Як жити бізнесу за новим Податковим кодексом?

    • Галина Каплюк, Альона Блохтур, фото Станіслава Груздєва, «Главком»
    • Розсилка
    Як жити бізнесу за новим Податковим кодексом?

    Парламент прийняв остаточно Податковий кодекс, який викликав збурення в суспільстві та масові виступи підприємців.

    Парламент прийняв остаточно Податковий кодекс, який викликав збурення в суспільстві та масові виступи підприємців. Проте щось суттєво правити в цьому документі вже було неможливо, оскільки філософію економіки цього урядового дітища годі зрозуміти навіть фахівцям у сфері податків. Філософськи цей проект спрямований саме на зменшення кількості зайнятий осіб і збільшення кількості найманих працівників. Крім того, надаються пільги великому бізнесу, йде тотальне посилення контролю Податкової та знищення малого бізнесу як класу.

    Як же жити за новими податковими правилами, в прес-центрі «Главкому» розповідав колишній глава парламентського комітету з податкової та митної політики, народний депутат (БЮТ) Сергій Терьохін.

    Сергій Терьохін: «В Податковому кодексі заборонені малі підприємства, їх немає як класу»

    Сьогодні під виглядом технічних поправок, відпрацьованих в Адміністрації Президента, внесено 37 сторінок, які не голосувалися Верховною Радою (на момент проведення прес-конференції – Ред.). Що це за нові правки, ніхто не знає, оскільки вони не роздані в залі. Напевно, вони будуть просто озвучуватися першим заступником міністра фінансів паном Копиловим з трибуни, і будуть голосуватися в цілому, що є порушенням не тільки регламенту, а й здорового глузду. Тому перепрошую, якщо на даний момент до голосування цих додаткових технічних поправок мої коментарі з приводу Податкового кодексу будуть неточними, тому що ми не знаємо кінцевого варіанту цього документу.

    Які глобальні висновки цього документу? Кодекс, з одного боку, спрямований на підтримку великого бізнесу, в першу чергу, зайнятого в сфері міжнародного обміну, і з іншого - спрямований на усунення конкуренції цьому великому бізнесу з боку малих і середніх підприємств, в першу чергу самозайнятого населення. Філософськи цей проект спрямований саме на зменшення кількості зайнятий осіб і збільшення кількості найманих, тобто зменшення соціальної активності українського населення.

    В середній європейській країні національний дохід приблизно на 60-70% створюється самозайнятим населенням, так званим малим та середнім бізнесом, а решта – великими корпораціями, в першу чергу, в сфері матеріального виробництва. Але при цьому до бюджету податки надходять дзеркально: тобто, великий бізнес платить 60-70% до бюджету країни, і 30-40% - платиться малим і середнім бізнесом. Країни спеціально не намагаються зібрати податки з самозайнятих осіб, оскільки альтернатива – це безробіття або виїзд цих осіб за кордон. Якщо взяти статистику динаміки зняття з реєстрації суб’єктів спрощеної системи за останні два місяці і динаміку подачі звернень на отримання робочих віз за останні два місяці, то тільки в Києві перша цифра збільшилася приблизно на 24-26%, і на третину збільшилося число подань до посольств на отримання трудових віз. Це свідчить про те, що не 6,6 мільйонів наших остарбайтерів буде закордоном, як показують оцінки Світового банку, а додасться ще як мінімум півтора мільйони. За висновком самих організацій малого та середнього бізнесу, з 2,4 мільйонів активно зайнятих в цій сфері залишиться максимум 1 мільйон. Причому, як правило, в сфері не матеріального виробництва, а роздрібної торгівлі, здебільшого неорганізованої - на ринках. Отже, філософія цієї влади: якщо і дозволяти людям шукати собі самостійно роботу, то лише залишаючись поза конкуренцією крупним компаніям.

