Brexit: якою має бути стратегія України? Рецепт від онука Черчилля

19 вересня 1946 року Вінстон Черчилль у Цюриху закликав європейців єднатися для процвітання всього континенту. Рівно через 70 років у Києві Інститут світової політики ініціював дебати про майбутнє Європи та місце України у ній за участю онука Черчилля – сера Ніколаса Соамса. У круглому столі «Brexit: якою має бути стратегія України?» взяли участь українські та британські політики, дипломати, урядовці та експерти. Протягом майже двох годин вони намагалися з’ясувати, що ж означає рішення Великобританії залишити ЄС, як це вплине на відносини України і Британії, реалізацію євроінтеграційних прагнень України та  подальший розвиток Європейського союзу.

«Дуже важливо, щоб Україна не розглядала Brexit як кінець ЄС»

Cер Ніколас Соамс

депутат Палати громад Великобританії від Консервативної партії, міністр оборони у 1994–1997 рр. (онук прем’єр-міністра Вінстона Черчилля)

Спершу я хотів би трохи сказати про промову Черчилля у Цюриху. 70 років тому він виклав свої думки щодо того, якою може стати Європа. Але слід пам'ятати, що це була візія такої Європи, якою вона була тоді, у 1946 році. Францію та Німеччину було зруйновано, десятки мільйонів людей шукали собі нові домівки.

Європа перетворилася на задимлені руїни, і люди озиралися навколо з розпачем і відчаєм. І після цієї страшної бійні повстав Європейський союз з усім тим, що це означало для вільної Європи після закінчення «холодної війни». І я хочу почати з того, що глибоко шкодую через те, що мої співвітчизники проголосували за вихід з ЄС. Тепер робота британського уряду полягає у тому, щоб наповнити змістом це голосування, виконати бажання британців. Ми будемо слідкувати за тим, яким буде цей Brexit: приємним і легким чи жорстким і тяжким. Я дуже боюся, що це, ймовірно, буде тривалий і складний процес, який займе багато часу. Понад те, є великі шанси, що він буде гірким і затяжним. Ми повинні знайти свій вихід із цього справді скрутного становища. Я вважаю, що це була помилка, але це те, що ми сьогодні маємо.

Існує дуже гарна приказка в британській політиці: «Виборчу кампанію ви ведете поезією, але керуєте ви у прозі». Обидві сторони (за і проти Brexit) під час агітації зробили багато дуже екстравагантних і безвідповідальних заяв. Це є свобода демократії. І я насправді шкодую через використання противниками Brexit деяких аргументів, а саме, що вихід з ЄС коштуватиме британським домогосподарствам 4300 фунтів кожному; що відсоткові ставки злетять вгору і британські громадяни повністю збанкрутують... Виявилося, що все це не зовсім відповідає дійсності.

І я радий сказати, що економіка Великобританії, є добре зорганізованою економікою. За прем’єрства Девіда Кемерона і його канцлера казначейства Джорджа Осборна це була сильна економіка, припускаю, найсильніша в Європі. Вона має хорошу архітектуру, основу, низькі відсоткові ставки, гарне зростання, однак її перспективи можуть бути непевними. Великобританія є країною, яка веде глобальну торгівлю; вона дуже залежить від своїх зв’язків по всьому світу, вона більш еспортно орієнтована, ніж у більшості країн Європи. З цього ми повинні виходити, ведучи переговори щодо угоди про Brexit. Я сподіваюся на позитивні та близькі відносини з Європейським союзом, які дозволять нам іти своїм власним шляхом і забезпечити всі ці торгові угоди. Але немає жодних гарантій, що це буде саме так, а тому прогноз для Великобританії наразі непевний, з часом це позначиться на нашій економіці.

Ми говоримо про Brexit як про щось, що вже відбулося. Цього не відбулося. Його форму і стиль ще жодною мірою не визначено. Я – друг прем'єр-міністра. Вона ще не запустила статтю 50, і я говорив з нею про строки, наразі немає уявлення, коли Brexit відбудеться. І дуже важливо, щоб Україна не розглядала Brexit як кінець ЄС. Brexit – це не подія, а процес. І ви повинні грати свою роль у тому.

