Аграрії на межі

24 березня, 2011, 18:50 glavcom.ua

Посівна кампанія традиційно стала випробуванням для аграріїв.

Посівна кампанія традиційно стала випробуванням для аграріїв. Вона стартувала без належного державного фінансування, при зростанні цін на пальне та розумінні селян, що ще не зібраний урожай буде скуплений за безцінь. А тут ще й влада змушує сіяти гречку. Добре, що хоча б погода поки не підвела і майже 90% озимих перебувають в хорошому стані, загинули лише ячмінь на 25% і ріпак на 30%. Проте хорошого врожаю експерти поки не прогнозують. За оптимістичним сценарієм він складе 36-37 млн.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили почесний президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України, голова Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України Іван Томич та заступник генерального директора Української аграрної конфедерації Олександр Ярославський.

Александр Ярославский: «Дай Бог, чтобы Украина вышла на 36-37 миллионов тонн зерна»

Посевная уже началась, темпы ее еще тяжело оценивать, но, тем не менее, в некоторых южных областях уже вышли на 30% от плановых площадей посева. Единственная проблема – это, конечно, дефицит финансовых ресурсов. Повышение цен, которое произошло на протяжении 2010 года, увеличило прибыль аграриев, но повышение цен на некоторые технические ресурсы, которое произошло тоже за 2010 год, эту выручку и доходы аграриев снивелировало. На сегодняшний день аграрии имеют значительную задолженность по кредитам, на начало 2011 года она составляла 27 миллиардов гривен, из которых 3,3 миллиарда – это просторечные задолженности.

Те традиционные источники финансирования посевной-уборочной кампании, которые предоставлялись трейдерами, естественно немножко сократились из-за политики государства. За 2010 год только 8 компаний, которые активно работают на зерновом рынке Украины, финансировали около 4 миллиардов гривен именно до уборочной кампании.

Очень серьезную роль будут играть цены на минеральные удобрения, которые подкосят урожайность в 2011 году. Если в 2008 году у нас было внесено 57 килограммов на гектар, урожайность зерна была 34,6 центнера с гектара. В 2009 году внесения сократились до 43, а в 2011 – до 37 килограммов на гектар. Исходя из сегодняшних цен на минеральные удобрения, количество внесения уменьшится еще, что значительно снизит урожайность зерновых культур в этом году. При условии хорошей погоды, более-менее оптимальных климатических условий, дай Бог, чтобы Украина вышла на 36-37 миллионов тонн зерна.

Іван Томич: «Національна трагедія – запровадження ринку землі вже сьогодні»

Проблемні моменти нинішньої весни можна розділити на три фактори. Перший – погодні умови. Передзимів’я відбулося добре: з посіяних вчасно площ біля 90% (в межах 4 млн.га) знаходяться доброму стані. Проблематика лише в тому, що влада не допомогла посіяти осінню необхідну кількість озимих. Щодо інших озимих, зокрема ячменю, ситуація складніша, біля 25% загинуло, але вони не є ключовими у формуванні валового зерна. Загинуло також біля 30% ріпака, тому розраховувати на великий успіх урожаю цієї культури на сьогодні не доводиться. Особливий фактор весни, у порівнянні з минулим роком, це критичний запас вологи в основних зернових регіонах (центр та південь). На сьогодні цей рівень на 40-50% менше, аніж весною 2010 року.

Другий – економічний фактор. По-перше, заява віце-прем’єра взята з небес про те, що на 87% забезпечені аграрії мінеральними добривами. 87% від чого? Якщо говорити від рівня технологічного забезпечення, то воно складає нижче 20%. Якщо від рівня минулого року, то десь в межах 70-80%. Основний фактор – це цінова політика на ринку мінеральних добрив. Азот – це основне, а комплексне забезпечення майже відсутнє. По-друге, паливо-мастильні матеріали. За нашим моніторингом, забезпеченість ними складає тиждень-три. Робота йде з коліс, коли ціни ростуть, селяни змушені знаходити хоч якусь копійку, щоб забезпечити поточний момент. Немає ніякої технологічної впевненості щодо забезпечення паливо-мастильними матеріалами. По-третє, фінансові джерела. Тут є одна особливість – з’явився форвард і одна компанія, яка буде його здійснювати. Запропоновану ціну у 1 600 грн. позитивно оцінюють менше 10% аграріїв, не погоджуючись з цим. Тобто, зараз майже немає практичного фінансування або воно забезпечене на надто низькому рівні.

Третій фактор – політичний. Тут найбільша проблематика в тому, що зовсім незрозуміла поведінка влади на ринку зерна України. Два дні тому ряд приймає рішення щодо введення мита на експорт зерна. До цього було громіздке невідшкодування зернотрейдерам ПДВ і коригування Податковим кодексом в напрямку 10%, що зменшує заздалегідь конкурентноздатність, бо на 20% знижує ціну у фермера. Тобто, селянам вже зараз дають зрозуміти, щоб вони не старались, бо все одно у них зерно скуплять за безцінь. Хоча треба було ще перед посівною сказати, що, мовляв, у нас немає чим підтримати вас, бо нічого немає в державній казні, але ми створимо всі умови, щоб ви вийшли на зовнішні ринки і нормально заробили. Більш нічого не треба!

