рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Орбанізм. Фінал наближається...

    • Михайло Гончар
    • Розсилка
    Угорці протестують проти політики прем’єр-міністра Віктора Орбана в Будапешті, 2018 рік - Орбанізм. Фінал наближається...
    Угорці протестують проти політики прем’єр-міністра Віктора Орбана в Будапешті, 2018 рік

    Угорщина взяла на озброєння російську гібридну стратегію

    18 листопада Міністерство закордонних справ України висловило протест Угорщині. Причина – заклики до втручання у внутрішні справи суверенних держав, що мали місце в оприлюдненому 15 листопада комюніке XVIII засідання Угорської постійної ради (УПР).

    УПР з 1999 року є консультативним органом угорської влади, де представлені політичні сили країни та закордонні угорські організації з сусідніх з Угорщиною країн. До її складу входять прем'єр-міністр, віце-прем'єр з питань національної політики, міністр закордонних справ, держсекретар з питань національної політики, голови і керівники фракцій парламентський партій, а також закордонні угорські організації. В Україні це Товариство угорської культури Закарпаття (ТУКЗ) та Демократична спілка угорців України (ДСУУ). Засідання УПР завершуються прийняттям підсумкового документу з рекомендаціями уряду Угорщини у сфері національної політики.

    В комюніке цьогорічного засідання УПР містяться заклики до автономії угорських спільнот Карпатського регіону. Звісно, МЗС України не могло не відреагувати на подібні речі. Чому знову Будапешт актуалізує питання автономізації угорців? Варто звернути увагу, що це відбувається після чергової зустрічі Віктора Орбана та Володимира Путіна, який побував з візитом на берегах Дунаю. Виглядає так, що проблема не тільки в угорській зовнішній політиці як такій, скільки в персональній позиції Віктора Орбана, який діє за принципом: мої погляди і є угорською політикою.

    Ймовірно, Орбан, після переговорів з Путіним наприкінці жовтня, вирішив знову себе показати, щоб викликати увагу до себе як всередині країни, так і в Кремлі. Показовим виявився публічний акт підлабузництва міністра закордонних справ Сіярто Орбану напередодні візиту Путіна до Будапешта: «Світ тепер дивиться на Віктора Орбана як на центральноєвропейського лідера, до якого варто дослухатися, на якого варто звертати увагу і з яким варто зустрічатися. Наступна сторінка цієї розповіді буде написана у Будапешті 30-го жовтня».

    Але сторінка не була написана, а якщо й написана, то її не покажуть, бо вона ганебно виглядає. Для Орбана. Справа в тім, що попри пропагандистські реляції щодо успішних угорсько-російських переговорів, насправді, Орбан отримав фіаско. Йому не вдалося домогтися від Путіна нічого з того, що він хотів. Ні щодо Пакшу (будівництво АЕС), ні щодо газу. Натомість  Путін вичавив з Орбана усе, що йому було потрібно, зокрема, згоду на підтримку другої нитки «Турецького потоку», що не так вже й вигідно для Угорщини. Не пішов Путін назустріч своїм угорським шанувальникам у питанні пом’якшення кредитної угоди щодо будівництва нових енергоблоків АЕС. Навпаки, тепер Угорщина клопочеться перед Єврокомісією щодо пом’якшення регуляторних вимог.


    На останній зустрічі з Путіним Орбан отримав фіаско. Йому не вдалося домогтися нічого. Натомість Путін вичавив усе, що йому було потрібно
    На останній зустрічі з Путіним Орбан отримав фіаско. Йому не вдалося домогтися нічого. Натомість Путін вичавив усе, що йому було потрібно

    Робочий візит Путіна до Угорщини та російсько-угорські переговори 30 жовтня у Будапешті певною мірою були присвячені й «українському питанню». Наявна інформація свідчить про те, що Путін хоче активізувати «західний фронт» проти України, де Угорщина через мусування питання «дискримінації угорців Закарпаття», відіграє ключову роль. Мета Путіна – додаткова дестабілізація України на заході з тим, щоб зробити Зеленського слухняним Москві та зорієнтованим на Москву. Такий підхід цілком вписується в сценарій хаотизації України, коли кількість проблем, що потребують негайного вирішення перевищить можливості реагування ослабленої системи державного управління, перенасиченої некомпетентними кадрами.

