У травні минулого року комуністи Запоріжжя вирішили поставити пам`ятник Сталіну.
У травні минулого року комуністи Запоріжжя вирішили поставити пам`ятник Сталіну. Вони встановили його, всупереч протестам опозиції і націонал-патріотичних організацій, всупереч загальному несхваленню, і обережним попередженням Європи про те, що це недобре. Президент Янукович порадив провести референдум, але на цьому його участь у події закінчилася. У день урочистого відкриття на цьому ж заході від сонячного уадру померло і лягло в лікарню кілька шанувальників вождя всіх часів і народів. (І Царства Небесного зараз не побажаєш, вони, бідолахи, в нього не вірили). Але вже через півроку 28 грудня з`явилася новина, що стала благою звісткою для демократів: горезвісному пам`ятнику відрізали голову. А вже 1 січня пам`ятник підірвали з кінцями, так що пошкодило фасад обкому КПУ, на території якого знаходилася ця «мала архітектурна форма». Відповідальність за скоєне взяв на себе нікому раніше не відомий «Рух 1 січня». У перші ж дні після інциденту прокуратура передала справу в СБУ. Потім узялися за активістів «Свободи» і членів організації «Тризуб» імені Степана Бандери. Останніх заарештовують масово, на момент написання тексту - шістнадцять осіб.
Що відбувається? Про цю подію доводилося вислуховувати найрізноманітніші версії. Що влада сама створила «бойову групу», а зараз користується її послугами, щоб посилити репресії... Що це багатофункціональний прецедент багаторазового використання для легалізації репресій... Що це спосіб «розкручування» нових партій... Але практично жоден з опитаних нижче політтехнологів-практиків не сумнівається, що вибух був справжній.
Дмитро Корчинський, лідер організації «Братство»:
Нарешті відбувається оздоровлення українського суспільства:
{1-}
У мене склалася думка, що встановлення пам`ятника Сталіну було московською провокацією. Треба звернути увагу, що російські комуністи не займаються такими нісенітницями, на це нацьковують українських комуністів. І взагалі варто відзначити, що з приходом промосковського президента Москва не згорнула жодної програми з фінансування сепаратистських рухів в Україні. І не згорнула своєї діяльності, направленої на посилення соціальної напруженості в українському суспільстві. Все продовжується як при Ющенкові, але ще в гострішій формі. Тому згортання СБУ діяльності департаменту контррозвідки по Росії тільки ускладнює сьогоднішні завдання. Отже встановлення пам`ятника Сталіну – провокація Москви в Україні, де так багато людей постраждали від його діяльності. СБУ за великим рахунком повинна займатися тими, хто спровокував його встановлення. Адже існують провокації, які неможливо обійти. Йдете ви по вулиці і хтось погано відгукнувся про вашу матір. І що б там не було, навіть перед камерами оперативників ви вдарите цю людину. І на цьому побудовано багато міліційних провокацій, на які здоровий національний організм просто не може не реагувати. І немає нічого дивного, що знайшлися групи молоді, які вирішили не миритися з цим. Нарешті ми спостерігаємо ознаки оздоровлення українського суспільства. Що стосується заявок учасників руху про їх намір «знищувати антиукраїнських чиновників, поліцаїв і бандитів з СБУ», то вони декларують все те, чого нам хочеться перед сном. Я не думаю, що затримання активістів «Свободи» і «Тризуба» - це розкручування цих партій і рухів. Світ розвивається хаотично, не за планом, а не як результат змови. Міліція не знає, хто підірвав пам`ятник і тому демонструє бурхливу діяльність, спихаючи на всіх, на кого можна спихнути.
Денис Богуш, політтехнолог, експерт у сфері стратегічних комунікацій:
Коли тиснуть на опозицію, загострюється соціальний тероризм
{2-}
Ситуація з підривом пам`ятника демонструє тенденцію в суспільстві. Коли мирні протести Майдану працювати перестають, то однією з основних технологій радикально налаштованої молоді стає соціальний тероризм. Малі групи, здатні здійснити таку операцію, - це велике зло, яке не можуть викоренити ніде в світі. Думаю, що СБУ гідно «оцінила» силу вибуху. Щоб знести такий пам`ятник, вибухівки повинна мати досить високий тротиловий еквівалент.
Люди мають вибухівку, вони здійснюють акції, направлені на подальше висвітлення її результатів на телебаченні. Пригадайте вибух у Кіровограді в жовтні. Коли при приїзді Януковича до Кіровограда йому приготували три вибухпакети - один біля облпрокуратури, інший біля офісу МВС, третій біля суду. І це говорить про тенденцію в суспільних настроях. Якщо ця влада й далі діятиме таким чином, то це стане єдиним інструментом для тих, кому забороняють мирні збори. Якщо цю тенденцію показуватимуть по телевізору, то всі інші вчитимуться, дивитимуться і діятимуть так само.
