Апелювати до Межигірського царя Януковича неможливо – Ірина Луценко

Ірина Луценко – дружина колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка – віднедавна сама стала, як її чоловік, політичним діячем. Вона у другій десятці виборчого списку «Батьківщини». Зараз вона готується до суду, який має визначити майно, що підлягає конфіскації. А також готується стати народним депутатом і, базуючись на власному досвіді, виправляти хиби, які існують у судовій системі.

– Цей тиждень у Вас, мабуть, не надто приємний, але насичений видався. Юрія Луценка етапували до колонії. У Вас відбувався опис майна в помешканні…

– Ми дізналися, що Юру відправили в Менську колонію. Наразі відомо лише, що він перебуває там на карантині в спеціальному приміщенні. А цей тиждень, дійсно, видався, як ніколи, інтенсивний. Пов’язаний він був і з підготовкою апеляції на другий вирок, і з тим, що ми готувалися до приходу виконавчої служби. Ми очікували, розуміючи за терміном, що вже підійшов час. Вони прийшли разом із представником організації, яка займається реалізацією конфіскованого майна. Я так розумію, він був запрошений в якості експерта, оцінити рівень майна для того, щоб описувати його чи ні. Треба віддати належне виконавчій службі, вони поводили себе коректно. Пройшлися по всіх кімнатах, скрупульозно описали все майно: килимові покриття, телевізори, навіть вазони, книжки, шафи…

Нами було надано документи, які підтверджують, що ця квартира була подарована мені моїм батьком, і частина меблів – разом з квартирою, оскільки вони були вбудовані під час ремонту, також були подаровані. Все це внесено до акту. Вся ця, дуже м’яко кажучи, не зовсім приємна подія – відчуваєш себе, як в акваріумі – відбувалася з дев’ятої приблизно до третьої години дня.

Але, звичайно, що просто так я не збираюся нічого віддавати. Ми підготували уже позов до суду про призупинення цих функцій. Ми будемо просити і пропонувати суду виділити частку, яка належить мені. Оскільки ми з чоловіком перебуваємо в шлюбі, в нас двоє дітей, одна дитина – неповнолітня. Просто так я не буду віддавати своє майно.

Якщо я погоджуюся повністю на конфіскацію, то суду не буде. Але оскільки я не погоджуюся з такими свавільними діями, оскільки чоловік мій невинен, тому ми будемо судитися, звичайно.

– Те, що Юрія Луценка етапували до колонії – це означає, що подальший розгляд касаційних скарг відбуватимуться без його присутності?

– Знаючи, як відбувалися всі ці процеси, коли без будь-яких пояснень, свавільно, не враховуючи зовсім сторону захисту, відхилялися всі наші клопотання – ми так розуміємо, що касація буде відбуватися без чоловіка, оскільки законодавство дозволяє. Має право Луценко не брати участі. Хоча, звичайно, я знаю, що він написав заяву, в якій він просить і апеляцію по другому вироку, і касацію розглядати тільки за його участі. Але наша влада прогнозовано ізолює мого чоловіка, відтак ми розуміємо, що це буде відбуватися без нього.

– Наскільки мені відомо, колишні підлеглі Юрія Луценка зібрали близько 640 тисяч гривень – суму, яку Юрію Луценку інкримінували як збитки, яких він нібито завдав державі. То ця сума може бути зарахована замість того майна, яке має бути конфісковане?