    Звісно, що окрім російських забаганок, в Угорщини є своя стратегічна ціль і мотив, який пояснює її високу активність на українському напрямку. В 2020 році виповнюється 100 років Тріанонського договору за підсумками І світової війни. За Тріаноном Угорщина стала територіально наполовину менше. Посол Угорщини в Україні констатує: «Угорщина - країна, яка втратила території і населення». Українське Закарпаття, яке було перед ІІ світовою війною окуповано хортистським режимом, перестало бути частиною Угорщини після завершення війни. Орбан марить ідеєю «виправлення історичної несправедливості» щодо угорців, які виявились за межами державного кордону, встановленого за підсумками І світової і який був підтверджений після ІІ світової. 

    Будапешт має приховані територіальні претензії практично до усіх сусідів, майстерно маскуючи це турботою про закордонних співвітчизників. На відміну від Румунії чи Словаччини, які є членами НАТО та ЄС, Україна в Будапешті розглядається як країна зі слабкою державністю, крах якої дозволить Угорщині повернути під свій контроль Закарпаття під приводом необхідності захисту місцевих угорців. У цьому плані, режим Орбана сподівається на те, що російська гібридна агресія проти України завершиться розпадом України. У свою чергу, Росія використовує «фантомні болі» угорського керівництва у своїх інтересах знищення української держави.

    Угорщина взяла на озброєння російську гібридну стратегію. Беручи до уваги, що відсіч Росії потребує усе більше ресурсів від України і низка її регіонів, особливо віддалених, лишаються недофінансованими, Угорщина намагається «залити грішми» райони компактного проживання угорців в Закарпатській області. Це робиться через різноманітні фонди та програми сприяння зі збереження та розвитку угорської мови, культури, мистецтва, освіти. Не буде дивним, якщо з часом з’ясується, що під це сприяння маскується і створення агентурних мереж та парамілітарних груп. 

    Угорська економіка – орбаноміка – переживає не найкращі часи. Міністр фінансів Угорщини Міхай Варга на нараді Світового банку та МВФ у Вашингтоні 6 листопада попередив про майбутні економічні проблеми для регіону Східної Європи, у тому числі й для його країни. Економіка Угорщини є експортоорієнтованою, тому проблеми світової торгівлі та торгівельні війни між великими гравцями завдають шкоди. Угорщина відчайдушно намагається знайти додаткові джерела доходів. Пріоритетами стали енергетичні проекти з Росією, згадане вище будівництво двох нових енергоблоків АЕС у м. Пакш та угорський відтинок сухопутного продовження газопроводу «Турецький потік» до Австрії. Також важливого значення надається китайському проекту «Один пояс – один шлях» для експорту китайської продукції в ЄС. Маршрут йде з грецького порту Пірей, який вже належать китайцям, далі через Північну Македонію та Сербію до Угорщини. 

    Нещодавно відбувся черговий раунд переговорів щодо фінансування на побудову залізничного сполучення Бєлград – Будапешт. Будівництво має розпочатися 2020 року і триватиме протягом п’яти років. Проект з угорського боку веде довірена особа Орбана угорський мільярдер Лорінц Месарош, який є «аналогом» путінського друга Ротенберга. Це саме той Месарош, який в інтерв’ю Forbes якось сказав, що Господь, удача і Віктор Орбан зіграли головну роль у тому, що він став настільки успішним і його компанії «процвітають» у тендерах.


    «Улюблений бізнесмен» Віктора Орбана Лорінц Месарож
    «Улюблений бізнесмен» Віктора Орбана Лорінц Месарож

    Водночас, у Віктора Орбана та його правлячої партії позначились серйозні проблеми. Росте невдоволення громадян корупцією та погіршенням соціально-економічного становища. Масові протести проти політики Орбана мали місце в 2018 році. А нещодавно у жовтні правляча партія програла місцеві вибори у всіх ключових містах країни, включно зі столицею. Угорські аналітики назвали це початком кінця ери Орбана, що розпочалась у 2010 році.

