Сергій Опря: «Має право на життя тільки Конституція більшості»

16 березня в Українському домі відбудеться Національний форум «Новий суспільний договір». Його мета – започаткувати широкий громадський діалог щодо розробки та затвердження нової Конституції народом України. Ініціатором форуму виступила Коаліція громадянського суспільства «Народна Конституція». Чим викликаний цей захід – про це розповідає голова виконавчого секретаріату Коаліції Сергій Опря.

Сергію Олександровичу, сьогоднішній політпроцес в країні проходить з прицілом на майбутні парламентські вибори. Деякі політичні сили гуртуються під антикорупційним прапором, дехто шукає однодумців під патріотичними гаслами, а ви вирішили скористатися розробкою нової Конституції?

Ми не йдемо у політику. Ми політику та політиків наближаємо до народу. 24 вересня 2015 року було підписано Меморандум про формування Коаліції громадянського суспільства «Народна Конституція». Задовго, підкреслю, до нинішньої парламентської кризи. До складу Коаліції увійшли громадські організації «Конституційний Конвент», Global Ukrainians, «Україна — це я», ВГО «Українська стратегія», Міжнародний центр перспективних досліджень та Центр політико-правових реформ, громадські діячи та активісти, юристи, правники-конституціоналісти. У складі Коаліції немає жодної політичної партії.

В листопаді-грудні 2015-го року ми провели всеукраїнський тур у 18 регіонах країни – у форматі круглих столів та громадських дискусій. Мета цих заходів – обговорення на суспільному та експертному рівнях принципів нового суспільного договору, яким має стати нова Конституція. Ці дискусії нас переконали: люди по всій країні підтримують нашу ініціативу, а незалежні експерти – нашу мету.

Які завдання стоять перед Національним форумом?

Ми прагнемо забезпечити інклюзивність процесу, тобто примусити український політикум враховувати громадські думки та настрої і залучити громадянське суспільство до обговорення та прийняття нової Конституції. Сподіваємось, що саме під час роботи Форуму буде напрацьовано план заходів щодо забезпечення права народу визначати та змінювати конституційний лад, що після його проведення розпочнеться широкомасштабний громадський процес підтримки прийняття розробленого та зареєстрованого у Верховній Раді законопроекту.

Нова Конституція, на Ваш погляд, є тією рятівною паличкою, яка так необхідна сьогодні країні?

Саме так. Наш підхід до подолання сьогоднішньої системної політичної та соціально-економічної кризи – створення та затвердження нової Конституції народом України. Проведення будь-яких реформ через конституційні вимоги, через широке всенародне обговорення. Ми розглядаємо Конституцію, як суспільний договір, який юридично закріпить нашу національну ідею, національні цінності та визначить перспективи розвитку держави на десятиріччя або навіть на сторіччя. Саме такий підхід надає можливості пошуку компромісу між радикально та помірковано налаштованими верствами населення, політичними силами, стає запорукою політичної стабільності та громадянського спокою в країні.

Ми вважаємо, що створення нового суспільного договору між людьми та людьми – це фактично єдиний безкровний шлях збереження цілісності та соборності України.

Який юридичний механізм втілення вашого політичного задуму?

Ми йдемо правовим шляхом. В середині січня в парламенті зареєстровано проект закону «Про процедуру підготовки проекту нової Конституції». Його підтримано, до речі, міжнародними експертами з конституційного права США. Ми пропонуємо розпочати конституційний процес через збір не менше 3 мільйонів підписів громадян. Президент оголошує про вибори Конституційних зборів. Вони проводяться за мажоритарною системою у багатомандатних округах. Проте замість існуючих 225 округів планується зробити 75 – це потребує менших витрат з бюджету. На кожному окрузі обирається по 4 представники. Загалом буде 300 учасників Конституційних зборів. Законом передбачено, що вони проводять широкі громадські обговорення проекту Конституції по всій країні. Його підсумком на першому етапі стане розробка Основного Закону. Він обговорюватиметься всенародно. І до нього вноситимуться зміни. В подальшому проект Конституції мають ухвалити Конституційні збори. А остаточно текст документу затверджується на всенародному референдумі.

Блискучий політичний бліцкриг. Далі проголошується новий Майдан. За його волею замість існуючих народних депутатів до парламенту приходять учасники Конституційних зборів, адже їх обрав народ, і вони працюють за Конституцією?

Ми унеможливили такий розвиток подій. В нашому законопроекті закладено категоричний імператив: член Конституційних зборів не може бути народним депутатом, членом уряду або високопосадовцем – в період 5 років до створення Конституційних зборів та в наступні 10 років. Завдання учасників Конституційних зборів – забезпечити участь народу у конституційному процесі і за його допомогою прозоро підготувати та ухвалити Основний Закон, який буде виконуватися в подальшому кожним громадянином України.

4 березня 2015 року парламент утворив Тимчасову спеціальну комісію з питань підготовки законопроекту про внесення змін до Конституції України. Зі свого боку Президент Петро Порошенко створив Конституційну комісію для напрацювання узгоджених пропозицій щодо вдосконалення Основного Закону з урахуванням сучасних викликів. І раптом нова ініціатива – навіщо?

За рік не відбулось суттєвого просування у процесі конституційних перетворень. А чи були ознайомлені зі змінами широкі кола громадськості, чи дали згоду на них місцеві громади, чи схвально відгукнулися про усі новації зарубіжні та іноземні правознавці? Ні. Конституційне «латання» в черговий раз запропоноване черговим Президентом України орієнтоване лише на зміцнення впливу нових політично-олігархічних груп та збільшення своїх владних повноважень.

