500 мільйонів доларів, виплачені на пенсії з екологічних коштів, чи 45 тисяч на особистого водія не є смертельними гріхами Тимошенко, Луценка та колишніх урядовців.
500 мільйонів доларів, виплачені на пенсії з екологічних коштів, чи 45 тисяч на особистого водія не є смертельними гріхами Тимошенко, Луценка та колишніх урядовців. Якби теперішнє керівництво було зацікавлене в викоріненні корупції, воно б зосередилося на мільярдах, які осіли безпосередньо в кишенях чиновників і олігархів, написав Девід Стерн в американському інтернет-виданні Global Post. Натомість дії влади лише реанімують популярність Тимошенко.
«Рік тому, після того як Юлія Тимошенко, фотогенічна колишня глава українського уряду, програла на президентських виборах, багато хто припускав, що її політична кар’єра добігає кінця», – розповідає Стерн. Новий президент швидко зосередив владу й усіляко маргіналізував Тимошенко. Тепер він пішов іще далі й відкрив кримінальні справи проти неї та її соратників, але вона вижила. «А міжнародна спільнота звернула на це увагу, побоюючись, що ця остання атака на войовничу золотокосу лідерку опозиції може бути спробою придушення самої української демократії».
Вашингтон висловив занепокоєння, що розслідування може бути спрямоване проти опозиції, – хоча не став стверджувати, що так воно і є. Американське посольство зауважило, що боротьба з корупцією не має бути вибірковою чи політично мотивованою.
«Багато українців ставляться до антикорупційної кампанії уряду зі здоровою дозою цинізму, – розповідає Global Post. – Поширена думка, що переважна частина політиків порпається у державних фінансах заради власного збагачення. Уряд Тимошенко вважався не набагато іншим. Але люди запитують: чому виокремлюється саме її команда?».
Самі звинувачення теж дивують. Виплата пенсій, на які Тимошенко направила, згідно зі звинуваченнями, виручені за Кіотським протоколом кошти, – «навряд чи є смертельним гріхом». Якби уряд Януковича був справді зацікавлений у викоріненні корупції, він би сконцентрувався на мільйонах чи мільярдах, що за останні роки, мабуть, осіли безпосередньо в кишенях чиновників, зокрема завдяки інсайдерським оборудкам на користь місцевих олігархів.
Стратегія влади вочевидь полягає у тискові на екс-прем’єра, щоб обрізати їй політичні крила й не допустити її партію до парламентських виборів у вересні 2012 року.
Але тут закладений зворотний ефект. Ув’язнення або й просто суд над запальною Тимошенко, йдеться у статті, може обернути її на мученицю, як це вже було в 2001-му, за президента Кучми.
«Дії проти Тимошенко можуть реанімувати її в образі українського лідера, – сказав в інтерв’ю виданню політолог Володимир Фесенко. – У президентській адміністрації розуміють цю небезпеку – але розуміють не всі».
«І справді, напевно, зараз краще було б дати їй спокій, – пише Стерн. – Рейтинги Тимошенко останнім часом постійно падали». Лише 10% повністю її підтримують, за даними Центру Разумкова, а понад 60% не підтримують.
Що сильніше влада атакує Тимошенко, то більше їй співчувають усі незадоволені правлінням Януковича, хоч не й обов’язково її прихильники. «Людям здається, що коли уряд настільки боїться її, то, можливо, вона є справжньою альтернативою, – пояснив виданню Вадим Карасьов з Інституту глобальних стратегій. – І доки є Тимошенко, одна її присутність є гарантією того, що в Україні не буде реалізовано білоруського чи російського сценарію».
Фото: http://byut.com.ua/
Переклад: Іноземна преса про Україну «Inozmi»
Коментарі — 0