І наостанок я б хотів наголосити, що світ не чекатиме на Україну. І він не чекатиме, доки Великобританія вирішить, що вона збирається робити з Brexit. Світ, у якому ми сьогодні живемо, – це не світ очікувань, це світ наслідків.

«Шкода, що ми проводили цей референдум»

Ніл Балфор

колишній депутат Європейського парламенту, британський банкір, фінансист та політик

Я був послідовним прихильником ідеї Європейської інтеграції протягом усього мого життя. Як і 90% людей по всьому світу я був здивований і вражений результатами референдуму. Шкода, що ми проводили цей референдум. Я особисто не прихильник ідеї про корисність референдумів. Але це було зобов’язання, яке взяв прем’єр-міністр Девід Кемерон для того, щоб зберегти партії. І він дотримався даного зобов’язання. Я вважаю, що мало людей вірили, що прихильники виходу Великої Британії із ЄС переможуть. І це виявилося цілковитою несподіванкою до тієї міри, що ані прихильники збереження Великої Британії у складі ЄС, ані прихильники її виходу не мали уявлення, що робити наступного дня після голосування. І має пройти певний час, щоб ситуація стабілізувалася і щоб ми почали розробляти стратегію на майбутнє. І нинішній очільник уряду, пані Тереза Мей, чітко дала зрозуміти, що вона не збирається нав’язувати якесь чітке рішення на даному етапі. Перед нами стоять складні переговори.

Я був прихильником збереження Великої Британії у складі ЄС, але я не проти виходу країни із ЄС – навіть незважаючи на факт, що протягом п'яти років я був членом Європарламенту і бачив недемократичність способів розробки законів там. Що особисто мене ображало протягом мого 5-річного перебування на посаді члена Європарламенту, то це масштаби повноважень, які держави передали Єврокомісії. Як на мене, канцлер ФРН, президент Франції та інші політичні лідери в Європі, які мають реальну владу і повинні реалізовувати виконавчі повноваження в ЄС, фактично передали ці самі повноваження групі бюрократів, яких ніхто не обирав.

Різниця в тому, що у Великій Британії вищі державні службовці безпосередньо підзвітні міністрам, і вони не роблять більше, якщо міністр не дає на це згоду. У Брюсселі єврокомісари роблять, що вони хочуть, оскільки вони врешті-решт знають, що політичні лідери Європи поставили їм завдання реалізувати проект навіть більшої інтеграції в ЄС. І складається таке враження (саме враження про ЄС у моїй країні), що це група людей, які мають надзвичайно великі заробітні платні, але роблять, що їм заманеться, і при цьому вони не підзвітні виборцям в ЄС. Це одна із головних причин чому в моїй країні було стільки ворожості щодо Брюсселя. І, звичайно, ксенофобія, яка є у будь-якій країні світу і яка ще більше набирає обертів, коли люди відчувають, що на їхню роботу, житло, школи, медикаменти претендують іммігранти, а їхні діти й онуки ще більше конкуруватимуть за ці блага. 

«Ви не самотні, і Brexit не змінює відносин Великобританії з Україною. Хоча в Європі є вже певна втома…»

Джудіт Гоф

посол Великобританії в Україні

Борис Джонсон, міністр закордонних справ Великобританії, відвідав Україну минулого тижня. Думаю, це добра демонстрація того, що з точки зору зовнішньої політики існує потужний ланцюг послідовності у підході Великобританії до світу. Я б хотіла сьогодні вас запевнити, як запевняв міністр минулого тижня, що Великобританія продовжуватиме відігравати важливу роль на Європейському континенті. За останніх вісім тижнів, наприклад, ми відправили батальйон в Естонію, роту в Польщу, ми відправимо корабель для операції «Софія» в Середземному морі. Ми не зупиняємося. Так само ми не припиняємо своєї політики з підтримки України.