Разом з тим зазначу: що США та Франція пройшли свого часу дуже схожий з сучасною Україною шлях, врятувавши свої країни в кризові та військові часи, створивши нову Конституцію (Декларацію Незалежності) своєї країни, що відновило Довіру в суспільстві один до одного та врятувало ці країни від кровопролиття та розпаду.

З початком нового сторіччя за новим Основним законом стали жити Ісландія, Туніс та Кенія.

Але й ми не пасли задніх. 28 червня 1996 року була ухвалена нова Конституція незалежної України.

Не зовсім так. Це відбулося «в режимі одного засідання». Для цього депутати під загрозою можливого розпуску парламенту вимушено провели добу у парламенті й 315 голосами затвердили цей історичний документ. Його ухвалення стало наслідком компромісу між українською прокомуністичною елітою, що збереглася з імперських часів СРСР, антиколоніальними силами, осередком яких став Народний Рух, та президентом. По суті було народжено суперпрезидентську республіку з повноваженнями, які не мав жоден президент іншої країни з подібною формою правління. Результатом трансформації Конституції 2004 року став не тільки перехід до парламентсько-президентської форми правління, а й утворення олігархічної республіки. Це стало наслідком компромісу між президентом і великим капіталом. Новий конституційний реверс стався у 2010 році – повернулася суперпрезидентська система. В 2014 році за черговим поверненням до парламентсько-президентської форми правління відбувся реверс олігархічної республіки. Проголошені у 2015 році конституційні зміни, за суттю новацій, загрожують не тільки узурпацією влади за президентською вертикаллю, а й несуть великі ризики для майбутнього країни у зв’язку з подіями на Донбасі.

А навіщо країні нова Конституція? Може слід зробити зміни – кардинальні й не дуже – до існуючої?

Існуюче військово-політичне протистояння на Донбасі залишило Україну в геополітичній орбіті Росії, а відтак не дає можливості визначитися стратегічно та визначити модель держави. Позитивну стратегію має виявити конституційний процес. Тому він повинен бути інклюзивним. Конституцію як суспільну угоду ми розглядаємо, найперше, як шлях до консолідації суспільства та збереження суб’єктності країни. Революція Гідності відкрила можливості для очищення влади, але остаточно не проведено демонтажу старої управлінської системи. Суспільство мобілізувалося два роки тому на революційний Майдан. Він вголос заявив про те, що Україна не повинна бути товариством з обмеженою відповідальністю олігархів та чиновників. Настав час згуртуватися на створення України як відкритого акціонерного товариства мільйонів українців. Це те громадське товариство, де кожен повинен побачити свою особисту цінність та інтерес. А ці інтереси мають стати запорукою прийнятних для більшості правил та принципів, збалансувати внутрішні протиріччя і конфлікти, знайти гармонію у відносинах між людиною та державою, між державою та політикумом, між політикумом та людиною. Все це можливо через активізацію індивідуумів, через розробку принципів співіснування, спільне розуміння проблем. А коли з’явиться спільне бачення, з’явиться нова модель політики та державного устрою. Коли мільйони українців приймуть активну участь в створенні нової Конституції - вони почнуть її дотримуватися та жити за нею.

І все ж таки чому ви пропонуєте залучити до конституційних змін народ? Пересічні громадяни в переважній більшості далекі від політико-законодавчих тонкощів конституційної матерії.

Конституція це не тільки суспільна угода, кажучи мовою Томаса Гоббса, між людьми та державою, це також певний компроміс між прагненнями правлячого політичного класу та потребами людей, найперше, у захисті своїх прав та свобод. А народ – це єдине джерело влади, як зазначено в статті 5 Конституції України. І його право протистояти будь-якій тиранії та пригніченню – це, між іншим, закріплено в Загальній декларації прав людини ООН 1948 року. В Україні до цього часу не було суспільної угоди – був по суті, та й по формі, корупційний договір. Його укладення проходило під контролем влади, президента та частково парламенту. Народ, суспільство жодного разу не були учасниками створення Конституції. Нагадаю: у рішенні Конституційного суду від 2005 року по статті 5 зазначається: «Народ є джерелом влади і без його участі влада не може узурпувати право на зміну конституційного ладу». Проте влада, як ми вже казали раніше, до цього вдавалася неодноразово. Прийшов час історичної справедливості – повернути народу право конституційного творення.

Все це добре в концептуальному вигляді. Однак Конституція – це конкретна, юридично чітка регламентація: який має бути державний устрій, демократичні механізми, система захисту прав громадян тощо. Як охопити усе разом?

Ми пропонуємо для обговорення широкими верствами суспільства 8 конституційних блоків. Серед них – громадянські права, модель держави, система влади, правова архітектура, територіальний устрій, власність та соціальні права, громадянські ініціативи, демократичні механізми тощо. Кожний з розділів підлягає широкому обговоренню і його наслідком стане їх ухвалення Конституційними зборами та внесення в нову Конституцію. Безумовно в процесі широких громадських обговорень кількість та зміст цих розділів може змінитися.

За допомогою якого механізму конкретна пропозиція пересічного громадянина зможе надійти до конституційної інформаційної бази?

Ми плануємо обов’язково скористатися досвідом Ісландії. Вона пережила жорстку політичну кризу в 2009 році. Там пішли саме таким шляхом – за участю народу розробили та затвердили нову конституцію. Ви будете здивовані, але там закріпили права навіть домашніх тварин. Так ось, усі пропозиції до проекту конституції проходили в режимі он-лайн. Аналогічним шляхом ми плануємо створити в усіх регіонах країни платформи громадського обговорення, інтернет-майданчики. Вони стануть джерелом змістовного наповнення проекту нової Конституції.