Соціальний тероризм – велике зло, і якщо влада може контролювати Майдани і тиснути на опозицію, то ці групи навряд чи можна викоренити. Суспільна свідомість має чіткий сигнал: справедливості в судах добитися неможливо, одних садять у в`язницю, а інших за це саме не садять. І всі розуміють, що легітимні способи боротьби практично вичерпані. Тому протест реалізується, як у сполучених посудинах. Люди пожили при демократії і зрозуміли, що таке міжнародні стандарти демократії, тому такий тупий тиск знаходитиме вихід, якщо не на Майдані, то в таких акціях. Але владі саме час задуматися, чому такого не було раніше і чому воно виникло зараз. Адже при Ющенкові всі були незадоволені бардаком, але всі займалися своїм життям, опозиція щось заявляла, мала права і періодично вигравала вибори. Влада діє і мислить позавчорашнім днем. Врешті-решт, справу з пам`ятником потрібно було зам`яти, щоб не давати розвитку цим подіям, не популяризувати таку форму боротьби. Звичайно, ефективним було б відкрити шлюзи громадянських свобод, але ж ця влада намагається копіювати Росію. Там можна підірвати кілька будинків і вирішити якусь свою проблему, тримаючи таким чином суспільство в тонусі. І це поганий досвід. Україна в цьому плані - не Росія. Вже зараз прозахідних тою чи іншою мірою радикальних організацій в Україні під три десятки, а садять в основному тих, кого знають в обличчя.
Ігор Гринів, народний депутат України (БЮТ):
Цього пам`ятника не повинно бути в україні
{-3}
Точної інформації про те, що сталося і хто причетний, немає ні в мене особисто, ні в БЮТ. Але точно можу сказати, що Сталін - не та особа, пам`ятник якій міг би стояти в Україні.
Є правда, а є технології. Те, як цю подію використовуватимуть, на мою думку, непринципово. Принципове те, що цього пам`ятника не повинно бути в Україні.
Володимир Фесенко, директор центру політичних і прикладних досліджень:
У силових структурах можуть бути прихильники ескалації таких дій, щоб підняти власну роль
{4-}
Для того, щоб давати остаточні оцінки, потрібно мати більше фактів.
Іноді історія показує, що навіть коли стаються найрезонансніші події, ми так до кінця істини і не дізнаємося. Як це було з убивством Кенеді, як це було з убивствами в новітній історії України.
Що стосується цього інциденту, то почнемо з того, що поняття тероризм іноді використовується дуже широко. У мене була суперечка з шанованими колегами, які навіть працювали в Радбезі, щодо того, чи треба користуватися поняттям «Інформаційний тероризм». Я дотримуюся тієї думки, що будь-яку інформаційну атаку не можна подавати, як «інформтероризм». І коли йдеться про застосування насильницьких дій проти пам`ятника, це можна називати хуліганством, застосовувати інші фігури мови. Але коли йдеться про «членоушкодження пам`ятника», не можна говорити про тероризм. Хоча це теж недобре. Ну хоче політична сила встановити пам`ятник своїм кумирам, ну хай ставлять. Якщо це не порушує інтереси інших людей.
Якщо говорити про тих, хто підірвав... я не беруся судити про мотивацію цих людей. Можливо, це їх власна ініціатива. А, можливо, спровоковано. Історія знає масу прикладів, коли подібні дії провокувалися, щоб привернути увагу до спецслужб і використовувати такі інциденти в своїх інтересах. Я вважаю, що можливо й те, й інше. Зараз така ситуація, що такі радикальні угрупування можуть піти на подібні дії. Емоційна атмосфера така, що щось подібне є можливим. Що стосується спецслужб. Навіть якщо це не обійшлося без їх участі, то нагнітати пристрасті таким чином з їх боку не зовсім правильно. Я не поділяю думки, що зараз відбувається перехід до авторитарного режиму. Я вважаю, що в арештах політиків більше особистих і психологічних мотивів, ніж системних дій, які характеризують тенденцію влади по відношенню до опозиції. Але я не виключаю, що в окремих силових структурах, прокуратурі, СБУ, МВС можуть бути прихильники ескалації таких дій, щоб підняти власну роль. Як це не парадоксально, але це зіграло б проти інтересів Президента. Оскільки Президент хоче діяти в рамках «керованої демократії», тобто, зберігаючи демократичний фасад. А різке посилення ролі спецслужб руйнує цю модель і створює проблему для самого Президента.
Коментарі — 0