скандалу. Умови Кіотського протоколу і меморандум з Японією - це скандальні речі, але влада, яка наступає на ті самі граблі, вона символічно та сама влада.
Сергей Гайдай: «Украинская политика выглядит как сплошная цепочка скандалов»
Когда есть цепочка абсолютно ординарных событий и потом за год случился один-два скандала, то можно обсуждать, какой из них важнее и ярче. Но украинская политика выглядит как сплошная цепочка скандалов. Обычный гражданин обращает внимание на политиков только тогда, когда возникает какой-нибудь скандал, поэтому другого состояния нет.
Составлять какой-то рейтинг бессмысленно, потому что есть список из двухсот событий, причем разноуровневых. Скандал Ляшко на фоне украинской политики после выборов Президента Януковича – это микроскандальчик. Есть еще одно очень важное свойство, возникшее в украинском обществе: самые крупные скандалы у нас не воспринимаются так, как какой-нибудь мелкий скандальчик в виде драки между депутатами. Я бы оценивал скандалы по нанесенному ими вреду стране. Очень трудно рейтинговать, все это сплошной скандал. Мне больше нравятся всякие детали, связанные с этим, например, приход «зайчика» в парламент. Когда его стали выводить и говорить, что так нельзя, он ответил: подождите, драться можно, а белому и пушистому нельзя? То есть, это уже начинает превращаться в стеб. Уголовное дело против бывшего премьер-министра в нормальной цивилизованной стране должно было вызвать громаднейший скандал, но это воспринимается следующим образом: эти, когда были у власти, пытались посадить тех, теперь те пытаются посадить этих…
В украинском обществе назревает супер-скандал, я обычно прогнозирую его на 2015 год. Потому что выборы по-настоящему закончились. Имеется в виду, что выборы есть, когда имеется иллюзия выборов. Грубо говоря, все украинские политики побывали во власти и нет никакой интриги. Правила игры одни и те же: маленький класс дерибанит общенациональное богатство, остальным рассказывают сказки. Среднему классу трудно рассказывать сказки, поэтому им дали по голове Налоговым кодексом, бабушкам легко рассказывать сказки, поэтому им гречку и т.д.
Мы давно не воспринимаем скандалы, имиджу страны уже ничего не вредит, он так низко опущен, что бессмысленно переживать за «Wikileaks», здесь уже все открыто и этим все гордяться.
Есть еще один скандал, который прошел мимо всех. Черновецкий подарил на свадьбу Олесю Довгому целлофановый пакет, где лежал миллион долларов наличкой. Они похихикали, и это нормально при том, что в городе нехватка денег, нерасчищены дороги.
Судова реформа теж свого роду є скандалом, де головний герой Сергій Підрахуй. Зараз все зациклено на ньому: він вибирає суддів тільки із своєї Одеської юридичної академії, де іменем Міністерства освіти привласнює немаленькі території, він поставив собі пам’ятник, зробив собі церкву. Пане Олеже, хотілось би почути його психологічний портрет. Що це за «віпи» такі?
Олег Покальчук: Це люди, для яких поняття культури та естетики не знайдені і непотрібні слова. Це нагадує мені середньовічні середньоазійські правила, суть яких полягає в тому, що чим менше освічена наречена, тим більший за неї калим дають. Феодальна свідомість вимагає такого підходу на всіх рівнях: циганські барони ставлять біля своїх будинків фарбованих золотою фарбою оленів, люди будують собі будинки у формі замків. Це той феномен, при якому людина показує рівень свого уявлення про ті слова, які вона не знає, – культура, гармонія.
Пане Дмитре, ролик з вінком та Януковичем став рейтинговим не тільки в Україні, а і в Росії. Це скандал?
Дмитрий Чекалкин: Я не ставлюся до цього інциденту, як до якогось знакового, це прикрий випадок. Було багато подібних моментів із Джорджем Бушем чи навіть з Клінтоном, які дійсно розходилися мільйонними тиражами і кадрами в новинах, але я не робив би на цьому власного піару. У нашому суспільстві дуже занижений больовий поріг по відношенню до скандалів, що є властивою нам національною рисою. Ян Таксюр написав:
«В американців є свобода,
у німців – пиво та бекон,
у французів - висока мода,
в англійців – кращий стадіон.
А українець пересічний у справі інший є взірець:
він має довгий, еластичний, ніде не бачений терпець.
Наприклад, зверху заманеться ввести податок на штани —
Терпець вкраїнця не порветься, хоч триста літ його тягни.
Або братва введе в оману: покличе в банк, а там — бордель.
Українець свій терпець дістане, зітхне — і знову до грабель...
Я чув: начальство задля траншу продать хотіло наш терпець.
Не продавайте, я не раджу, бо вам усім прийде... несподіваний і дуже неприємний фінал».
Коли цей фінал прийде, важко сказати, але зараз - вперед до перемоги і оптимізму. Не все так погано в українській політиці, щоб думати, що гірше не буває.
Чи був в Україні за 2010 рік зразок скандалу, в якому ви усі були б однодумцями?
Дмитро Чекалкін: В європейській країні двічі несудимий професор - людина, яка привласнила не тільки посади і титули, а й 130 гектарів заповідних земель…
Сергей Гайдай: Обнаружение записи о нетрадиционной ориентации одного из депутатов – это может быть сенсацией для европейского общества, где скандалы с серьезными последствиями для страны случаются раз в десятилетие.
Для меня лично примером скандала является пересмотр Конституции и отдача российскому флоту Крыма на 45 лет. В стране, в которой были бы кадровые офицеры, еще служащие в армии, в следующую же ночь должен был произойти военный переворот. Это мощнейший скандал.
Дмитрий Чекалкин: Что нужно сделать, чтобы украинская политика соответствовала европейским нормам? Поменять европейские нормы.
Які скандали відбулися в Європі, Америці?
Сергей Гайдай: Думаю, что «Wikileaks». Оказалось, что есть разница между этикой и этикетом. В американской дипломатии все в порядке с этикетом, а с этикой, как и везде, все плохо.
Які мають бути критерії скандалу…
Сергей Гайдай: Первый критерий - это вред национальным интересам, второй - последствия, например, кого-то посадили, кого-то сняли.
Кого із політиків ви вважаєте найскандальнішим, крім Януковича?
Олег Покальчук: Тимошенко.
А як же Азаров з мовою…
Олег Покальчук: Азаров скучный.
Чи може претендувати на звання скандального Табачник?
Олег Покальчук: Може.
Сергей Гайдай: Раньше на звание главного скандалиста мог претендовать господин Бродский, но он раздал свой рейтинг. Теперь он банальный запроданец и просто прислуживает.
Тягнибок може претендувати?
Олег Покальчук: Скорее, Фирташ. Понимаете, скучная компания.
Дмитрий Чекалкин: Дирижер Верховной Рады Чечетов. До сих пор есть свидетельства в прокуратуре, где он подтверждал, что действительно участвовал в сговоре и раскрадании государственных сотен миллионов долларов, и этот человек сегодня дирижер Верховной Рады.
Олег Покальчук: Грача сюда тоже можно записать.
Сергей Гайдай: К сожалению, уже давно не видно киевского персонажа Леонида Черновецкого.
ДмитрийЧекалкин: Он специалист по превращению миллиона киевских бабулек в миллиард американских.
Коментарі — 0