Ми залишимося потужним гравцем у цій країні. Ми продовжуватимемо стояти пліч-о-пліч з вами і підтримувати вашу територіальну цілісність, суверенітет і незалежність. Ми залишимося «сильним голосом» на підтримку санкцій усередині ЄС (доки ми будемо в ЄС). Ми переконані, що доки Росія не виконає Мінські угоди, санкції повинні діяти. Це не змінилося. Ми й надалі заперечуватимемо незаконну анексію Криму і вибори до Держдуми ми не визнаємо.

Ми будемо, як і раніше, робити свій внесок у діяльність СММ ОБСЄ в Україні. Британія є другим за величиною контрибутором після США, це не змінилося. Ми й далі надаватимемо гуманітарну і технічну допомогу, проводитимемо військові навчання та забезпечуватимемо військову допомогу в рамках операції ORBITAL. Ми продовжуватимемо робити свій внесок до допомоги ЄС, яка наразі становить 250 млн євро. Частина цієї допомоги надається з Великобританії, і так буде тривати й далі, поряд з нашою двосторонньою допомогою. Британія зберігає свою роль в ЄС, і ми будемо вас підтримувати у розвитку відносин з ЄС, а також у рамках НАТО.

Це не означає, що немає жодних викликів для України у світі після Brexit. Цього року був референдум у Нідерландах, який безпосередньо стосувався України. Думаю, є більш широка проблема щодо втоми від України в європейських столицях. Про що думають люди, коли згадують Україну? Чи думають вони про країну з потужним молодим поколінням, яка має потенціал? Чи вони потрапляють під вплив пропаганди і наративу, створеного в іншій країні, і вважають, що це держава, яка зазнає невдачі? І я вважаю, що для України важливо йти вперед і не «зациклювалася» на рішенні Великобританії вийти з ЄС. Водночас слід пам’ятати про більш важливі процеси всередині ЄС. Зростання популізму є тим, з чим ми всі повинні боротися.

З точки зору того, як Україні найкраще реагувати: ви повинні продовжувати реформи і боротьбу з корупцією. Це найкращий спосіб переконати людей у європейських столицях, що країна змінюється. А ми будемо підтримувати вас на цьому шляху. Насправді минулого тижня ми вже анонсували нову допомогу для реформування української судової та митної служби. Надзвичайно важливе значення має стратегічна комунікація. Потрібно пояснювати, чим є Україна, чого вона прагне і за що виступає, це абсолютно необхідно для руху вперед.

Думаю, що насправді Україна має чудову можливість наступного року: конкурс «Євробачення» відбудеться у Києві. Більшої аудиторії, ніж ця, годі очікувати. Ви зможете продемонструвати, куди рухається країна, її потенціал. Також вважаю, що Україні необхідно поліпшувати інвестиційний клімат. Демонструвати, що ваша країна відкрита для бізнесу. Британія буде продовжувати торгувати з Україною. Зрозуміло, з’являться певні технічні проблеми, і в певний момент ми змушені будемо почати їх обговорювати. Але не просто зараз. Важливо продовжувати стратегію України, засновану на заохоченні притоку інвестицій і торгівлі. Важливим для України є те, що вона зберігає тісні відносини з ЄС, Великобританією, іншими членами G7. Ви не самотні, і Brexit, хоча він і спричинив певний шок, насправді не змінює відносин Великобританії з Україною.

«Чи потрібно нам вступати до ЄС – це вже питання…»

Олена Зеркаль

заступник міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції

Українська стратегія не зовсім залежить від результатів Brexit, оскільки в нас має бути свій власний порядок денний. Наша стратегія полягає в тому, що ми маємо розбудувати державу. Водночас ми спостерігатимемо за тим, як розвивається історія з Brexit. Чому? Сьогодні Великобританія стикнулася з тією проблемою, яка в нас була, коли ми вели переговори. Думаю, ні для кого не таємниця, що для нас вести переговори з ЄС було справді важким випробуванням. У нас не було фахівців, здатних на той момент фахово обговорювати загальнополітичні питання, а тим більше економічні. Тому те, якою буде комунікація Великобританії з Європейською комісією, як розвиватимуться контрактні відносини між Британією та ЄС, буде дуже знаковим. Чому знаковим? Оскільки існує низка неврегулюваних питань, наприклад, пов’язаних з ратифікацією Угоди про асоціацію.

