Вкладники націоналізованого банку лишилися без держгарантій, які їм у 2016 році обіцяв сам президент
Поки влада тріумфує через внесення до Конституції прагнень вступу України до НАТО та ЄС, у неї є істотні проблеми з виконанням вже прописаних в Основному законі положень. Звісно, у порівнянні з цивілізаційним рухом це – «дріб’язок», але такі дрібниці добре характеризують ставлення до Конституції можновладців, а конкретно гаранта, що присягав на ній.
15 днів Порошенку замало
Мова йде про чинні імперативні норми, що передбачають чіткий термін, в який президент має підписувати чи ветувати ухвалені Верховною Радою законопроекти. Стаття 94 Конституції та регламент Верховної Ради цілком недвозначно описують можливі дії глави держави після отримання підписаного головою ВР закону. Президент має протягом 15 днів після цього або його підписати, або повернути депутатам зі своїми сформульованими пропозиціями для повторного розгляду, або накласти вето, яке долається двома третинами конституційного складу парламенту. Ще один варіант для глави держави – направити закон до Конституційного суду, якщо він вважає, що той не відповідає Конституції чи іншим законам України. Конституція передбачає, що якщо президент протягом 15 днів не обрав жодного з описаних вище варіантів, закон вважається схваленим президентом і має бути офіційно оприлюднений.
Але в реальності маємо ситуацію, коли ухвалені парламентом закони зависають між Грушевського та Банковою місяцями та навіть роками. І пояснити це лише бюрократичною тяганиною не виходить. Всі пам’ятають, як блискавично оперативно Порошенко провів спецоперацію щодо зміни закону під призначення генпрокурором Юрія Луценка. Тоді між голосуванням, візуванням спікером і президентом та публікацією в «Голосі України» пройшли лічені години. А ось якщо глава держави прямо не зацікавлений у найшвидшому запуску закону, його підпису доводиться очікувати невизначений час.
Казус Привату
Найкричущіший та довгограючий приклад – законопроект № 5553 «Про внесення зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо гарантування державою вкладів фізичних осіб». Наприкінці 2016 року в розпал націоналізації Приватбанку Верховна Рада 276 голосами проголосувала за 100% гарантію вкладів фізосіб за депозитами у Приваті, який щойно став державним, та «Укрексімбанку», який давно таким був. Раніше такі гарантії мав лише Ощадбанк. Тепер вкладники цих банків у разі їхнього банкрутства могли розраховувати на суми більші, ніж 200 тисяч гривень, які виплачували клієнтам інших банків з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Судячи з картки законопроекту на сайті Верховної Ради, він був підписаний Андрієм Парубієм та поданий на підпис Петру Порошенку. І на цьому все – з 22 грудня 2016 року у глави держави нема часу чи натхнення поставити свій автограф і гарантувати вкладникам найбільшого банку повну державну підтримку. Хоча цей законопроект був внесений як невідкладний і його ініціатором є сам президент! Водночас він не наклав на проект вето, вимагаючи його доопрацювати, і не подав до Конституційного суду, хоча, нагадаємо, мав обрати якийсь з цих сценаріїв протягом 15 днів. Цей закон-примара вже більше двох років блукає десь між Банковою та Грушевського.
У травні 2017-го, коли на прес-конференції у Порошенка запитали, чому ж він не вживає жодних дій щодо 5553, він відповів так: «Ми намагалися ретельно прорахувати, які є можливі ризики в разі підписання і введення в дію закону про гарантування вкладів Приватбанку. І запевнив, що закон буде підписаний: «Вето я застосовувати не буду, і вкладникам нічого не загрожує».
Проте цю свою обіцянку Порошенко забув чи, може, до сих пір «прораховуються ризики». Зараз вже очевидно, що метою цього закону було погасити паніку серед населення під час переходу Привату з рук Ігоря Коломойського до держави. На цьому його терапевтична функція вважається вичерпаною.
«Цей закон ніколи не буде підписаний, бо ухвалювався під час прийняття рішень про націоналізацію Приватбанку», – впевнений народний депутат від БПП Павло Різаненко. – Відповідно, аби люди не панікували, було ухвалено такий закон. Економічного сенсу він не має, і таке рішення є нелогічним. Зараз паніки немає, банк стабільно працює і вкладникам нема за що переживати».
Однією з причин, чому на Банковій фактично не визнають рішення парламенту, можна вважати домовленість з МВФ: у 2017 році Україна зобов’язалась поступово зняти урядові гарантії вкладів у державних банках. Проте це ніяк не виправдовує Адміністрацію президента, яка порушує Конституцію.
Мовчання Парубія
І приводів говорити про це достатньо, адже таких «завислих» законів дуже багато – і на рівні президента, і на рівні парламенту. Так ресурс «Слово і діло» станом на середину минулого року нарахував 26 законопроектів, які перебували на підписі президента від місяця до трьох, і чотири законопроекти – ще довше.
Наприклад, у липні 2015-го Верховна Рада ухвалила закон №1793, яким посилювалась відповідальність за придбання продукції, робіт та послуг оборонного призначення, що не відповідають встановленим стандартам та вимогам, якщо вони призвели до загрози заподіяння шкоди обороноздатності. Президент повернув його зі своїми зауваженнями, Рада їх врахувала, ухвалила закон знову і в лютому 2016-го направила на Банкову. Тоді ж секретар комітету з національної безпеки та оборони нардеп від БПП Іван Винник зареєстрував постанову про скасування цього рішення Верховної Ради через процедурні причини (неособисте голосування, кількаразове повернення до розгляду). Ця постанова досі готується до розгляду, відповідно на сайті парламенту законопроект № 1973 лишається в статусі «готується на підпис».
Один з батьків української Конституції та колишній депутат Віктор Мусіяка нагадує, що якщо президент не підписує закон протягом 15 днів, його має підписати і опублікувати голова Верховної Ради. Мусіяка згадує, що ця норма в Конституції з’явилась ще за президентства Леоніда Кучми, коли Рада подолала його вето на закон про тимчасові спеціальні комісії, а він його так і не підписав. Тоді була вигадана формула, що у випадку бездіяльності президента закон підписує керівник парламенту.
«От і зараз той же закон про Приватбанк, ще коли пройшли 15 днів, мав би підписати і опублікувати Парубій, – каже Мусіяка. – Але вони з президентом – одна команда, яка все узгоджує, і отак вони виконують Конституцію. Опозиція мала б цей факт винести на трибуну Верховної Ради і поставити питання зняття голови Верховної Ради за невиконання Конституції. І навіть якщо за це не проголосують, він собі якось «засічку» зробить. А так ніяких наслідків за нехтування Конституцією нема».
Депутат від «Батьківщини» Сергій Власенко вважає, що в будь-якій нормальній країні за таке порушення Конституції президенту загрожував би імпічмент, а голові парламенту – відставка.
«У Порошенка ж є документи, які він не підписує роками, – обурюється близький соратник Тимошенко. – Причому іноді вони з Парубієм роблять це свідомо, іноді – тому що не розуміють необхідності та значущості цього. Хоча це ж – абсолютно формалізована річ, яка не потребує додаткового трактування. 15 днів – і все. Але, на жаль, за їхнє відсторонення від посад мають голосувати люди, які мислять так само, як вони».
За великим рахунком, законопроект-рекордсмен про вклади Приватбанку Порошенко міг би повернути до парламенту з проханням до депутатів його скасувати. Мовляв, обставини змінились, стабільність досягнута, тож необхідності в таких радикальних кроках більше нема. Але, скоріш за все, його у кращих традиціях буде просто поховано в тоннах законодавчого спаму.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0