Як змусити Росію переглянути газові контракти?

Російський газ для України очікувано подорожчав, цього разу до 264 доларів за тисячу кубометрів. У другому і третьому кварталі експерти прогнозують ціну до 280 доларів, і така тенденція до підвищення триватиме доти, поки діятимуть кабальні для України газові контракти, підписані в 2009 році. Як показує практика «харківських» угод, перегляд формули лише на короткий період може дати бажаний ефект, тому простіше було б взагалі скасувати контракти та укладати їх по-новому на взаємовигідних основах.

Про це на прес-конференції в «Главкомі» говорили колишній представник Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський та президент Київського міжнародного енергетичного клубу Олександр Тодійчук.

Богдан Соколовський: «Переглядати газові контракти треба в корені, а найкраще їх скасувати і укладати по новому на взаємовигідних основах»

Україні озвучили ціну 264 долари за тисячу кубів на перший квартал - це ціна, яка визначається дев’ятимісячним лагом на ціну нафтового кошика. Вона вища, ніж те, що озвучував Азаров в кінці жовтня після засідання Міждержавного економічного комітету «Україна-Росія», тому що тоді середньорічна ціна називалися 230. Вона вища від того, що озвучували росіяни у листопаді, говорили про 250. Вона вища, ніж для наших сусідів, скажімо, білорусів, а враховуючи знижки, вища навіть, ніж для окремих країн Прибалтики. Вона вища середньої ціни для крупних оптових купців на заході від України, яка на сьогодні складає порядку 240-250 доларів.

Дивлячись на вартість нафтового кошика і дев’ятимісячне запізнення, у другий і третій квартал я прогнозую ціну до 280 доларів, може навіть трошки більше.

Радикально стоїть питання про перегляд газових контрактів, самого підходу та принципу формування взаємодії між Україною та Росією. Україна як оптовий та чи не найбільший покупець «газпромівського» газу мала би підстави регулювати питання так, щоб це було взаємовигідно.

Думаю, що помилковою є позиція, в тому числу уряду України, про те, що треба переглядати виключно формулу, бо це тільки на певний час може дати ефект. Ми знаємо, як переглядали формулу у Харкові, думаю, це тільки пошкодило загальнодержавним справам. Переглядати контракти треба в корені, а найкраще їх скасувати і укладати по новому на взаємовигідних основах, базуючись на тому, що ми маємо бути з Російською Федерацією дружніми партнерами, враховувати всі нюанси і вибудовувати новий формат взаємодії із врахуванням світових тенденцій. Сьогодні в найближчій Європі багато країн мають намір відійти від принципу прив’язки ціни на газ до ціни на нафту. Донедавна це було виправдано, тому що в нафтовому секторі міжнародний ринок був сформований набагато раніше, ніж газу. Сьогодні світовий ринок газу уже функціонує, тому відійти від довгострокових контрактів, від прив’язки до нафти, від невиправданого формування ціни за формулою, яка не прийнятна для України, – це очевидне завдання. Я думаю, що уряд зацікавлений у врегулюванні цього питання, але чи вдасться це зробити, адже аргументи української сторони, які базуються виключно на комерційній базі або порівнянні з іншими країнами не працюють. Тобто, казати, що ми найбільший ринок, пояснювати, рахувати – це все правда, але це правда при взаємовигідних і рівних відносинах. Мені видається, що можна було б скористатися політичними аргументами, оскільки Росія використовує газ саме для політичного тиску. Зокрема, можна скористатися базовою українсько-російською угодою про стратегічне партнерство. Стаття 13 дуже чітко виписує, що сторони утримуються чи не допускають укладення таких домовленостей, які би шкодили. Уряд Азарова визнав, що газові домовленості-контракти шкодять українській економіці, це правда, бо при теперішній ціні економіка вже не буде нормально функціонувати.

