Москва вже не вперше докладає руку до нівечення православної святині
Внаслідок масштабного удару російських окупантів по Києву в ніч на 15 червня суттєво постраждала Києво-Печерська лавра, зокрема, її головна святиня – Успенський собор. Всередині собору зафіксовано серйозні пошкодження інтер'єру, а рятувальники попереджають про небезпеку обвалу конструкцій.
Російський безпілотник влучив у вівтарну частину Успенського собору – в Стефанівський приділ. Окрім того, внаслідок повторної спроби удару пошкоджено Башту Іоанна Кушника – оборонну споруду XVII-XVIII століть, що є частиною фортифікаційного комплексу Верхньої Лаври.
За словами директора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максима Остапенка, палала вся верхня частина собору, серйозно пошкоджено іконостас, а також зафіксовано значні руйнування унікальних розписів та фресок.
Найбільше постраждала та частина, яка дивом вціліла після вибуху під час Другої світової війни.
За майже тисячолітню історію Лаври (була заснована у 1051 році як печерний монастир за межами Києва) вона неодноразово зазнавала руйнувань внаслідок як природних катаклізмів, так і військових дій. Найбільше ж ударів вона отримувала від тих, хто цинічно тепер називає себе одними з головних захисників «канонічного» православ’я.
«Главком» склав підбірку найбільших руйнацій Києво-Печерської Лаври протягом її історії.
1240 рік – Монгольська орда
Хоча першим варваром, що спричинив масштабний погром Києва та його обителі, став суздальський князь Андрій Боголюбський ще у 1169 році, сама Лавра історію руйнувань своєї головної святині – Успенського собору – починає рахувати саме з ХІІІ століття. У грудні 1240 року, під час кривавого взяття Києва військами Бату-хана (Батия), Києво-Печерський монастир зазнав серйозного погрому. Згідно з традиційною інтерпретацією цих подій, монголи повністю зруйнували фортечні мури навколо обителі, а наземні дерев’яні споруди спалили. Воїни Батия повністю пограбували святиню: винесли церковне начиння, здерли коштовні прикраси, скинули хрест із бані та знищили іконостас. Внаслідок пожежі та руйнувань баня собору обвалилася, а від первісної архітектури XI століття вціліли лише капітальні стіни та частина вівтарних мозаїк.
Щоправда, щодо руйнувань 1240 року думки істориків розходяться. Зокрема, вони наводять свідчення, що Успенський собор Печерського монастиря під час монгольської навали практично не постраждав, а богослужіння в ньому тривало майже безперервно.
Деякі дослідники стверджують, що версія про тотальне знищення Києва та Лаври татаро-монголами та масову втечу населення на Суздальщину є одним із ключових елементів російських імперських міфів. Його головна мета полягала у привласненні історичної та духовної спадщини України-Русі.
1482 рік – кримський хан Менглі I Ґерай
Напад кримського хана Менглі І Ґерая на Київ у 1482 році став однією з найкривавіших сторінок в історії міста та Києво-Печерської лаври. У другій половині XV століття Київ перебував у складі Великого князівства Литовського і був центром Київського воєводства. На той час зміцнювалося Московське князівство на чолі з Іваном III, яке прагнуло послабити Литву. Іван III уклав союз із кримським ханом Менглі I Ґераєм. Московський князь підкупив хана багатими дарами і переконав його вдарити по південних землях Литви. Головною ціллю було обрано Київ як стратегічний і символічний центр.
Під час розгрому Києва Лавру пограбували й частково зруйнували. З Успенського собору здерли золоті оклади, винесли унікальне церковне начиння, ікони, літургійні книги та багаторічні монастирські архіви. Усі дерев'яні будівлі монастиря – келії, трапезні, господарські двори – було спалено. Собор зазнав значних пошкоджень від вогню. Більшість ченців, які не встигли сховатися в дальніх куточках печер, вбили або продали у рабство. На знак виконання «союзницьких зобов’язань» кримський хан відправив до Москви Івану III вантаж з викраденими з Успенського собору реліквіями.
1718 рік – «московський слід» великої пожежі
Ця подія не пов’язана з ворожими нападами (хоча існує версія з умисним підпалом з «московським слідом»), але стала однією з найбільших катастроф в історії монастиря. Через побутове загоряння в келіях вогонь охопив усю Верхню лавру. Спалахнув Успенський собор, згоріла унікальна древня бібліотека, де зберігалися тисячі книг і манускриптів.
