Австрійські канікули Фірташа. Рік четвертий

Австрійські адвокати Дмитра Фірташа спромоглися наприкінці року зробити своєму підзахисному аж два новорічні подарунки. Спочатку суд відхилив клопотання Іспанії про видачу Фірташа, а тепер ще й Вищий суд Австрії зупинив процес екстрадиції його до США.

Європеєць чи американець, вихований у правових демократичних традиціях, чудово усвідомлює просте неписане правило судочинства: немає значення, винний ти чи невинний, головне – який у тебе адвокат. Бо добрий правник у Європі – це зазвичай навіть не половина, а дві третини виграної справи. Слід визнати: адвокати, яких винайняв собі Дмитро Фірташ – чи не найкращі в усій Австрії. Свої немаленькі гонорари вони відпрацьовують сумлінно. На місці їх підопічного хтось інший давно вже опинився б у США за позовом «старшого брата» і давав би свідчення, сидячи в камері якого-небудь ФБР. Бо навіть для багатих людей в світі діє інше неписане правило: якщо вже на тебе образилися американці, то ховайся – не ховайся, а вони тебе з-під землі вихоплять.

З-під землі – може й вихоплять, а от з Австрії Дмитра Фірташа вихопити не вдалося ще й досі. Завдяки блискучій роботі захисту, український мільярдер у вигнанні продовжує чіплятися за Австрію, мов реп‘ях. Ордер на його арешт був виданий владою США ще в березні 2014 року. Розгляд цього ордеру затягнувся, Дмитра Фірташа були навіть заарештували на початку 2017 року, але в лютому 2017-го суд відпустив його під рекордну заставу розміром в 125 млн. євро. Гроші ці дали російські друзі українського олігарха. З цього моменту Фірташ, який був змушений здати свій закордонний паспорт, застряг у Австрії, наче в пастці – і ні туди, і ні сюди. З одного боку, у тюрмі він не сидить та живе звичним для мільярдера життям, з іншого – покинути чужу країну він не має ні права, ні легальної можливості. За цей час в Австрії встиг змінитися і президент, і канцлер, і уряд – незмінним залишається лише становище Фірташа, австрійського бранця, якого дуже бажає бачити в себе в гостях американське Федеральне бюро розслідувань і який знову зміг уникнути тих гостин.

«Зіркові» адвокати Фірташа – Дітер Бомдорфер та Рюдігер Шендер

Вищий суд Австрії (Oberster Gerichtshof або OGH) письмово повідомив минулого понеділка адвокатам Фірташа, Дітеру Бомдорферу та Рюдігеру Шендеру, що їх підзахисний не буде доправлений до США – принаймні, поки що. «Екстрадиція буде відкладена до винесення рішення по адвокатській апеляції» - таким є короткий зміст трьохсторінкового документу за номером 14 Os 84/17k-8. Тут слід пояснити, що мова йде про апеляцію, яку сторона захисту подали до Європейського суду. На думку Вищого суду Австрії, ця апеляція «вочевидь, має деякі шанси», і через те вислати Фірташа до Америки означало б «загрозу створення довершених фактів». Інакше кажучи, найвища судова інстанція альпійської республіки вважає недоречним вислання Фірташа до США, поки він в Європі не вичерпав всіх правових можливостей.

«Іспанський гамбіт»

Вищий земельний суд Відня, нагадаємо, ухвалив рішення про екстрадицію Фірташа ще у лютому цього року, але вже тоді було зрозуміло, що воно не буде виконане – принаймні, одразу. Адвокати Бомдорфер та Шендер дуже оперативно поскаржилися на цей вирок до Вищого суду Австрії, а паралельно раптом вигулькнула справа з екстрадицією їх підзахисного ще й до Іспанії. Вона досі була цілком незрозумілою: з одного боку, слідчі з Барселони, здавалося, викотили проти Фірташа «важку артилерію» - звинуватили його в тому, що він є членом організованого злочинного угрупування, яке відмивало в Іспанії гроші під керівництвом відомого російського мафіозі Семена Могилевича.

З іншого боку, звинувачення це виявилось настільки юридично слабким, що будь-кому ставало зрозумілим – справа, заснована на подібних доказах, неминуче розвалиться. Іспанські слідчі доправили до Австрії якісь незрозумілі телефонні переговори, які не містили жодних «зачіпок», не вказали ні місця скоєння інкримінованих Фірташеві злочинів, ані часу їх скоєння, на офіційне прохання надати додаткові документи просто відповіли суцільним мовчанням – загалом, поводилися, неначе вони не «хорти» барселонійської Генпрокуратури, а якісь студенти-невдахи. Дехто з австрійських журналістів навіть висловлював підозру, що вся ця «іспанська» справа була швиденько «зліплена» якимись невідомими лобістами Фірташа, аби запобігти його екстрадиції до США – адже ж, поки розбирався цей позов, сам Дмитро Васильович мав змогу продовжувати своє перебування в Австрії, а його адвокати – воювати проти головного супротивника – американської юстиції.

