Війна слів

Російський президент Дмитро Медведєв дорікнув чиновникам, що постійно рапортують про успіхи у розслідуванні терористичного акту в аеропорту «Домодєдово».

Теракт став однією з найбільш резонансних подій в Росії, і зрозуміло, що і чиновникам хочеться розповісти про свої успіхи. І президентові не може подобатися, що він бачить своїх підлеглих на екранах телевізорів, а не у власному кабінеті.

Президент був явно роздратований – в його голосі відчувались обурені нотки, і він усім своїм виглядом намагався показати, як його розлютили ті, хто піариться на трагедії.

Особливість ситуації в тому, що серед чиновників, які вчасно відрапортувати про успіхи, опинився і прем'єр-міністр Володимир Путін. Саме він заявив, що терористичний акт розкрито «в цілому».

Що це означає на практиці, зрозуміти не так просто. Але ясно, що про розкриття злочину росіяни дізналися саме від Путіна, а не від Медведєва.

Здатний гримнути на силовиків. А вони справді на кого орієнтуються?

А від Медведєва вони дізналися, що він найголовніший. Саме на доказ цієї тези і спрямовані слова глави держави.

Звичайно, Медведєв не назвав – і ніколи не назве – прізвище Путіна. А те, що його зауваження могло б стосуватися саме прем'єр-міністра, можуть помітити хіба що досвідчені спостерігачі. Але мета досягнута – почули Медведєва, переконалися в тому, що саме він є лідером, здатним гримнути на силовиків.

Інше питання, наскільки це відповідає реальності і на кого насправді орієнтуються представники російських силових структур – на Дмитра Медведєва або Володимира Путіна. Російському прем'єрові нічого поки що не потрібно доводити. Але навряд чи в його оточенні не помітять останніх слів російського президента, сказаних якраз на початку 2011 року.

Цей рік багато хто в Росії вважає вирішальним для вибору політика, який буде балотуватися від влади на президентських виборах 2012 року і пробуде в Кремлі набагато довше за попередника – цілі шість років. Те, що заявляє Медведєв, свідчить про бажання затриматися і стати власним наступником. Те, що робить Путін, теж свідчить про його бажання стати наступником Медведєва.

Але поки що ми спостерігаємо швидше за грою слів, ніж за війною слів, після якої може розпочатися справжня війна кланів.

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.

Опубліковано: 04/02/2011