Дорогі українці, говорит и показывает Москва!

Гібридна війна
Умовна «медіагрупа Медведчука» найбільше впливає на формування експертного дискурсу, задаючи теми і рамки обговорення у своїх студіях - Дорогі українці, говорит и показывает Москва!

Умовна «медіагрупа Медведчука» найбільше впливає на формування експертного дискурсу, задаючи теми і рамки обговорення у своїх студіях

На сьомому році війни з Україною Кремль впевнено перемагає на інформаційному фронті

Про російську присутність в українському медіапросторі знають і говорять всі. Стало вже традицією бідкатися стосовно «засилля прокремлівських медіа» чи «розповсюдження наративів роспропаганди». Але ці балачки, знову таки, традиційно, так досі і не привели до істотних позитивних змін в інформаційному полі України. Більше того, не виключено, що ситуація ще більше погіршиться…

Хто-хто в студії живе?

З усіх інформаційних телеканалів України, за підсумками квітня, найкращі рейтинги мали канали «холдингу Козака – Медведчука». В минулому місяці ZIK випередив Прямий канал і очолив топ за аудиторію «18+, Вся Україна», а NewsOne продовжує тримати першість у великих містах (18+, 50 тис.+). На четвертому місці – за обома показниками – «112 Україна». Такі дані щомісячного огляду показників телеперегляду українського ТБ, який публікує «Детектор медіа» в партнерстві з одним з рекламних агентств.

«Еспресо», 5-й та 24-й канали, УНІАН та «НАШ» практично в рази поступаються за популярністю лідерам.


Умовна «медіагрупа Медведчука» найбільше впливає на формування експертного дискурсу, задаючи теми і рамки обговорення в студіях провідних інформаційних каналів
Умовна «медіагрупа Медведчука» найбільше впливає на формування експертного дискурсу, задаючи теми і рамки обговорення в студіях провідних інформаційних каналів

Отже, умовна «медіагрупа Медведчука» найбільше впливає на формування експертного дискурсу, задаючи теми і рамки обговорення в студіях провідних інформаційних каналів. Потім вже «проговорені» в студіях тези «йдуть в маси»: або через соціальні мережі, або через продовження дискусії по вже «прокладеній колії» на інших медійних майданчиках.

Новини для народу

Верхня частина рейтингу популярності українських телеканалів «широкого профілю» виглядає – в плані власників – по іншому. П’ятірка лідерів тут така:

  • Канал «Україна»
  • ICTV
  • 1+1
  • СТБ
  • «Новий канал».

(Дані Індустріального Телевізійного Комітету розраховані за квітень 2020 роки для громадян 18-54 років, що проживають в містах з населенням 50 тис. жителів і більше).

Серед програм найбільшу аудиторію в квітні – окрім серіалів та розважальних шоу – мали такі:

Що найбільше дивлять українці, окрім шоу та фільмів

Місце в загальному
рейтингу ТБ-програм
Програма Канал Дата
2 ТСН (19:30) 1+1 20.04.2020
7 ТСН-тиждень 1+1 05.04.2020
8 Факти тижня. 100 хвилин ICTV 12.04.2020
12 Сьогодні (19:00) Канал Україна 20.04.2020
17 Сьогодні. Підсумки з Олегом Панютою Канал Україна 05.04.2020

* (Дані ІТК для програм тривалістю 5 хв. та більше)

Таким чином, новини «популярною мовою» широким верствам населення, а не «просунутим» телеглядачам, розказують та пояснюють медіагрупи Ахметова, Коломойського, та в меншій мірі Пінчука. Тим же, хто більше цікавиться політикою, свою версію картини світу просуває низька інформаційних каналів, яку вважають близькою до Медведчука.

Соцмережі рулять

Втім, українці все більше звертаються в пошуках новин не до традиційних, а до нових медіа. В 2019 році, вперше соціальні мережі як постачальники інформаційного контенту за популярністю обійшли телебачення. Опитування «Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів медіа у 2019 році» показало, що 68% респондентів використовують соцмережі для отримання новин, тоді як популярність ТБ-каналів як джерела інформації склала 66%. (Соціологічне дослідження було виконано компанією InMind на замовлення Internews)

Лідером із постачання інформації українцям є Фейсбук - 49% користувачів «скролять стрічку», щоб дізнатися, що коїться в Україні та світі. На другому місті – YouTube (25%).