Візит новопризначеного міністра закордонних справ Британії Бориса Джонсона був дуже цікавим, оскільки міністр сказав дуже цікаву річ. Це, звичайно, досить епатажно, водночас у цьому є певний сенс. Він сказав, що майбутня угода Британії з ЄС може бути для України цікавим прикладом розвитку відносин з ЄС. І в цьому є певний сенс, оскільки ми зацікавлені у розвитку економічних відносин, поглибленні співпраці в інших сферах. Чи потрібно нам вступати до ЄС – це вже питання того, чи буде ЄС існувати у тому вигляді, в якому він є зараз, на момент, коли ми зможемо подавати аплікацію на членство. З огляду на це я закликаю вас розуміти наші прагматичні інтереси і виходити саме з цього.

Британська ситуація є також прикладом того, як можна позиціонувати себе на європейському просторі і як вибудовувати свої відносини залежно від того, яким є запит суспільства.

«Наразі ні в ЄС, ні у Британії немає чіткого рішення щодо того, яким чином провести Brexit»

Наталія Микольська

заступник міністра економічного розвитку і торгівлі – торговий представник України

Є кілька речей, які слід враховувати. По-перше, Британія є для нас важливим торговельним партнером в ЄС, вона є шостою з усіх країн, з якими ми торгуємо. І йдеться про торгівлю не лише товарами, а й послугами. Наш кошик торгівлі з Британією зростає. Цього року в нас з’явилося досить багато нових позицій, які стосуються овочів та фруктів, низки іншої переробної продукції. По-друге, Британія для нас є достатньо важливим інвестором. І третій важливий аспект – Британія є важливим фінансовим центром в ЄС.

Наразі ні в ЄС, ні в Британії немає чіткого рішення щодо того, яким чином розвиватиметься Brexit, якими будуть відносини між Британією і ЄС. З тих актів, які було оприлюднено урядом Великобританії для парламенту, зрозуміло, що розглядаються три моделі виходу. І щодо кожної з цих моделей Україна потребує окремої стратегії. Водночас ми розуміємо, що як мінімум до кінця 2019 року торговельні відносини між Україною і Великобританією залишатимуться в рамках чинної угоди про вільну торгівлю з ЄС. На початку 2017 року вже має бути якесь розуміння між ЄС та Британією як вони далі рухаються. Це ставить перед нами два питання. Перше – це оформлення наших торговельних відносин з Великобританією, як у кінцевому результаті, так і на проміжок часу, доки ця договірна база буде оформлюватися. Друге питання стосується торгівлі послугами. У зв’язку з цим, незалежно від того, якою буде модель відносин Британії та ЄС, нам слід вирішувати низку своїх завдань, починаючи від переговорів з ЄС про переформатування нашої Угоди про асоціацію до укладення з Великобританією нової угоди про вільну торгівлю. Як варіант можливо те, що на момент перехідного періоду Великобританія може надати Україні односторонні торговельні преференції у вигляді режиму GSP. Варіантів є багато, тож потрібно слідкувати за розвитком ситуації.

Нам слід працювати над тим, аби повністю імплементувати наші зобов’язання із DCFTA, а також нарощувати обсяги торгівлі з Великобританією. Наразі з британського боку є достатньо потужна підтримка нарощення нашої двосторонньої співпраці, зокрема і в торговельній сфері. Що більше зростатимуть обсяги взаємної торгівлі, то в кращих переговорних умовах ми перебуватимемо тоді, коли ситуація із Brexit проясниться.

