Пропозиції і зауваження щодо проекту правопису приймаються до 15 вересня
Комісія з питань правопису при Міністерстві освіти і науки підготувала проект змін до українського правопису. Документ оприлюднено на сайті Міносвіти. Проект розроблено «на фундаменті української правописної традиції з урахуванням новітніх мовних явищ, що набувають поширення в різних сферах суспільного, наукового та культурного життя», пояснює прес-служба міністерства. У разі ухвалення нової редакції правопису, вона стане четвертою за весь час його існування. Востаннє правопис змінювався у 1990 році. «Український правопис, як і правопис будь-якої іншої мови, не може бути вичерпним; він кодифікує основні, найпоширеніші або спірні орфографічні положення», ідеться у відповідній заяві, опублікованій на сайті Міністерства освіти.
Вже за кілька годин після оприлюднення новий проект правопису отримав численних критиків. Насамперед «знавці мови» запротестували у соцмережах. Одні обурюються можливою появою «священника» з подвійною «н», інші спробам скасувати написання слова «Вкраїна». Мовляв, обмежуючи написання назви нашої держави «Україна», ми ніби знову наближаємося до Росії.
Відомі філологи просять не драматизувати ситуацію передчасно. Вони наголошують на тому, що опубліковано лише проект правопису. Щоправда, цікавий факт – автори документа відмовляються його коментувати, закликаючи дочекатися остаточного варіанту, який буде вироблений після обговорення.
Крім того незалежні філологи стримані в оцінках, називають зміни не суттєвими і бачать здебільшого позитив.
Які головні зміни у проекті нового правопису
«И» на початку слова
Пропонується затвердити вживання «и» на початку слова:
- перед приголосними «н» і «р» (індик - индик, ірод - ирод),
- на початку дієслова икати і іменника икавка,
- на початку іншомовних слів типу ийбен, ич-оба та інших слів згідно з вимовою в цих мовах: Кім Чен Ин,
- на початку окремих вигуків (ич!), часток (ич який хитрий),
- на початку дієслів (и́кати, икну́ти, ика́тися, икну́тися).
«Ввійти» замість «увійти»
У проекті правопису пропонується після слова, що закінчується на голосний, перед «в» вживати префікс «в-», а не «у-»: Дослідниця вважає експеримент успішним, гості ввійшли до зали, дитина вві сні посміхається; вони ввісьмох вийшли на Говерлу.
Натомість «у» пропонується вживати після паузи, що на письмі позначена комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед буквою, що передає приголосний: До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села; Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник); Це було... у Києві.
«Вкраїна» зникне
Нинішній правопис у поезії крім звичайної форми Украї́на дозволяє вживати Вкраї́на: Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький). А зараз пропонується деякі слова української мови — загальні та власні назви в будь-якій позиції вживати або тільки з у (ува́га, уда́рник, узбере́жжя, ука́з, Уго́рщина, Удовиче́нко, Ура́л), або тільки з в (взає́мини, вла́да, вла́сний, власти́вість, вплив, впливо́вий, Вру́бель, Владивосто́к тощо). У кількох словах уживання в, у залежить від їхнього значення: вда́ча і уда́ча, вклад і укла́д, впра́ва і упра́ва, вступ і усту́п.
Прийменник «у» на початку речення пропонується замінити на «в»
Проект нового правопису підійшов ліберально до чергування прийменників (префіксів) у/в. Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, та для досягнення милозвучності, в українській мові вживають прийменник у між словами та префікс у- на початку слів у таких позиціях:
між приголосними: Десь у житі кричав перепел; Наш учитель;
на початку речення або слова перед приголосним: У лісі пахло квітами; Угорі яскраво сяяло сонце; Унаслідок зливи пошкоджені дороги.
Між тим у цій позиції відповідно до проекту може бути вжитий також прийменник в та префікс в-, оскільки він позначає нескладотворчий ў: В лісі пахло квітами; Вгорі яскраво сяяло сонце; Внаслідок зливи пошкоджені дороги.
Звуки літер g та h в українській мові як «ґ» і «г»
За чинним правописом (від 1990 року) звуки g і h передаються літерою г і «ґ» Новий правопис пропонує розширити застосування «ґ» у, наприклад, іноземних власних назвах, деяких іменах.
У прізвищах та іменах людей в разі ухвалення нового правопису допускатиметься передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови – буквою г (Ва́ско да Га́ма, Вергі́лій, Га́бсбург, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гонга́дзе, Гулліве́р) і шляхом імітації іншомовного [g] – буквою ґ (Ва́ско да Ґа́ма, Верґі́лій, Га́бсбурґ, Ґарсі́я, Ге́ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґонґа́дзе, Ґулліве́р тощо). Але при цьому Ґе́те, наприклад, не зміниться на Ґьоте, хоча саме через [ьо] звучить прізвище відомого німецького драматурга. Мовознавці пояснюють це тим, що німецьке [ö] доцільніше передавати українським [е].
Буквою ґ передаємо звук [g] у давно запозичених загальних назвах, таких як ґа́нок, ґатунок, ґвалт, ґра́ти, ґрунт та в похідних від них: ґа́нковий, ґратча́стий, ґрунто́вний тощо.
