Донецький олігарх уникає обіймів Медведчука. Але якщо Москва дасть команду, то…
Процес розколу Опозиційного блоку, який анонсувався кілька років поспіль, формально стартував. Сталось це сьогодні на третьому поверсі Верховної Ради. Там було презентовано нову «Опозиційну платформу «За життя» - об’єднання Опозиційного блоку та партії «За життя», до якого не долучились депутати, орієнтовані на Рината Ахметова.
За мир в усьому світі
Лідери нового альянсу зі старими обличчями – Юрій Бойко та Вадим Рабінович. Вони потиснули один одному руки та видали стандартний у таких випадках набір пафосних фраз. «Є три пункти, за якими ми запрошуємо всіх: перше – це встановлення безумовного миру в країні, друге – припинення економічного геноциду українського народу і третє – створення незалежної нейтральної країни – «Швейцарії Східної Європи», – так окреслив загальні плани нового об’єднання Рабінович. Бойко додав, що до об’єднання запрошуються всі опозиційні сили, «щоб відновити в Україні мир, стабільність, порядок, припинити війну і зробити життя наших громадян щасливим». Втім, враховуючи, що двигуном цього об’єднання є кум президента Росії Віктор Медведчук з його маніакальним бажанням запхнути Україну в Євразійський союз, то озвучені були далеко не всі реальні цілі цього політичного проекту.
Яким Бойко бачить мир, він нещодавно продемонстрував в ефірі російського телебачення, де принизливо запевняв нового ватажка «ДНР» Дениса Пушиліна, як він буде вибудовувати відношення з «республіками». Тож ідеологія нового об’єднання приблизно зрозуміла – воно розраховане на колишній електорат Партії регіонів, який був дезорієнтований у 2014-му, але тепер готується показати «майданній владі», де раки зимують. Спроби це зробити будуть вже на президентських виборах, на яких нові-старі партнери пообіцяли виставити єдиного кандидата. Політрада «За життя» сьогодні ж рекомендувала на цю роль Рабіновича.
З точки зору логіки, це об’єднання виглядає, щонайменше, дивним. Два з половиною роки тому Рабінович ледь не з прокльонами залишив Опоблок. Він звинуватив його лідерів в конформізмі, створив власну віртуальну партію «За життя» і тепер з нею, по суті, в Опоблок повернувся. Разом з Нестором Шуфричем. Ніби і не було щоденного поливанням лайном один одного Рабіновича та Сергія Льовочкіна. І нібито Рабінович категорично не обіцяв, що ніякого об’єднання «під Бойка» не буде. Але годі шукати логіки в українській політиці.
Зараз Рабінович пафосно заявляє, що такого об’єднання вимагали люди, але потепління відносин дивним чином співпало зі вступом у «За життя» Медведчука. Тож очевидно, що за цим об’єднанням стоїть Кремль. Він зацікавлений у консолідації ресурсів і виведенні у другий тур сильного проросійського кандидата, аби потім розвити успіх «реваншистів» вже на парламентських виборах. До того ж, другий тур з таким кандидатом (і це без голосування на непідконтрольних територіях) радикалізує порядок денний і посилить протиріччя в українському суспільстві, чого Москві і потрібно. В принципі, така диспозиція може бути вигідна і Петру Порошенку, з якого технологи ліплять ультрапатріота. Проте є небезпека, що єдиний «біло-синій» кандидат пройде до другого туру не разом з Петром Олексійовичем, а якраз замість нього.
Приватна ініціатива
Та поки ж на цьому фланзі не все так однозначно. Рабінович з Медведчуком об’єднались причому в дуже загадковому форматі – лише з «газовою» частиною Опоблоку, лідерами якої є Бойко з Льовочкіним. Рабінович заздалегідь анонсував об’єднання цього тижня, але заявлено про нього були лише у п’ятницю. До останнього «вмовляли» не брикатися групу Ахметова і увійти у цей проект, але у «ахметівців» особлива думка з цього приводу – поспішати вони не хочуть. Тим більше у донецького олігарха є свій потенційний кандидат в президенти – Олександр Вілкул, який активно виблискує окулярами в телеефірах та на сітілайтах. Є й громадська організація Вадима Новинського «Партія миру», яку згодом можна буде перетворити в реальну партію з красивою назвою. У Ахметова вважають, що бойовитий Вілкул за електоральними перспективами аж ніяк не поступається не надто харизматичному, з неоднозначною репутацією Бойку, а то й випереджає його. Тому це крило вважає, що треба провести своєрідний праймеріз і про якісь об’єднання чи єдиного кандидата говорити вже безспосередньо перед початком кампанії. До того ж, казати про справжню опозиційність олігарха, бізнес якого чудово себе почуває за нинішнього президента, не доводиться. І якщо Порошенко схилятиметься, що йому вигідне роздрібнення «біло-синього» поля, то Ринат Леонідович може в цьому допомогти.
