Чи буває так: «ось тут ми договір рвемо, а тут - рибу загортаємо»?
Президент України Петро Порошенко має намір внести до Верховної Ради законопроект про негайне одностороннє припинення дії низки положень Договору про дружбу та співпрацю між Україною та РФ.
«Я внесу до парламенту законопроект про негайне одностороннє припинення дії окремих положень Договору про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною і Росією в частині, в якій дія цього Договору несумісна з національними інтересами держави та реалізацію нашого права на самооборону», — пояснив сьогодні Порошенко.
Крім того, глава держави запропонував офіційно припинити участь України у статутних органах СНД.
- …«сприятимуть процесу роззброєння і взаємодіятимуть у справі неухильного виконання угод у галузі скорочення озброєнь, в тому числі ядерних»;
- …«вживають на своїй території необхідних заходів для відвернення і припинення будь-яких дій, що являють собою підбурювання до насильства або насильство проти окремих осіб чи груп громадян, яке ґрунтується на національній, расовій, етнічній або релігійній нетерпимості»;
- …«забезпечують захист етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин на своїй території і створюють умови для заохочення цієї Самобутності» тощо.
Тут – дружимо, тут – не дружимо
Оцінки експертів з приводу того, наскільки рішення президента щодо часткової денонсації відповідає нормам міжнародного права, кардинально розходяться. Так, екс-міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко вважає, що часткова денонсація Договору є неможливою. «Внесення змін у текст договору можливе тільки за згодою двох сторін. Внесення односторонніх змін робить, як правило, не чинним весь договір», - сказав він у коментарі «Главкому».
Треба зазначити, що формулювання, що міститься у статті 40 Договору справді передбачає, що в односторонньому порядку розірвати угоду неможливо.
Водночас у дипломата Олександра Данильченка інша думка із цього приводу. «Кожна держава може сама укладати, припиняти, призупиняти дію укладених нею міжнародних угод. Варто залишити лише ті угоди з Росією, які вигідні Україні», - розказав він «Главкому». Данильченко також додав, що рішення про вихід з СНД «давно вже перезріло», а участь у ній для України означає наявність зв’язків з Росією. А їх, на думку експерта, треба «рішуче розривати».
Інше питання – чому йдеться про денонсацію лише частини положень, а не Договору в цілому. Глава держави пояснив так: «Для України є важливими положення, в яких сторони, я цитую: «поважають територіальну цілісність одна одної, сторони підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів».
В уряді, очевидно, підтримують позицію президента. Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе ще 6 квітня заявляла, що великий договір про дружбу і співробітництво з Росією досі діє, тому що в ньому визнається територіальна цілісність України. «Акт про дружбу і співробітництво досі діє саме тому, що там Росія визнає повністю нашу територіальну цілісність і Росія там зобов'язується виконувати умову про ненапад на українську державу. І поведінка Росії протягом цих чотирьох років - це пряме порушення», - пояснила віце-прем'єр.
У свою чергу дипломат Сергій Борщевський зауважив: «На момент російської агресії проти України цей договір був чинним для обох сторін, і він був порушений Росією. Вихід з угоди сьогодні не знімає з неї відповідальності». Виходить, що можна було б денонсувати угоду повністю. Можна припустити, що у Порошенка була ще одна причини не робити цього.
Костянтин Грищенко вважає, що часткова денонсація – «це не юридичний крок – це політична декларація, спрямована, на те, щоб саме російська сторона оголосила, що після прийняття цього рішення Україною договір уже не є чинним в цілому».
Політолог Володимир Фесенко назвав рішення глави держави «гнучким і компромісним, адже у цьому договорі є положення, які відповідають українським інтересам». Відповідаючи на питання «Главкома» про те, чому Порошенко зважився на таке рішення на п’ятому році війни з РФ, експерт відповів: «На мій погляд, це пов’язано із тим, що у 2014-15 роках ще було сподівання, що вдасться залагодити конфлікт через Мінські угоди. І тоді односторонній розрив Договору міг стати чинником посилення конфлікту. Зараз вже ясно, що не вдасться компромісно вийти з конфлікту». Фесенко також нагадав про нещодавнє ухвалення закону, що заміняє АТО іншим правовим режимом. «Безумовно, це все невипадково робиться саме перед виборами», - робить висновок політолог.
На думку Фесенка, таке рішення президента буде підтримано парламентарями.
Що далі
Реакцію Росії передбачити важко. На думку експерта Олександра Данильченка, Росія не керується нормами міжнародного права, а отже, наступний її крок не піддається прогнозам.
Теоретично у Кремля є кілька варіантів. Їх озвучив голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак:
- дзеркальна денонсація тих положень, які відмовляється визнавати Україна;
- денонсація зі свого боку окремих положень, які вигідні Росії, наприклад, статті 2 Договору про те, що сторони «поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів»;
- денонсація повного тексту договору;
- денонсація інших двосторонніх договорів, які існують між Україною і Росією.