«Друзі по коаліції, один одного так нищите, що опозиція залишається безробітною»

Роман Шпек

Член наглядової ради Інституту світової політики, постійний представник України при Європейському союзі (2000–2008 рр.)

Я пригадую переговори в ЄС щодо Конституції, яку так і не було прийнято. Тоді представники Великобританії дуже наполягали на необхідності реформування ЄС, зокрема говорили про ефективніше використання коштів, реформування сільськогосподарської політики ЄС, а значні кошти якраз перерозподіляються через аграрний фонд. На жаль, Франція виступила категорично проти реформи сільськогосподарської політики. Німеччина тоді підтримувала Францію, і з часом ми прийшли до Brexit. Дійсно, Великобританія завжди підтримувала ідею членства України в ЄС, але слід бути щирими, бо тут був і британський інтерес. Як то кажуть, Великобританія не має друзів, а має постійні інтереси. Підтримували, бо в інтересах Британії мати великий і менш керований ЄС. Він таким не став, і постало питання: бути чи не бути в ЄС?

Зрештою старше покоління, яке скоро вже не буде працювати або вже не працює, проголосувало проти молодого покоління, яке хоче бути активним і через участь у спільному ринку, і у фінансовому центрі в Лондоні і т.п. Але Британія знайде вихід з цього складного становища, а нам потрібно думати про своє. Слід думати над тим, що необхідно зробити, аби Україна більшою мірою могла скористатись покращенням відносин з Великобританією, в цих умовах, в яких вона зараз перебуває, і з ЄС. Україна має стати поважним партнером, з нами повинні співпрацювати не з жалю і не через те, що можуть втратити важливу територію-плацдарм на сході Європи, а через те, що Україна виконує покладені на неї суспільством функції, що в нас є демократія. Є чи нема? Моя відповідь така: в нас високорозвинене громадянське суспільство, у нас високі ознаки свободи слова, але в нас немає сили закону, а демократія – це не поговорити, а й відповідати за свої слова. При наявному стані судової системи, корупції і впливу олігархів на політику говорити про те, що ми – демократична країна у повному розумінні цього слова, не можна. Саме це стримує співпрацю України і з Великобританією, і з ЄС. 

Ми маємо угоду з ЄС про зону вільної торгівлі, але ми не можемо повністю нею скористатися. З тієї простої причини, що в Україні не відбуваються структурні реформи. Не відбувається приватизація, не вирішується питання аграрної політики і власності на землю. Півтора року ми маємо фінансову стабільність, але не можемо скористатися нею для економічного зростання. Наше законодавство не адаптовано до норм і положень європейського законодавства. І от якщо говорити про критерії на членство, то в цих Копенгагенських критеріях є один абзац, написаний ніби спеціально для України. Там є такий пункт: «Влада країни-апліканта має бути спроможною виконувати покладені на неї суспільством функції». Наскільки інституційно влада сьогодні може вести країну? Проблема не лише у браку кадрів, у нас інституції не працюють. Тут присутні представники низки фракцій, слухайте, ви своєю поведінкою довели цілковиту непотрібність опозиції. У таких політичних умовах, в яких Україна опинилась, ви, друзі по коаліції, один одного так нищите, що опозиція залишається безробітною. Будьмо щирими, якщо ми будемо змінювати країну, економіка ставатиме конкурентоздатною і зможе витримувати тиск більш розвинених економік країн – членів ЄС, тоді ми матимемо можливість покращити відносини як з Британією, так і з ЄС, хоч би в якому складі він був.

«Історія говорить, що британці завжди були інтуїтивно на крок-півкроку попереду»

Віталій Скоцик

голова Аграрної партії України

Торік Великобританія святкувала 800-річчя Великої хартії вольностей – документа, який заклав майбутнє єдиного Європейського простору і Європейського союзу. Я нагадаю, що 40-ва стаття цієї Хартії говорить: «Нікому не будемо продавати права і справедливості, нікому не будемо відмовляти у них або затримувати їх». Чи корисний Brexit для всієї Європи, України, Великобританії – час покаже. Але історія говорить, що британці завжди були інтуїтивно на крок-півкроку попереду того, що відбувалося в усьому світі. Тому Британія відігравала важливу економічну і політичну роль. І сьогодні це друга економіка Європи.