Звук g та близькі до нього звуки, що позначаються на письмі буквою g, звичайно передаємо буквою г, тут правила за проектом нового правопису не зміняться: аванга́рд, агіта́ція, агре́сор, Вахта́нг, Гарсі́я, Гайнетді́н, Ердога́н, Гвіне́я, Гольфстри́м, Гренла́ндія, Гру́зія, Ге́те, Ва́ско да Га́ма, Гео́рг, Гурамішві́лі, Гонга́дзе тощо.
Нині на письмі звук [h] ми переважно передаємо буквою г: гандбо́л, герба́рій, гі́нді, гіпо́теза, горизо́нт, го́спіс, го́спіталь, гу́мус; Га́рвард, Ге́льсінкі, Гіндуста́н, Ганніба́л, Ге́йне, Гора́цій, Люфга́нза. За традицією в окремих словах, запозичених з європейських та деяких східних мов [h], і фонетично близькі до нього звуки передаємо буквою х: хо́бі, хоке́й, хол, хо́лдинг, брахма́н, джиха́д, моджахе́д, хану́м, харакі́рі, хіджа́б, шахі́д, Алла́х, Ахме́д, Муха́ммед, Сухро́б, Хакі́м, Хаммура́пі тощо. А от слово хостел пропонується вживати як гостел, оскільки при англійській вимові цього слова чується більше [г], ніж [х].
Священик з двома «н»
Слово «священник» проект правопису пропонує писати з двома «н», як і решту слів, що мають збіг на стику кореня або основи із суфіксом: День — де́нний, зако́н — зако́нний, кінь — кі́нний, осінь — осі́нній, туман – туманний; башта́нник, годи́нник, письме́нник, свяще́нник; віко́нниця, Ві́нниця; дві букви н зберігаємо й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із двома н: зако́нний — зако́нність — зако́нно, тума́нний — тума́нність — тума́нно;
Авдієнція і лавреат
Буквосполучення au, ou на позначення звукосполучень [au] [ou] нині на письмі ми передаємо через ау, оу: аутса́йдер, бра́унінг, гауптва́хта, ма́узер; Ка́унас; Кла́ус, Кра́узе, Па́уль, Фа́уст, бо́улінг, джо́уль.
У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав: автенти́чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор, авторите́т, автохто́н, ла́вра, мавр, Авро́ра, Лавро́, Павло́. У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, проект документу допускає орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна.
Йотування повертається
У 1933 році у Радянській Україні заборонили так званий «харківський», або «скрипниківський» правопис, названий на честь народного комісара освіти Миколи Скрипника (редакції 1928 року). Той правопис унормовував йотування, тобто вживання «є» перед голосними. Цьогорічний проект правопису пропонує повернути йотування: проє́кт, проє́кція, проєктування.
Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я: бу́єр, конве́єр, пле́єр, фла́єр, лоя́льний, парано́я, плея́да, роя́ль, саквоя́ж, секво́я, фая́нс, феєрве́рк, ін’є́кція, проє́кт, проє́кція, суб’є́кт, траєкторія, фоє́, є́ті, Го́я, Саво́я, Феєрба́х, Ма́єр, Кає́нна, Іса́я, Йога́нн, Рамбує́, Со́єр, Хая́м, Хеєрда́л, Юно́на тощо.
«Пів’яблука» може перетворитися на «пів яблука»
Невідмінюваний числівник пів зі значенням «половина» з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пропонується писати окремо: пів áркуша, пів годúни, пів відрá, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів я́блука, пів я́щика, пів я́ми, пів Єврóпи, пів Кúєва, пів Украї́ни. Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмі́сяць, півóберт, півовáл, півóстрів.
Етер і мітологія
Відповідно до проекту нового правопису звук [th] у словах грецького походження, узвичаєних в українській мові з ф, можна буде вживати з т: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Федо́сь і Тодо́сь, Феса́лія і Теса́лія тощо.
Між тим англійське [th] навіть після змін правопису передаватимемо як і зараз через т: три́лер, Ага́та, Арту́р, Бле́ксміт, Во́рдсворт, Ме́редіт, Со́тбі; у деяких власних назвах за традицією через з: Ре́зерфорд, Ве́зербі , Са́зерленд рідше через с: Голсуо́рсі.
Як народжувався нинішній проект правопису
Правопис у будь-якій країні є системою правил, які визначають способи передавання мовлення на письмі. Сучасний український правопис був затверджений 14 листопада 1989 року, а опублікований у 1990-му. Його обговорювали у новоствореному Товаристві української мови ім. Тараса Шевченка, яке очолював Дмитро Павличко). Головними змінами ухваленого 18 років того документа були повернення в українську мову букви «ґ» та кличного відмінка, який за радянських часів був необов’язковим у вживанні і називався «клична форма». Та на цьому зміни не зупинилися.