    Пільги великому бізнесу називали збільшенням інвестиційної привабливості, норми прибутку або збільшенням конкуренції цих компаній. Але дозвольте навести декілька прикладів. З 1997 року по березень поточного у нас існувало право, що в разі, якщо велика компанія платить дивіденди своєму власнику закордон, вони мали б оподатковуватися 15% при їх виплаті. З березня за наполяганням Партії регіонів ця норма була скасована, і це скасування відобразилося в Податковому кодексі. Що це означає? Якщо компанія знаходиться в будь-якому офшорі (на Кіпрі, Швейцарії, Монголії або Ліхтенштейні), де по міжнародних угодах у нас норма податку на репатріацію дивідендів, то така фірма не платить взагалі жодних податків з прибутку, оскільки дивіденди можна нараховувати навіть при балансових збитках цієї компанії.

    Цим кодексом введена інша корупційна норма: коли дивіденди отримуються фізичними особами від великих корпорацій України, то вони теж не оподатковуються жодним податком. Такого раніше не було. Виникає питання різності у підходах оподаткування. Для того, щоб найманому працівнику отримати зарплату, йому треба понести величезні витрати - єдиний соціальний податок 42% з 1 січня, 15% прибуткового податку, до 2% пенсійного внеску. Але якщо ви володієте акцією, і нічого не робите, отримуєте так званий пасивний дохід, то жодного податку на цей ваш пасивний дохід відповідно до нового Податкового кодексу нараховуватися не буде.

    Введені десятилітні податкові канікули для суднобудування і легкої промисловості. Здавалося б, добра ідея, але в мотивації цих канікул самі розробники Кодексу заплуталися. Вони сказали, що в цих галузях немає прибутку, а якщо немає прибутку, то немає і податку на прибуток. В чому ж сенс такого рішення? Відповідно до нового Кодексу, якщо компанія будує судна або виробляє матраци «Венето», а при цьому торгує зброєю, то все рівно вона класифікується як підприємство легкої промисловості або суднобудування по всьому доходу. Тому теорія зведених балансів, яка прописана в цьому Кодексі, дозволяє під виглядом таких компаній займатися чим завгодно з будь-якою нормою рентабельності і не платити жодного податку до бюджету України. Можливо, в бюджети інших країн, але точно не України.

    Деякі спеціальні корупційні норми встановлені в сферах рентних платежів, платежів за використання природних ресурсів і за викиди забруднюючих речовин. Всі вони радикально зменшені, а правила їх стягнення змінені таким чином, щоб великі металургійні заводи або хімічні підприємства взагалі їх не платили. Це нікуди не годиться, оскільки теоретично за Конституцією, надра України є власністю народу, і за користування ними треба платити відповідну ціну. На жаль, вона не досягає навіть 3% від біржової ціни відповідного товару на світовому ринку.

    Інші новели цього Кодексу більш тонко завуальовані на користь великого бізнесу. Протягом останніх приблизно 4-х місяців нафтопродукти ввозяться без сплати податків однією компанією, яка формально належить одному регіоналу. Саме тому тримається доволі стабільна ціна на нафтопродукти в Україні. Відповідно до нового Кодексу, закриється ця шпаринка, слава тобі Господи, оскільки бюджет за цей строк втратив десь біля мільярда гривень. Але при цьому Податковий кодекс вирішив збільшити майже на 40% акцизи на бензин, і біля 30% - на дизпаливо. При цьому вони скасували транспортний збір, мотивуючи це красивим гаслом: хто більше їздить, той більше платить. Але це гасло не працює. Чому? На сьогодні від транспортного збору звільнені такі засоби як трактори, комбайни, позашляховики, які призначені не для пасажирських перевезень, а для якихось комерційних цілей, звільнені також особисті автомобілі інвалідів, пенсіонерів, багатодітних мам. Вони дорожній збір зараз не платять. На завтра скасовується збір і збільшується акциз на пальне. Що ж виходить? Збільшення витрат для звичайного «Lanos» на рік становитиме приблизно у 8 разів більше через подорожчання пального. Крім того, що стара «Волга» радянського зразку буде «їсти» пального за той самий пробіг в два рази більше, ніж «Maseratti» останньої моделі. Виникає питання, для кого ми це робимо? В першу чергу – для нафтотрейдерів, в другу – для тих, хто володіє коштовним парком машин. Це призведе до зросту аграрної продукції, для яких паливно-мастильні матеріали складуть десь третину собівартості, до зросту платежів за перевезення комунальним транспортом, при чому сильного зросту, тому що приблизно 80% самого тарифу талончика – це ПММ. Акциз зростає на 40%, відповідно тариф збільшується. Логіки в такому рішенні ми теж не бачимо.