За будь-яких обставин, домовляючись з Росією, треба думати про наші внутрішні реальні реформи, насамперед скорочення обсягів споживання газу. До тих пір поки ми будемо «з’їдати» по 60 і більше мільярдів кубів газу в рік, до тих пір українська економіка не буде нормальною. Для порівняння, у Польщі споживання 14-15 мільярдів в рік при майже співмірній кількості населення.

Олександр Тодійчук: «Україна активними діями щодо скорочення споживання газу має спонукати Росію шукати компроміс»

Ніякої неочікуваної інформації ми зараз не отримали. Завдяки надзвичайно невигідним для України формулам, які були підписані в 2009 році, завдяки тому, що лише специфічно частково була вирішена проблема ціни на газ України «харківською» угодою, ми можемо з точністю до одного долара спрогнозувати, якою буде ціна.

Головна проблема для України полягає в тому, що вона не має своєї стратегії, державних системних планів, працює виключно ситуативно в захисті. Роботи на випередження немає, навіть інформаційної. 95% інформації про Україну, в тому числі про енергетичний сектор, отримується через Москву, і так само через Москву приходить в Україну з Заходу. За весь цей час ми не знайшли партнерів, ми навіть не створили нейтральної позиції Європейського Союзу, і більша частина членів ЄС вважає, що винуватцем всіх своїх проблем є сама Україна.

Не дивлячись на те, що росіяни роблять вигляд, що їм байдуже, чи буде Україна споживати газ чи ні, Україна є практично найбільшим споживачем газу і найбільш вигідним, тому що при мінімальних транспортних витратах ми маємо середні, а деколи і найвищі ціни. Україна має активними діями щодо скорочення споживання газу спонукати Росію шукати компроміс. Загроза зменшення споживання російського газу – це термінал зрідженого газу на Чорному морі, сланцевий газ, газ з вугільних пластів, біогаз і інші види енергії, які Україна може успішно використовувати, замінюючи газ.

Інше питання, що Росія намагається звести увагу щодо подальшого зниження ціни на газ тільки взамін на частковий чи повний контроль над українською газотранспортною системою. Тут ми також могли б знайти підтримку у Європейському Союзі. Коли прозвучала позиція Європейського Союзу, що вони будуть сприяти Україні зберегти певні обсяги, тому що країнам ЄС економічно більш вигідно отримувати газ через територію України, тоді тональність переговорів пішла б зовсім іншим руслом. Але для цього Україна повинна була хоч щось зробити в реформах нафтогазового сектору, в першу чергу газовому. Є Брюссельські декларації, які до цього часу лише частково виконані в частині питання закону про ринок газу і т.д.

Отже, м’яч до цього часу на боці України, але вона не здійснює достатньої політики, щоб зміцнити свої позиції в переговорному процесі. Для цього є дуже багато механізмів впливу, і не така вже є міфічна мета переглянути формулу на газ або навіть може підписання нового контракту. Якщо сьогодні в світі формується газовий ринок, то в Україні його немає, вона технічно не може отримувати газ з інших джерел: або свій газ, або з Росії, або через Росію. Мали б трошки більше зусиль докласти пани олігархи, які в основному є споживачами російського газу. Замість того, щоб збільшити власний видобуток, ми його зменшили майже на 3 мільярди. Тобто, у нас дуже багато нелогічних дій. Приведення все до ладу, вибудова стратегії та плану дій буде хоч слабкою, але першою платформою в наших переговорах з росіянами.

Пане Олександре, ви сказали, що посилення енергетичної незалежності України пов’язане з видобутком метану. Але ж відомо, що видобуток метану буде здійснюватися через спільне підприємство з Росією. Виходить, що посилення незалежності України теж не може відбутися без співпраці з Росією?..

