Володимир Огризко: Україні слід ставити питання про вихід з договору про нерозповсюдження ядерної зброї

Позачергове засідання Ради безпеки ООН, яке напередодні відбулося з ініціативи Росії, показало одностайність світу. Він засудив інтервенцію Кремля в Україну. Вимоги, сформульовані учасниками засідання, стосуються негайного виведення російських військ з території України. Лише після цього можливий мирний діалог. Зі свого боку російська сторона умовою початку мирних переговорів називає дотримання керівництвом України угоди від 21 січня між Віктором Януковичем і тоді ще лідерами опозиції, серед пунктів якої є зміна Конституції і формування коаліційного уряду за участю усіх фракцій. Однак навіть якщо уявити виконання цієї вимоги, ніхто не гарантує виведення військ сусідньої держави за межі України. Більше того, за словами президента Путіна, Росія може не обмежитися присутністю тільки на крайньому півдні нашої країни.

В момент коли ООН проводив позачергове дійсно було зафіксоване зосередження великої кількості бронетехніки РФ на кордоні зі східними областями України. У Москві називали це навчаннями. Під час вчорашньої прес-конференції російський президент заявив, що наказав повернутися військовим у розташування до своїх частин. При цьому додав, що його країна залишає за собою право на введення військ не тільки до Криму, а й на Схід України, якщо про це попросять жителі цього регіону. Колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко закликає не нехтувати словами лідера Росії. В інтерв’ю «Главкому» дипломат назвав блискучою ізоляцією наслідки останнього засідання Радбезу ООН, розповів, в якому випадку Захід допомагатиме Україні зброєю, та як переконати кримчан залишитися у складі України.

Які ваші враження від того, що відбулося учора під час позачергової сесії ООН?

Я це називаю блискучою ізоляцією Російської Федерації. Засідання ООН показало, наскільки Російська Федерація самоізолювалася від світового співтовариства. Якщо ви подивитися на соло пана Чуркіна, то у нормальних людей, а ви бачили реакцію всіх, нічого окрім скепсису, посмішки це не викликало. Це, на жаль, логічне завершення політики Росії на самоізоляцію. Вони зараз прямують цим курсом дуже успішно і впевнено. У мене таке відчуття, що вони себе проектують на Північну Корею як на зразок державного управління. Можливо, це гіпербола, але десь приблизно так воно і є.

Чи не здалося вам, що пан Чуркін досить упевнено почувався тому, що думка світового співтовариства для Росії нічого не означає, оскільки всі рішення вже ухвалені Путіним?

На Росію зараз нічого вже не впливає, крім думки пана Путіна. Тому для них те, що скаже Великобританія, США чи будь яка інша країна нічого не значить. Вони продовжують боротися з Заходом. Наша проблема полягає в тому, що головний плацдарм, де це все відбувається, знаходиться в Україні. Але сьогодні, власне, не ідеться лише про Україну. Ідеться про те, що це глобальна сутичка Росії і Заходу. А ми стали плацдармом тому, що ми хочемо до цього Заходу доєднатися.

Володимир Путін наказав військовим, які були зосередженні на східних кордонах з Україною, повернутися до своїх військових частин, пояснивши це завершенням навчань. Це означає, що Росія вирішила відмовитися від збройної агресії?

Це нічого не означає. Тому, що Путін прекрасно розуміє, що повномасштабна військова операція може викликати такий спалах, такий бунт, який він просто не зможе витримати. Сьогодні військові технології не потребують багатотисячного вторгнення. Достатньо бомбардувань, достатньо спецназу, достатньо інших засобів впливу, щоб так чи інакше досягати своєї мети. Тому говорити про те, що із закінченням цих навчань щось змінилося у позиції Росії я б не став.

Яким чином Україна може протистояти Москві невійськовими методами?

Це, безумовно, денонсація Харківських угод, це негайна відмова від головування в СНД, в принципі, постановка питання про припинення співробітництва з цією абсолютно непотрібною Україні структурою, це припинення трансляції російських телеканалів. Сьогодні ми бачимо абсолютно відкриту, не приховану, пропагандистську інформаційну війну проти України. Окрім того, слід закрити український кордон, припинити закупівлю газу, тим паче ми вже бачили, що це цілком можливо. По-перше, ми маємо добиватися негайного підписання угоди про Асоціацію з ЄС. По-друге, це справа найближчих тижнів, а не місяців. Нам потрібно це зробити справді негайно. На днях збирається глав держав і урядів країн ЄС і є можливість під час переговорів, на яких буде присутнім прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, таку можливість обговорювати.