    Є багато проблем, пов’язаних з оподаткуванням прибутку підприємств. Здавалося б, що там такого страшного? Можу сказати, що після хвилі невдоволення малого і середнього бізнесу підніметься хвиля невдоволення крупного бізнесу, які не підпали під ці напівкорупційні програми державної підтримки. Чому? Незважаючи на те, що уряд розповів про поступове зниження ставки податку на прибуток (на 1% кожного року до 19%), вони поміняли правила вирахування бази для оподаткування - перейшли на так званий бухгалтерський облік, який базується на напіврадянських стандартах. Таким чином, при ставці припустимо 24% і 23% знижених, ви будете платити приблизно на 30% податку в абсолютній сумі більше, ніж платите сьогодні. Професія бухгалтера після введення цього розділу нового закону про оподаткування прибутку підприємств буде напевно найбільш небезпечною професією в нашій країні, оскільки розділ написано неохайно, 90% його правил базується на рішеннях Мінфіну і Кабінету Міністрів, що два роки тому було заборонено Конституційним судом, але це є. А відповідальність бухгалтерів, здається, по ст.202 Кримінального кодексу – до 8 років позбавлення волі за помилку. Тому це буде другим етапом невдоволення податком на прибуток підприємств.

    Нам багато говорили про те, що докорінно поліпшуються правила відшкодування податку на додану вартість. Але коли ми подивилися остаточну версію, то виявилося, що просто концентруються відкати, хабарі в Державній податковій адміністрації. Зараз вони платяться більш-менш рівномірно по регіонах, а завтра вони – на Львівській площі в місті Києві, де знаходиться ДПА.

    Чому?

    Сергій Терьохін: Тому що написано в цьому законі, що автоматичне відшкодування податку на додану вартість відбувається лише тим підприємствам, які відповідають особливим критеріям. А потім «ключ» до цього правила – критерії, які встановлюються Державною податковою адміністрацією. Тобто, зрозуміло, що ці критерії для одних будуть добрі, для інших – погані. Один із них виписаний в цьому законі про те, що компанія не повинна мати менше 20 найманих працівників. Виникає питання, а що ж робити тим компаніям, у яких менше працівників? І чому 20, а не 100 або 10? Це непрямий метод наступу на малий та середній бізнес, оскільки компанії, які мають менше 20 працівників, про відшкодування ПДВ можуть просто забути.

    Залишилось також дуже сумнівне для нас рішення про невідшкодування ПДВ експортерам зерна або лому чорних чи кольорових металів. Взагалі-то є 112 директива Євросоюзу, яка говорить про головні принципи справляння податку на додану вартість в країнах ЄС. Квінтесенція в тому, що ПДВ має бути нейтральним і не може використовуватись для заохочення чи дискримінації будь-якого бізнесу.

    Наприклад, по зерну знято право на отримання відшкодування з бюджету для експортерів. Мотивація така, що прийшли сюди іноземні зернотрейдери, скупили у селян зерно, отримали маржу і щасливі, а українські фермери абсолютно бідні. Частина правди є, але питання в тому, яким чином дозволити зробити таку систему, коли сам виробник зерна міг би вийти на світовий ринок. Він зараз цього не може. Уявіть собі тільки якийсь колгосп на Франкфуртській фондовій біржі? Не виходить. Це не тема нашої зустрічі, але є багато прийомів, які ми пропонували, але вони не приймалися. Є закон про держпідтримку аграрного сектора.