Ці ж мережі представлені в верхній частині і іншого рейтингу – за результатами дослідження компанії TNS Ukraine (Kantar Group Company). За підсумками березня поточного року Фейсбук та YouTube стабільно обіймали друге та третє місце в списку найбільш популярних сайтів серед українських користувачів, поступаючись лише Google.

Ми також бачимо серед лідерів рейтингу кілька інтернет-ЗМІ… Але вони явно програють Фейсбуку та YouTube.

Топи влогінгу

Соцмережі – це більш емоційне і більш «інтимне» спілкування із аудиторією. Люди хочуть дізнаватися про світ «людською мовою» від конкретних, авторитетних для них публічних персон, і тому зажаті в рамки журналістських стандартів ЗМІ їм подобаються все менше.

Хто грає першу скрипку в цьому інформаційному сегменті, найбільш наглядно показує графік, якій підготували Resilient Ukraine за допомогою ресурсу NoxInfluencer, та оприлюднили його 25 травня.

Трендсеттери українського блогінга (влогінга) – Шарій та Гордон. Навіть якщо перерахувати їхні аудиторії із врахуванням лише глядачів з України, все одно число підписників того ж Шарія буде більшим, ніж у рейтингових україноцентричних YouTube-каналів - «Телебачення Торонто», Роман Цимбалюк чи BIHUS info, а у Гордона популярність більше, ніж у останніх двох.

Але це не тільки їхній особистий авторський проект – і Дмитро Гордон, і Анатолій Шарій виступають ще і в ролі засновників повноцінних онлайн-медіа – із власним прізвищем в назві та домені.

Багато написано вже про те, «хто стоїть» за цими медіапроектами. Якщо Шарія стабільно звинувачують в роботі на Росію, то Гордону вдавалося маневрувати – аж поки він не почав брати інтерв’ю у знакових фігур «російської весни» - Наталії Поклонської та Ігора Гіркіна – Стрелкова.

По кому строчить Телеграм

Ще один інформаційний потік, з якого українці черпають новини – Telegram-канали.

В минулому році у цього месенджера, створеного росіянами, в Україні було всього 6% аудиторії, з усіх соцмереж і месенджерів – він обіймав п’яте місце в рейтингу після Viber та Instagram згідно з опитуванням Internews. В цьому році, напевно, буде більше – зростання користувачів відзначають всі дослідники. Втім, це той випадок, коли навіть відносно незначне охоплення компенсується ефективністю точкового впливу на потрібні кластери аудиторії.

Так, всі політики та чиновники в якийсь час просто «підсіли» на «зливи» від «Темного рыцаря», окремі з них якийсь час «велися» на провокації каналу «Джокер»… За результатами минулого року серед популярних каналів ще присутні «Легитимный» та «Резидент» (дані ресурсу Tgstat, систематизовані Liga.net).

«Вторгнення» російських політтехнологій в український сегмент Telegram відбулося в 2018 році – після заборони російських соцмереж та напередодні президентської кампанії.

Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства, каже, що «після того, як було обмежено роботу в Україні російських соціальних медіа («Однокласніків», «ВКонтакте» тощо), «наступальною зброєю» роспропаганди став Telegram».

Створені ніби українські анонімні канали копіювали російські методи роботи – «вкид» інсайдів вперемішку із «інсайдами», ексклюзиву та «ексклюзиву», емоційне коментування поточних подій...

Дослідження кажуть, що найбільш популярні канали, орієнтовані на українську аудиторію, мають тісний зв'язок із подібними російськими каналами. І це не секретна інформація, а просто результати спостереження – «хто кого репостить». Постійні взаємні перепости роблять видимим зв'язок начебто різних каналів.

Як заявили представники «Резидента» журналістам видання «Бабель», «Telegram був найбільш недооціненим медійним майданчиком в Україні, а зараз демонструє різке зростання користувачів. Політичні анонімні канали стали ідеальним медійним інструментом для поширення необхідних смислів або зливу компромату».

Це працює так: спочатку якась інформація – з будь-яким рівнем достовірності – з’являється в Telegram, а потім її «розганяють» своїми постами чи заявами лідери думок чи онлайн-ЗМІ своїми передруками.

Нові горизонти експансії

Навіть з дуже короткого огляду ситуації в українському медіаполі ми побачимо, що серед лідерів джерел інформації – телеканалів та соціальних мереж – найміцніші позиції у «олігархічних» ЗМІ та медійних проектів (російського) «впливу».