– Міра покарання моєму чоловіку по першому вироку складається з трьох частин. Перша – це позбавлення волі до чотирьох років і відбуття в Менській колонії. Колонію визначала саме пенітенціарна служба – це єдина колонія, де можуть перебувати міліціонери, працівники податкової, судді, прокурори. Друга частина покарання – це конфіскація майна. Пов’язана ця конфіскація з важкістю статті, яку інкримінували моєму чоловіку – 191-а – це змова осіб. Мається на увазі змова міністра внутрішніх справ із водієм про те, що вони планували 6 років добавити водію пенсію, заробітну плату. І це єдина, на думку прокуратури, була мета мого Луценка для того, щоб «зайти» в міліцію. І третій вид покарання – це задоволення цивільного позову. Цивільний позов надавався моєму чоловіку з боку Міністерства внутрішніх справ. Він складався з двох частин: перша – це погашення нібито завданих державі збитків за оренду приміщення для відзначення Дня міліції, а друга – це солідарна частина заробітної плати, надбавок, пенсії водію і вартості квартири. До речі, при всьому цинізмі цього вироку, влада, враховуючи важкий матеріальний стан, залишає Приступлюку цю квартиру. Але з Луценка вимагає компенсувати державі вартість цієї квартири, яка не доведена ніким, що вона неправильно була видана комісією МВС і комісією Печерської адміністрації.

Тобто, із трьох частин покарання два уже виконано. Перше – його позбавили волі, друге – генерали на знак протесту чи на знак солідарності, на знак невизнання вини мого чоловіка зібрали ці кошти, і цивільний позов уже погашений. Залишається третя міра покарання – це конфіскація майна.

Якщо сьогоднішній владі – я думаю, не державі Україна, бо суспільство не вірить у провину мого чоловіка – необхідні костюми Луценка, взуття Луценка, білизна Луценка, ліжко, на якому ми спали 15 років, то я вітаю сьогоднішню владу. Вона знайшла найбільшого корупціонера!

– Європейський суд з прав людини вже визнав незаконним арешт Юрія Луценка.

– Так, 3 липня 2012 року.

– Але це ніяк не вплинуло на подальшу його долю. Юрій Луценко і надалі перебуває за ґратами. Юрій Луценко, його адвокати, Ви ж теж захисник свого чоловіка, на який ефект сподіваєтеся від апеляції до Європейського суд з прав людини?

– Не згідна з Вами, що воно немає жодного значення. У першу чергу, воно має значення для будь-якого пересічного українця, який також позивався до держави Україна через Європейський суд, розуміючи, що на сьогоднішній день, особливо останніх два з половиною роки, в Україні немає справедливого суду. Апелювати до гаранта Конституції – Межигірського царя Януковича – неможливо в цій державі…

– Але ж Європейський суд з прав людини напряму не впливає.

– Це рішення Європейського суду має, в першу чергу, суспільний резонанс. Добиватися правди, і ця правда є не в Україні, але є в Європейському суді – це перше. Друге – неодноразово весь демократичний світ, не втручаючись у внутрішні справи нашої держави, акуратно робив зауваження нашій владі про те, що це є політичне переслідування, що жодного криміналу немає. Постійно на процесах – як в Юлії Володимирівни, так і в чоловіка – сиділи представники інших держав, юристи, представники організацій з дотримання прав людини. Всі вони зазначали, що це є політичні переслідування. Але говорити одне, а мати рішення суду – зовсім інше. Ми підписали Конвенцію з прав людини, а відтак ми мусимо виконувати рішення Європейського суду.

Звичайно, винесений вирок і Луценко відправлений відбувати покарання. Але є вже законний документ, який ставить штамп на державі Україна, не на справі Луценка, а саме на державі – в цій державі є політичні переслідування, в цій державі Янукович, готуючись до другого терміну, знищує своїх політичних опонентів. Хочу додати, що ми подали другу заяву до Європейського суду, а саме заяву про ненадання медичної допомоги, про знущання. Я знаю на сто відсотків, бачачи ставлення Європи, інституції такої, як Європейський суд, що ми виграємо цей суд також.

– Були процеси над іншими колишніми урядовцями – над Макаренком, Шепітьком, Іващенком. Ці люди формально визнали, що немає політичного підґрунтя в їхньому судовому переслідуванні і отримали значно м’якіші вироки, ніж Юрій Луценко. Ви – захисник, але Ви – і дружина. Не радили своєму чоловікові, що, можливо, варто зробити крок назад, щоб потім зробити кілька кроків вперед?

