Очікується, що головною темою дводенного візиту українського президента Віктора Януковича до Туркменистану буде відновлення прямих поставок туркменського газу до України.
Очікується, що головною темою дводенного візиту українського президента Віктора Януковича до Туркменистану буде відновлення прямих поставок туркменського газу до України.
Для Києва, який розпочав чергову серйозну газову суперечку із Москвою, туркменський газ - одна із можливостей диверсифікувати джерела отримання енергоносіїв, адже нині єдиним постачальником імпортного газу для України є Росія.
Востаннє Київ намагався отримати доступ до туркменського газу у 2009 році під час візиту до Туркменістану попереднього українського президента Віктора Ющенка. Напередодні того візиту Ашгабад уклав договір із Москвою, згідно із яким саме Росія отримувала майже всі обсяги газу, що його збирався експортувати Туркменистан.
Утім, з того часу багато що змінилося, каже експерт з питань енергетики Володимир Саприкін. З одного боку, відносини Ашгабада та Москви значно погіршилися, а обсяги закупівлі Росією туркменського газу скоротилися. Відтак, Київ міг би розраховувати на певні «вільні» від експорту до Росії обсяги туркменського газу.
З іншого боку, у Туркменистану з’явився такий платоспроможний покупець, як Китай, із яким Туркменистан також зв’язав і новий газопровід.
Існує і ще одна перешкода на шляху туркменського газу до України - це те, що весь туркменський газ, про закупівлю якого Київ теоретично може домовитися із Ашгабадом, йтиме російськими газопроводами, із чим навряд чи погодиться Москва.
Але, як каже Володомир Саприкін, переговори про відновлення постачання туркменського газу в Україну треба із чогось починати, враховуючи, що вони будуть тривалими.
Крім того, вважає експерт, Києву у цьому питанні варто звернутися за допомогою до Європи.
«Нині Туркменистан має надлишок газу, бо Росія значно скоротила його закупівлю. Але тут виникає головна проблема - як транспортувати його територією Росії? Україні варто підключити світову спільноту, бо хоча Туркменистан і постачає значні обсяги газу до Китаю, він зараз зацікавлений вийти на європейський ринок, бо для нього це теж питання диверсифікації клієнтів. Тобто, спочатку треба мати принципову згоду Туркменистану, а потім підключити європейські структури, аби вони тиснули на Росію, щоб та дозволила вільне транспортування цього газу своєю територією. Судячи з історії про те, як Росія поставилася до Європейської енергетичної хартії, ці переговори будуть непростими, але треба шукати важелі. Так, це питання не сьогоднішнього і навіть не завтрашнього дня, але з чогось потрібно починати», - заявив Володимир Саприкін в інтерв’ю bbc.ua.
-- Схід - права тонка
Згідно із оприлюдненими на сайті Wikileaks депешами американських дипломатів, вони уважно стежили за попередніми спробами Києва отримати доступ до туркменського газу.
Попри посмішки та нагороди, візит президента Ющенка до Туркменистану у 2009-му був безрезультатним
Тодішня тимчасова повірена у справах США в Ашгабаді Сильвія Курран після візиту до Туркменистану українського президента Віктора Ющенка у вересні 2009 року писала:
«Незважаючи на те, що український керівник визначив досягнення угоди про прямі поставки газу із Туркменистану своїм пріоритетом під час візиту, представники туркменської сторони навіть не поворухнулися. Переговори Туркменистану з Росією, що тривають, а також поганий «послужний список» стосовно будівельних контрактів із Україною, звісно, вплинули на те, аби залишити проект угоди про прямі поставки газу в Україну «на столі», - пише американський дипломат і додає красномовну деталь із арсеналу «східної дипломатії»:
«Важливо зауважити, що коли російський президент Медвєдєв відвідував Туркменистан минулого тижня, президент Бердимухамедов подарував йому призового скакуна. Український президент Ющенко повернувся додому буквально «із порожніми руками», - вказувала кілька років тому дипломатичний представник США в Ашгабаді.
Коментарі — 0