Нагадаємо, що у 2016-му році міністр внутрішніх справ Росії Сергій Лавров заявляв, що «Росія не планує денонсувати Великий договір про дружбу, співробітництво і партнерство з Україною». «Лавров вважає, що основним завданням на даний час є розвиток дружніх зв'язків між двома державами. Розрив угоди, на його думку, навряд чи посприяє вирішенню проблем в російсько-українських відносинах», - йдеться у його відповіді за запит депутатів Держдуми. Однак з того часу минуло майже два роки, і невідомо, як РФ тепер відреагує на крок Порошенка.
Водночас денонсація низки положень чи в цілому документа може мати і конкретні наслідки. Приміром, свого часу, критикуючи резонансну «мовну» статтю 7 закону України «Про освіту» у Москві заявили, що положення документу «порушують міжнародні зобов'язання Києва». Тоді речник президента РФ Дмитро Пєсков казав: «Договір про дружбу і стратегічне партнерство між Росією і Україною продовжує діяти, тому, з юридичної точки зору, до нього можна звертатися, в тому числі в зв'язку з прийнятим в Києві законом про освіту». Іншими словами, у Кремля зникають (навіть надумані) юридичні підстави для критики сьомої статті, а отже, можливість влаштовувати чергові скандали та говорити про захист прав російськомовних українців.
Кремлівська преса обурена
Офіційний Кремль станом на вечір 12 квітня не сформулював свою позицію на заяву Порошенка про частковий розрив Договору про дружбу і співробітництво. Але російські медіа уже відреагували. Загальний смисл повідомлень зводиться до того, що Україна таким чином… визнає анексію Криму Росією законною.
«Комсомольська правда» у своїй замітці «Україна «трохи виходить» з СНД, де ніколи не була» пише про те, що нібито без Великого договору кордони України автоматично повинні визначатися попереднім міжнародно визнаним актом, а саме актом 1945 року, коли Україна (на правах республіки СРСР) вступала в ООН… «Ніякого Криму тоді за Україною не значилося. Крим був у складі РРФСР, в 1991 він перетворився Росію. Вона і взяла на себе всі зобов'язання і борги після розвалу Союзу… Київ рве Договір про Дружбу з РФ, що автоматично буде визнанням Криму російським», - демонструє дива логіки російське видання.
«У 2014 році вони теж «грюкали дверима», а потім замовкли. Тому що, це вдарить перш за все по самих українцях. Їх мільйони на території Росії, і вони опиняться в правовому вакуумі», - наводить видання слова заступника директора Інституту країн СНД Ігоря Шишкіна.
Що стосується Договору про дружбу, то він, наголошує видання, підписувався на 10 років і вже через рік (у квітні 2019 го) завершує діяти. «У цьому Договорі багато пунктів. В тому числі, і про те, що Росія і Україна не можуть підписувати договори з третіми країнами, які будуть обмежувати чиїсь інтереси. А, наприклад, співпраця України з НАТО саме утискає інтереси Росії і суперечить Договору про дружбу. По суті, Києву в цьому документі і потрібен був тільки один пункт - про визнання кордонів часів СРСР. Але так не буває, що ось тут ми договір рвемо, а тут - рибу загортаємо», - додав Шишкін.
Наприкінці березня заступник міністра закордонних справ Олена Зеркаль уже висловлювалася щодо необхідності розірвання нинішнього договору про дружбу і співробітництво і підписання нового договору. Цей намір викликав критику Росії. Глава Комісії Ради Федерації з інформаційної політики назвав такі наміри «черговою провокацією» Києва.
«Федеральное агентство новостей» також пише про те, що «світ не помітить виходу України з СНД». «Від того, що Україна більше не буде входити до складу СНД, гірше не стане нікому», - наводить видання слова заступника голови комітету Ради Федерації з міжнародних справ Андрія Клімова.
"Новый договор" с Россией, который начал готовить украинский МИД, будет очередной провокацией. Это можно предсказать с уверенностью. Ни на что иное киевские власти просто не способны. Очередное упражнение в зоне вражды и абсурда.
— Алексей Пушков (@Alexey_Pushkov) 31 марта 2018 г.
Пропагандистська Russia Today наголошує на тому, що діючий між Україною і Росією договір вигідний Україні, оскільки саме за ним Крим і Севастополь на початку 90-х відходили Україні. «Саме тому документ зустрів великий опір в Держдумі. Проти нього виступили на той момент віце-спікер Сергій Бабурін і глава комітету у справах СНД Георгій Тихонов. Не схвалили угоду і міністр у справах СНД Аман Тулєєв, і мер Москви Юрій Лужков. Але в кінцевому рахунку Договір все ж ратифікували», - проводить екскурс в історію Russia Today.
В середині січня цього року у Держдумі РФ також лунали висловлювання щодо необхідності відміни частини Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією зокрема щодо визнання територіальної цілісності одне одної. Ініціатором був депутат Костянтин Затулін. «Скасування цього договору означатиме відмову від визнання кордонів України станом на 1999 рік, а значить і відмову визнавати Севастополь і Крим територією України», - пояснював свою логіку російський політик.
Наталія Сокирчук, Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0