Наступним кроком ЄС було би доцільно надати Україні можливість безвізового режиму з Євросоюзом. Це дало б можливість зупинити вакханалію, яка відбувається на Сході, коли людей лякають Євросоюзом нарешті припинилася. Окрім цього, я думаю, що слід домогтися негайного надання Україні плану дій щодо членства в НАТО. Ця тема сьогодні знову на порядку денному. Якщо вірити опитуванням, то 79% українців сьогодні висловилися за підтримку вступу до НАТО. Важливою була би також макрофінансова і макроекономічна допомога Україні з боку ЄС, США, міжнародних економічних і фінансових організацій. Не зайвим було би організувати постачання необхідної кількості озброєнь для української армії, а також допомогу американських спеціалістів для того, щоб поставити українську армію на ноги.

При цьому я свідомий того, що, на превеликий жаль, так чи інакше ми все одно залишаємося наодинці з агресором. І тому, думаю, Україні слід ставити питання про вихід з договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Це серйозний, принциповий крок. Але якщо ядерні держави, які взялися забезпечувати нашу безпеку насправді її не забезпечують і дозволяють грубо порушувати наш суверенітет, ми маємо право на самозахист згідно зі Статутом ООН. За цим має слідувати відновлення робіт зі збагаченням урану з усіма наступними наслідками. Безумовно, це може викликати негативну реакцію. Але про це ми повинні чесно говорити нашим партнерам.

Де проходить межа між мовою дипломатії, якою з Росією говорить світ, і мовою зброї, коли світове співтовариство наважиться захистити Україну?

Спричинити введення військ може пряма військова агресія, тобто введення військ на територію України. Не ось цих угруповань, які сьогодні діють в Криму, а повномасштабна агресія, тобто дії на суші, дії на морі, дії в повітрі, тобто те, що називається повномасштабною війною. Я думаю, що в такому випадку США і Захід навряд чи зможуть це проковтнути.

Наскільки велика вірогідність початку такої війни?

Після того, що відбулося, говорити про адекватність в Кремлі я не можу.

Лунають думки, що ми втратили Крим щонайменше на 10 років. Яким чином Україна може повернути контроль над півостровом?

Якщо ми підписуємо Угоду про Асоціацію, якщо ми починаємо цей нормальний рух на Захід і показуємо кримчанам, що ситуацію можна міняти на краще, то вони будуть першими, хто підніматимуть руки за те, щоб повернутися до України. Якщо ви згадаєте 1991-й рік, то навіть при такому ж демографічному складі населення як є зараз на півострові, де більшість етнічних росіян, вони голосували за незалежність України. Тому, що вони сподівалися, що економічний і соціальний розвиток буде в Україні швидшим, ніж в Росії. Якщо ми даємо кримчанам позитивний приклад розвитку України як європейської держави, то я вас переконаю, що дуже швидко Верховна Рада Криму одноголосно проголосить намір бути у значно тісніших стосунках з Україною, ніж у них зараз є.

Але ж інформаційна війна нами програна, чи не так?

Ця війна програна не тільки в Криму, а й на Сході, і на Півдні України в цілому тому, що ми, на жаль, досі, як держава, не мали програми інформаційного забезпечення всього того, що називається українською державою. Російська пропаганда, абсолютно тупа, абсолютно примітивна, але дієва сприймалася населенням східних регіонів як правда. Тому і відбуваються ті речі, про які ми говоримо.

Ви кажете про пропаганду з Росії, але ж в західних ЗМІ щось схоже спостерігаємо. Візьміть нещодавній сюжет на ВВС, або публікацію у Spigel, де журналісти побачили фашистів в протестувальниках на Майдані, і в кримських татарах на півдні. Іншими словами, іде інформаційна війна проти України і на Заході, хіба ні?

А ви хіба не читали, що стаття в Spigel була замовною? Це абсолютно зрозуміла війна. В цій війні роль українських ЗМІ має бути великою. Потрібно про це чітко і голосно казати. Такому начебто респектабельному виданню як Spigel має бути соромно друкувати «заказуху». Мабуть, організації українських журналістів мали б надіслати відповідного листа до них з висловленням обурення журналістською продажністю і закликом до журналістів Німеччини не робити речей, які спотворюють істину.

Чи варто вести перемовити з політиками, які називають себе новою владою Криму?

Давайте почекаємо кілька днів. Я думаю, ситуація стабілізується, проясниться. І вони зрозуміють межу своїх можливостей, а Росія – своїх.

Тобто, ви думаєте, що так званого референдуму в Криму не буде?

Давайте подивимося, не будемо поспішати.