    Після того, як заборонять відшкодування, знаєте що буде? На внутрішньому ринку мінімум на 17% закупівельна ціна зерна збільшиться. А тепер подивіться, що буде наприкінці в борошні та хлібі, які будуть давати рентабельність в 100%.

    Щодо розділу адміністрування. Я є автором закону про порядок погашення несплачених в строк платежів до бюджетів та не бюджетних фондів. Його бухгалтери знають як закон №2181. На його написання мені довелося витратити три роки для того, щоб узгодити всі позиції з Цивільним та Кримінальним кодексом, з кодексом про адмінпорушення. Він доволі нормально діяв, в решті-решт там було правило про конфлікт інтересів. Суть така: якщо можна вирішити одночасно на користь платника податку або податкового інспектора, завжди приймається на користь першого. Це правило приймалося судами в 90% випадків. Цього правила вже в новому кодексі немає.

    Наплутано все з перевірками. Наприклад, написано так, що якщо податковий інспектор проводить дистанційну (камеральну) перевірку, без виїзду на підприємство, оцінює ваші документи і щось йому там не подобається, він може на завтра написати вам податкове повідомлення, нарахувавши вам податок, і надіслати поштою. Незважаючи на те, отримали ви його чи ні, пошта загубила або ви не погоджуєтесь із цим нарахуванням, через 10 днів він може прийти і арештувати ваше майно. Другий етап – це затримання посадових осіб платника податку.

    Я особисто вважаю, що це ренесанс податкового гестапо, яке у нас існувало з 1996 по 1999 роки, доки не був написаний цей закон 2181. Це мрія пана Азарова, він знову відроджує ті норми в Податковому кодексі.

    Резюме: Податковий кодекс дуже неохайно написаний, він протирічить багатьом економічним правилам. Головне, що його мораль не на користь демократичному розвитку держави, а на користь отримання зисків маленьким числом великих компаній, долучених до влади.

    Думаю, що пройде час після його публікації, бо наскільки я знаю, кодекс буде підписаний швидко Януковичем, і викличе велике незадоволення людей, коли вони дочитають, що там написано.

    Зрештою, що ж буде з малим бізнесом?

    Сергій Терьохін: Нічого з ним не буде. Його самого не буде. Фактично залишаться дрібні торгівці на ринках, де зовсім не зміниться структура торгівлі. Будуть реалізатори та власники, які ховатимуться десь в тіні.

    Вибивається верхній прошарок малого бізнесу, який вже розумно починав щось виробляти та надавати послуги. Оборот в 300 000 без касового апарату… Вони кажуть, що було 500 000, а поставили менше – 300 000 обороту. Але на сьогодні не треба вести загальний облік як велика корпорація. Завтра, навіть при обороті в 300 000 ти маєш вести спеціальний облік своїх товаро-матеріальних залишків, купівель, ідентифікації того, що ти в когось придбав, вішати бірки на кожний товар. Ви можете зауважити: що ж тут страшного? Мушу зауважити, що якщо ви підете на ринок секонд-хенду чи стоковий магазин, там продаються дуже часто речі на вагу. Уявіть собі, як на ці тисячі тряпочок треба пришльопати бірку з окремою ідентифікацією. Плюс, якщо у вас не сходиться книга продажів та книга купівель (сьогодні такого немає), то в будь-який момент податковий інспектор може вас закрити, ви позбавляєтеся права СПД і переводитесь на загальне оподаткування з нарахуванням назад цих податків, які б ви сплатили, якби були великою корпорацією.