Ані незалежних, ані підтриманих українською державою засобів масової інформації чи окремих медійних авторських проектів, в переліку найбільш популярних ресурсів, з яких українці в основному отримують новини – телебачення та блоги – немає.

Але і це ще не все.

Наразі, під місцеві вибори, готується запуск міських телеканалів в усіх містах мільйонниках. В столиці інвестор каналу Kyiv.Live – Вадим Столар, народний депутат з фракції «Опозиційна платформа – За життя» і керівник київського осередку цієї партії. Нагадаємо, Віктор Медведчук – глава політичної ради партії ОПЗЖ. Тобто, проектів медіахолдингу з репутацією прокремлівського стане ще більше і вони стануть ближчими для людей – «увійдуть» буквально «в побут» мешканців великих міст.

Далі – більше. Наразі в київської «тусовці» активно обговорюють можливу продажу медіаактивів Пінчука умовному медіахолдингу Медведчука. Про підготовку такої угоди «Главком» повідомляв ще рік тому. Сьогодні ж цю інформацію підтверджує у Фейсбук, зокрема, засновник Інституту майбутнього Анатолій Амелін. Експерти ринку не поспішають робити висновків до офіційного оголошення про зміну власників, але визнають: канали Пінчука вже не перший рік потерпають від нестачі коштів, і якийсь різкі дії та рішення в зв’язку із фінансово-економічними проблемами не виключені.

Якщо всі ці плани реалізуються… Втім, і сьогодні українське медіаполе можна називати українським за змістом лише частково. Тому, відповідно, і кремлівські наративи в нас просуваються дуже активно, не зустрічаючи адекватної відповіді.

Прогноз несприятливий

У кожний конкретний період часу набір меседжів, що їх «розганяє» російська та проросійська пропаганда, є різним. Політтехнологи корегують свої «темники» в залежності від поточної ситуації. Наразі, наприклад, запущена потужна антиамериканська кампанія (частиною якої є відома «мулька» про «секретні лабораторії»), відбувається просування тези про те, що «російська весна» на «Юго-Востоке» України була проектом Ігоря Гіркіна-Стрелкова, який буквально сам почав війну. Тобто –Путін тут геть ні до чого…

Але є в цьому потоці і константи – рамки, які ніколи не змінюються.

«Основна теза Кремля не міняється всі 30 років незалежності України: окремий від Росії шлях є помилковим незалежно від обраного напрямку – чи на інтеграцію з рештою Європи, чи на збереження умовно-нейтральної «багатовекторності». Відповідно, це диктує і порядок денний – більш чи менш жорстке «повернення до єдності». Складниками цього є нав’язування і єдиної мови, і єдиного культурного простору, і єдиного політичного вибору», - впевнений заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький.

«Довгі роки після першого Майдану «Кремль не відмовляється від наративу про те, що Україна – це «несправжня держава», - каже Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства. «Основні кейси інформаційних подач росТВ розкривають «несамостійність української влади», «неконтрольованість внутрішньополітичних процесів», «небезпека від України усім оточуючим країнам в регіоні». Також важливим для Москви кейсом є «примирення», «повернення дружньої політики», «зміна націоналістичної риторики». Третій напрямок: Україна має змиритися та погодитися на територіальні поступки. Четвертий: підтримка проросійських сил в самій Україні (наприклад ОПЗЖ та інших токсичних персонажів з режиму Януковича)», - констатує експерт.

Як на це реагує українська держава? По суті, на сьогодні чи не єдиною відповіддю Києва на державному рівні можна вважати блокування російських телеканалів, інтернет-ресурсів та соціальних мереж. Всередині країни Служба безпеки періодично викриває «інформаційних диверсантів».

Але це – лише заборони. Із «позитивними» відповідями – формуванням в українському інформаційному просторі українського порядку денного та просуванням проукраїнської точки зору, іншими словами, генерацією власного якісного контенту, що відповідає інтересам держави та її громадян не склалося. Проукраїнські сенси своїм громадянам (не тільки на окупованих територіях, але і всюди в Україні) держава не доносить.

Дисбаланс українського медіаполя завжди був проблемою, але нині він стає критичним, з точки зору загрози для державної безпеки. І велике питання: чи є в Україні ресурси для виправлення цієї ситуації? А що ще більш важливе – чи є ті, хто має можливості та бажання це зробити?

Наталя Іщенко, для «Главкома»


Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Натисніть «Подобається», щоб читати
Glavcom.ua в Facebook

Я вже читаю Glavcom в Facebook

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies