Як в Україні діє система екстреного оповіщення?

В Україні досі не модернізовано систему екстреного оповіщення населення. Вона орієнтовна на проводове мовлення, але кількість радіоточок катастрофічно зменшується. Таким чином люди позбавляють себе можливості бути інформованими у випадку надзвичайної ситуації. Мобільні оператори теж не можуть стати основою системи оповіщення через перевантаження мережі та застарілі моделі телефонів у більшості населення. Що робити і кого слухати в екстрених випадках в країні, де є атомні електростанції, більше тисячі хімічно небезпечних підприємств та паводкові регіони?

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили завідувач відділу техногенної та екологічної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень Юрій Скалецький, заступник начальника департаменту цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій України Геннадій Долбіков та головний фахівець відділу телекомунікаційних систем та оповіщення управління зв’язку та оповіщення МНС Віталій Олійниченко.

Юрій Скалецький: «Від того, як населення буде поінформоване про надзвичайну ситуацію в перші хвилини та години, залежатимуть її наслідки»

В кожній країні є система, призначена для попередження і реагування на надзвичайні ситуації. У нас донедавна вона називалася Єдина державна система попередження і реагування на надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру. До цього була система цивільного оборони, зараз – це система цивільного захисту населення і територій. У Європі вона існує під назвою системи попередження аварійного реагування і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. В ній дуже велика увага приділяється інформуванню населення у надзвичайних ситуаціях.

Від того, як населення буде поінформоване про надзвичайну ситуацію в перші хвилини та години, залежатимуть її наслідки. Перша інформація про Чорнобильську аварію у офіційному друці вийшла лише 30 квітня 1986 року у центральній газеті «Правді». Але це була інформація не від керівної сили Комуністичної партії, а від Ради Міністрів. У зв’язку з тим, що зразу не були визначені масштаби аварії та можливі чинники, що впливатимуть на здоров’я населення, ми маємо відповідні наслідки. Були несвоєчасно вжиті заходи по попередженню уражень щитовидної залози. Навіть у місті Прип’яті, котре зі своїх вікон бачило палаючий реактор, заходів вчасно не вжили.

Ця компонента надзвичайно важлива на випадок надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру – терористичних актів. Останнім часом світова спільнота часто говорить про ядерний і радіаційний тероризм. Міжнародні організації уже видали для національних структур рекомендації реагування на такі ситуації. Мається на увазі 96-та рекомендація Міжнародної комісії з радіаційного захисту населення про захист населення у випадку радіологічної атаки. Там в основному буде здійснюватися психологічний вплив на населення, тому своєчасне адекватне інформування надзвичайно важливе для уникнення паніки.

Що стосується звернення до населення в таких ситуаціях, то це дуже специфічний та відповідальний жанр, де кожне слово має надзвичайну вагу. Успішне інформування можливе лише в тому разі, якщо держава та її відповідні структури готові до цих ситуацій.

Прем’єр-міністр Японії звернувся до населення через 2-3 години після вибуху на одному з блоків «Фукусіми-1». Він сказав: населення 20-ти кілометрової зони – просимо вас покинути її, а населення в 20-30 кілометровій - просимо залишатися. Генеральний секретар уряду Японії теж звертався і казав, що населення 20-ти кілометрової зони повинно покинути свої населені пункти, закрити вікна, увімкнути кондиціонери. Це не тому, що японці такі дисципліновані і у них все злагоджено. А по-перше тому, що Чорнобильська аварія дуже багато дала для безпеки реакторів і безпеки реагування на радіаційну аварію, після неї багато було враховано і зроблено. По-друге, якщо Чорнобильська аварія сталася раптово і люди та уряд не були до цього готові, то ознаки того, що це станеться на «Фукусімі-1», виникли одразу після землетрусу і цунамі 11 березня, а вибух з викидом радіоактивних речовин стався вже 12-го.