Минулого року внесок Британії в об’єднаний бюджет був 8,5 млрд фунтів. Зрозуміло, що відсутність цих 8,5 млрд фунтів вплине на ЄС і на підтримку тих національних економік, які цього потребують. Тому, звичайно, це вплине і на Україну, адже в Європейському союзі, мабуть, не буде того джерела фінансів, який ми зараз маємо. Але, з іншого боку, перед нами відкриваються абсолютно нові можливості, оскільки економіка Великобританії розвивається дуже гарними темпами і, за прогнозами, в 2021-2022 роках буде першою економікою в Європі.

Сьогодні у Лондоні і Брюсселі ставлення до України надзвичайно тепле. Це не просто добросусідське ставлення, а справді родинне. Європейський союз дуже щиро переживає за те, що відбувається в Україні і якою вона буде. За багато років я, мабуть, уперше відчуваю таку теплоту відносин. Але якщо ми подивимося загалом, то в цьому всьому процесі саме Великобританія відіграє роль того мудрого «хорошого батька» всього цього процесу. Британці жодного разу не зрадили свою впевненість щодо підтримки України в боротьбі з Російською Федерацією. Незалежно від того, які відбуваються політичні процеси у Великобританії, незалежно від зміни прем’єр-міністра, позиція Великобританії залишається тією ж самою. Дуже важливо, що й Борис Джонсон одну з перших своїх поїздок спланував саме до України. У британському парламенті відпрацьовано повну концепцію зміни судової реформи України. Є велике бажання разом з нами працювати. І навіть якщо ми не говоримо про прямі кошти, Лондонська біржа завжди відігравала для нас величезну роль. Згадайте 2008-2009 роки, тоді Лондонська біржа була якраз тим майданчиком, куди здебільшого хотіли виходити українські компанії. Але і в Європейському парламенті, і в британському для українців сьогодні один простий меседж: ми допомагатимемо вам стати сильними, але ми не зробимо за вас вашу роботу.

«Brexit є дуже гарним уроком поваги до демократії, волі народу»

Олексій Рябчин

народний депутат, співголова групи з міжпарламентських зв’язків зі Сполученим Королівством Великобританії та Північної Ірландії

Після Brexit ми досі намагаємося зрозуміти, що трапилося і що нам робити. Перше – Україна і Британія опинились в однаковому становищі: ми намагаємося знайти наше місце в Європі. Ми намагаємося більше інтегруватися, Британія намагається більше дезінтегруватися, але ми шукаємо якогось спеціального статусу, свого місця в Європі. І, як уже зазначалося, ми не знаємо, що то буде за Європа, але ми намагаємося знайти у ній місце. І тут у нас є спільний інтерес.

Спілкуючись як з прихильниками Brexit, так і з його противниками, я дійшов висновку, що для України нічого не змінилося, а можливо, ми з цього зможемо ще виграти. Бо наші єврооптимістичні колеги у Великобританії кажуть, що політика стосовно України не змінилася: невизнання Криму, підтримка України у війні з Росією, підтримка України у її прагненні євроінтегруватися і стати демократичною, відкритою країною. Мої враження від спілкування з євроскептичними британськими колегами, що вони намагаються довести і британцям, і своїм колегам, і всьому світу, що Brexit – це не фікція і може принести успіх у зовнішній політиці. Україна може бути країною, де вони зможуть показати швидкі результати. Зараз говорять про збільшення фінансування відносин з Україною, вони також намагаються зробити більше візитів до України. Через місяць тут буде міжнародний комітет, очолюваний Кріспіном Блантом, який пише свій звіт про Росію. Вони хочуть відвідати Київ, поїхати на Донбас, подивитись ситуацію. Тому ми маємо скористатись всіма можливостями Brexit.