Олександр Тодійчук: Перша велика помилка нової влади – це здача практично половини атомної енергетики росіянам. Наша атомна енергетика могла бути енергетичним балансом, противагою залежності по газу і нафті від Росії. Я надзвичайно здивований тим, що є пропозиції створення спільного підприємства по видобутку в Чорному морі, адже «Газпром» не має ні технологій, ні досвіду, ні грошей. Сьогодні «Газпром» пропонує нам різного роду бартерні схеми: віддайте газотранспортну систему, отримаєте якесь там родовище в Астрахані, Оренбурзі чи ще десь. Тобто, навіть якщо таке спільне підприємство буде створене, то це воно залучить якусь третю компанію, яка прийде з своїм досвідом, технологіями, а, можливо, і коштами.

Я не проти Росії, я просто думаю, що покращення інвестиційного клімату в Україні, можливість входження в українську економіку інвестицій Заходу певним чином збалансував би політичний, економічний і в тому числі енергетичний баланс. Тому треба якомога швидше створити реальні більш прийнятні умови для Заходу і далі працювати на умовах відкритого тендеру. В цій мутній воді ловлять рибку тільки росіяни, бо вони більш адаптовані до умов, які сьогодні штучно створені в Україні.

Богдан Соколовський: Укладати угоди з тим, хто не має ані технологій, ані грошей, ані досвіду, а має такі самі проблеми, зокрема, з точки зору безпеки на російських шахтах… На сьогодні досвід є в єдиної країни – Сполучених Штатах, от з ними можна було б працювати. А віддавати контроль над сектором, який для нас може бути дуже помічним з точки зору енергобезпеки і національної безпеки, - це величезна помилка. Росіяни скоріше за все забивають місце не для того, щоб видобувати газ, а для того, аби законсервувати видобуток. Їм вигідно, щоб в Україні не з’являлася газова альтернатива, те саме стосується і шельфу. Ділитися такими ресурсами можна і треба, але з тим, хто не претендує на монополізм на внутрішньому українському ринку.

Що буде з «Нафтогазом» цього року?

Богдан Соколовський: Так як уже ухвалений закон і все-таки Україна взяла на себе багато зобов’язань, «Нафтогаз» буде трансформований, рестуктуризований, в чому я на 90% переконаний. Але тут є один нюанс: Україна мала би виконувати третій енергопакет Євросоюзу. З одного боку, ми приречені виконувати той третій енергопакет, а з іншого боку, є сусід, стратегічний партнер, який ніколи його не сприйме. Цей пакет полягає в тому, що він, як колись постанова Європейського Союзу № 55, передбачає юридичне і фактичне розділення продажу газу, видобутку і транспортування. А «Газпром» хоче мати українську ГТС аби контролювати повністю український ринок, економіку, людей, а відтак державу. Це розділення їм не вигідно, тому вони будуть робити все, аби Україна не адаптувала третього енергопакету.

Олександр Тодійчук: Будуть робити якісь зміни, тому що їх всі чекають і взято багато зобов’язань. Але мені здається, що влада більшою частиною скористається цією реформою для початку масштабної приватизації в сфері НАК «Нафтогазу». Тут стоїть питання, хто стане власником, адже якщо власниками стануть наші східні сусіди, вони вирішать всі свої питання.

Які заходи для зменшення енергоспоживання української економіки ви вважаєте ефективними?

Олександр Тодійчук: Облік, енергоаудит для всіх споживачів, норми енергоспоживання.

Богдан Соколовський: Насамперед, це перепрофілювання української економіки. Скажімо сектор української хімії зразка 1950-60-х років є надпотужною газоспоживчою компанією, він не має в Україні жодних перспектив. Те саме стосується металургії, машинобудування. Ми сьогодні кажемо, що енергетика України має реформуватися. Це неправильно, повинна реформуватися економіка, а енергетика буде забезпечувати її потреби. Якщо потреби зменшаться, то відповідно зменшиться і навантаження на економіку. А також допоки у нас в собівартість продукції не буде входити енергія, зокрема, і електрика, порядку ніхто не наведе.