Вочевидь, поява топ-менеджерів підприємств Ахметова в санкційному російському списку була натяком з боку Москви, аби той краще прислухався до порад Медведчука. Останнім часом Росія тисне і на бізнес олігарха: заблокована поставка вугілля з російських шахт ДТЕК. Проте поки це на позицію найбагатшої людини не подіяло. За інформацією «Главкома», група Ахметова планує зібратись вже в понеділок, аби вирішити, як жити далі. Перша реакція на новостворену платформу у ахметівської частини була досить жорсткою.
«Ми вели переговори щодо висування єдиного кандидата у президенти від опозиційних сил, але жодного рішення ухвалено ще не було, – заявив Вадим Новинський УП. – Ми вважаємо, що наш кандидат має скласти реальну конкуренцію владі, а не бути на підтанцьовці у Петра Порошенка. А панове Бойко і Льовочкін зараз, схоже, хочуть вступити у партію «За життя». Буде у них «За життя» (об’єднана)».
В схожому ключі висловився і співголова Опоблоку Борис Колесников. Фактично в цій частині Опоблоку розцінили рукостискання Бойка і Рабіновича як їхню приватну ініціативу. Тобто партія «Опозиційний блок» Бойка не уповноважувала. Якщо Опоблок дозріє до проведення з’їзду, де прийматимуться конкретні рішення щодо підтримки кандидата в президенти, то «газовики» залишаться у меншості. Провести на такому з’їзді своє рішення за спиною «ахметівців» у них шансів нема. У найгіршому варіанті на вибори підуть одразу двоє чи більше кандидатів. Екс-«регіонали» це вже переживали в буремному 2014-му: з’їзд Партії регіонів висунув в президенти Михайла Добкіна, а Сергій Тігіпко грюкнув дверима і пішов на вибори самостійно. Нічим хорошим для подальшої політичної кар’єри обох це не завершилось.
Москво, дай команду!
«Опоблок ще не розколовся, але процес пішов, – контатує політолог Володимир Фесенко. – Те, що відбулося сьогодні – це така ідеологічна консолідація частини Опоблоку та «За життя». В них є спільні теми, щодо яких вони за сприяння Москви та Медведчука швидко домовляються, але є й приховані розбіжності. Крило Ахметова взагалі дистанціюється від об’єднання, у тому числі з економічних мотивів – він хоче повернути свої активи на Донбасі, але поки не отримує гарантій. Плюс додається неприйняття Бойка як потенційного єдиного кандидата. Проте однозначно казати, що Ахметова в цьому об’єднанні не буде, не можна».
Співрозмовник «Главкома» у найближчому президентському оточенні також впевнений, що цей фланг може швидко об’єднатись, якщо надійде жорстка команда з Москви. «Згадайте минулі парламентські вибори – здавалося, Ахметов, Льовочкін, Бойко, Колєсніков руки один одному не подавали, – нагадує він. – Але за тиждень домовились, розписали квоти і створили акціонерне товариство «Опозиційний блок». Ці хлопці вміють дуже швидко все вирішувати, особливо коли розуміють, що інакше каюк, – «донецькі» завжди такими були. Москва дасть команду – весь цей балаган завершиться за 24 години».
Втім не можна й переоцінювати сьогоднішнє створення платформи «за все хороше, проти всього поганого». Платформа – дуже модне останнім часом, але абстрактне поняття, що можуть підтвердити демократи. Так нещодавно Анатолій Гриценко та Дмитро Добродомов також створювали політичну платформу «Народна довіра», але в результаті розсварилися і вирішили йти в президенти окремо. Щоправда, за ними не маячив північний сусід, який уміє «примушувати» не лише до миру, а й до таких об’єднань.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0