Щодо закону №8053, який більше схожий на постанову ЦК КПРС, то йдеться про те, щоб всі йшли до одного трейдера, який буде основним оператором на ринку зерна. Це дуже серйозний сигнал про те, що навіть серед великих компаній виникнуть проблеми за рахунок кредитування посівної кампанії і її якісного забезпечення. Для світового капіталу, який зацікавлений йти в Україну, не зрозумілі правила гри на цьому ринку. Ситуація є досить непростою ще й у контексті того, що влада має намір запровадити ринок землі.

Загалом ніяких трагічних сигналів немає, селяни за будь-яких обставин все посіють. Але говорити про якісь великі успіхи в цьому році безперспективно.

Пане Іване, ви стверджуєте, що дані МінАПК по міндобривам неправдиві. На підставі чого ви так вважаєте і звідки ваші дані?

Іван Томич: Перше основне підживлення, яке формує якість урожаю, вже практично завершене. Завтра вже непотрібна ця кількість мінеральних добрив для того, щоб закласти фундамент. Буде ще друге і третє підживлення, але основна ситуація вже вирішена. За нашими опитуваннями сільгосптоваровиробників і фермерів з усіх регіонів, які ми постійно моніторимо, забезпеченість міндобривами на 40% менше, порівняно з минулим роком. Я вже не говорю про європейські технології, ми взагалі туди не влазимо, як і не влазимо по кінцевих показниках.

Чи є у вас дані про те, що селян будуть змушувати сіяти гречку?

Іван Томич: Гречкою займаються тільки дрібні господарства, крупні вже давно в своїй структурі її відкинули. Цій культурі у новітній історії України ніхто не приділяв уваги, в результаті зруйновано весь ланцюжок від насінництва до переробки. Відбулося падіння посівних площ через те, що закупівельні ціни різко впали. Ми дійшли до критичної межі.

Мені здається, що при владі хтось витягнув шпаргалку з 1980 року: дати плани, скільки сіяти. Ще б була зрозуміла ця політика, якщо б китайську не везли, і сказали, що тільки по 14 гривень готову продукцію продавати. А якщо посіють, умовно кажучи, 400 тисяч гектарів гречки, що робити, коли ми будемо мати більше внутрішньої потреби? Це не та культура, яка піде в Європу.

Александр Ярославский: Есть такие стремления власти, чтобы аграрии увеличили посевы гречки. Но государственное и административное регулирование всегда приводит либо к дефициту, либо к перепроизводству. Сначала был дефицит, сейчас, если будут выполнять все требования, будет перепроизводство. Цены упадут, рентабельность снизится и опять не будет экономической эффективности высевать эту культуру. Хотя в принципе цены на сегодня на эту культуру складываются на таком уровне, который обеспечивает достаточно высокую рентабельность выращивания гречки. Поэтому, думаю, в любом случае посевы гречки увеличатся, причем значительно.

Сейчас на государственном уровне принимаются такие программы, когда по форварду покупается зерно, то есть авансируется производство зерна. Такой механизм у нас действовал в 1990-тые годы, но, к сожалению, он привел к огромной задолженности сельхозпредприятий и поставщиков перед бюджетами разных уровней. Поэтому, на мой взгляд, из этого ничего хорошего не получится. Уровень этой задолженности дошел до такой степени, что тогдашний президент Кучма вынужден был своим указом списать задолженности.

Скільки посіють інших культур в порівнянні з минулим роком?

Іван Томич: Основний хліб – це озимі, статистика посіву орієнтовних 8 мільйонів осінню не відповідає реаліям з точки зору ситуації на місцях. В межах 4 мільйонів в терміни були посіяні, ці озимі добре перезимували, тому ця частка вже є серйозним аргументом формування урожаю.

Александр Ярославский: Аграрии будут склонны к тому, чтобы расширять посевы под рентабельные культуры – это кукуруза, соя. Посевы подсолнечника, возможно, будут снижены. Будут увеличены посевы под сахарной свеклой, но не намного, потому что нет обоснованности экономическими факторами. Цена на сегодня является достаточно привлекательной для производителей сахарной свеклы, что им обеспечит высокую рентабельность, но если они увеличат площади, цена естественно упадет. В принципе я не думаю, что будут особые структурные сдвиги по сравнению с прошлым годом.

Як фермери ставляться до можливого запровадження ринку землі по тому сценарію, який зараз розгортає влада?

Іван Томич: Вчора відбулися парламентські слухання, 95% присутніх говорили в один голос: національна трагедія – запровадження ринку землі вже сьогодні. Беззаконня прийняття необхідних законів, беззаконня виконання вже 14-ти прийнятих законів, які врегульовують земельні відносини, рівень корупції, відсутність ефективної судової влади, криза і тотальна бідність у селі – це ті основні фактори, які говорять, що сьогодні ми зробимо непоправимий крок, а це історичний крок. В сучасних геополітичних умовах у нас найвигідніші в світі умови зростання за рахунок села, нашого виробництва як у сфері виробництва, так і у сфері палива. При тих цінах за барель, які є і будуть, сьогодні найдешевший ресурс – це паливо, яке росте на землі.

Александр Ярославский: Сейчас дискутируется несколько вопросов. Первое – кто имеет право покупать землю: юридические лица или граждане Украины. Второе - нужен ли государственный фонд. Третье – ограничение собственности, то есть, не более какого-то определенного количества. На сегодня в среднем планируется около 2 тысяч гектаров на одного гражданина. Это решение историческое, в момент, когда очень бедное население, вводить такой рынок… На мой взгляд, с этим лучше все-таки повременить.