– Знаючи свого чоловіка, я не могла радити такого, тому що, в першу чергу, розумію рівень місця мого чоловіка на політичному олімпі цієї держави. Я впевнена в його серйозному політичному майбутньому вже як державного діяча. Ми жодним чином не погоджуємося з тим, що там було кримінальне переслідування. І це вже підтверджено Європейським судом. Ми розуміємо прекрасно, що це – чисто політичне переслідування.

Українське суспільство ізолюють від мого чоловіка і від Юлії Володимирівни – від тих харизматичних лідерів, які можуть повести за собою суспільство, як робили це неодноразово…

– Можливо, Юрій Луценко на волі міг би зробити більше, ніж за ґратами?

– Ні разу Луценко не поступався перед цієї владою. Ні разу він не погоджувався на будь-які компроміси йти: ні в продажу будь-яких кримінальних справ, перебуваючи на посту, ні на який зговір з цією сьогоднішньою владою він не йшов. Інакше, як мафія він її не називає. І його основний лозунг, з яким він звертається до українців сьогодні – демократію можна критикувати, мафію треба перемагати. А тому на будь-які компроміси з цією владою, на будь-яке схилення голови він ніколи не піде, а відтак і розмовляти ми про це не будемо.

– Ви сказали про політичні перспективи Юрія Луценка, про його політичне місце, справді помітне, але зараз таке враження складається, що Ви займаєте його місце в політиці.

– Не можна зайняти місце мого чоловіка.

– То Ви в політиці тільки на той час, поки чоловік за ґратами? Чи Ви будете політичним подружжям? Ви собі як це уявляєте?

– Я особі уявляю, що в мене на сьогоднішній день є певна місія, можу так навіть назвати, яку я собі поставила за ціль з трьох причин.

Як кажуть, не цікавилася політикою, але політика зацікавилась мною. Так склалося, що саме мою кандидатуру рекомендувала Об’єднана опозиція і, зокрема, Юлія Володимирівна. Мабуть, бачили мене в процесі, спостерігали за моїми діями, за наполегливістю відстоювання прав мого чоловіка за цих півтора роки. Була запропонована моя кандидатура – як одна від «Народної самооборони». Порадившись з чоловіком, ми не відкинули цю пропозицію.

Сьогоднішня влада повинна розуміти, що на місце замучених опозиціонерів, посаджених опозиціонерів, стане інший опозиціонер, який продовжить цю політичну традицію, маючи відповідні переконання. Не потребую я мандата для того тільки, щоб носити передачі своєму чоловіку. Я 7 років у бізнесі. Бізнес ведеться коректно, а відтак переслідувань як таких я не відчуваю, тому що за мною немає жодного криміналу, ніяких офшорів…

Перебуваючи півтора роки в цьому процесі, дуже серйозно відчула прогалини в нашому законодавстві – в судовій системі, в пенітенціарній службі. Бачимо прогалини, які є на сьогоднішній день при дотриманні як старого, так і нового Кримінального кодексу.

Моя місія основна – використовуючи можливості депутатського мандата, внести зміни в чинне законодавство. Запропонувати суспільству, Верховній Раді та Президенту на підпис закон, який би дозволив провести певну люстрацію слідчих, прокурорів, суддів, дії яких будуть визнані на першому етапі Європейським судом як такі, що порушують права громадян.

– Вважаєте, що чинний Президент підпише такі законодавчі ініціативи, навіть якщо вони наберуть 226 голосів?

– Принаймні, я буду знати, що я спробувала, я використала всі можливості. А я вірю в те, що суспільство бачить, кого воно вибрало на президентських виборах – і з сьогоднішніми виборами у Верховну Раду все-таки дасть перевагу Об’єднаній опозиції, а не мафії.