Наприкінці 1991-го року відбувся Міжнародний конгрес україністів, на якому ухвалили постанову про потребу вироблення сучасного українського правопису як для мешканців держави, так і для діаспори. Цей правопис мав би «опиратися на весь історичний досвід української мови». Через три роки уряд затвердив перший склад Комісії з питань правопису, проте робота з підготовки наступної редакції правопису була надто повільною. «Проект правопису 1999 року», чи просто «Проєкт», як його називали за пропозицію повернути йотування до української мови, чекав на кращі часи.
Над підготовкою редакції правопису, яку хочуть ухвалити у 2018 році працювала спеціально створена робоча група Комісії з питань правопису Міністерства освіти і науки України, до якої увійшли провідні філологи країни і урядовці. Зокрема, заступник міністра освіти, співголова згаданої вище комісії Максим Стріха і директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко. Пропозиції і зауваження від усіх охочих щодо проекту правопису приймаються до 15 вересня.
Критика полилась із соцмереж
«Священник з двома «нн» дуже погана ідея - всі, хто так старанно вчився до ЗНО знову будуть гнати, що філологи міняють правила щороку», - пише у Facebook користувач Тетяна Бура.
Користувач Андрій Горбунов обурюються тим, що в новому правописі не змінили передачу німецьких звуків. «А чому ж Ґете, а не Ґьоте? Так і залишиться Ґедель замість Ґьоделя?»
Користувач Maximilian Ruthenian обурюється намаганням скасувати написання слова Україна як Вкраїна, вбачаючи у цьому відкат до Росії. «Треба дозволити чергування, яке є в мові живій, і на письмі. Так українську ще більше приблизили до російської».
Марія Романчук висловлює нерозуміння «икавкою» і початковою «и». «Де букву «г» загубили?».
Філологи схвалюють?
«Резонанс викличе правопис російських прізвищ»
Олександр Авраменко,
автор понад 50 посібників з української мови і літератури, «Учитель року-1996»
Зміни, які запропоновані до українського правопису радше косметичні, ніж кардинальні.
Перше, що заслуговує на увагу, – це паралельні варіанти слів таких, як «міф» та «міт», тобто грецький звук [th] в українській мові здавна передавали як [т] і якщо згадаємо наших авторів початку століття, то вони так і писали. Наприклад, Євген Маланюк, Микола Зеров не використовували слова «міф», тому науковці, які готували цей правопис, вирішили не дратувати нас українців і навели паралельні форми, тобто дозволяють використовувати і «міф», як люди звикли, і «міт», «ефір» і «етер», «Марфа» і «Марта», «кафедра» і «катедра», «Афіни» і «Атени». Тобто обидві форми будуть правильні, коли узаконять цей правопис. Та навіть після того, як затвердять цей правопис, буде кілька років перехідного періоду.
Друге: збіг голосних. Українська мова милозвучна і вона уникає збігу голосних, тому зараз проект правопису так само пропонує паралельні форми «пауза» і «павза», «фауна» і «фавна», «лауреат» і «лавреат», «аудиторія, і «авдиторія», і «аудієнція» і «авдієнція». Це пояснюєтеся і законами милозвучності – краще збіг приголосних, а не збіг голосних. Подивіться, ми ж не кажемо «ауто», ми кажемо «авто», ми кажемо не «ауторитетний», а кажемо «авторитетний». Щоб не було шаленого резонансу, будуть функціонувати, якщо затвердять цей проект, обидві форми.
Третій момент. Числівник «пів» пропонується писати завжди окремо. Зараз «пів» пишемо з дефісом, якщо це власна назва (наприклад, пів-Києва – «Главком»). Якщо загальна, то нині пишемо разом – «півлимона», «півогірка». Я вважаю, що пропозиція писати «пів» завжди окремо – це логічно, бо «пів» - це те саме, що «половина», а це слово ми пишемо, звісно, окремо. Ця норма може спростити вивчення цього правила у школі, щонайменше.
Четверте. Я відчуваю, що буде резонанс щодо передавання російських прізвищ. Російське закінчення «-ой», наприклад у прізвищі «Трубецкой», «Толстой», «Крутой» ми передаємо через «ой», а тепер буде звичне українське «-ий», тобто буде «Трубецький», «Ігор Крутий». Єдиний виняток буде «Лев Толстой».
Раніше люди говорили «индик», але писали все одно «індик», бо правопис був змінений у бік російської мови. До 1927-1928 років правопис мав початкове «и» в словах. Так багато людей спілкуються у житті і зараз, не рафіновані інтелігенти, а звичайні люди. Жива мова саме така. Це не те, за що варто чіплятися.
Важливо, аби новий правопис був зрозумілим
Іван Ющук
кандидат філологічних наук, мовознавець, автор 20 підручників з української мови для середніх та вищих шкіл
Я трішечки доклав зусиль до написання проекту правопису. Нормування літери «ґ», нормування іноземних слів – це позитив. Цей правопис ще років десять тому мав би бути модернізований. Те, що було нароблене за радянського часу (з правописом – «Главком»), – це не у Москві виробляли, це робили українські мовознавці. Вони багато, що мудро зробили і вдосконалили, тому не зовсім треба відкидати зроблене. Важливо, аби новий правопис був зрозумілим для всіх.
Михайло Глуховський, Юлія Тунік, «Главком»
Коментарі — 0