Вищий земельний суд Відня відхилив іспанський ордер на екстрадицію Фірташа

Той факт, що іспанський ордер на екстрадицію Фірташа було відхилено саме тоді, коли його захисники вже встигли подати свою апеляцію до Європейського суду, а з неофіційних джерел австрійського судочинства просочилася інформація, що Вищий суд схильний знову відтермінувати його екстрадицію до США, лише надає більшої ваги припущенню, що іспанський позов був своєрідним маневром, покликаним відволікти увагу австрійських суддів та трохи потягти час. Тому що Вищий земельний суд Відня відмовив  прокурорам з Барселони саме зараз. Вирок суддів був цілком логічним: іспанська сторона «не надала вичерпних та конкретних доказів», отже – Іспанія Фірташа не отримає. Іспанська Феміда цей вирок досі ніяк не коментувала й ніякого протесту не заявляла – певно, не дуже й хотілося...

Довгострокова тимчасовість

Комусь могло б здатися, що відмова іспанцям в екстрадиції Фірташа лише полегшила австрійській владі видачу його до Америки. Але саме тут і спрацювала напрочуд висока кваліфікація його захисників. Вони, як і очікувалося, заявили про те, що така видача була б порушенням основних прав людини, але не звернулися з проханням розглянути це порушення до Європейського суду з прав людини в Страсбурзі (ЄСПЛ), бо таке звернення не є юридичною підставою для відтермінування екстрадиції. Ні, вони зробили інакше: послались не на Європейську конвенцію з прав людини, а на Хартію основних прав Євросоюзу – один з основних документів ЄС, який має в його межах абсолютний приорітет. І звернулись, таким чином, до Європейського суду в Люксембурзі.

Подібне звернення є чистим «ноу-хау» адвокатів Бомдорфера та Шендера – до такого ступеня, що Вищий суд Австрії був змушений, в свою чергу, звернутись до своїх люксембурзьких колег з проханням надати роз‘яснення: чи взагалі можуть громадяни посилатись в певних випадках на цю Хартію? Яким воно буде – питання, як то кажуть, десяте, а головне – поки австрійські судді чекають цього роз‘яснення, поки воно буде надане й поки, можливо, Європейський суд стане розглядати справу Фірташа вже в Люксембурзі – він спокійно залишається в Австрії. За деякими оцінками, розгляд цього питання може затягнутися ще принаймні на рік – а насправді, зазвичай запити національних судових установ розглядаються в Європейському суді в середньому протягом 15 місяців.

«Золота клітка» Дмитра Фірташа – його віденська вілла

Тим часом адвокати Фірташа, певно ж, ще якого-небудь позова вигадають, ще яку-небудь зачіпку знайдуть... І Дмитро Васильович спокійно залишатиметься жити в своєму розкішному віденському помешканні. Це для нього, звичайно, не ідеальний варіант – своєрідна «золота клітка» - але значно гіршою здається подорож до США. Позаяк там йому «пророкують» до 50 років в‘язниці та арешт усього його майна. Зрештою, висунуті проти нього звинувачення в підкупі індійських чиновників на суму в $18,5 млн за надані без конкурсу права на розробку титанових родовищ в Індії – більш, ніж вагомі.

План «Б» для Фірташа

Поки що вже американський адвокат Фірташа Ден Уебб, колишній прокурор Північного дістрікту штату Іллінойс, готує про всяк випадок для свого підопічного так званий «план Б» - а саме, намагається довести американській юстиції, що справу Дмитра Фірташа взагалі слід закрити ще до того, як його екстрадують до США. Він не заперечує звинувачень ФБР на адресу свого клієнта, але вважає, що ці звинувачення взагалі не знаходяться в американському правовому полі – якісь хабарі, які Фірташ начебто давав індійцям в Індії, на його думку, аж ніяк не мають обходити Феміду в Сполучених Штатах.

Втім, аби довести це – Уеббу слід, певно, бути ще геніальнішим, ніж його австрійські колеги Дітер Бомдорфер та Рюдігер Шнайдер.

Борис Немировський, «Главком»