    За рахунок коштів, у тому числі, відкатів від участі в російських та китайських проектах, йде збагачення не тільки найближчого оточення Орбана (тут він склав свій варіант путінського кооперативу «Озеро»), але й фінансується підривна діяльність проти України в Закарпатті. Однак, не дивлячись на щедре фінансування низки угорських кандидатів на парламентських виборах в Україні, жоден з них не отримав депутатського мандата. Це фіаско списується на те, що українська влада неправильно нарізала виборчі округи.

    Мовляв, це зроблено таким чином, що угорці ніде не мають виборчої більшості. Хоча, очевидно, що проблема в іншому – кандидати в депутати просто виявились не у змозі подолати конкурентів від «Слуг народу», оперуючи традиційними гаслами, отриманими за порадами з Будапешту.

    Зараз Угорщина активізує тему створення на Закарпатті Угорського району.  В деяких регіональних ЗМІ тиражується матеріал про створення такого району з центром у місті Берегове під прикриттям адміністративно-територіальної реформи. По суті, така ідея відповідає стратегії і тактиці Будапешту та Москви щодо політичної дестабілізації та регіональної хаотизації на заході України.



    Росія уміло використовує «фантомні болі» угорської верхівки

    Росія уміло використовує «фантомні болі» угорської верхівки

    Під час зустрічі Орбана з Путіним, угорський прем’єр висловив побажання зустрітися з Володимиром Зеленським. Орбан буде ставити Зеленському жорсткі вимоги щодо перегляду закону про освіту, автономію для закарпатських угорців. Останніх зараз намагаються вчергове підігріти, щоб збільшити градус політичної напруженості

    23 листопада в селі Яноші, що на Берегівщині, відбулася підсумкова конференція ТУКЗ. Як пишуть місцеві ЗМІ, Ласло Брензович, який очолює Товариство, підкреслив, що незважаючи на зміни в українській владі, ознак покращення в галузі національної політики країни не відбулося. Учасники конференції звернулись з листом до Зеленського, у якому наголошується на утисках угорської меншини. Поскаржилися на сайт «Миротворець», на антиугорську пропаганду в ЗМІ України. Таким чином, нагнітання напруженості виводиться на новий виток. І замовником цього, як і раніше, є угорський прем’єр, для якого «Угорщина тісна», а власні наполеонівські амбіції та нарцисизм є вище інтересів держави та добросусідських відносин з сусідами. 

    За такого підходу з угорського боку, керівництво України не має йти на жодні поступки Орбану. Реанімація ідеї створення Угорського району Закарпаття є неприйнятною за обставин експансіоністської політики, провайдером якої є тандем Орбан – Сіярто. Зустріч Зеленського з Орбаном не уявляється можливою, поки Угорщина продовжує блокувати політичний формат співпраці України з НАТО на високому рівні. Можливою є зустріч на рівні прем’єрів, що відповідало би формальному статусу Віктора Орбана.



    Провайдером антиукраїнської політики Булапешта є міністр Петер Сіятро

    Провайдером антиукраїнської політики Булапешта є міністр Петер Сіятро

    Українським угорцям варто було би враховувати токсичність одіозних фігур Орбана та Сіярто, які мало шановані у Європі й зрозуміти, що ці спритні гендлярі просто хочуть продовжити свій політичний вік за рахунок експлуатації теми закордонних угорців. З Орбаном відійде в минуле й орбанізм, як різновид путінізму з європейським макіяжем.

    А нам усім в Україні сущим потрібно пам’ятати, що в мартирологу полеглих за свободу і незалежність країни є угорські імена українців-закарпатців, хто в лиху годину не став ховатися на берегах Дунаю, а пішли захищати Україну на сході від російської агресії.

    Угорці, які навічно вписані в книгу захисників України


    Роланд Попович
    Роланд Попович


    Золтан Балаж
    Золтан Балаж


    Адальберт Ковач
    Адальберт Ковач


    Шандор Товт
    Шандор Товт


    Олександр Ур
    Олександр Ур

    Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»

    Читайте також:
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