    Крім того, заборонено фактично одному малому «еспедешнику» торгувати з іншим «еспедешником». Заборонена дрібно-оптова торгівля. Ми спитали, чому, який тут кримінал? Нам Міністерство фінансів розповіло, що люди, які використовують такі спрощені системи, мають тільки на ринках стояти. Вищі форми організації такі як малі підприємства чи юридичні особи – заборонені, їх немає як класу. У них така філософія.

    Сімейні підприємства, маленькі партнерства (коли дві фізичні особи роблять спільну діяльність) просто не можуть існувати у цій державі. Хоча будь-які країни світу, які підтримують малий бізнес заради зайнятості людей, намагаються підтримувати вищі форми організацій. Не фізичну особу-підприємця, а маленьке підприємство – юридичну особу, складену з таких фізичних осіб. Це пояснюється дуже просто: якщо фізична особа-підприємець збанкрутує, то тоді відповідальність перед кредиторами наступає всім майном фізичного підприємства та майном сім’ї підприємця. Наступає так звана повна відповідальність, відповідно до нашого цивільного законодавства. Якщо ж це маленька компанія, то тоді є лімітована відповідальність – лише внесками в цю компанію, ЛТД чи ТОВ. Саме тому всі країни світу заохочують вищі форми малого бізнесу для того, щоб все-таки при банкрутстві бізнесу в тебе залишалися активи на життя – твоє та сім’ї. Тепер цим кодексом це просто заборонено. Немає такого явища як малі підприємства.

    Дуже жахливий пункт, який відрізає спрощені системи оподаткування підприємців від великих підприємств. Відповідно до кодексу, великим підприємствам заборонено приймати у витрати все, що вони купили у підприємців. Тобто, якщо вони хочуть це зробити, то мають платити з чистого прибутку, за рахунок теоретично коштів власників. Ну, хто на це піде? Це непряма заборона взагалі контактів спрощеної системи підприємництва з підприємствами загальної системи. Це гетто. Тобто, підприємці залишаються десь на ринках, торгуючи тільки з фізичними особами.

    А який сенс був у розробників цього кодексу, коли репетитора-фізичну особу змушують платити податки на загальній системі як велику корпорацію? Або забороняється для малих підприємств проведення діяльності у сфері розваг. Тобто, будь-який баяніст на весіллі чи оркестр на похованні перед тим, як надати послуги та отримати гроші, має зареєструватися як велика корпорація. Таких самих обмежень дуже багато є в податку на додану вартість, введені такі новели. Зокрема, якщо ваше дитя захоче займатися в гуртку, за це маєте платити гроші, як правило, і сьогодні. Проте зараз це не оподатковується, бо рахується як суспільно-необхідне благо. На завтра це має оподатковуватися і ціна зростати на 20% цих музичних, художніх і т.д. гуртків. З іншого боку, я вже наводив приклади про те, що якщо вас ховають у труні, то ПДВ ви платите, а якщо ваш прах за гроші розвіюють в повітрі, то вже без ПДВ.

    Є й такі перли, що стосуються церкви, послуги якої і зараз звільнені від оподаткування. Такий перелік складено давно і він діє років п’ять. Підакцизні товари, золото, не звільняються від сплати ПДВ. Тепер вирішили розробники цей перелік поміняти і для церкви немає обмежень в торгівлі підакцизними товарами. Уявіть собі церкву, яка торгує горілкою, автомобілями чи тютюном? З одного боку дозволяють торгувати такими товарами, а з іншого – кажуть, що ми вводимо пільгу на операцію по обрізанню хлопчиків у зв’язку з тим, що там немає доданої вартості. Таке от було у пояснювальній записці…

    Повертаючись знову до квінтесенції цього кодексу – це абсурд, хлам, який економічно навіть доробити неможливо. Я зняв всі свої правки, їх багато було, оскільки відчуваю, що не можу своїми правками поправити філософію економіки цього Податкового кодексу. Тож давайте подивимося, як зреагує народ, коли дочитає цей документ.

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