– Юрій Луценко в своєму блозі на початку серпня написав про список Об’єднаної опозиції і там, зокрема, був пункт про «персональне питання Ірини Луценко». Про Вашу появу в списку він сказав, що «це не наша ініціатива». Ви це теж сказали. І він сказав дуже схоже, як кажете Ви, що «ніхто з депутатів краще за неї не знає, що і, головне, як треба міняти в законодавстві для припинення беспредєлу і кривосуддя в країні». Невже люстрація кількох суддів, прокурорів призведе до того, що система «кривосуддя» стане системою правосуддя?

– На сьогоднішній день в Європейський суд подано 10 тисяч заяв від звичайних пересічних громадян-українців про порушення їхніх прав. Погодьтеся, це колосальна цифра. Україна посідає третє місце серед європейських країн, які ввійшли в Раду Європи, після Росії та Туреччини, за кількістю таких заяв. 900 заяв уже на сьогоднішній день українці виграли.

– При попередній владі, де Ваш чоловік був міністром, те саме було.

– Звичайно. Але погодьтеся, що така ситуація, коли починають переслідувати опонентів і ми бачимо, що це переростає уже в норму, кількість заяв збільшується. Ніколи не пізно розпочати вносити зміни. І опозиція, і влада потребує справедливого суду, і той електорат, який їх підтримував. Неможливо будь-що змінити в цій державі, коли немає справедливого суду. Ми спробуємо.

– Крім люстрації, які будуть пропозиції?

– Обов’язкове введення суду присяжних. І не в такій формі, як він виписаний на сьогоднішній день, що там має бути три людини присяжних, три судді й роль цих присяжних декоративна. Ні! Буде запропоновано 12 повноцінних представників громадян для суду присяжних. Один суддя, який буде регулювати цей процес, вести цей процес.

Ще один момент – як можна звільнити суддю, якого затверджує Верховна Рада на довічно? Тільки один момент – порушення присяги. Відкриваємо присягу суддів – де прописано, за яке саме порушення присяги знімається суддя?

Виборність суддів. В Україні 9 тисяч суддів. Звичайно, смішно вибирати всі 9 тисяч. Але ми ж можемо вибирати 450 народних обранців? Чому ми не можемо вибрати наприклад в 27 регіонах голів апеляційних судів, які, за своїм поданням, буде нести відповідальність перед суддями, яких він рекомендує Президенту для затвердження на 5 років, а Верховній Раді – на довічно?

Ввести обов’язковість відкритих процесів, обов’язкове відеоспостереження і відеозаписи цих процесів. Чому вони бояться відкритих процесів, телебачення, прямої трансляції? Це що – закрита каста?

Це основне, чим я планую займатися.

– Дуже багато конструктивних речей було в програмі «Народної самооборони» на виборах 2007 року. Юрій Луценко очолював список «Нашої України – Народної самооборони». НУНС і БЮТ перемогли, прийшли до влади, але більшість із цих конструктивних намірів не були реалізовані. Що дає підстави виборцю сподіватися, що тепер, коли вдруге ці люди складуть більшість, їм вдасться реалізувати те, що вони за попередні 5 років не реалізували?

– В 2007 році, після позачергових виборів у Верховну Раду, Тимошенко разом із Луценком принесли більшість Ющенку. Більшість була з перевагою в пару голосів, дуже незначна. Для того, щоб ця більшість мала під собою серйозний якийсь базис, обов’язково повинна була бути зіграна роль Ющенком. Що робить Ющенко? Він починає воювати з Тимошенко, за вплив, за владу, я так розумію, за майбутні президентські вибори. Це зовсім не те, чого від нього чекав український народ. Я вважаю, що, в першу чергу, це була не президентська роль Президента Ющенка.

– Юрій Луценко буде якось долучений до виборчої кампанії?

– Він ніколи не вилучався із політичного процесу, і з виборчої кампанії – також. Він є достатньо талановитим публіцистом – це не тільки моя думка, як дружини. Тому, я думаю, що буде його гостра політична критика, саме написання статей. Я навіть під свої майбутні агітаційні поїздки чекаю звернення від свого чоловіка. Він буде писати листи підтримки мажоритарним кандидатам, особливо, представникам «Народної самооборони», за яких він ручається.