Великобританія завжди була дуже сильним адвокатом України в самому Євросоюзі, часто балансуючи між прагматичною політикою Франції і Німеччини та більш, скажімо, україноскептичною позицією південних країн. Наразі ми втратили цю підтримку, але й тут відкриваються певні можливості, якими ми можемо скористатися. МЗС, Адміністрація президента, планують інтенсифікувати питання Будапештського меморандуму, і тут ми можемо співпрацювати з Великобританією. Зустрічаючись із британськими парламентарями, я постійно чув від них, що це питання честі; і слово, яке давав британський народ в особі британського уряду Україні і ці гарантії слід виконувати тією мірою, якою зможемо.

Brexit є дуже гарним уроком поваги до демократії, волі народу. Для нас, українців, це шок, що 52% проголосували за вихід і країна змінює курс. Ми якось це не сприймаємо, але дивимось, яка політична відповідальність лідерів, які до цього привели. По-друге, це урок для нашого політикуму, що необхідне відповідати на запити суспільства. Тому, що прихильники Brexit апелювали до бюрократії Брюсселя, до страхів людей стосовно міграції, втрати робочих місць. І те саме є в Україні, тому що українці, якщо взяти соцопитування, незадоволені політикою МВФ. Крім того, важливо навчитися рахувати 3-4 мільйони голосів за 4-5 годин, щоб результати оприлюднювались одразу після референдуму або виборів.

«Brexit становить істотні іміджеві ризики для ЄС. З хорошої організації не виходять»

Володимир Хандогій

надзвичайний і повноважний посол України

Звичайно, при всій повазі до рішення Британії, стратегія України має залишатися такою, якою вона і була, передусім щодо ЄС. По-друге, в Україні рішення Великобританії залишити ЄС сприйняли на двох рівнях: емоційному і прагматичному. На емоційному рівні ми, звичайно, були засмучені. Коли я залишав Лондон, мене переконували в тому, що такого ніколи не станеться, і я, приїхавши до Києва, так само всіх переконував, що Brexit нічим не завершиться. На жаль, не лише я, а й британські політики не змогли передбачити такого рішення, і це було великою несподіванкою, зокрема й для України. Тому на емоційному рівні у нас виникла гіркота втрати.

Тепер щодо прагматичного рівня, що, на мій погляд, більш важливо. Я розумію, що Великобританія підтримує і буде підтримувати Україну, але одна справа мати друга всередині організації, а інша – мати просто друга. Тому з виходом Британії ми втрачаємо серйозного, послідовного прихильника української перспективи членства в ЄС. І не просто прихильника, а інколи навіть мотиватора. Пригадую одне комюніке, яке ми готували за результатами візиту міністра закордонних справ України до Лондона, і саме британці запропонували включити туди згадку про перспективу членства. На жаль, українська делегація, діючи за відповідними інструкціями, відмовилася, сказавши, що це зараз не на часі. Для мене це було дивним поворотом подій.

Друга прагматична обставина, яку слід  враховувати, – це ризик послаблення санкційної політики ЄС стосовно Росії. Сьогодні для нас це є пріоритетом, і ми знаємо, що Британія активно виступала всередині ЄС за продовження санкцій. З огляду на це хочеться, щоб цей період розлучення зайняв певний час, і Британія, як раніше, тут відігравала провідну роль. По-третє, вихід становить істотні іміджеві ризики для ЄС. З хорошої організації не виходять, наприклад, от ми йдемо і хочемо бути членами ЄС, а Великобританія вирішила вийти… Тому аргументація на користь євроінтеграції з виходом Британії буде дещо послаблена. Вихід Британії з ЄС також натякає, що, напевно, щось в ЄС було зроблено не так. Можливо, концепція Об’єднаних штатів Європи не є популярною серед багатьох країн, і ЄС треба думати, як далі розвиватися.