Лавру відбудовували у стилі українського бароко, але ця пожежа мала непоправні духовні наслідки: українські науковці стверджують, що знищення лаврського архіву та бібліотеки допомогло Москві поглинути Київську митрополію та ліквідувати її автономію. Зокрема, й через те, що у вогні були втрачені документи, які свідчили, що Печерський монастир і Київська митрополія були від початку незалежні від Московського патріархату та підпорядковувалися Константинополю. Фактично історія церкви була написана Москвою наново.
«За свідченням очевидців, які зберігалися у відомого києвознавця, протоієрея Петра Лебединцева, Лавру підпалили посланці з Москви, які були одягнені як ченці. Згоріли величезний архів і бібліотека, загинули грамоти і пожалування… князів, феодалів і гетьманів», – зауважує доктор історичних наук Ігор Гирич.
Показовим є указ Петра І від 1720 року, виданий через два роки після пожежі. Він зобов’язав Києво-Печерську та Чернігівську друкарні видавати церковні книги лише відповідно до московських зразків.
1918 рік – «більшовицький терор»
Після більшовицької революції війська під командуванням Михайла Муравйова штурмували Київ. Спочатку Лавра під час ударів по столиці УНР була обстріляна з артилерії та частково зруйнована. Коли більшовики увійшли до Києва, у місті почався «червоний терор»: червоноармійці вдерлися до монастиря, грабували його та знущалися з ченців. Митрополита Київського і Галицького Володимира жорстоко побили та розстріляли.
Сам Муравйов, хоча й визнавав, що віддавав накази «бити по церквах і попах», заперечував, що наказував вбивати Володимира, виправдовувався, що не контролював «несознательные солдатские массы», і навіть обіцяв «вчинити рішучих заходів з розшуку та покарання злодіїв-провокаторів». Але терор, через який в Києві від рук більшовицьких банд було вбито тисячі людей, благословив саме він.
У 1920-му Лавру закрили, а згодом радянський режим перетворив монастир на Державний історико-культурний заповідник «Всеукраїнський музейний городок». Низка церковних цінностей була вилучена, внутрішнє оздоблення церков зруйноване.
1941 рік – підрив Успенського собору
Головний собор Лаври було підірвано через два місяці після окупації Києва нацистами – З листопада 1941 року. Існує кілька версій цього злочину. Власне, радянська пропаганда звинувачувала в цьому якраз німецьких окупантів під керівництвом рейхскомісара України Еріха Коха. Німецька ж влада стверджувала, що собор дистанційно підірвали радянські диверсанти, як і Хрещатик, коли в Київ увійшла гітлерівська армія. Схожої думки притримувався і відомий радянський кінорежисер Олександр Довженко, про що написав у своєму «Щоденнику».
Більшість сучасних українських дослідників вважають найбільш імовірною версію про підрив собору вибухівкою, закладеною радянськими спецслужбами. За однією з версій, спецслужби НКВС хотіли активувати заздалегідь закладену в соборі вибухівку, коли Лавру відвідувало вище німецьке командування та їхні союзники. Зокрема, в той самий день собор відвідував президент Словаччини, яка була союзницею нацистської Німеччини, Йозеф Тісо. Але підривники не вгадали з часом вибуху і ніхто з вищих чинів не постраждав.
‼️ Цієї ночі лише по столиці росіяни запустили понад 60 ракет. Загалом по Україні було випущено 70 ракет і 611 дронів, - Зеленський
Станом на зараз відомо про 28 поранених і чотирьох загиблих у столиці.
Через російський удар по Києво-Печерській лаврі горів Успенський собор –… pic.twitter.com/BjVWXHHiMI
За іншою версією, німці чудово знали, що Успенський собор заміновано, але свідомо нічого не зробили для його розмінування. А перед підривом завчасно вивезли з його території найцінніші ікони та реліквії.
Відбудовано собор було лише в 1999-2000 рр., коли ще ніхто не міг уявити, що православну святиню в XXI столітті знову руйнуватимуть сучасні «нащадки Муравйова».
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0