Є міжнародна науково-інформаційна програма з чорнобильських питань, якою в Україні керує ООН. Долучені до цього Міжнародна організація охорони здоров’я, ЮНЕП і інші міжнародні організації. Для інформування та заспокоєння населення радіоактивно-забруднених територій функціонують п’ять соціально-психологічних реабілітаційних центрів, котрі проводять відповідну роботу.

Віталій Олійниченко: «Основними елементами системи оповіщення є використання електросирен, гучномовців, радіомовлення як проводового, так і радіо-FM»

Одним з основних завдань є оповіщення населення про надзвичайні ситуації і доведення необхідної інформації про хід їх розвитку, про заходи, які вживаються, і як діяти населенню. Законом України про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру передбачено, що забезпечення заходів з інформування та оповіщення населення досягається шляхом завчасного створення і підтримки в постійній готовності загальнодержавної та територіальних автоматизованих систем централізованого оповіщення, а також їх поєднання з системами на окремих об’єктах господарювання. Всі ці системи функціонують на базі централізованого використання загальнодержавних і галузевих систем зв'язку, радіомовлення, телебачення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передавання інформації.

Порядок організації оповіщення та зв’язку в надзвичайних ситуаціях визначено відповідним положенням, яке затверджено Кабінетом Міністрів України 1999 року. Відповідно до нього ставляться завдання і покладаються обов’язки на операторів телекомунікацій, центральні та місцеві органи виконавчої влади щодо цього питання.

На сьогодні загальнодержавна та територіальні системи оповіщення перебувають в задовільному стані та готові до використання за призначенням, в листопаді минулого року було проведено комплексну перевірку цих систем. На даний час вона є трошки застарілою, але працює і забезпечує оповіщення населення. Основними її елементами є використання електросирен, гучномовців, радіомовлення як проводового, так і радіо-FM.

Міністерством проводилася робота щодо залучення мобільних операторів до оповіщення населення. В червні минулого року було проведено оповіщення населення в Київській області в пожежонебезпечний період. Якщо Life та Utel підтримали пропозицію МНС і провели оповіщення своїх опонентів, за що ми їм дуже вдячні, то з різних причин інші оператори наше прохання не підтримали. При цьому, згідно закону про телекомунікації, вони повинні мати можливість оповіщення населення у надзвичайних ситуаціях.

Положенням про оповіщення, що діє зараз, це питання ще було врегульовано не на достатньому рівні. Зараз Міністерством вже розроблено проект нової редакції цього положення, в якому передбачено залучення мобільних операторів до оповіщення населення. Крім цього, МНС на своєму рівні відпрацювало договори про співпрацю, які ми плануємо підписати до моменту введення нового положення, і на такому рівні організувати оповіщення населення засобами мобільного зв’язку.

Геннадий Долбиков: «62% защитных сооружений ограничено готовы и готовы к использованию по предназначению»

Как организовывается эвакуация населения во время паводков? Существует государственная система, согласно которой планы эвакуации разрабатываются на всех уровнях, начиная от области, заканчивая объектом. Они предусматривают как транспортное обеспечение, так и материально-техническое, а также соответствующие списки населения, если это касается объекта или района. Если вы проживаете в зоне возможного затопления, радиоактивного или химического загрязнения, то с этих мест, как правило, предусмотрено проведение эвакуации населения в случае чрезвычайных ситуаций. Все люди, которые проживают на этой территории, охвачены в этих планах.

Соответственно, если есть угроза населению, принимается решение эвакуационными органами, которые созданы в регионах, на проведение эвакуации. Решение принимается довольно быстро, это уже проверено нами неоднократно. Эвакуация населения проводится довольно организовано и четко, для чего Министерство вместе с областными администрациями постоянно проводит учения. Во время этих учений проводится оповещения населения, потому что прежде, чем эвакуировать население, надо его оповестить, куда выдвигаться, где безопасные районы, сборные пункты, где их ждут, накормят, куда их отвезут.

Второй вопрос – это обеспечение населения. Люди должны быть накормлены, должен быть предусмотрен соответствующий транспорт, если этого требует ситуация. В регионах заключены соответствующие договора обладминистраций с автотранспортными предприятиями, которые предоставляют свой транспорт. Если можно в пешем порядке покинуть небезопасный район, предусмотрены пешие маршруты. Для населения спланирована эвакуация с тех опасных мест, которые существуют на территории Украины, в частности, где могут произойти паводки. Начинается все от прогноза, где возможны паводки и в дальнейшем, сколько населения на этой территории проживает. Разрабатывается план каждого населенного пункта, если мы берем отдельный район, то там буквально пофамильно указано, какая семье, куда, на каком транспорте, и в каком направлении отправляется в безопасный район.

Хто інформує людей про те, що буде паводок і куди їм евакуюватися?

Геннадий Долбиков: При администрациях создаются специальные группы информирования населения, которые задействуют все возможные средства массовой информации. Где заключены договора с мобильными операторами, населению идут сообщения в виде sms. Привлекается FM-диапазон, даже с RDS-оповещением, которое включается бегущей строкой. Учитывая то, что количество пользователей интернетом достаточно высокое, на страничке администрации выкладывается соответствующая информация о проведении эвакуации.

В места, где радиосвязь отсутствует, высылаются как наши аварийно-спасательные подразделения, так и подразделения Министерства внутренних дел, которые обходят дома, чтобы ни один человек не остался не оповещенным и не эвакуированным. Бывает, возникают проблемные вопросы, когда население не хочет эвакуироваться, люди считают, что их имущество недостаточно защищено. Мы во время учений с такими людьми проводим своевременно работу, чтобы в случае чрезвычайной ситуации, связанной с затоплением, они взяли все необходимое и все-таки эвакуировались с опасного места и не подвергали свою жизнь и своих семей опасности.

Раніше в Україні були бомбосховища, в тому числі в часи Радянського Союзу? Чи є зараз якісь подібні об’єкти, куди можна заховатися населенню, чи евакуація – це єдиний варіант?

Геннадий Долбиков: Эвакуация является основным видом защиты населения, это было раньше и есть на данный момент. Но существует вероятность, что надо укрыть людей в защитных сооружениях. У нас нет термина «бомбоубежище», потому что это терминология еще советских времен и, наверное, времен войны. На данный момент есть термин защитные сооружения гражданской защиты (гражданской обороны). Они предназначены для комплексной защиты населения от чрезвычайных ситуаций, как в военный период, так и в мирное время. Защитные сооружения гражданской защиты в основном предназначены для того, чтобы защитить наибольшую работающую смену на важных объектах страны.

Для населения частично предусмотрена защита в защитных сооружениях, в основном это метрополитены, подвалы, различные приспособленные помещения. Они дооборудуются и туда можно разместить людей на короткое время, чтобы переждать какой-то период до того момента, как проведут окончательную эвакуацию.

На 1 января 2012 года 62% защитных сооружений ограничено готовы или готовы к использованию по предназначению. Например, в Швеции готовность приблизительно на таком же уровне. 38% у нас не готовы к использованию по назначению. Это частично связано с тем, что владельцам предприятий, которые взяли предприятие в аренду или получили в частную собственность, было невыгодно содержать эти защитные сооружения, и они приходили в неготовое состояние – подтапливались грунтовыми и техническими водами, выходили из строя вентиляционные установки.

Министерством подготовлен план проведения технической инвентаризации на 2009-2012 годы. Этих защитных сооружений на территории Украины довольно много, они находятся сейчас в разной собственности, и в этом есть определенная проблема. Инвентаризация успешно проводится, хотя существует проблема, в основном связанная с финансами. Но будем надеяться, что на протяжении ближайших лет мы ее закончим и будем применять все меры для того чтобы привести их нормальное состояние.

Есть ряд технических вопросов по приведению защитных сооружений в хорошее состояние. Оборудование, которое на них стоит, давно устарело, а аналогов в Украине не производится. Министерством разработан стандарт по фильтрам и вентиляционным установкам. К сожалению, на данный момент на территории Украины нет предприятий, которые производят оборудование для защитных сооружений. После распада Советского Союза они в основном остались на территории Российской Федерации. Основной выход их этой ситуации: или развитие производства комплектующих для защитных сооружений на территории Украины, или же соответствующие международные договоры с Российской Федерацией и другими странами.

Какое количество защитных сооружений есть на территории Украины?

Геннадий Долбиков: Эта цифра является закрытой информацией для служебного использования, она является стратегически важной для страны. Ни одна страна мира не покажет, какое количество защитных сооружений находится на ее территории.

В связи с тем, что Украина не готовится к ведению военных действий, обеспечение и восстановление защитных сооружений идет по остаточному принципу. Но существуют региональные программы. Например, в Николаеве есть городская программа по восстановлению и приведению в готовность защитных сооружений, на это город выделяет соответствующие деньги. Конечно, средств не хватает, чтобы привести все в нормальное состояние. Слишком долго мало внимания уделялось этим сооружениям, часть пришла в негодность и теперь надо вкладывать большие деньги, чтобы восстановить их.

Коли саме в останнє застосовувалась система оповіщення людей в Україні?

Віталій Олійниченко: Останній раз систему оповіщення використовували у 2008 році під час паводку на Закарпатті. Система спрацювала, особливих зауважень до неї не було.

Але є необхідність модернізації системи оповіщення, яка зараз існує. Так, треба залучати мобільних операторів, але тут є певні ускладнення. Вам знайома ця проблема, коли на новорічні свята ви хочете привітати рідних, а мобільні оператори навантаження не витримують, мережа недоступна.

Є технології, які дозволяють використовувати не загальну мережу, а службові канали між базовими станціями, що не призведе до перевантаження мережі. Але й тут з’являються перепони, бо для цього потрібно, щоб у кожного абонента телефон підтримував прийняття таких повідомлень. Як мінімум, це має бути смартфон. До того ж кожен абонент повинен активувати в себе цю функцію. Технічно у більшості наших людей застарілі моделі телефонів, які не можуть приймати такі повідомлення. Тому вважати систему мобільного зв’язку основною системою оповіщення неможливо.

Стара та діюча системи базуються більше на використанні каналів проводового радіомовлення. Тут теж дуже великі проблеми, бо ця мережа скорочується з кожним роком. Наше населення відмовляється від послуг проводового радіомовлення, тож саме себе позбавляє можливості бути оповіщеним у разі надзвичайної ситуації. На даний момент по Києву кількість абонентів проводового радіомовлення складає всього півмільйона. Тенденція зменшення – 2 000 кожен місяць. Крім того, що система стара, ще й наше населення погіршує цю ситуацію.

Міністерством у 2008 році розроблено дослідний зразок нової сучасної системи загальнодержавного рівня, але з браком фінансування ми не змогли завершити цю роботу. Він перебуває в дослідній експлуатації, і ми плануємо при наявності коштів в межах Державної програми цивільного захисту на 2012-2016 роки завершити переоснащення на загальнодержавному рівні.

В регіонах системи оповіщення належать місцевим органам виконавчої влади, і питання їх модернізації покладається на них. В середньому на модернізацію одного регіону за приблизними розрахунками потрібно від 17 до 22 млн.грн., але місцеві бюджет можуть не витримати такого навантаження.

Які регіони України є потенційно небезпечними? Де саме ви інструктуєте населення на випадок надзвичайних ситуацій?

Геннадий Долбиков: В Украине существует более 1 200 химически опасных объектов. По нашей территории проходят продуктопроводы, например, амиакопроводы, это тоже химически опасные объекты. Есть атомные станции. Кроме того, у нас существуют объекты, на которых хранятся радиоактивные отходы. 6 предприятий «Радон» временно сохраняют радиоактивные отходы на территории Украины, они находятся в разных регионах.

Также в этот перечень входят регионы, которым грозит катастрофичное затопление, прежде всего, это Закарпатская область, подтапливаются и Ивано-Франковская, Волынская, Одесская, Николаевская области. Существует еще техногенная нагрузка на Луганскую и Донецкую, Запорожскую области, где очень большое количество промышленности в одном месте. Там есть определенная угроза возникновения чрезвычайных ситуаций.

Какова ситуация с землетрясениями в Украине? Нам стоит готовиться к такой угрозе?

Юрий Скалецький: Після землетрусу на відповідних подій в Японії, масової зупинки енергоблоків на їхніх АЕС, ми повернулися до оцінки ситуації в Україні щодо сейсмонебезпек. У нас завжди були землетруси, періодично відбуваються коливання земної кори 1-2 бали до 3-х, тому тут небезпеки немає. В Україні реактори на АЕС розраховані на землетрус вище 4-х балів, тому здатні витримати і значно більші надзвичайні ситуації природного характеру.

Хочу наголосити, що в Україні найбільша небезпека – побут, де гинуть десятки тисяч людей, в тому числі на відпочинку. На підприємствах в рік гине до 1 500 людей і ця систем працює, що стосується побуту, то тут є певні проблеми з культурою безпеки. Крім того, на дорогах України в окремі роки гинуло до 9 000 людей в той час, коли за десять років війни в Афганістані Україна втратила 3 500 громадян.

Дійсно, у нас все непогано з планами, обов’язками посадових осіб на випадок надзвичайних ситуацій. Інша справа, що чиновники місцевої та центральної влади змінюються, і все це потрібно освіжати, вчитися, тому що там немає часу на роздуми, повинен бути високий рівень підготовки. А не хочуть вчитися! В мене є дані щодо кількості запланованих навчань та курсів так званої цивільної оборони, відсоток виконання цих планів дуже низький!

Як член національної комісії з радіаційного захисту населення, я був присутній на протирадіаційних тренуваннях в листопаді минулого року, які проводив «Енергоатом». За легендою була аварія на Рівненській АЕС. Саме по питаннях інформування населення виникло дуже багато питань, хоча в планах «Енергоатому» все дуже детально прописано, хто повинен давати інформацію населенню. Що стосується радіації, хімії, то тут потрібні спеціальні знання, в тому числі і журналістів, які висвітлюють ці події.

Ми гордимося, що за три години евакуювали місто Прип’ять 50 чоловік, була надзвичайно централізована система управління. Зараз прийшла приватна власність, в цьому плані наше законодавство та система потребують серйозного удосконалення.

Щодо швидкості реакції наших чиновників. В разі аварії на АЕС, скільки часу проходить від виникнення надзвичайної ситуації і до інформування населення щодо його дій?

Геннадий Долбиков: Как показывает практика, поступает информация в течении первых 15 минут к областной администрации. Там собирается комиссия техногенной и экологической безопасности, эти сборы занимают порядка 30 минут. Во время ее заседания уже параллельно идет оповещение населения. При угрозе аварии станция дает информацию об обстановке, прогноз, что может быть, и рекомендации местным органам исполнительной власти по защите населения. Соответственно, вводятся планы реагирования на аварию на АЭС и проводится оповещение населения. Включаются громкоговорители на территории в зонах наблюдения от станции, в пристанционных городах автоматически срабатывает система оповещения. Как правило, соответствующие обращения по действиям населения при какой-либо ситуации уже подготовлены, они есть на различных носителях. Технически это уже проверено на учениях, как срабатывают громкоговорители, телеканалы и т.д. Мы привлекали даже специалистов из шведского агентства радиационной безопасности, и они высоко оценили наши прошлогодние учения.

Отработала система работы со СМИ, что очень важно, мы уделяем этому очень большое внимание. В 2010 году проводились специальные учения, предназначенные работе со СМИ при оповещении и информировании населения в случае аварии на Южноукраинской АЭС. При атомных станциях существуют подразделения по работе со СМИ, они готовят пресс-релизы, обращения, у них есть договора с редакциями. Надо, чтобы журналисты получили открытую информацию, но в то же время она должна быть дозированной, чтобы не вызвать паники у населения.